Конфлікт. Капітал. "Активність".

"Коли в нашому житті панує спокій, розміреність і стабільність, ми відчуваємо нудьгу. Це застій. Виникає бажання активності", - такими цинічними словами в кінці минулого року викликав обурення російський диктатор.

Слова Путіна були сприйняті як свого роду акт саморозкриття. Проте ініціатор жорстокого конфлікту в Україні не лише висловив свої наміри - він також завдав нового удару по поширеним стереотипам, що стосуються війни та її сутності.

Не секрет, що за межами нашої країни, коли йдеться про аналіз причин жорстоких військових конфліктів, часто домінують ліві ідеологічні тези. Як можна узагальнити цю точку зору? Всі війни викликані фінансовими інтересами. Основними ініціаторами конфліктів вважаються жадібні бізнесмени та транснаціональні компанії, які готові йти на все заради власного збагачення.

Керівники держав - лише маріонетки в руках великого приватного капіталу. При розпалюванні війн особливо стараються виробники зброї та боєприпасів, яким потрібні нові ринки збуту. І лише нещасні народні маси, обдурені мілітаристською пропагандою, не думають про наживу і безкорисливо жертвують собою заради чиїхось надприбутків...

Цей набір стереотипів використовується прогресивною міжнародною спільнотою вже понад століття. Відгомін лівої ідеології ми можемо спостерігати в антивоєнних літературних творах і карикатурах в Інтернеті, а також у голлівудських фільмах і західних університетських кампусах.

У часи гібридного конфлікту з Російською Федерацією, що тривав з 2015 по 2019 рік, ця ідея здобула значну популярність в Україні ("Війна триває, оскільки олігарх Порошенко отримує з неї вигоду!"). Проте після 24 лютого 2022 року кожен, хто бажає, може легко виявити, наскільки ці стереотипи є віддаленими від дійсності.

По-перше, Володимира Путіна, який розв'язав нинішню велику війну, важко назвати маріонеткою в руках підступних грошових мішків. Щонайменше з часів справи ЮКОСу в Росії встановився протилежний порядок. Наймасштабнішу бійню планети за останні 40 років розпочала країна, де силовики взяли гору над олігархами ще в ранніх 2000-х. І руйнівну війну на виснаження Кремль може вести саме тому, що повністю контролює російських товстосумів.

У 2022 році багато мільярдерів не підтримували військові дії Путіна, і деякі за межами Росії навіть сподівались на повстання серед російських бізнесменів. Проте, в самій Росії бізнес-еліти не володіють значним впливом і не протестують, а скоріше обережно маневрують у стосунках із Кремлем.

По-друге, повномасштабна агресія проти України не була ініційована бажанням Путіна до збагачення, а радше тому, що для цього старого диктатора гроші перестали мати своє попереднє значення.

До вторгнення в Україну економічна співпраця із Заходом гарантувала Кремлю надприбутки. Але кремлівського вождя вже не спокусиш перспективою наживи. Він давно отримав від життя всі можливі матеріальні багатства, які все одно не забрати з собою в могилу.

У похилому віці російський імператор має інші пріоритети. Він прагне задовольнити свої хворобливі реваншистські амбіції. Його мета — зайняти почесне місце в історії імперії.

Слава великого завойовника, якого можна порівнянти з Петром I і товаришем Сталіним. Все те, що кремлівський диктатор лагідно називає "двіжухою". Все те, що на світовому ринку не купиш навіть за величезні гроші, і чого можна досягти тільки силою зброї.

Основна помилка Західних країн у 2000-х та 2010-х роках полягала в тому, що політики, як-от Ангела Меркель, неправильно оцінювали важливість фінансів для російського керівництва. Вважалося, що якщо створити щільну мережу спільних бізнесових інтересів з Москвою, то вона стане надійним, передбачуваним і відносно цивілізованим партнером. Сподівалися, що ніхто не буде шкодити "курці, що несе золоті яйця", і що російська влада не вдаватиметься до руйнівних військових авантюр, якщо існують такі проекти, як "Газпром" і "Північний потік".

Однак насправді накопичення багатства в Росії виявилося не захистом від військових конфліктів, а навпаки, стало фінансовою основою для подальших агресивних дій. Це збагачення не є кінцевою метою Кремля, а слугує лише інструментом для досягнення інших цілей. Для російського режиму військово-історичні амбіції мають більшу вагу, ніж будь-які комерційні вигоди.

Стереотип про всесильних "збройових баронів", які нібито розв’язують криваві конфлікти задля власних комерційних інтересів, не витримав випробування реальністю. В реальності ж, приватні виробники озброєнь виявилися зовсім не підготовленими до масштабних бойових дій у XXI столітті.

У 2022 році стало зрозуміло, що країни Заходу не мають необхідних запасів військової техніки та артилерійських боєприпасів, які були потрібні для підтримки широкомасштабного конфлікту між Росією та Україною. Крім того, приватний сектор також не в змозі швидко відреагувати на цей запит.

Ось уже третій рік, як боєприпаси для України розшукуються по всьому світу, але їх все ще катастрофічно не вистачає. Головним постачальником для Кремля виявилася тоталітарна Північна Корея, де мільйони снарядів накопичувалися не завдяки жадібним капіталістам, а зовсім не з метою отримання прибутку.

Зрештою справжнім знущанням над традиційними лівими стереотипами стала поведінка сотень тисяч простих росіян, які беруть участь у повномасштабній війні. В теорії народні маси, задурманені ура-патріотизмом, мають безкорисливо йти в окопи, щоб збагачувати небагаточисельну купку товстосумів при владі. Проте на практиці в Росії ХХІ століття все відбувається з точністю до навпаки.

Якщо Путін не веде війну виключно заради фінансової вигоди, а для "активного дійства", то саме бажання наживи охопило широкі народні маси. Патетичні виступи про велич Росії, захист Батьківщини та ворожий Захід вже мало кого надихають.

У сучасній Росії участь у "Спеціальній військовій операції" з ідеологічних причин є вкрай рідкісним явищем. Більшість росіян вирушає на фронт, прагнучи отримати величезні фінансові винагороди, які були недоступні у звичайному житті. Таким чином, простий народ демонструє більше матеріального інтересу, ніж самі ініціатори конфлікту в Кремлі, що є справжнім сюрпризом для лівих ідеологів та активістів різних напрямків.

Але, як відомо, зіткнення ідеології з реальністю не завжди призводить до перегляду неспроможних ідеологічних догм. Навпаки, дуже часто саме реальність старанно підганяється під звичні догми: навіть якщо для цього її доводиться перевертати з ніг на голову.

Є висока ймовірність, що з часом у світі сформується та посилиться міфологія навколо російсько-української війни. Ця міфологія буде прагнути вирішити суперечності між традиційними лівими ідеями та подіями, що відбувалися у 2022-2025 роках. Вона буде насичена різноманітними теоріями змови. У результаті з'ясується, що не лише російський диктатор Путін зі своїми амбіціями винен у конфлікті, а також ті ж самі західні капіталісти, розповсюджені виробники озброєння і таємничі транснаціональні корпорації.