Ворота Донеччини на межі небезпеки: як довго зможе витримати Покровськ? Роз'яснюємо ситуацію.

На вулицях Покровська тривають жорстокі сутички, а навколо міста формується обруч - противник прагне захопити важливий транспортний вузол на заході Донеччини.

Україна додатково кинула в бій спецпідрозділи розвідки, якими особисто керує керівник ГУР Кирило Буданов, щоб не допустити повторення ситуації, як це було в Авдіївці. Також на фронті головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, а 4 листопада повідомлялося, що навіть президент України відвідав позиції поблизу Покровська.

Проте, чи варто Україні створювати ще одну "фортецю Бахмут" з усіма її тяжкими втратами, чи не доцільніше відступити на більш вигідні позиції? Всі деталі цього питання висвітлить Еспресо.

Зображення: 24-та окрема механізована бригада на честь короля Данила.

Щоб повноцінно оцінити бої за Покровськ, необхідно розглянути їх у контексті загальної ситуації на донбаському фронті. Передумовою для сучасних подій стала окупація російськими військами Авдіївки на початку 2024 року. Ця битва виявилася однією з найбільш кривавих упродовж всього конфлікту.

Після захоплення Авдіївки російські війська, скориставшись чисельною перевагою та тактикою поступового просування через масовані атаки піхоти, підтримані дронами, артилерією, КАБами і легкоброньованими машинами, почали просуватися на захід у напрямку великого логістичного центру - Покровська. Це місто, яке до війни налічувало приблизно 60 тисяч жителів, виконує важливу роль "воріт" у Донецькій області, контролюючи ключові залізничні та автомобільні маршрути, що з'єднують фронтові позиції з тилом.

Тобто росіянам знадобилося півтора року, щоб пройти 40 км і почати оточувати Покровськ та його найближчого сусіда - місто Мирноград.

Цілком очевидно, що мета Кремля полягає в повному захопленні Донеччини. Проте Покровськ є не лише містом для України, а й ключовим оборонним пунктом регіону. Втрата цього населеного пункту (а разом із ним і Мирнограда) створить сприятливі умови для просування до Костянтинівки, Краматорська та Слов'янська – останніх великих міст, які залишаються під українським контролем. Крім того, поруч з Покровськом розташована єдина в Україні коксохімічна шахта, яка має стратегічне значення для металургійної галузі країни.

Восени цього року російські військові активізували свої дії в районі Покровська та сусіднього Мирнограду, прагнучи перекрити важливі маршрути постачання та ізолювати українські підрозділи в цій частині Донецької області. Ці дії супроводжувалися інтенсивним використанням безпілотних літальних апаратів для розвідки та артилерійськими обстрілами доріг, а також одночасними тактичними наступами в кількох напрямках. В результаті російські сили змогли закріпитися на кількох позиціях навколо міста, що створило умови для фактичного оперативного оточення. У Кремлі це одразу назвали повним блокуванням українських військ і навіть почали розсилати журналістам запрошення на "прес-тур" до міста.

Отже, ключовою проблемою, що призвела до теперішніх труднощів, стало перекриття українських логістичних маршрутів з боку російських військ. Окупанти активізували атаки на основну транспортну артерію, що з’єднує місто з Павлоградом. Це викликало серйозні ускладнення у постачанні боєприпасів, евакуації та ротації військових підрозділів. Як нещодавно зазначив старший офіцер відділення комунікацій 59 окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Тарас Мишак, "більшість позицій тепер доводиться досягати пішки" через велику кількість російських дронів у повітрі.

Внаслідок цього, російські сили почали входити в місто. Спочатку це були диверсійні групи, які були помічені ще в липні. Однак наприкінці жовтня українська влада підтвердила наявність кількох сотень окупантів, які утвердилися в Покровську.

Слід зазначити, що завдяки контрнаступу Збройних Сил України в районі Добропілля вдалося уповільнити наступ російських військ на північ від Покровська. Проте, це не зупинило окупантів, які продовжують просуватися в місто з південної сторони.

На сьогоднішній день, згідно з різними джерелами, російські сили змогли захопити від половини Покровська (згідно карт DeepState) до 85% (за інформацією оглядача Bild). Проте Україна заперечує ці заяви, оскільки ситуація залишається динамічною, і існує значна кількість сірих зон, тобто територій з невизначеним статусом.

