Як ми відкривали революцію на Майдані: оповідь про помаранчевого левика та національну забутість.

"Після виборів і після весільного обряду рідко можна досягти бажаного," - жартував колись знаменитий американський комік і ковбой Вілл Роджерс.

За 33 роки незалежності України складається дещо шизофренічна картина уподобань українських виборців.

Партномеклатурник, "червоний директор" із замашками Макіавеллі, аб'юзер із кримінальним минулим, король кондитерки і державник в одній особі, актор-комік, якому судилося грати роль Черчилля.

Але навіть у цьому пасьянсі президентські вибори 2004-го виглядають чимось унікальним. Крадію шапок і голосів виборців вказали на двері під звуки вуличного карнавалу. А місце месії на деякий час посів Той-Чиї-Руки-Нічого-Не-Крали - Віктор Ющенко.

Роман з ним, на жаль, виявився недовготривалим. Не пройде й двох років, як він призначить антигероя на посаду прем'єр-міністра. Через шість років цей антигерой стане президентом. А роздуми про Помаранчеву революцію відступлять на другий план у нашій пам'яті. Схоже, це нагадує рибку Дорі з анімаційного фільму "У пошуках Немо", що має свої труднощі з історичною пам'яттю.

Це не без підстав. Без Помаранчевої революції важко осмислити ні повернення Януковича до керівництва в 2010 році, ні Революцію гідності, що змусила його залишити країну. Також неможливо зрозуміти події 2022 року, коли Путін вирішив остаточно врегулювати "українське питання" після двох невдалих спроб у 2004 та 2014 роках.

Авторка цього тексту святкувала свій другий день народження в листопаді 2004 року. У той час вона сиділа перед телевізором у Запоріжжі, спостерігаючи за мітингами на Майдані під запальний революційний хіт гурту "Ґринджоли" "Разом нас багато". Маленька дівчинка захоплено підтримувала Ющенка та його "помаранчеву команду", просячи маму заплести їй косу "як у Юлі".

Іншому письменнику на той момент виповнилося 36 років, і його мало не побили представники "голосів Донбасу" на Бесарабському ринку в Києві, прийнявши за соратника Юлії Тимошенко - Олександра Турчинова. Гості зі східних областей тоді прибули до столиці автобусами, щоб "каруселити" - голосувати за свого кандидата Віктора Януковича, використовуючи "відкріпні талони".

Напередодні ювілею Помаранчевої революції ми вирушили на пошуки слідів цієї події, яка 20 років тому сколихнула суспільство.

Де сьогодні можна знайти сліди пам'яті про Помаранчеву революцію, її корені, лідерів, героїв, антигероїв та пісні? Це запитання стало темою нашої дискусії з різними співрозмовниками - від однолітків "помаранчевого Майдану", 20-річних студентів-істориків, до сивочолих учасників подій та політтехнологів, які брали участь у виборах 2004 року.

Примітка: Ми звернулися до третього президента Віктора Ющенка з проханням обговорити події Помаранчевої революції. Він зазначив, що передасть наші контакти журналістам УП через свого прессекретаря. Проте, в підсумку, ніхто з нами так і не зв'язався.

"Так! Ющенко" та "нарізані апельсини". Які спогади у вас залишилися про Помаранчеву революцію? ПРОВІРТЕ СЕБЕ!

Розпочинаємо нашу пригоду на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Студенти-історики здобувають знання в одній з найзначніших архітектурних перлин КНУ — червоному корпусі.

Прогулюючись "історичним крилом", ми прагнемо знайти ровесників Помаранчевої революції. Адже саме вони повинні стати охоронцями національної історичної пам’яті.

Ті, кого вдається зловити, споглядають на нас, немов на загадкових істот, що прибули з далеких епох. Попри їхнє здивування і шок, деякі все ж виявили бажання завести бесіду.

Отже, Олександр, Юрій, Віктор та Карина, які народилися у 2004 та 2005 роках. Ось короткий виклад смолтоків.

"Причиною для початку Помаранчевої революції стало те, що начебто за замовленням Кучми вбили відомого журналіста, якщо чесно, не пам'ятаю, як його звуть".

"Перед початком Помаранчевої революції Янукович сфальсифікував вибори. Протест почався на підтримку Віктора Ющенка. Країна не хотіла, щоб до влади прийшов розбійник і бандюган з Донбаса".

