Як грузинська влада звільняє Росію від відповідальності за війну 2008 року та яке це має відношення до України.

Горі, 9 серпня 2008 року. Того дня у Грузії ніхто не мав сумнівів щодо того, хто виступає агресором у цьому конфлікті.

"9 серпня 2008 року... На спині Георгія важать чоботи осетинських братів. Пробач, Георгію", - написала Мака Чіквіладзе, вдова національного героя Грузії, Георгія Анцухелідзе, супроводжуючи це словами відповідним зображенням.

Під час російсько-грузинської війни 2008 року сержант Анцухелідзе потрапив у полон, а як стало згодом відомо - загинув від тортур південноосетинських колаборантів РФ.

Цей допис є однією з найяскравіших, але не єдиною реакцією грузинського суспільства на нещодавню ініціативу правлячої партії "Грузинська мрія" та її почесного лідера Бідзіни Іванішвілі.

14 вересня, виступаючи на передвиборчому мітингу у Горі, Іванішвілі заявив про необхідність вибачитися "перед осетинськими братами" за розв'язання війни 2008 року.

Ця заява повністю відповідає риториці Кремля.

Нагадаємо, Росія повністю покладає відповідальність за початок війни на Грузію, передусім на її тодішнього президента Міхеїла Саакашвілі.

Однак, хоч чинна влада Грузії і висловлює критику на адресу Саакашвілі, вона все ще утримується від переходу цієї критичної межі.

Цікаво, що ця заява була зроблена напередодні парламентських виборів, які, на думку експертів, можуть суттєво вплинути на майбутній зовнішньополітичний шлях Грузії.

Перед виборами партія, що перебуває при владі, відстає за рівнем підтримки від опозиційних сил. Проте це не заважає їй робити заяви, які викликають обурення у значної частини грузинського населення.

Який вплив ця заява матиме на результати голосування? І чому це важливо для України не меншою мірою, аніж для самої Грузії? На ці питання ми відповіли у короткому відео.

Для тих, хто прагне глибше зрозуміти особливості грузинського конфлікту, пропонуємо ознайомитися зі статтею.

"Після завершення виборів 26 жовтня, коли відповідальні за війну будуть покарані, а всі, хто причетний до знищення грузино-осетинського братерства та мирного співіснування, отримають найжорсткіші санкції з боку правосуддя, ми знайдемо в собі сили вибачитися за дії зрадницького 'Єдиного національного руху', які у 2008 році призвели до страждань наших осетинських сестер і братів", - підкреслив Бідзіна Іванішвілі на мітингу в Горі 14 вересня.

Почесний президент "Грузинської мрії" та найвпливовіша політична фігура в країні висловив впевненість, що після такого жесту вибачення з боку Грузії "братовбивче протистояння, яке було розв'язане ворогами нашої країни, завершиться історичним взаємним прощенням і щирим примиренням між нашими народами".

Цікаво, що місце для публікації заяви було обрано не випадково — у 2008 році Горі потрапив під контроль російських військ. Крім того, в самому Горі та його навколицях проживає значна кількість біженців, які змушені були залишити свої домівки через загрози з боку осетинських сепаратистів.

Скандальність цієї заяви очевидна, та чи була вона очікуваною? І так, і ні.

"Так" - оскільки в "Грузинській мрії" раніше вже вказували, що причиною війни стали дії Міхеїла Саакашвілі.

Багато представників грузинського суспільства обґрунтовано ставлять під сумнів адекватність Саакашвілі. Проте важливо зазначити, що його ризиковані дії в серпні 2008 року не були наслідком його психічного дисбалансу, а скоріше результатом зовнішньої зради, яка була ретельно спланована. Це, зокрема, підкреслюється в заяві партії, опублікованій місяць тому у зв'язку з черговими роковинами тих подій.

Ще один "червоний прапорець" - цього року грузинська влада відзначала початок війни 2008 року не 7-го, а 8 серпня. Різниця в один день має принципове значення - 7 серпня почалося введення російських військ на територію Південної Осетії, тобто на суверенну територію Грузії. А вже 8 серпня, реагуючи на це, грузинські війська розпочали бойові дії.