Наприкінці жовтня у 7-му корпусі швидкого реагування ДШВ ЗСУ, який працює у Покровську, повідомляли, що у місті тривають вуличні бої з групами ворога, які завдяки чисельній перевазі у силах та засобах зуміли просочитися та накопичитися у різних частинах міста. Тому, мовляв, про повноцінний контроль над жодним із районів Покровська не йдеться.

Як повідомив 1 листопада Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, у Покровську працюють зведені групи Сил спеціальних операцій, ВСП, СБУ, інших частин Сил оборони України, в тому числі Головного управління розвідки МО України. Він додав, що оборона агломерації буде підтримана додатковими підрозділами, озброєнням, технікою, зокрема безпілотними системами та засобами БпЛА.

"Продовжуємо операцію з очищення та звільнення території на Добропільському виступі. Покровськ - під контролем. Мирноград - також під контролем," - наголосив він.

Спецпризначенці ГУР, здійснивши десантну операцію на вертольотах Black Hawk, як писали у Reuters, почали зачищати ту частину Покровську, де закріпилися вороги. За операцією особисто відповідає керівник ГУР Кирило Буданов. 4 листопада у відомстві повідомили, що після успішної десантної операції до спецпризначенців ГУР, які зайняли визначені рубежі, пробили наземний коридор та приєднались додаткові сили спецпідрозділу.

"Спільна діяльність усіх елементів Сил безпеки та оборони України триває безперервно", - зазначили в ГУР, продемонструвавши фотографії Буданова, який перебуває у виїзному штабі з мапами в руках.

Таким чином, українські підрозділи намагаються здійснювати зачистки та локальні контратаки у місті та його околицях. Однак, просування ворога ускладнює ці дії і робить їх все більш ризикованими.

Станом на 3 листопада, обставини в Покровську та Мирнограді, зображення: DeepState.

За інформацією президента України Володимира Зеленського, на Покровському напрямку зосереджено приблизно 170 тисяч російських військових. Це забезпечує їм значну перевагу в наступальних діях, використовуючи тактику "м'ясних штурмів", оскільки співвідношення сил становить 1 до 8. Таким чином, українські війська в цьому районі налічують близько 21 тисячі бійців.

Фактично, основне питання зараз, чи вдасться Україні відкинути росіян від логістичних шляхів дороги на Павлоград. Адже без цього Покровськ та Мирноград буде все складніше і дорожче втримувати, а в підсумку доведеться екстрено "планово" виводити війська. Про це особливо наголошують у своїх зведеннях в Інституті вивчення війни (ISW).

3 листопада українські оборонні сили зупинили наступ російських військ на півночі Покровська, запобігши перекриттю дороги на Родинське. Якщо цей успіх буде закріплено, українські сили матимуть можливість зміцнити позиції для захисту міста.

Покровськ, 7 жовтня 2025 року, фото: gettyimages

Проблема ситуації в тому, що вона вже критична і стає критичнішою, тому всі українські контрдії можуть мати тимчасовий ефект, але ціною великих втрат. Відповідно, чи потрібна ще одна історія, як це сталося у Бахмуті, з численними втратами?

Аналітики й експерти мають різні думки стосовно цього. За песимістичним сценарієм, місто буде у все більшому напівкотлі й це призведе до того, що українські сили так чи інакше відійдуть до західних рубежів Донеччини, де активно розбудовують нові лінії оборони. Таким чином це буде найбільший російський здобуток після Бахмута та Авдіївки. За іншим сценарієм стримування, якщо вдасться зберегти логістику постачання, евакуації та ротацій, швидкого успіху в росіян не буде, що дозволить довший час втримати частину Покровська та Мирнограда. Оптимістичного сценарію з повним відкиданням противника не проглядається через брак ресурсів.

"Твердження про те, що ситуацію в місті вже вирішено, було б неправильним. І стверджувати, що це наша остаточна перемога, також не можна. Перед нами стоять дуже чіткі завдання: забезпечити можливість виходу, знищувати ворога якомога ефективніше і триматися якомога довше, аби зменшити наступальний потенціал агресора," - зазначив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло в ефірі Radio NV.