"Oh, Боже, Віктор Ющенко... Його залили йодом? Чи, може, зеленкою?"

"Слово 'підрахуй' є частиною української мови. Можливо, його вимовляли під час Помаранчевої революції. Чи це міг бути Янукович або Литвин? Підкажіть, будь ласка."

Юлія Тимошенко має світле волосся. Це все, що я можу сказати. Раніше вона носила його у формі "корзинки" (намагається показати це на собі - УП), а тепер розпустила.

Ющенка, можна сказати, піддали дії якихось кислот. Через це його обличчя залишалося зіпсованим до кінця його днів.

"Чим отруїли Ющенка, конкретно не можу сказати. Я не шарю в хімії".

Ющенка отруїли. Це якось пов'язано з апельсинами, які були з колючками. Але, на мою думку, це лише російська пропаганда, що розповсюджує чутки. Нібито "помаранчеві" отруюють дітей Донбасу апельсинами.

Хвиля інсайтів раптом обривається через повітряну тривогу. Студенти миттєво кинулися до виходу з університету, залишивши нас наодинці з роздумами про історичну пам'ять та прагненням заснувати Український інститут національної амнезії (УІНА).

- Мені смішно і соромно водночас, - не витримала потужної правди життя вразлива авторка цього тексту.

- Не хвилюйтеся, - спокійно сказав інший письменник. - У всіх заплутаних ситуаціях звертайтеся до Покальчука. Він встановить межі наративів, розширить горизонти і роз'яснить навіть те, що, здавалося б, не підлягає поясненню. Поспішайте до Покальчука!

- По-перше, я не вважаю події 2004 року революцією.

Історія створення назв розпочалася з успішного заголовка фотоальбому, присвяченого студентському протесту - "Революція на граніті". Ця назва справила сильне враження на тих, хто мріє про зміни, ніби можна змінювати світ без жодних втрат. З того часу, подібно до чуток, виникло явище називати революціями різноманітні соціальні протести та заворушення.

Події 2004 року не можна назвати революцією. Це скоріше був підлітковий етап українського суспільства, насичений емоціями та пристрастями, сповнений яскравих моментів та краси. Справжня революція, на відміну від цього, вносить кардинальні зміни в структуру суспільства, як це сталося під час Євромайдану.

Ознайомтеся також з матеріалом: "Протягом восьми років у моєму житлі звучали звуки пострілів". Розповідь про один із найвагоміших судових розглядів в історії країни.

По-друге, змінилося покоління. Звісно, це можна назвати деградацією. Але давайте подивимося з прагматичної точки зору: а нащо молоді ці знання? Щоби що?

Існує ілюзія, що на помилках історії можна навчитися. Це неправда. Історія завжди має певні наративи і конотації тих, хто її писав. Акценти розставлялися такі, щодо яких є консенсус у авторів. І повірте, так було впродовж усієї писаної історії людства.

Диванні експерти, які переконують, що на помилках історії можна навчитися, намагаються натягнути сову на глобус. Справді, кожен історичний процес і кожен соціальний зсув мають подібні речі з попередніми і передбачають певну проєкцію на майбутнє, але вони ніколи не повторюються тотожно.

Я був учасником і Революції на граніті, і акцій "Україна без Кучми", і "Повстань, Україно!", і Помаранчевої революції, і Революції гідності. Досконало знаю їхні механізми ззовні і зсередини. Вони всі відрізняються. Соціум виніс із Помаранчевої революції ті висновки та емоції, які хотів винести, а що не влізає, те нехай і не влізає.

Безумовно, історична пам'ять мусить бути у людей. Коли немає історичної пам'яті, через якийсь час з'являється почуття меншовартості, тривожності й депресії.

Уявімо людину, яка прагне відтворити емоції свого першого кохання в нових стосунках. Вона сподівається, що все буде так само, тільки ще яскравіше. Але реальність виявляється зовсім іншою. Якщо ви вперто вважаєте свої переживання щодо першої любові неперевершеними і обов'язковими, то ризикуєте знову натрапити на ті ж самі труднощі, які рано чи пізно завдадуть вам болю.

На особистісному рівні це нам зрозуміло, але соціальний аспект має таку ж природу. Коли ми настоюємо на тому, що певний час був незабутнім і прагнемо відтворити його, ми можемо, окрім привабливої історичної оболонки, також вжити чимало небезпечних ілюзій.

Історичні події мають свій термін зберігання і споживання. Я в жодному разі не знецінюю їх, але ми не можемо живитися лише історією.

