В'ячеслав Лисенко: "Компанія, якій не важлива доля своєї країни, навряд чи зможе існувати тривалий час."
Журналіст: В'ячеславе, у ваших інтерв'ю часто обговорюються фінанси, проекти та інвестиційні можливості. Проте, сьогодні я б хотів розпочати розмову з ваших вражень про країну. Як ви оцінюєте бізнес-середовище в Україні?
В'ячеслав Лисенко: Якщо бути відвертим, нинішній бізнес-клімат в Україні не може вважатися нормальним у традиційному розумінні, адже країна переживає війну. Війна знищує практично все: логістику, стратегії, витрати, кадровий потенціал, а також психоемоційний стан людей. Проте саме в такі важкі часи стає очевидно, хто дійсно зайнятий бізнесом, а хто лише користувався сприятливими умовами. Україна тримається завдяки тим, хто не чекає на ідеальні обставини, а продовжує будувати в умовах, де до ідеалу ще далеко. Це надзвичайно складне середовище, але саме в ньому проявляється справжня сила підприємця.
Сьогодні у нас два паралельних світи. Один -- це світ війни, руйнувань, тривог, логістичних розривів, втрат. А другий -- це світ людей, які все одно будують, запускають, платять зарплати, утримують команди, не дають економіці остаточно розвалитися. І саме цей другий світ, на мій погляд, і визначатиме Україну після війни. Не чиновники, не гасла, а ті, хто у важкий момент не склав руки.
Проте часто виникає думка: тепер не час для прогресу, зараз важливо просто витримати. Ви з цим не погоджуєтеся?
Я вважаю таку позицію небезпечною ілюзією. Звісно, виживання є нашим пріоритетом, але якщо ми зосереджуємося лише на тому, щоб пережити сьогодні, ми ризикуємо погодитися на бідність у майбутньому. Бідна країна після конфлікту — це справжня катастрофа. Ми не можемо дозволити собі жити з менталітетом "дожити до завтрашнього дня". Нам слід замислитися над тим, хто буде відбудовувати нашу країну в майбутньому. Адже війна закінчиться, а економічна ситуація залишиться, і вона може бути або сильною, або слабкою. Це, в свою чергу, визначатиметься нашими сьогоднішніми рішеннями.
Я завжди стверджував і продовжую вважати: не варто очікувати на ідеальні умови, а потрібно навчати людей працювати в реальних обставинах. Особливо це важливо для молоді, адже саме їм належить у майбутньому відновлювати економіку нашої країни. Це завдання не тільки для нас, старшого покоління, а насамперед для них. Якщо ми зараз не сформуємо у них правильні орієнтири, вони можуть знову повторити помилки минулого.
Що конкретно ви маєте на увазі, коли говорите про "коректну систему координат"?
На ділі, усе досить елементарно. Молодому бізнесмену важливо усвідомлювати, що підприємництво полягає не лише в отриманні прибутку. Це також про відповідальність. Про здатність дотримуватись своїх обіцянок. Про дисципліну. Про вміння бути чесним із самим собою, не створювати ілюзій і не плутати миттєві досягнення з реальним довготривалим успіхом.
Багато людей вважають, що підприємництво – це втілення свободи. Але насправді це, перш за все, сувора форма особистої відповідальності. Ти несеш відповідальність за свою команду, клієнтів, фінанси, прийняті рішення та репутацію. І якщо не зможеш впоратися з цими викликами, ніяка харизма не допоможе. Тому я вважаю, що молодь потрібно навчати не лише відкриттю бізнесу, а й тому, як не зламатися, коли речі йдуть не так, як заплановано.
Ви часто говорите про необхідність готувати молодих підприємців. А що, на вашу думку, потрібно робити вже зараз, щоб це не залишилося лише красивою декларацією?
Наша мета полягає в тому, щоб формувати простір, де кожен може не лише знайти натхнення, а й отримати необхідні інструменти та підтримку від наставників. Ми прагнемо забезпечити доступ до людей, які вже успішно подолали складні етапи. Це включає в себе аналіз помилок, живі приклади і можливість навчатися не лише з теоретичних концепцій, а й на основі реального досвіду.
