Як міська влада Івано-Франківська та девелопери руйнують місто й викликають конфлікти серед ветеранів.

Уявіть місто, в якому немає зелених зон, де в спекотний день немає жодного куточка для відпочинку в тіні, і де дітлахи позбавлені можливості грати на свіжому повітрі. Саме таку картину змальовують мешканці Івано-Франківська у зв'язку з рішеннями місцевої влади.

Івано-Франківськ – це компактне обласне місто, розташоване на заході України. Воно славиться своїм статусом транзитного вузла для тих, хто прагне відпочити в Карпатах, а також активно розвивається завдяки безлімітному будівництву висотних будинків.

Для цього в місті часто змінюють функціональне призначення земель, приймають все нові й нові детальні плани території (ДПТ). Водночас в місті геть бракує парків відпочинку, рекреаційних зон та просто дерев вздовж вулиць.

Чимало жителів міста вже давно висловлюють своє невдоволення ситуацією та подібними схемами, що реалізуються з боку мерії та забудовників. Однак, остаточним імпульсом стало рішення Івано-Франківської міської ради про забудову зеленої території поблизу міського озера.

2 серпня 2024 року. Ця дата має велике значення, не забудьте її!

Рішення №176-45, датоване 02.08.2024, стосується "Оголошення інвестиційного конкурсу для залучення інвестора в рамках реалізації проєкту будівництва реабілітаційно-оздоровчого комплексу на території вулиці Гурика та Центрального міського озера в місті Івано-Франківськ".

На перший погляд, це може виглядати як ініціатива, що приносить користь громаді: створення оздоровчо-реабілітаційного центру. Проте існує кілька важливих аспектів, які варто врахувати.

Мова йде про останні залишки природної зони поблизу міського озера, в районі Південного Бульвару та вулиці Гурика. Відстань до центру міста складає 1,1 км. Це привабливий об'єкт для будь-якого бізнесу:

Ця зона охоплює п'ять земельних ділянок, всі з яких належать до комунальної власності міста. Переважна частина цих ділянок наразі орендується приватною особою.

Однак, найбільше дискусій викликає територія поблизу дамби, адже саме там міська влада активно шукає потенційного інвестора для реалізації проекту забудови.

Згідно з Рішенням № 73-37, ухваленим 25 лютого 2020 року, ця територія повинна була бути закріплена за відповідним комунальним підприємством: КП "Центр розвитку та рекреації".

На даний момент це комунальне підприємство ще не отримало землю на свій баланс. Більш того, 2 серпня 2024 року було ухвалено нове рішення про передачу цієї ділянки іншим організаціям, а саме Управлінню капітального будівництва. Відзначимо, що цільове призначення цієї землі передбачає житлову та громадську забудову, а не використання для природоохоронних або заповідних цілей, як наприклад, у випадку центрального парку.

Отже, якби міська влада реалізувала рішення, ухвалене в 2020 році, ми б вже насолоджувалися новим зеленим парком. Натомість, зараз громаді доводиться відстоювати цю територію, щоб запобігти її забудові.

У ході розслідування стало відомо, що серед активних прихильників будівництва в даному районі є деякі представники збройних сил. Вони нібито ініціювали цю ідею через свої громадські організації, після чого мерія вирішила її підтримати і організувати інвестиційний конкурс. Основна ціль цього проекту – забезпечити реабілітацію військових.

Однак самі лобісти зазначили, що 80% від всієї забудови повинні бути призначені для комерційних цілей, тоді як лише 20% від зведених об'єктів відведуть під заклад для реабілітації.

Після суспільного розголосу та невдоволення громади, риторика авторів проєкту змінювалась, а процентні співвідношення варіювались. Наразі достеменно невідомо, яка частка планується під мед заклад

По суті, це черговий комерційний проєкт, що під виглядом допомоги ветеранам загрожує перетворити зелену зону на забудовану територію.

Пропозиції щодо альтернативних ділянок лобісти забудови повністю відкидають, мовляв "Реабілітаційний центр має бути тут і крапка"! Хоча, в Україні поширеною є практика створення реабілітаційних відділень/центрів на базі наявних лікарень в безпосередній близькості.

У нашій ситуації ідеальним місцем для створення реабілітаційного центру є територія Центральної міської лікарні, що знаходиться всього в 300 метрах від суперечливої ділянки. Біля лікарні розташоване міське озеро, до якого є прямий доступ. Цей варіант виглядає найбільш доцільним з точки зору зручності, ефективності та логістичних аспектів.

Проте, прихильники забудови не враховують цю можливість (цікаво, чому так відбувається).

Ключову роль у складному процесі реабілітації відіграє команда професіоналів, що складається із спеціалістів різних напрямків. Фахівці, що можуть надавати реабілітаційні послуги, потребують специфічних клінічних знань. Таких в Івано-Франківську є критично мало.

Протягом десятирічної війни місто не змогло створити ефективну освітню систему для підготовки реабілітологів та звести реабілітаційний центр при міській лікарні. Лише тепер розпочалися роботи в цьому напрямку, і це здійснюється виключно за рахунок зелених територій.

Найбільш негативним аспектом цієї ситуації є штучно згенерований конфлікт серед нинішніх військовослужбовців. Як з боку захисників зелених зон, так і з боку прихильників забудови території озера. Питання реабілітації військових є надзвичайно важливим для суспільства, однак воно стало ареною маніпуляцій, де військові стають засобом для досягнення бізнес-цілей.

Дії міської адміністрації виглядають неетичними, оскільки вона фактично дистанціювалася від розв'язання проблеми, яку сама ж і спричинила.

Тиск з боку суспільства почав приносити плоди. Мер Руслан Марцінків оголосив, що на наступній сесії міської ради буде піднято питання про скасування рішення, яке стосується оголошення інвестиційного конкурсу.

29 жовтня 2024 року відбулася позачергова сесія міської ради, на якій планувалося розглянути це питання. Однак голосування не відбулося. Міський голова запропонував відкласти його на пізніший термін, і депутати погодилися з цим рішенням. Наступний розгляд питання запланували на 14 листопада 2024 року.

На самому кінці засідання міський голова висунув ідею відкласти обговорення цього питання та ініціював створення не зовсім зрозумілої комісії для розгляду інвестиційного конкурсу.

Захисники озера продовжують свої активності, вимагають створення Парку Ветеранів України, проводять толоки, встановлюють вуличні меблі, проводять опитування, аби запропонувати вигляд майбутнього парку. Зрештою, отримують просто багато слів підтримки з боку містян за цю боротьбу.

Охорона зелених територій у містах є ключовим чинником для формування здорового та приємного середовища для життя. Зелена інфраструктура не лише підвищує екологічні показники, але й стимулює соціальний та економічний прогрес урбаністичних територій. Тому підтримка та розширення зелених насаджень повинні займати провідну позицію в міських стратегіях.

Важко порахувати, на скільки зменшилася площа озеленення міста за останні 10-18 років. Втім, якщо поглянути на ці порівняння з супутника - стає моторошно. Нижче наведено декілька прикладів зменшення площі озеленення на користь забудові.

Саме тому активісти захищають цю останню зелену зону в центрі міста та виконують роботу мерії зі збереження площ озеленення та біорізноманіття, поки сама поки мерія грає брудні бізнес-ігри, використовує ветеранів для лобіювання інтересів та знищує місто.

Автор: Катерина Лозовенко