Ющенко сказав владі "Ви нас не отруїте!" І поїхав у Житомир

Проти Тимошенко планується акт тероризму, і вона заявила, що готова захищатися.

В Януковича кинули твердим предметом. Він у лікарні

Шуфрич блукав без одягу, оскільки боявся, що Порошенко його задушить.

Ющенко переміг по всьому світу

Ющенківці вийдуть на вибори під сніговим покривом, а януковичці - під холодним морозом.

У матчі "Динамо" - "Рома" замінили чорно-білий м'яч на помаранчевий. Кияни виграли

Тимошенко запевняє, що Кучму чекає невдача, а світового масштабу епідемія.

Ківалов тепер стане не "Підрахуй", а "Надиктуй".

Янукович: Кучми більше не існує.

"Бодя + Галя за Ющенка", "Глеваха за Ющенка", "Місто яйцеметальників за Ющенка" — ці гасла разом із трафаретним зображенням третього президента залишили учасники революції на колоні київського головпоштамту в 2004 році. Це єдина помітна згадка про Помаранчевий "карнаваль", яка збереглася під захисним склом на Майдані Незалежності через двадцять років.

Щоби знайти ще бодай щось, пов'язане з подіями 2004-го, доводиться спуститися під землю. В чотирьох із п'яти сувенірних крамниць у переході на Майдані продавчині щиро дивуються, навіщо нам "неактуальні сувеніри".

Навіть яскраві помаранчеві шкарпетки з гаслом "Ющенко - Так!" від бренду Dodo Socks, що оголосив про співпрацю з Віктором Андрійовичем, не знайшли свого місця в магазинах підземного переходу на Майдані. Нам вдалося спробувати зв'язатися з представниками Dodo Socks для отримання деталей угоди з третім президентом, але вони не захотіли коментувати цю тему.

Лише в одному магазині продавець натрапила на коробку, в якій виявився фотоальбом "Нам пора для України жить! Помаранчева революція" 2005 року. Вона струсила з нього товстий шар пилу і вибачилася за його зношений вигляд, назвавши це "раритетом". Поки ми переглядали зображення, вона намагалася по телефону дізнатися, скільки цей скарб може коштувати.

Привіт, Рома! Скажи, будь ласка, яка вартість книги про Помаранчеву революцію?

Мабуть, у відповідь почула невпевнене: "Не маю уявлення".

- Що ж означає "не знаю"?! Тут усі проявляють інтерес, - з обуренням говорить вона далі.

Через кілька хвилин продавчині таки вдалося дізнатися, за скільки можна продати фотоальбом клієнтам із дивними інтересами, - три тисячі. На ОLХ така сама книга коштує 215 гривень.

Саме на ОLХ нам вдалося знайти найбільше артефактів Помаранчевої революції - книжки, фотоальбоми, помаранчеві накидки, шапки, шалики, марки і монети з Ющенком і Тимошенко.

На другій позиції після OLX за частотою згадок про Майдан 2004 року в Інтернеті знаходиться TikTok. Тут можна натрапити на цікавий помаранчевий манікюр із написом "Ющенко - Так!".

Наші спроби знайти в Google торгові марки, пов'язані з революційними подіями, не увінчалися успіхом. Але раптом ми натрапили на магазин ламінату та меблів під назвою "Підрахуй". Відчуваючи асоціацію з прізвиськом колишнього голови ЦВК, ми зателефонували за вказаним номером на сайті. Виявилося, що власник магазину не мав на увазі ані Ківалова, ані Помаранчеву революцію в назві. Іноді банан лишається просто бананом, а "підрахуй" — це всього лише дієслово.

Ми вирішили дослідити, яка доля спіткала торгові марки, пов’язані з Помаранчевою революцією, у її концептуального автора Ігоря Гриніва. "Це питання викликає в мене неприязнь", - різко відповідає він. Після короткої паузи він згадує, що символіка революції була зареєстрована сином Віктора Ющенка, Андрієм. Проте політтехнолог не може стверджувати, чи залишається цей патент дійсним.

Продовжуємо пошуки Помаранчевого Майдану в музеях.

Перша зупинка - державний Музей Революції гідності. Але є нюанс - його не існує. Інституцію заснували ще в 2015 році, однак будівлі для розміщення експонатів досі немає. Колишній міністр культури та інформполітики Олександр Ткаченко оголосив про початок будівництва в лютому 2021-го, але через велику війну проєкт не вдалося завершити.

