Яким буде населення України у 2040 році: три можливі сценарії та хто створюватиме комфортне життя для українців.

Демограф поділився інформацією про те, коли почне діяти Стратегія демографічного розвитку та які основні цілі вона має на меті досягти.

Демографічна криза в Україні стрімко поглиблюється. Щоб якось виправити ситуацію та розпочати зміни, уряд ухвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року.

ТСН.ua досліджував, коли цей документ набуде чинності та чи зможе він стати рятівним рішенням для країни.

Чого очікувати від Стратегії ми поцікавилися у Олександра Гладуна, заступника директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.

- Кабмін ухвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року. Коли вона запрацює і дасть перші результати, за яких умов?

Стратегію було затверджено 30 вересня. Підготовка цього документа тривала більше року, і до процесу були залучені численні спеціалісти з різних областей, включаючи фахівців нашого Інституту. У завершальній частині стратегії міститься затверджений Операційний план заходів. Протягом наступного місяця планується розробка та затвердження плану дій для реалізації стратегії в період 2024-2027 років. Це означає, що у жовтні будуть представлені конкретні пропозиції. Після цього, в залежності від напрямків і ключових орієнтирів, які запропонують відповідні міністерства та відомства, можна буде перейти до практичного впровадження стратегії. На даний момент це лише документ.

До речі, реалізація стратегії вимагає узгодження з Міністерством фінансів, оскільки деякі ініціативи в галузі демографічної політики потребують державного фінансування. У світлі постійних фінансових викликів, які під час війни стають ще більш очевидними, важливо визначити пріоритетні напрямки, на яких слід зосередити свої зусилля.

- Які конкретно напрямки вас цікавлять?

Головні аспекти, представлені в Стратегії, складають шість ключових цілей.

Перша - створення умов для міграційного приросту населення та зниження рівня відтоку українців за кордон.

Завдання полягає у формуванні сприятливих умов для стимулювання народжуваності та підтримки сімейних цінностей.

Третя - зниження рівня передчасної смертності. Тобто питання смертності, здоров'я населення, а саме, що може зробити місцева влада, самі громадяни та МОЗ.

Четвертий аспект полягає в залученні до трудового ринку якомога більшої кількості громадян, здатних працювати. Це дозволить не лише збільшити надходження до бюджету, але й створити умови для економічної незалежності домогосподарств у сфері виховання дітей.

П'ята - це реакція суспільства на демографічне старіння та створення умов для активного довголіття. Варто зазначити, що Україна не є "найстарішою" країною у світі; в Європі є нації з вищим рівнем старіння. Однак ці тенденції, на жаль, продовжують розвиватися у нас, зокрема через вкрай низьку народжуваність. Внаслідок цього частка осіб віком 60 років і старше постійно зростатиме. Це, у свою чергу, створюватиме певний тиск на соціальну інфраструктуру та державний бюджет, оскільки кількість активного трудового населення на ринку праці зменшуватиметься.

Шоста - розвиток можливостей для якісного життя. Тобто питання безпечного довкілля, створення безбар'єрності на усіх об'єктах житлової та соціальної інфраструктури, механізми забезпечення громадян житлом, якість та доступність інфраструктури, соціальна згуртованість суспільства.

В цілому, стратегія охоплює значно більше, ніж просто демографічні аспекти, і це є цілком виправданим. Адже сьогодні стало очевидним, що демографічні зміни є сутністю життя нації. Ситуація з населенням суттєво впливає на соціальну інфраструктуру та економічний розвиток, а з іншого боку, рівень економічного зростання та стан соціальної інфраструктури також формують демографічні тенденції. Отже, ці процеси тісно переплетені один з одним.

Згідно зі Стратегією, очікується, що до 2051 року в Україні чисельність населення зменшиться до 25,2 мільйона людей. Які причини цього прогнозу? Які ще прогнози наведені в документі?

- Тут варто зазначити, що розробка подібних документів має відповідну структуру. Спочатку описуються існуючі проблеми, далі йде оцінка реального демографічного стану. І наступне - стратегічні цілі, про які я вже розповідав.