Кожна зі сторін говорить про успіхи у наступі/стримуванні, однак остаточне розв'язання ситуації наближається. Поки українське керівництво відмовляється відводити війська, кажуть у Der Spiegel, хоч успіхи росіян стають помітнішими. Тому ізраїльський історик Ювал Ной Харарі ще у вересні попереджав, що для України, з військового погляду, краще здійснювати тактичні відступи, щоб максимально берегти свої сили та життя солдатів, дозволяючи росіянам виснажувати себе дорогими атаками заради незначних здобутків.

За інформацією Павла Лакійчука, керівника безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія XXI", основною метою російських загарбників у Покровську є дезорганізація українських оборонних сил. Якщо їм вдасться реалізувати цей план, оборона стане фрагментованою і ненадійною, що послабить загальний опір.

"Саме в цьому полягає концепція нової стратегії, відомої як тактика просочування, коли супротивник знаходить слабкі місця в нашій оборонній лінії. Ця стратегія викликана нестачею наших сил, що надає їм можливість діяти в такий спосіб. Це непросто, але вони часто досягають успіху. Однак це не означає, що їхні спроби завжди завершаться позитивно," - підкреслив Лакійчук.

Ігор Луценко, військовослужбовець Збройних сил України та співзасновник Центру підтримки аеророзвідки, в інтерв'ю Еспресо зазначив, що у разі успіху російських військ у Покровську, ЗСУ зможуть організувати оборону таким чином, аби противник заплатив за захоплення цих територій найвищу ціну.

"Згадаймо приклади міст, які росіяни брали роками. Попри те, що вони заходили в забудову, бойові дії відбувалися роками, наприклад, у Торецьку. Той факт, що зараз навіть батальйон зайшов у деякі спальні райони умовного Покровська, ще не означає, що Покровськ уже російський... Ця пастка нам вигідна, коли росіяни заявляють, що місто "наше" і намагаються терміново зробити його своїм. Натомість нам потрібно застосовувати концепцію співвідношення втрат. Тобто 1 до 10, 1 до 20 - це ті втрати, які дадуть нам можливість у перспективі виграти цю війну", - наголосив Луценко.

В Консорціумі оборонної інформації (CDI) вважають, що конфлікт за Покровськ може стати новим вирішальним етапом війни, оскільки демонструє зростаючу прірву між українською владою та населенням, що також відображається у збройних силах.

Не зовсім зрозуміло, чи на першому місці у списку "проблем Покровська" (у широкому розумінні, оскільки очевидно, що загроза втрати міста є наслідком накопичених труднощів) дійсно стоїть реальна боротьба з корупцією та зловживаннями на всіх рівнях влади. Проте, в будь-якому випадку, розрив між суспільством і українською владою восени 2025 року досяг таких масштабів, що його можна порівняти з глибиною "Безодні Челленджера" в Маріанській западині. Внутрішньополітичні конфлікти руйнують не лише саму владу, але й армію, - зазначає директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.

Він підкреслює, що ймовірна втрата Покровська має більше психологічний вплив, аніж сам факт втрати території. Адже такий розвиток подій відкриває перед ворогом нові шанси та мотиви для продовження наступальних дій, спрямованих на захоплення всієї Донецької області. Це саме те, про що вже багато років мріє Путін, який 4 листопада підписав указ про цілорічний призов до Збройних Сил.

Зараз триває важка ситуація: чи зможемо ми знайти сили для створення периметра навколо лінії постачання, очистити райони й утримати контроль над кишенею, або ж противник посилить свій наступ, що змусить нас відступити. Перехід через шестикілометрову горловину під вогнем з повітря несе ризик значних втрат. Однак і ранній відхід з міської забудови також може призвести до трагедії. Наразі вирішується, хто зустріне зиму в полях під тиском безпілотників, а хто залишиться в укриттях, - зазначає військовий аналітик Кирило Данильченко.

Отже, доля Покровська стане зрозумілою в найближчі дні та тижні. Якщо ланцюги постачання витримають навантаження, а командування зможе ефективно маневрувати резервами та реалізувати стратегію максимальної завданої шкоди противнику, місто ще можна буде утримувати. Проте, вартість цього може виявитися надто високою. У разі, якщо російські сили зможуть замкнути півкільце і повністю заблокувати шляхи евакуації та постачання боєприпасів, українським військам доведеться терміново відводити свої підрозділи на міцніші оборонні позиції, щоб зберегти особовий склад для подальшої боротьби.