Ми провели зустріч із заступницею директора музею Ольгою Сало в її офісі на Печерську. Вона привезла до кабінету кілька коробок із цікавими експонатами.

Перлиною цієї колекції є обгортка апельсинової карамельки з емблемою "Так", шапка Євгена Нищука, яку він носив під час Помаранчевої революції та Революції гідності, а також килим, виготовлений вручну, з вплетеними стрічками, що мають походження з Майдану.

Наступною локацією стане приватний музей воскових фігур під назвою "Становлення української нації", який був заснований у 2019 році. Ініціатором цього музею є Валерій Галан, котрий активно долучався до подій революції 2004 року.

- Я тоді очолював Українську федерацію карате. Мій учень по бойовому мистецтву, на жаль, уже покійний Олександр Зінченко, і товариш Микола Томенко попросили організувати охорону Майдану. В мене тоді було десь дві тисячі хлопців у федерації. Вони всі охороняли палатки, трибуну і Ющенка, Зінченка, Тимошенко, коли ті приїжджали, - пригадує Галан.

У музеї представлені воскові фігури, серед яких можна побачити князя Володимира Великого, запорозьких козаків та Джамалу. Перш ніж заглибитись у деталі, виникає питання: чому ж відсутня воскова постать Ющенка? Галан різко зазначає, що такої фігури немає.

Ющенко - приємна особистість, проте він не є тим лідером, який міг би повести країну вперед. Багато сподівалися на нього, але він зайнявся конфліктом з Юлією. Поки вони з'ясовували стосунки, українці втрачали дорогоцінний час, - зазначив засновник музею.

Крім стенду з коротким викладом подій 2004 року, інших експонатів, що відображають Помаранчевий майдан, не представлено.

Мабуть, найбільший "музей помаранчевого" в Україні, хоч і недоступний для звичайних відвідувачів, знаходиться в офісі політтехнолога Гриніва на Інститутській. Він зберігає там кілька ящиків пам'ятних речей, пов'язаних з революцією 2004 року: агітаційні матеріали, футболки, головні убори, шалик, прапори та фотографії. "Рука не піднімається їх викинути", - ділиться він своїми почуттями.

Гринів веде нас на екскурсію своїм офісом, демонструючи символіку, що пов'язана з подіями 2004 року. Серед експонатів — справжня знахідка з минулого, пакет, на якому червоним кольором викарбувано слово "Так", а білим — "Ющенко".

- Гасло "Ющенко - так!" насправді не було слоганом Помаранчевої революції. Все починалося лише з "Так". Але в 2004-му Віктор Андрійович сам став ключовим меседжем революції, тому з'явилося: "Ющенко - так!", - розповідає Гринів.

З посмішкою він демонструє помаранчевого левика. Ця іграшка стала знаковою у символіці Помаранчевої революції.

- Головним кольором партії "Реформи і порядок" (ПРП приєдналася до блоку "Наша Україна" на парламентських виборах у 2002 році, а під час президентської кампанії 2004-го підтримувала Ющенка - УП) був жовто-гарячий. Це колір меду, пов'язаний із Ющенком, його іміджем пасічника. Прапори ПРП були настільки яскравими, що біло-блакитні "Нашої України" губилися на їхньому тлі під час масових акцій. Тоді ми вирішили, що треба щось яскравіше за жовто-гарячий.

Найближчим до бажаного виявився колір іграшкового левика, який стояв на столі в моєї помічниці. Ми взяли його, відвезли в друкарню і попросили, щоб усі листівки та агітки друкували такого кольору.

Після огляду музеїв ми вирушаємо до бар-ресторану "Остання Барикада", розташованого на Майдані Незалежності, де можна побачити спеціальну експозицію з "помаранчевими" мотивами.

На прозорих полицях виставлені помаранчева краватка Віктора Ющенка, яку він одягав під час революційних подій, помаранчевий шарф, зібраний українцями з різних куточків країни і переданий на сцену київського Майдану у 2004 році як символ єдності, новорічна іграшка, стрічка та сумка з написом "Ющенко - Так", а також фотографії, що документують революційні моменти.

Під час співбесіди з адміністраторкою ми дізналися, що всі артефакти були передані особисто Віктором Ющенком, який час від часу відвідує цей заклад, а також його помічниками. На жаль, з'ясувати, чи прали за всі ці роки в "Останній Барикаді" краватку третього президента, не вдалося.