Під час дослідження сучасної демографічної обстановки були залучені дані з багатьох джерел. Прогнозування демографічних тенденцій виконало наше дослідницьке підприємство, а результати цього аналізу частково стали основою для розробки Стратегії. Цей прогноз демонструє, якою може бути ситуація в разі, якщо не буде вжито жодних заходів для поліпшення демографічної ситуації.

Які існують типи демографічних прогнозів? Чи можна їх класифікувати на певні категорії?

- Щодо прогнозів, то вони насправді є різні. Їх роблять фахівці ООН, ЦРУ, Євростату, наш Інститут, а також інші установи та організації.

При розробці прогнозів у дослідження закладаються різні параметри щодо народжуваності, смертності та міграції. Аналізується інформація за попередні роки, поточна ситуація і робиться експертне передбачення на майбутнє.

Виходячи з цього експертного аналізу, ми можемо сформувати різні прогностичні результати. Сам прогноз складається у кількох сценаріях. Наприклад, у цьому році ми підготували три сценарії: оптимістичний, середній та песимістичний. Для кожного з цих варіантів ми отримали різні показники населення на певні дати.

У песимістичному сценарії передбачається зниження рівня народжуваності, підвищення смертності та помірна міграція. У протилежному оптимістичному сценарії, навпаки, очікується зростання народжуваності та зменшення смертності. У середньому варіанті прогнозу всі показники будуть коливатися між високими та низькими значеннями.

Як часто ці прогнози підлягають перегляду і на що це впливає?

Тексти постійно оновлюються. Наприклад, Організація Об'єднаних Націй переглядає свої прогнози для всіх країн світу кожні два роки. Натомість ми проводимо ці оновлення щорічно, оскільки існує нагальна потреба враховувати актуальні обставини.

При формуванні прогнозів для України ключовим аспектом є рік завершення війни. Для позитивного сценарію ми вважаємо, що конфлікт закінчиться у 2025 році, для помірного - у 2026, а для негативного - у 2028. Проте, якщо війна не завершиться у 2025 році, то наступного року ми знову будемо змушені коригувати всі наші прогнози.

Отже, якою буде чисельність українців до 2040 року і які існують прогнози на цей рахунок?

Згідно з оптимістичним прогнозом, населення України у 2040 році може досягти 31,5 мільйона осіб. У середньому варіанті ця цифра становитиме 28,9 мільйона, а за песимістичним сценарієм - лише 25,5 мільйона. Отже, ми бачимо наочні розбіжності між трьома різними прогнозами.

До речі, до війни ми розробляли прогнози в 6-7 варіантах, таку ж кількість варіантів робить зараз ООН.

- Як людям ставитися до прогнозу ООН, що українців у 2100 буде лише 15 мільйонів?

Варто підкреслити різновиди демографічних прогнозів. Найбільш точними є короткострокові прогнози, які охоплюють період 3-5 років. Саме з цієї причини їх зазвичай застосовують при розробці планів соціально-економічного розвитку.

Середньострокові прогнози - менш точні, вони розробляються приблизно до 15 років. Але вони дозволяють, так би мовити, зазирнути у перспективу.

А ось довгострокові прогнози (25, 50, 100 років) варто розглядати, як прогнози-попередження, вони показують нам, що може статися, якщо нічого не змінювати. До речі, довгострокові прогнози також використовуються урядами країн для осмислення ситуації і висновків - влаштовують їх показані перспективи чи ні. Зазвичай вони нікого не влаштовують. І ці числа мають слугувати основою для проведення певної демографічної політики, щоб такі прогнози не реалізувалися.

Це питання особливо важливе для України, оскільки чисельність населення швидко скорочується, і нам необхідно вжити термінових заходів, щоб уникнути здійснення цих прогнозів.

Як ви вважаєте, яка найбільша небезпека чекає на Україну після завершення війни?

Вважаю, що найсерйозніша проблема полягає в нашій надто низькій народжуваності. Якщо людина не з'явилася на світ, вона не матиме можливості прожити життя, померти, виїхати за межі країни чи повернутися до України. Отже, питання народжуваності є ключовим.

Щоб уникнути природного зменшення населення, 100 жінок повинні народжувати 210-220 дітей. Цей показник є дуже високим, навіть для європейських країн його важко досягти. На жаль, в Україні спостерігається надто низький рівень народжуваності. Якщо вдасться підвищити цей показник до 160-180 дітей на сто жінок, це вже можна буде вважати успіхом для нашої країни. Проте, навіть за таких умов населення все ще буде скорочуватися, хоч і не такими швидкими темпами, як зараз.

