Виталий Портников: Украинская перспектива на успешный саммит НАТО — ключевые итоги события.
Встречи президентов США и Украины в Гааге, проходившие на фоне саммита НАТО, вызывали определенные опасения. После громкого скандала в Овальном кабинете каждый контакт между Трампом и Зеленским воспринимается с настороженностью: возникали вопросы о том, не приведет ли это к дальнейшему ухудшению отношений между Украиной и Америкой и не будет ли Трамп оказывать давление на Украину с целью получения унизительных уступок в так называемом процессе переговоров с Россией, - отмечает Виталий Портников в своем материале для Slawa.tv.
Далее текст на языке оригинала.
Проте насправді ця зустріч виявилася навіть більш успішною, ніж можна було сподіватися. Після 45-хвилинної бесіди з Зеленським Трамп не шкодував похвал на адресу українського президента, зазначивши, що він "дуже приємний" і "мужньо бореться" у війні проти Росії. Він пообіцяв розглянути можливість надання Україні нових систем Patriot і наголосив, що зараз настав "час покласти край конфлікту між Росією та Україною".
Щодо Путіна, з яким Трамп завжди відзначався "позитивними стосунками", цього разу президент США висловив певне здивування. Він також додав, що, на його думку, Путін "прагне знайти спосіб вийти" з конфлікту.
Але не лише слова мають значення. Важливо також те, що у фінальному документі саміту було акцентовано на Україні та необхідності її підтримки. Зокрема, допомога Україні згадувалася в контексті використання частини військових бюджетів країн-членів НАТО. Крім того, заклик до досягнення 5% ВВП на оборонні витрати держав Альянсу був обґрунтований стратегічними загрозами з боку Москви.
На перший погляд, це виглядає цілком розумно. Проте не слід забувати, що без погодження президента США ніякі пункти не могли бути включені у фінальний документ. Дональд Трамп славиться своєю здатністю робити суперечливі та навіть суперечливі заяви в рамках однієї пресконференції. Отже, найзначнішими є не його висловлювання перед пресою, а саме ті документи, які затверджує американська делегація.
Таким чином, саміт НАТО виявився для України позитивною подією, хоча цього разу питання євроатлантичної інтеграції, що раніше було невід'ємною складовою документів попередніх зустрічей, не отримало належної уваги.
Хоча, з іншого боку, ніхто й не скасовував її значимість. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте охарактеризував згадування України як ключовий елемент європейських оборонних зусиль, назвавши його "містком до членства в Альянсі". І, як виявилося, лідери країн, які прагнуть перешкодити євроатлантичній інтеграції України – наприклад, прем'єри Угорщини та Словаччини Віктор Орбан і Роберт Фіцо – навіть не намагаються заперечувати підтримуваний Трампом документ. Це й є "червона лінія" їхнього проросійського лобізму.
Наразі особливо актуальним є те, які кроки зробить Трамп після саміту. Адже під час пресконференції він висловив намір незабаром зв’язатися з президентом Росії для обговорення можливостей завершення війни. Очевидно, що Путіну не цікаво жодне "завершення". Однак затягувати час, як це було в перші місяці його президентства, він вже не може. Це стало б небезпечним для репутації Трампа, адже ситуація з "неможливістю переконати Путіна" починає викликати у нього серйозні проблеми.
Це неможливо — ще й через те, що американський президент зараз перебуває в стані ейфорії після завершення конфлікту між Ізраїлем та Іраном. Він підкреслює, що цей конфлікт закінчився не лише завдяки переговорам, а й завдяки рішучим військовим діям: ударам по ядерних об'єктах Ірану, а не бесідам Стіва Віткоффа з іранським міністром закордонних справ Аббасом Арагчі.
У цьому стані ейфорії Трамп, очевидно, не прагне до суперечок -- він очікує компромісів як від своїх прихильників, так і від опонентів.
Зеленський, якщо судити по атмосфері останньої зустрічі із Трампом, це чудово зрозумів.