Ми одразу визначилися із замовленням - коктейль "Ґринджоли" - єдина позиція в меню з натяком на Помаранчеву революцію.

Чи могли б ви поділитися, що стало причиною для вибору такої назви для коктейлю?

Перепрошую, але назва цього коктейлю не має жодного зв’язку з іншими речами. Він отримав таку назву через свою асоціацію із зимовим сезоном.

До речі, Гринів зазначає, що найменування неофіційного гімну революції також "не має жодного зв'язку" - це не результат політичних маніпуляцій, а витвір народної творчості.

"Разом нас багато" – це вислів, який комусь з присутніх вдалось вигукнути першим у натовпі.

Спробуємо отримати більше інформації від лідера команди "Ґринджоли" Романа Калина.

"І прийде час, коли один скаже: "Слава Україні! ", а мільйони відповідатимуть: "Героям слава!", - вислів, який приписують Степану Бандері і люблять шерити в соцмережах щороку на день його народження.

Восени 2004 року слова провідника ОУН могли б звучати наступним чином: "І настав момент, коли один вигукнув: 'Ми не бидло!', а мільйони відгукнулися: 'Ми не козли!'"

До того мало кому відомі музиканти з Івано-Франківська вперше виконали запальну кричалку "Разом нас багато" на місцевому майдані в 20-х числах листопада, написавши її за 2-3 години.

Поки ми були на сцені, активісти почали розповсюджувати цю пісню в соціальних мережах. Незабаром вона зазвучала на Майдані в Києві, - ділиться інформацією з УП лідер гурту "Ґринджоли" Роман Калин.

Ми прибуваємо до Києва і виступаємо на безлічі концертів. Кожні 20 хвилин нас оточують журналісти.

Для нас тоді все було вражаючим. Уявіть, із провінції приїжджають хлопці, які раніше грали свою музику для маленької аудиторії, мали якісь плани на життя, до яких явно не входило ставати гуртом номер один в Україні і співати гімн революції.

Після цього "Ґринджоли" здобули перемогу в національному відборі на "Євробачення-2005", потрапивши до фіналу без участі в попередніх етапах завдяки рекомендації нового віцепрем'єр-міністра з гуманітарних питань Миколи Томенка. У фіналі, що відбувся в Києві, вони зайняли 19 місце. Група випустила два альбоми, виступала в Європі, США та Канаді, а їхня пісня "Разом нас багато" стала об'єктом численних каверів і мемів.

Існує один американський фільм, назву якого я не можу згадати, де до продавця платівок афроамериканського походження підходить клієнт і каже: "Хочу придбати платівку з гарною музикою". На що продавець відповідає: "Ого, друже, у мене є чудова платівка!" і вмикає пісню "Разом нас багато".

Щось дуже схоже на шалену історію успіху. Але існує й зворотний її бік.

Історія гурту "Ґринджоли" в певному розумінні відображає м’який помаранчевий хаос, у якому на мікроскопічному рівні можна побачити всі події, що мали місце в Україні під час і після революції 2004 року. Це шлях великих сподівань та завищених очікувань, з розчаруваннями та особистими образами, що врешті-решт призвели до розпаду колективу.

Як і мільйони українців, Роман Калин до осені 2004-го був далекий не тільки від революцій, а й від будь-яких форм соціального протесту.

- Я - людина музична, завжди займався музикою, скільки себе пам'ятаю. Коли в 2004 році відбувалися події на Майдані, я не цікавився політикою взагалі.

Але свідомо чи несвідомо я почав цікавитися тим, що відбувається навколо. Івано-Франківськ тоді зупинився: не працювали підприємства, навчальні заклади. Люди вийшли на вулиці. Мене це дуже зачепило. З'явився азарт, з'явилася надія, що в цій країні щось зміниться, бо класна команда прийде до влади.

Це була любов з моменту першого зустрічі – яскрава та насичена, немов карнавальні вогні. Серотонін бурхливо вирував, наповнюючи мене відчуттям належності до чогось справді грандіозного.

Кульмінаційний момент відбувся 23 січня 2005 року на Майдані, коли перед тисячами людей, серед "друзів" та білих голубів, Ющенко склав присягу на вірність народу.

Калин з гіркотою пригадує події, що сталися далі, відчуваючи втрату можливості для країни та особисту образу.