Зупинити скорочення чисельності населення можливо шляхом подовження тривалості життя. Це питання стосується не лише особистих зусиль кожної людини, яка повинна дотримуватися принципів здорового способу життя, але й активного втручання з боку системи охорони здоров'я, яка повинна забезпечувати ефективну медичну допомогу.

Що стосується війни, то багато чого залежить від того, скільки людей повернеться в Україну після її завершення. Наразі за межами країни через конфлікт перебуває більше 6 мільйонів українців, і якщо хоча б половина з них вирішить повернутися, це буде значним позитивом для нас. Можливо, повернеться навіть більше українців, але точної цифри наразі ніхто не може визначити. Все залежить від умов та термінів, за яких війна завершиться. Тому демографічна ситуація в Україні значною мірою залежить від Збройних сил та подій на фронті.

Чи слід вважати серйозною загрозою можливість, що наші співвітчизники отримуватимуть громадянство тих держав, в яких наразі перебувають? І чи не виникне після закінчення війни ситуація, коли чоловіки залишать своїх дружин?

- Ми прогнозуємо, що після війни, скоріш за все, будуть зустрічні потоки. Тобто частина людей повернеться до України, а частина чоловіків, поїдуть до свої дружин, якщо вони облаштувалися за кордоном. Таке дійсно можливе, і так, це загрозливо для демографії. Але зараз прогнозувати кількісні параметри - невдячна справа. Чим довше триватиме війна, тим менше громадян повернеться до України. Так, на жаль, відбувається завжди і всюди.

Цілком можливо, що частина громадян, які мали посвідку на тимчасове проживання у іншій країні, через деякий час будуть прагнути набути громадянства іншої держави. За таких обставин - кількість неповернень буде збільшуватися.

До речі, у кожної країни є свої вимоги щодо набуття громадянства - певна кількість років постійного проживання, рівень знання мови тощо. Тому частина наших громадян, можливо, будуть прагнути набути іншого громадянства, а частина з українським паспортом буде постійно проживати за кордоном.

На сьогоднішній день ряд соціологів висловлюють думку, що після завершення війни Україна може стати домівкою для африканців. Вони вважають, що саме представники найбідніших країн готові працювати за мінімальну винагороду. Чи справді це може статися?

Варто відзначити, що у Стратегії питання міграції вийшло на перше місце, тоді як у проєкті воно займало третю позицію, поступаючись питанням народжуваності та смертності. Таким чином, уряд вважає міграційну проблему пріоритетною.

Якщо придивитися, можна виділити два основних аспекти. Перший з них полягає у залученні людей до українського ринку праці. Наразі багато підприємців висловлюють занепокоєння щодо нестачі робочої сили через мобілізацію. Другий аспект стосується залучення мігрантів для поліпшення демографічної ситуації. Хоча я розглядаю ці дві проблеми окремо, слід зазначити, що вони в певному сенсі взаємопов'язані.

Щодо необхідності трудових мігрантів на ринку праці, важливо створити відповідний механізм. Цей процес слід розпочати вже зараз або після завершення війни та етапу відновлення. Можливе залучення іноземців на певні вакансії, але виключно на умовах контракту і на обмежений термін. Тобто, вони мають приїжджати, виконувати визначений обсяг роботи і повернутися додому, без жодних можливостей для отримання громадянства.

- Чи відомо скільки нам потрібно трудових мігрантів, чи робилися такі розрахунки?

- Зараз визначити потребу у трудових мігрантах неможливо, бо після закінчення війни пройде демобілізація і частина людей все ж повернеться з-за кордону. Також важко сказати, яким на той момент буде ринок праці, бо багато підприємств пошкоджено або знищено Росією. Тому нам потрібен план економічного розвитку, щоб знати, на які галузі робити ставку після війни.

Наприклад, безперечно, що існуватиме значний попит на спеціалістів у сфері будівництва для відновлення житлових будинків та підприємств. Однак цей попит триватиме не більше п'яти років, після чого зменшиться. Тому варто розглядати залучення іноземних працівників як тимчасове рішення.

