Віталій Курило займає посаду ректора Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

"Луганщина – це українська територія, де вихідці з Москви залишалися не більше ніж на два-три роки."

- Ви видали другу редакцію "Нарисів історії Луганщини", Луганська обласна адміністрація випустила книгу "Пост-Луганщина". Окрім того, сіверськодонецький журналіст Семен Перцовський написав книгу про своє рідне місто, а Сіверськодонецька міська адміністрація шукає можливості, щоби вона побачила світ. Не виключаю, готуються ще якісь видання. Чим це можна пояснити? Остаточним прощанням з рідним краєм чи навпаки - сподіваннями на скоре повернення?

Не можу сказати, як інші, але я вже багато років займаюсь історією Луганщини. Моя докторська дисертація була присвячена освіті та науковим педагогічним ідеям Східно-Слобожанського регіону. Спільно з краєзнавцем Володимиром Подовим ми створили кілька книг, що висвітлюють історію Луганщини. На початку 2000-х я очолював авторську групу, яка працювала над виданням "Історія Луганського краю", а згодом — "Історія Донбасу". Це свідчить про моє системне залучення до цієї теми. Після 2014 року я запропонував нашим викладачам написати нариси про цікаві моменти з історії Луганщини.

Натхнення для авторів прийшло з міста Старобільськ, яке є одним із найдавніших населених пунктів області. Тут розташовувалася ставка Махна, а також Ільф і Петров, які провели півтора місяця в очікуванні завершення будівництва дороги, що стало поштовхом для написання їхнього твору "Дванадцять стільців". Саме в Старобільську були засновані перші гімназії на Луганщині. Історики з науковими ступенями почали створювати захоплюючі нариси про це місто. У 2023 році вийшло перше видання "Нарисів історії Луганщини", яке згодом було доповнено новими матеріалами та ілюстраціями, що зробили його ще більш привабливим. Книга охоплює період до 1960-1970 років минулого століття, сучасні події в ній не розглядалися.