Молодь не можна лише закликати до сили; її слід вести через практичний досвід. Важливо демонструвати, як формується команда, як здійснюється ризик-менеджмент, як підтримується репутація, як відбувається масштабування бізнесу, і як не здаватися після перших невдач. Ось що справді являє собою школа підприємництва.
Ви часто обговорюєте перспективи молоді, але у вас також є своя ініціатива – CEO Club Ukraine. Нещодавно ви зазначили, що клуб переходить у статус публічної організації та бере на себе зобов'язання щодо системних змін у країні. Скептики відразу зауважили: бізнес прагне впливати на національні справи. Чи не вважаєте ви, що це може бути спробою зайти в політику з іншого боку?
Це спроба уникнути політичної сфери. Ми не створюємо нові партії й не займаємося розподілом посад. Ми залишаємося бізнесом, але більше не прагнемо бути просто закритим клубом успішних людей, які зустрічаються для обговорення бізнесу та розходяться по своїх справах. У нас є потужна спільнота, досвід, капітал, зв'язки та експертиза. Проте, якщо цей ресурс не служить на благо країни, його справжня цінність залишається невикористаною.
Крім усього цього, треба розуміти, що бізнес не може бути поза країною. Якщо країна слабка, бізнес теж буде слабким. Тому питання не в тому, чи хочемо ми впливати. Ми вже впливаємо -- через робочі місця, через податки, через проєкти. Питання в тому, чи робимо ми це усвідомлено і системно? Тому CEO Club стає публічною організацією в сенсі відповідальності. В Україні довгий час було так: якщо хтось говорить про розвиток країни, значить, у нього є прихований інтерес. Але в якийсь момент потрібно визнати: якщо бізнес не братиме на себе відповідальність, то хто тоді?
Раз вже ми заговорили про політику. Вам двічі пропонували стати міністром. Якщо буде третій раз, чи не виникне бажання все-таки піти й спробувати змінити систему зсередини?
Будь-яка посада має сенс тільки тоді, коли ти розумієш, навіщо вона тобі і що завдяки ній ти можеш змінити. Мені пропонували, так. І щоразу я ставив собі одне й те саме запитання: де я буду ефективнішим? Я вмію створювати бізнес, будувати команди, запускати процеси. У політиці інші правила гри. І не факт, що там ти зможеш реалізувати себе так само ефективно. Якщо колись я зрозумію, що саме там моя користь буде максимальною -- можливо, я перегляну свою позицію. Але поки що я вважаю, що сильний бізнес, який впливає на процеси ззовні, може зробити не менше, ніж чиновник усередині системи.
Ваше ім’я стало об’єктом жвавої дискусії на різних інформаційних платформах і в анонімних телеграм-каналах, де вас звинувачують у зв’язках з "підпільним казино" та "колл-центром". Яке ваше ставлення до цієї ситуації?
Не варто панікувати. Це не перший випадок, і, напевно, не останній, коли хтось намагається викликати сенсацію, спотворюючи факти. Найгірше в таких ситуаціях — не те, що на вас намагаються навести наклеп, а те, що сама суть обговорення змінюється. У нас була офіційна заява від CEO-клубу, а також офіційна позиція БЕБ, але в погоні за сенсаційними новинами деякі, назвемо їх так, "інформаційні маніпулятори", втрачають здоровий глузд. Ці "грифи", на жаль, не усвідомлюють, що завдають удару в спину тут, всередині держави. Я ставлюся з повагою до справжньої журналістики та якісних розслідувань. Але коли тебе свідомо намагаються втягнути в ситуацію, до якої ти не маєш жодного стосунку, це вже стає інструментом тиску або дискредитації.
Але конфлікт із ЗМІ залишився?