Я відчув розчарування практично з самого початку. Незабаром стартували парламентські вибори, і партія "Наша Україна" організовувала агітаційні тури з виїзними концертами. Проте, артисти, які створили гімн Помаранчевої революції, не були запрошені на ці заходи. Тим часом організатори використовували фонограму пісні "Разом нас багато". Це мене глибоко вразило і розчарувало. Тоді я вирішив: "Гаразд, всі політики – однакові, вони лише грають свої ролі".

Що залишається, коли йде любов? Так точно, майнове питання. Але і з цим у "Ґринджол" склалося не слава Богу.

Станом на сьогодні, я не отримав жодної авторської винагороди за "Разом нас багато". Лише в 2007 році мені виплатили 300 доларів за продані компакт-диски від рекордингової компанії, і на цьому все.

Якийсь час музикантів "Ґринджол" тримали разом закордонні тури. Коли пік популярності зійшов нанівець, сталося те, що зазвичай відбувається в таких випадках.

Коли інтерес до артиста вичерпується, він втрачає свою значущість, що призводить до труднощів у колективі. Саме тому "Ґринджоли" врешті-решт припинили своє існування.

Як зазначає Калин, "у 2010-му році артисти залишили гурт, і він став існувати, по суті, лише в моєму обличчі". Саме в той час, коли "друзів" у владі змінили "біло-сині" під керівництвом Януковича. Історія іноді проявляє своєрідне почуття гумору.

Коли слухаєш Калина, виникає відчуття, що хіт "Разом нас багато" перетворився для "Ґринджол" не лише на п’ять хвилин популярності, а й на своєрідне кармічне прокляття. Обережно запитуємо його про цю ситуацію.

- Частково, можливо, так і є, - відповідає він. - Ця пісня була настільки своєчасна, сильна, потужна, що дійсно перекрила всю мою подальшу творчість, але я точно не жалкую, що написав її.

Я є людиною з вірою і вважаю, що музика не є плодом нашої творчості, а створюється десь на небесах і потім дарується нам. Я не можу відчувати обурення через те, що мені подарував Бог. Це моя життєва історія, мій шлях, наповнений помилками та труднощами. Вважаю, що все відбулося так, як повинно було статися.

Сьогодні на згадку про Помаранчеву революцію десь у нетрях шафи Калина зберігається помаранчевий шалик, зимовий светр з написом "Так!" і диск з помаранчевим яйцем на обкладинці, де була компіляція з двох пісень - "Разом нас багато" і "Пора".

На завершення розмови запитуємо Романа Калина, де в наш час можна виявити ознаки Помаранчевої революції, окрім його особистої шафи та YouTube.

Ті, хто у 2004 році піднімав голоси під пісню "Разом нас багато", сьогодні служать у війську, захищаючи нашу землю від агресії росіян.

"Ось так! Ось так! Ось так!" - немов викрикує жвава жовта пташка, що мешкає в київській кав'ярні, де ми зустрічаємося з 59-річним Сергієм Пантюком, який є письменником, перекладачем та видавцем.

Невдовзі після Революції гідності він разом з товаришами вирішив стати частиною добровольчого батальйону ОУН. 24 лютого 2022 року він вступив до територіальної оборони, а з травня того ж року виконує обов'язки головного сержанта батареї протитанкових керованих ракет у 23-му батальйоні окремої президентської бригади, названій на честь Богдана Хмельницького. Він активно брав участь в бойових операціях під Києвом та в Бахмуті.

Попри майже двометровий зріст, тактичний одяг і червоно-чорний браслет з написом "Україна понад усе", Сергій викликає асоціації з добрим казкарем. Особливо це помітно, коли він згадує часи Помаранчевої революції.

У 2004 році на площі він перебував разом із чотиримісячним сином Яромиром.

Я мешкав у Хмельницькому, але вже встиг побувати у "Порі", де ми організовували перші заходи. За кілька днів після початку революції я планував вирушити до Києва з малюком. Коли ми почали збиратися, раптом помітив яскраво-помаранчевий костюм для дитини. Яромир завжди сидів у мене на руках у цій "кенгурушці", вдягнений у той самий помаранчевий костюм. Це було справжнє чудо, адже такого вбрання не було ні в кого більше.

Він описує Помаранчеву революцію як справжню романтику, щось делікатне, м'яке та театральне. І, на відміну від багатьох інших, не відчуває розчарування.