Виникає справжня дилема щодо вибору країн, з яких слід запрошувати працівників. Україна не є найбагатшою державою в Європі, тож до нас приїдуть працювати люди з країн, де рівень життя ще нижчий, ніж у нас. Це можуть бути окремі країни з Азії та Африки.

До речі, стосовно трудових мігрантів з Азії, слід зазначити, що Китай активно інтегрує їх у свій ринок праці. Туреччина також активно запрошує таких працівників. Щодо рівня заробітної плати, нам, напевно, важко буде змагатися з цими державами. Проте я впевнений, що ці мігранти все ж обиратимуть нашу країну для роботи.

Які ризики можуть виникнути внаслідок неконтрольованого імпорту мігрантів?

Слід врахувати, що ці особи мають іншу ментальність і релігійні переконання, що може спричинити певні соціальні напруження в українському суспільстві.

Щодо питання залучення мігрантів для тривалого проживання в Україні, це є окремим і досить складним аспектом. Необхідно визначити, з яких країн їх запрошувати, в яких кількостях і яким чином організовувати цей процес.

Якщо таке рішення буде ухвалене, я вважаю, що це слід реалізувати лише через надання освітніх можливостей для мігрантів. Іншими словами, люди з інших країн повинні приїжджати до нас з метою здобуття освіти. Вони матимуть можливість навчатися протягом кількох років, адаптуватися до нашого середовища, а згодом самостійно вирішувати, чи залишитися на постійне проживання.

Проте хочу наголосити, що ситуація значною мірою визначається числом мігрантів, адже існує ризик виникнення конфліктів у суспільстві, якщо їх кількість стане занадто великою. Тому питання міграції є надзвичайно складним і багатогранним.

З яких держав варто залучати трудових мігрантів для відновлення України?

Проблема полягає не в тому, звідки саме ми можемо запрошувати людей. Головне — це їхнє бажання приїхати до нас. Можемо запрошувати працівників із Польщі, але навряд чи вони погодяться на наші зарплати. Також можемо запросити французів, і, можливо, знайдеться якийсь інженер, готовий працювати за високу платню. Але для важкої фізичної праці навряд чи хтось із Західної Європи чи США вирішить приїхати в Україну.

На початку ХХ століття Україна стала місцем, куди прибували представники Бельгії, Німеччини та Англії. Які ж сучасні стратегії можуть залучити громадян цих країн до України для ведення бізнесу, проживання та роботи?

Це може бути досягнуто тільки через формування в країні належних умов для життя. Проте існує істотне "але": чому ми маємо намагатися привабити іноземців, якщо не в змозі утримати своїх власних громадян?

Як на мене, то тут потрібен суспільний діалог всередині країни, аби ми для себе з'ясували: чому так багато громадян їдуть з нашої країни? Що їх тут не влаштовує? Розумієте, ми маємо створювати умови передусім для своїх громадян, а не для іноземців. Вкладати кошти у підтримку сімей, народжуваність, збільшення тривалості життя, але, передусім, для своїх людей.

Ми часто наївно вважаємо, що іноземці прийдуть і створять для нас ідеальні умови. Але цього не станеться! Кожен з нас повинен самостійно працювати над своїм щастям. Для цього необхідно забезпечити відповідні умови. Наразі багато наших співгромадян виїжджають, адже їх щось не задовольняє. Важливо зрозуміти, що це може бути, окрім війни. Це серйозна проблема, яка вимагає детального вивчення та обговорення в суспільстві, серед експертів на державному рівні.

Так, деякі бізнесмени можуть завітати до нас і, можливо, інвестувати у певні проекти. Проте це стосується лише підприємців. Хоча для нашої економіки це може принести певні вигоди, на демографічну ситуацію це навряд чи матиме значний вплив.

Раніше на ТСН.ua повідомляли про скорочення населення України на 400 тисяч осіб за останні шість місяців: вчені пояснюють це явище, пов'язуючи його з мобілізацією та суворими зимовими умовами.

Обратите внимание на следующее:

Міністерство повернення українців: чому нас вже ніколи не буде 42 мільйони і що робити

Перепис населення в Україні: чи будуть видавати дані карток і до чого тут мобільні вишки

Заселять селянами з РФ: демограф назвав місто, в якому після окупації може не залишитись українців