У мене ніколи не виникало конфліктів з поважними ЗМІ. Щодо ситуації з "казино", мої адвокати успішно вирішили всі непорозуміння, і відповідальні медіа внесли необхідні виправлення та вибачилися. Зараз дуже легко створити образ "винного", і це мене найбільше непокоїть. Адже якщо в країні можна безпідставно створювати гучні заголовки, завтра це може статися з будь-ким. І такі випадки дійсно трапляються. У часи війни такі методи особливо небезпечні, адже вони негативно впливають на бізнес-середовище. Мій товариш та колега з CEO-клубу, підприємець Сергій Позняк, відомий своїм лідерством у ветеранському русі, заслуговує на велику повагу. Він сам є ветераном та інвалідом, і його дії говорять більше за слова, адже Сергій очолює Асоціацію підприємців-ветеранів. Проте, навіть на нього регулярно накидаються в анонімних телеграм-каналах. Чомусь це комусь подобається...
Щодо питання про ветеранський бізнес. Ви активно підтримуєте підприємства, що належать ветеранам. Чому для вас це не просто один із проєктів, а окрема важлива тема?
Це не просто підтримка — це наш безпосередній і невідкладний обов’язок. Ці люди вступили в боротьбу на передовій, продемонструвавши сміливість і рішучість, які дозволили нам зберегти країну. Я інвестував у підтримку ветеранських підприємств, щоб у тих, хто воює, була ясна перспектива повернення до цивільного життя. Окремо ми надаємо підтримку неймовірно стійким бізнесам, які наразі тримають на собі всю відповідальність, поки їхні чоловіки знаходяться на фронті. Нещодавно в CEO Club відбувся випуск учасників програми "Мистецтво ветеранського бізнесу", і це були вражаючі особистості. Але ми у нашій компанії не займаємося благодійністю з почуття жалю. Ми шукаємо перспективні команди. Ми інвестуємо не лише кошти, але й знання, досвід, щоб перетворити бізнеси-середнячки на беззаперечних лідерів ринку, адже саме у лідерів зосереджуються основні фінансові ресурси. Ветерани володіють унікальними навичками, яких не навчать у жодному навчальному закладі: надзвичайною стійкістю до стресів, здатністю ухвалювати рішення в критичних ситуаціях і глибоким розумінням вартості помилки. Це потужний ресурс для економіки, але його не можна залишити без належної підтримки. Він потребує знань, партнерства, доступу до ринків, довіри, а іноді й просто можливості пережити найважчі часи.
Якщо ми прагнемо, щоб вони не поверталися в пустоту, а мали можливість жити гідним цивільним життям, ми повинні забезпечити відповідні умови для цього.
Інакше кажучи, ви вважаєте, що цивільний сектор і бізнес ветеранів повинні не лише співіснувати, але й активно взаємодіяти один з одним?
Так, я цілком з цим погоджуюсь. Вважаю, що після завершення війни нам слід створити дві різні економічні системи: одну для цивільних осіб, а іншу для тих, хто повернувся з фронту. Має бути єдина інтегрована структура, в якій цінується досвід, служба та праця. У ній ветеран не повинен відчувати себе ізольованим. Підприємець має усвідомлювати, що підтримка ветеранів — це не разова ініціатива, а важлива складова загальної економічної системи нашої країни.
Якщо підсумувати все, про що ми говорили: бізнес-клімат, молоді підприємці, бізнес ветеранів, суспільна відповідальність CEO Club. Що для вас зараз найголовніше?
Основне – зберегти відчуття реальності, не втративши при цьому перспективи. Ми не можемо обмежуватись лише сьогоднішнім днем, але й занурюватись у грандіозні декларації також недоцільно. Зараз вкрай необхідно мати зрілий та відповідальний бізнес, який усвідомлює, що країна – це не просто тло для прибутків, а спільний простір відповідальності.
Якщо ми хочемо багату, сильну, шановану Україну, нам треба вкладатися в людей, у знання, у підприємництво, у ветеранів, у нові покоління. Не заради уявних космічних прибутків, а заради майбутнього. Бо бізнес, якому байдужа країна, довго не проживе. А країна без відповідального бізнесу не зможе піднятися так, як заслуговує.