Протягом багатьох років Тбілісі наполегливо стверджував, що війна 2008 року розпочалася 7 серпня і була ініційована Російською Федерацією.

Відмова сучасного уряду від цієї практики є значущим кроком у напрямку сприйняття подій 2008 року через призму російської інтерпретації.

Однак, незважаючи на те, що влада Грузії неодноразово наводила звинувачення на адресу Саакашвілі, вона ніколи не плутала ролі агресора та жертви у цій війні. І, безумовно, не закликала жертву просити вибачення у агресора чи його прихильників.

"Подібні висловлювання наносять серйозну шкоду, перш за все, ігноруючи роль Росії у конфлікті. Грузино-осетинське протистояння з'явилося ще на початку 1990-х, і втручання з півночі було очевидним. Однак Іванішвілі намагається подати ситуацію так, ніби винен Захід, а Росія не має жодної причетності. Тому такі обіцянки варто розглядати виключно в негативному світлі — вони готові підірвати державність Грузії заради збереження власної напівфеодальної влади", — зазначив колишній грузинський міністр з питань примирення та громадянських прав Паата Закареїшвілі в коментарі для видання "Эхо Кавказа".

Він вважає, що спроби уникнути відповідальності з боку Росії можуть призвести до того, що незабаром з Зугдіді (місто неподалік від лінії розмежування з окупованою Абхазією) "схожі вибачення почують і абхази".

"Грузія демонструє дивовижну адекватність. Схоже, ніби вона вийшла з тривалого стану сп'яніння або психозу. Загалом, ми щиро вітаємо!" – так прокоментувала заяву Іванішвілі відома російська пропагандистка Маргарита Симоньян.

Слід підкреслити, що, на відміну від пропагандистів, російські чиновники не звертають уваги на зміну курсу Тбілісі (про причини цього ми поговоримо згодом).

Осетинські сепаратисти також дотримуються мовчання. На даний момент єдиною реакцією на цю заяву стало висловлення "МЗС Абхазії", де висловили сподівання, що ця заява буде підтримана "конкретними кроками до примирення, які базуються на переосмисленні минулих помилок та вибаченнях перед народами Південної Осетії та Абхазії, відмовою від політичного та економічного тиску, а також укладенням мирного договору".

Натомість ініціатива Іванішвілі спричинила передбачувано різку реакцію як з боку опозиційних сил Грузії, так і серед населення.

"Заява "Грузинської мрії" сприяє виключно інтересам Росії, підриває політику невизнання окупованих земель і шкодить національним інтересам Грузії", – зазначено в коментарі "Єдиного національного руху" (партії Саакашвілі).

Сьогодні Бідзіна Іванішвілі висловив думку про те, що Грузія несе відповідальність за війну 2008 року, стверджуючи, що країна здійснила агресію проти осетинського народу. Він також порівняв грузинських військових з терористами і звинуватив їх у геноциді осетин! Ці слова були озвучені у заяві молодіжного руху "Дафіоні", який організував акцію протесту біля парламенту Грузії 15 вересня.

У документі "Дафіоні" пропозицію Іванішвілі охарактеризовано як "плювок у душу" і "приниження Грузії та її героїв".

Проте слід підкреслити, що на згаданий захід зібралися лише кілька тисяч людей — очевидно, це замало для теми, яка викликає обурення у значної частини населення.

Причини цієї інерції можуть бути різноманітними. Наприклад, можна припустити, що грузинське суспільство вже "виснажилося" від цього питання і прагне дивитися вперед, не зосереджуючись на минулому (версія, яка могла б бути вигідною для грузинської влади).

Таким чином, у контексті наближення виборів спостерігається зосередження активності на політичних мітингах, і громадяни, здається, не бажають "розпорошувати" свої протести.

Яка з цих версій виявиться правдивішою, дізнаємося вже через трохи більше ніж місяць.

Незважаючи на те, що великомасштабні протести не відбуваються, питання, підняте Бідзіною Іванішвілі, безсумнівно, не викликає схвальних реакцій у грузинському суспільстві.

