Як суперечки з Трампом вплинули на українську соціологію та кому українці довіряють сьогодні.

Це може видатися кумедним, проте наприкінці минулого року багато українців розробляли свої плани, враховуючи ймовірність "закінчення війни за 24 години", що асоціюється з ім'ям Дональда Трампа.

Щонайменше в бесідах із соціологами "Української правди" неодноразово виникала думка, що вибори в США стали своєрідною "краплею надії" для українців у їхньому сприйнятті світу.

Надія, що так і залишилася нереалізованою.

Після інавгурації Трампа та його стосунків із Путіним, а особливо з огляду на скандал в Овальному кабінеті з Володимиром Зеленським наприкінці лютого, надії на те, що американський лідер зможе завершити війну з Росією, остаточно розвіялися.

З разом із втратою віри в американську концепцію "миру через силу", українці, здається, починають втрачати надію на будь-який мир. Принаймні, на середину літа 2025 року, соціологічні дослідження вказують на зростаючу тенденцію суспільства до невизначеності.

Українці, як і раніше, активно протистоять агресору і не мають наміру робити болючі компроміси. Проте певні зміни все ж відбулися, і цей розвиток можна помітити, якщо заглянути в довгострокову перспективу.

Було зрозуміло, що після "жорсткої посадки" від Трампа (зменшення підтримки та зміна риторики США щодо Росії - УП) в українців може виникнути певний морально-психологічний спад. Проте, навіть у цих обставинах, наші дослідження свідчать, що переважна більшість українців залишається проти варіантів завершення війни, які можуть бути сприйняті як капітуляція.

Незабаром ми представимо результати нового дослідження, яке показує, що почуття єдності в суспільстві дещо зросло. Приблизно 60% респондентів вважають, що Україна більше рухається в напрямку єднання, ніж розколу", - зазначив в інтерв'ю для УП виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький.

Проте в нас виникло інше питання. "Якою ви уявляєте Україну через десятиліття: процвітаючою державою в складі Євросоюзу чи зруйнованою країною з масовим відтоком населення?" Ще у грудні 2024 року понад 57% респондентів вважали, що Україна через десять років буде успішною членом ЄС. Однак на кінець травня – початок червня ситуація змінилась: майже половина опитаних (28% на той час, стало 47% - за даними УП) тепер бачить Україну в стані руйнування, - ділиться інформацією Грушецький.

Як змінилось світовідчуття українців за останні пів року, кому вони тепер схильні довіряти, за кого проголосували б та як у соціологічних дослідженнях проступає нове розшарування суспільства, розбиралась "Українська правда".

На початку 2025 року в українському суспільстві панувала надія, що нова адміністрація США, незважаючи на певну риторику, підтримуватиме Україну або, принаймні, не зашкодить її інтересам. Проте в період з лютого по травень стало зрозуміло, що американський президент Дональд Трамп не виконує ролі ані союзника, ані посередника у справі досягнення справжнього мирного врегулювання.

Це спровокувало глибоке емоційне потрясіння у багатьох громадян України. Відчуття політичного "холодного душу" перетворилося з абстрактного прогнозу на реальність, з якою зіткнулися значні групи населення.

Точку неповернення можна вважати 28 лютого 2025 року, коли відбулася безпрецедентна конфронтація в прямому ефірі між президентом України Володимиром Зеленським, Дональдом Трампом та його віцепрезидентом Джей Ді Венсом.

Ця подія буквально перевернула з ніг на голову суспільні настрої в Україні. Її наслідки чітко видно на графіках соцопитувань з будь-якого питання.

Насправді, події, що відбулися в Овальному кабінеті, яскраво вплинули на сприйняття українцями американського президента.

"У грудні 2024 року понад 50% респондентів в Україні висловлювали думку, що обрання Трампа президентом є позитивним фактом. Проте вже в березні 2025 року частка тих, хто вважав це негативним для України, перевищила 70%," - згадує Грушецький.

Це невдоволення Трампом має значно більший вплив, ніж просто втрата довіри до його особистості.

Наприклад, якщо подивитись на графік відповідей на запитання про те, чи ситуація в Україні розвивається у правильному чи в неправильному напрямку, що був опублікований у липні "Социсом", то чітко буде помітно "збій", який припадає якраз на час сварки в Білому домі.

Крім самого факту великої зміни настроїв, цікавим є її наповнення. Назвати це можна одним словом - консолідація. Або ж, як прийнято казати в політичних технологів - ефект єднання навколо прапора.

"Українська правда" повідомляла, що навесні фахівці Офісу президента намагалися створити політичну кампанію для Зеленського, орієнтуючись на тенденцію згуртування навколо лідера, якому загрожують виклики.

За словами Грушецького, ефект росту підтримки президента після "агресії" американських лідерів досі тримається.

На даний момент президент має позитивний баланс довіри. За результатами наших грудневих опитувань, рівень довіри до Зеленського виявився найнижчим з початку вторгнення і становив 52%. Проте це все ще досить високий показник для демократичних країн.

На початку червня рівень довіри стабілізувався приблизно на позначці 65%, тоді як на початку травня цей показник перевищував 70%. Таким чином, можна спостерігати тенденцію до зниження, - зазначає соціолог.

Відповідно до інформації, наданої "Социсом", президентські рейтинги швидко відобразили наслідки конфлікту у Вашингтоні. Востаннє за тривалий період підтримка Зеленського (зелена лінія) у першому турі виборів президента перевищила підтримку Валерія Залужного (синя лінія).

З лютого графіки їхньої підтримки рухаються паралельно, хоча в другому турі Залужний здобуває переконливу перемогу. Проте ця обстановка виявила дві неочікувані тенденції, які раніше залишалися поза увагою.