- Люди дуже часто кажуть, що розчарувалися у владі після Помаранчевої революції. А я завжди запитую: у чому ви розчарувалися? Хіба тоді були якісь політичні гасла і ми їх відстоювали? Тоді би ми мали право сказати: "Агов, чувак, виконуй те, що тобі наказано". Але цього не було. Гаслом Помаранчевої революції було "Ющенко - так!". Ми досягли його. А те, що він обіцяв... Ну, щось пробував, щось зробив, щось не зробив.

Під час великої війни Пантюк разом із товаришами по службі обговорював ідею впровадження помаранчевих стрічок на одязі українських військових, вважаючи, що це було б класним способом їх ідентифікації.

В армії я спостерігав стрічки синього, жовтого та червоного кольорів. Помаранчевих не вдалося знайти, оскільки їх кількість була обмежена, і мені не пощастило натрапити на помаранчевий скотч.

Досліджуйте також: Секрети шевронів. Яку інформацію про військових розкривають їхні нарукавні емблеми.

Сергія Пантюка можна назвати професійним революціонером. Він брав участь в усіх протестних рухах в новітній історії України - від Революції на граніті до Революції гідності. І якщо когось доречно питати про ризики того, що незадоволення суспільства може каналізуватися через новий майдан, то це до нього.

Безумовно, чимало людей висловлюють своє невдоволення щодо поточної ситуації в країні. Проте я вважаю, що протестувати в цей момент можуть лише ті, хто абсолютно неадекватний або отримав за це фінансову винагороду.

Українці - це народ, який завжди відповідає на провокації. Якщо нас образили, ми неодмінно постоїмо за себе. Проте зараз наше головне завдання - захистити нашу державу.

Я був дуже незадоволений виборами "73%" в 2019 році. Але колись хтось мудрий сказав: який би президент в Україні не був, він стане націоналістом. В принципі, це працює, за винятком одного дебіла, який утік.

Коли конфлікт завершиться, у звичайне життя повернуться понад мільйон людей, які звикли функціонувати за простим принципом: тут друзі, а там супротивники, і кожне висловлене слово має значення. У цей момент, під впливом емоційних змін, можливі різні сценарії. Проте це точно не буде революційний переворот, а справжня внутрішня війна.

Як людина, яка любить свою країну, я сподіваюся, що мудрому українському народу вистачить розуму не обирати в повоєнні часи кого завгодно. Думаю, що тоді буде чимало гідних кандидатів, яких породила війна. Я взагалі невиправний оптиміст. Це допомагає в житті.

Листопад 2024 року. Як і два десятиліття тому, київський Майдан заповнений тисячами прапорів. Але цього разу вони не помаранчеві, а синьо-жовті та червоно-чорні. Вони не є символом "карнавальної" атмосфери. Кожен з цих прапорів є вшануванням пам’яті загиблого героя.

Вже одинадцятий рік у цьому повітрі немає звуків святкових революційних барабанів, а також відсутня помаранчева "Марсельєза". Натомість лунає "Пливе Кача", і відчувається гіркота смерті.

20 років тому хіт Помаранчевої революції "Разом нас багато" співали мільйони, в листопаді 2024-го на сервісі Spotify його прослухали трохи більше як 7000 разів.

З нами той, хто може вас зібрати.

З ким ми досягнемо цю мету".

Ціль - зібрати 7 мільйонів гривень на дрони для Збройних Сил України. "Так, це так!" - періодично вигукує сивочолий Ющенко, який може зібрати їх, сидячи за білим роялем у кліпі української групи "Badstreet boys". Серед тих, хто зробить донат від 100 гривень, буде розігруватися мед від Віктора Андрійовича. Мета досягнута, збір завершено.

Як і два десятиліття тому, сьогодні відчувається потужний запит на справедливість у суспільстві.

Цей тригер активувався у 2004 році, ставши потужним мобілізаційним чинником для суспільної свідомості на всіх рівнях. Олег Покальчук переконаний, що саме не політичні технологи, а суспільний запит на справедливість зіграв ключову роль у цьому процесі.

У якихось університетських лекційних залах, під гучні звуки сирен повітряної тривоги, молоді люди, які стали свідками Помаранчевої революції, наполегливо вивчають науку.

- Здається, Ющенко балотувався в президенти, - щосили згадує один із них. - Люди ходили на мітингах із помаранчевими прапорами, в помаранчевому одязі. Тири-пири.