Отже, чому ж її все-таки підвищили? На сьогодні можна виділити принаймні декілька причин.

Перш за все, питання реінтеграції Грузії є одним із центральних аспектів виборчої кампанії партії "Грузинська мрія". Нещодавно політична сила опублікувала заяву, у якій роз'яснила необхідність наявності конституційної більшості у новому парламенті. Однією з основних причин цього є прагнення "мирним шляхом відновити територіальну цілісність Грузії". У документі підкреслюється, що "ситуація навколо Грузії змінюється дуже швидко", тому "в будь-який момент" слід бути готовими до дій, які можуть призвести до відновлення територіальної цілісності.

Необхідно зазначити, що в грузинському керівництві питання можливого повернення окупованих територій обговорюється здебільшого натяками. Це робиться переважно з метою уникнути провокацій з боку Росії, яка може знову заперечити реалістичність таких намірів.

Одним із основних доводів на підтримку можливості реінтеграції та потенційної згоди Росії є інформація про існування масштабної угоди між грузинською владою та Москвою. Кажуть, що коли Грузія фактично відмовилася від співпраці із Заходом, прийнявши "російський" закон про агентів іноземного впливу, то, безумовно, сподівалася на певні поступки з боку Кремля.

На фоні цих очікувань, вибачення сприймається в грузинському суспільстві як крок до об'єднання, що, в свою чергу, підтримує основну ідею, яку просуває уряд Грузії.

Додатково, можливо, Іванішвілі за допомогою цих висловлювань "перевіряє" реакцію населення Грузії, оцінюючи, наскільки воно готове йти на компроміси з Росією.

І, зрештою,

заява могла бути зроблена на вимогу РФ, де хочуть ще до виборів прив'язати до себе грузинську владу.

З високою ймовірністю можна стверджувати, що заява Іванішвілі лише погіршить виборчі позиції "Грузинської мрії". І це в ситуації, коли її рейтинги і так сильно впали і вперше за 12 років незалежні соціологи фіксують перевагу об'єднаної опозиції.

В таких обставинах "Грузинська мрія" не має жодних шансів на перемогу на виборах без значних порушень. Більш того, з огляду на те, що раніше також фіксувалися численні порушення, цього разу можна очікувати навіть повної фальсифікації результатів голосування.

І це цілком влаштовує Кремль - не визнані західним світом вибори остаточно покладуть край євроінтеграції Грузії і зроблять орієнтацію на РФ безальтернативною.

Нарешті, ключове питання: яке значення ці заяви щодо російсько-грузинської війни 2008 року мають для сьогоднішньої України?

На жаль, прямо.

Є безліч причин, чому Кремлю важливо відновити свій вплив у Грузії. Однак найголовнішою, чи принаймні однією з найактуальніших, є те, що зміна курсу Грузії може слугувати інструментом тиску на західних союзників України.

Шістнадцять років тому Росія вчинила агресію проти незалежної країни, і досі приблизно 20% її території залишається під окупацією. Проте нинішнє грузинське керівництво прагне не лише відновити позитивні стосунки з Москвою, але й, здається, готове забути про те, хто насправді є агресором у цьому конфлікті.

Отже, створювати ці зв'язки не на основі істини, а на основі російської пропаганди.

Це зближення є сигналом для багатьох західних популістів, зокрема для Дональда Трампа. Мовляв, якщо за 16 років після завершення війни Грузія знову хоче дружити з РФ, то чи не означає це, що щось подібне може статися і з Україною?

Тим більше, на це постійно натякає Владімір Путін у своїх меседжах для західної аудиторії.

Безумовно, для українців подібне зіставлення виглядає абсурдно. Це зокрема зумовлено безпрецедентною кількістю військових злочинів, скоєних росіян на українській землі.

Проте політики-популісти завжди любили прості порівняння, не обтяжуючи себе деталями.

Ті, хто прагне знайти виправдання для зупинки допомоги Україні, із задоволенням звернуться до грузинського випадку.

Безумовно, якщо Іванішвілі зможе втілити свій задум, здобувши для своєї політичної сили (а, що найважливіше, і для себе особисто) ще чотири роки беззаперечної влади.