Перша - це тема єдності та довіри, або ж, точніше, їхнього занепаду.

"Виявилось, що є 20-25% українців, які настільки критично налаштовані до президента, що на них вже не впливають навіть такі речі, як скандал у Білому домі.

Ми зафіксували, що у 2022 році рівень довіри до президента досягнув 90%. Проте, після його виступу в Овальному кабінеті, цей показник знизився до трохи більше ніж 70%. Це свідчить про наявність значної групи незадоволених, які в міжнародній обстановці ще готові підтримувати главу держави, але з поверненням до звичайних умов вони швидко відновлюють свою критику влади," - зазначає Грушецький з КМІС.

Інша тенденція, що прослідковується на представленому графіку рейтингів від "Социса", - це сіра лінія, яка займає лідируючу позицію в опитуваннях, позначена як "важко відповісти".

Власне, близько 25% українських виборців досі не обрали свого кандидата. Зростання цієї групи почалося ще в минулому році, коли почав знижуватися рейтинг Зеленського. З осені 2024 року число тих, хто не визначився, стабільно перевищувало кількість підтримувальників діючого президента.

Але після лютневого скандалу у Вашингтоні обидва лідери президентського рейтингу мають менше підтримки, ніж умовний кандидат "ВВ" ("важко відповісти"). У схожій електоральній ситуації в 2019-му році з'явився несподіваний позасистемний кандидат Володимир Зеленський і з легкістю виграв вибори.

Поступове падіння і довіри, і рейтингів Зеленського, починаючи з квітня - точне тому підтвердження.

Володимир Зеленський спостерігає зниження рівня підтримки в останні місяці. Проте, чесно кажучи, ситуація у інших учасників політичного процесу також залишає бажати кращого. В усіх цих політичних силах спостерігаються проблеми з довірою серед населення.

Від 2022 року у суспільства виникло бажання до змін, до оновлення політичних підходів. Але тепер цей запит стосується не лише новизни, а й компетентності. Це особливо помітно серед волонтерів та військових. Саме тому в рейтингах спостерігається велика кількість тих, хто ще не визначився.

Бо люди бачать щоденний героїзм різних людей: і військовослужбовців, і волонтерів, і окремих представників місцевої влади. Відповідно їх хочуть бачити при владі. Але в опитування цих нових людей не включають. Бо вони ще не герої громадсько-політичного життя, які готові повести країну. І це створює розсинхронізацію", - пояснює природу феномену "важко відповісти" Антон Грушецький.

Проте, незважаючи на зниження довіри до окремих індивідів, більшість українців залишається проти проведення виборів під час війни. Приблизно 75-80% громадян вважають, що це питання може бути розглянуте лише після закінчення бойових дій.

Згідно з даними, отриманими від "Социс", існує суттєвий запит на проведення виборів відразу після завершення переговорів та закінчення воєнного стану. Практично 58% опитаних підтримують ідею термінових виборів, а 33% вважають, що їх доцільно відкласти на деякий час.

Це сильне прагнення оновити владу виникає також через низку серйозних проблем, які, за думкою українців, залишаються нерозв'язаними саме завдяки діям уряду.

Основною критикою на адресу Зеленського та його команди є те, що вони не змогли знизити рівень корупції, який залишається надто високим.

Враховуючи, що в опитуваннях різних соцкомпаній корупцію часом називають більшою проблемою, ніж навіть російське вторгнення, асоціювання влади з цією темою тільки посилює бажання її змінити.

Корупція викликає відчуття несправедливості, що може бути використано нашими супротивниками. Зокрема, нещодавні атаки на будівлі ТЦК супроводжуються широкою медіакампанією, яка подає це як "покарання" і подібне. Частина суспільства дійсно відчуває несправедливість у процесах мобілізації, і саме на цю аудиторію орієнтовані ці кампанії. Проте, я сподіваюся, що більшість людей не поділяють таких поглядів, - зазначає виконавчий директор КМІС Грушецький.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Cu la finele lunii червня, КМІС представив результати захоплюючого опитування. З'ясувалося, що 41% українців вважають, що їхня країна орієнтується на авторитаризм, тоді як 50% переконані в русі до демократії.

Як зазначає Грушецький, наразі складно зробити однозначні висновки з цих даних, оскільки таке питання поставлено вперше.

"Ми включили це питання прямо в центр нашого іншого дослідження, оскільки кількість запитів, особливо від журналістів та експертів з західних країн, значно перевищила звичайний рівень."

41% респондентів висловили думку, що країна рухається в бік авторитаризму. "Можливо, до 2022 року ситуація не була б значно кращою, ніж, наприклад, на початку 2019 року," - зазначає з усмішкою виконавчий директор КМІС. Навіть той факт, що західні ЗМІ проявляють таку значну увагу до цієї теми, є показовим.

Проте, якщо уважно розглянути відповіді респондентів на запитання про те, що вони сприймають як прояви авторитаризму, стає зрозуміло, що їхні думки більше відображають протестні настрої проти влади, а не справжні тривоги.

18% згадали обмеження свободи слова і тиск на ЗМІ, хоча йшлося здебільшого про "телемарафон", 14% - концентрацію влади, ще 12% згадали корупцію і ТЦК. Показово, що про відсутність виборів говорили лише 4% тих, хто боїться авторитаризму.

"Тобто поки що ми бачимо збереження певної єдності і волі до опору агресору. Росія все одно ворог, з яким треба боротися, незалежно від поведінки Штатів тощо.

А що дійсно викликає занепокоєння, так це те, що цей вогник надії, той самий промінь світла в кінці тунелю, поступово згасає. Віра людей у позитивний розвиток нашої країни в майбутньому стає все більш крихкою. Це викликає тривогу", - підсумовує Антон Грушецький з КМІС. Він також зазначає: