ЗАЕС для росіян – це як валіза без ручки: важко позбутися, але й користуватися не виходить.

За що боролись - на те й напоролись. Головними цілями в перші години вторгнення для окупантів були наші атомні станції. І дійсно - ЗАЕС, найбільша у Європі і третя у світі, була ласим шматком для Росії. Але... Як і все в росіян, їхня хитрість спрацювала проти них. Кремль вважав, що достатньо буде прокласти лінії електропередач, щоб перемкнути ЗАЕС на постачання струму на Росію. Але все від початку пішло не так. Мало того - Кремлю тепер ще й треба витрачатися на утримання станції, яка не працює. Що відбувається довкола окупованої ЗАЕС?

Саме тому росіяни проштовхують через американців варіант спільного використання АЕС. Це дозволяє їм вийти з глухого кута неспроможності самостійно запустити ЗАЕС. Крім того, вони хочуть у такий спосіб "вставити ногу у двері" - налагодити співпрацю з українськими бізнесменами і можновладцями, яких підкуповуватимуть за допомогою преференційних торговельні угод.

Ось чому я категорично не підтримую жодного спільного використання ЗАЕС та будь-якого відновлення торговельних відносин з Росією до повної деокупації усіх територій у межах міжнародно визнаних кордонів та згоди виплати компенсації за збройну агресію проти України. Ось що пише Олег Белінський:

Ключовою помилкою російського керівництва було сприйняття Запорізької АЕС як звичайного об'єкта радянської епохи. Однак за останні двадцять років Україна реалізувала масштабну та системну модернізацію станції, вклали мільярди доларів у західні технології, новітнє обладнання та інфраструктурні проекти. Як наслідок, ЗАЕС перетворилася на складну гібридну систему, де радянське "залізо" критично залежить від західних технологічних, програмних і правових елементів.

Ключовим елементом цієї трансформації стала диверсифікація ядерного палива. Починаючи з 2014 року, Україна послідовно зменшувала залежність від російського палива. Частина енергоблоків ЗАЕС була переведена на паливні збірки компанії Westinghouse, що створило технологічну несумісність із російськими стандартами експлуатації.

Старі радянські аналогові системи управління були модернізовані новітніми мікропроцесорними комплексами. Ключові елементи програмного забезпечення, алгоритми управління та системи безпеки є ліцензованими продуктами західних фірм і підлягають експортному та правовому контролю. Наявність об'єкта у власності не гарантує повного контролю над його експлуатацією.

Сухе сховище для відпрацьованого ядерного пального на Запорізькій атомній електростанції було зведено за технологіями компанії Holtec, що відповідають американським стандартам, які суттєво відрізняються від російських підходів. Це додає ще один рівень технологічної та юридичної залежності від західних країн. Як результат, Росія отримала фізичний контроль над даним об'єктом, однак не має повного контролю над системою в цілому, адже їй бракує доступу до програмних, технологічних і правових аспектів.

Для того щоб станція почала функціонувати на користь Російської Федерації, потрібно виконати як мінімум три умови, кожна з яких насправді виглядає як малореалістична.

1. Відновлення енергетичної системи. Запорізька атомна електростанція інтегрована в європейську енергетичну мережу ENTSO-E. Перехід на російську енергосистему вимагав би спорудження нових магістральних електропередач через території, що знаходяться під окупацією. В умовах війни така інфраструктура є вразливою до регулярних атак і не здатна забезпечити стабільну синхронізацію.

2. Водний фактор. Після знищення Каховської ГЕС, наявних водних ресурсів достатньо лише для підтримання реакторів у зупиненому та безпечному стані. Робота енергоблоків на потужності потребує обсягів води, які фізично недоступні в поточних умовах. Це робить повноцінну експлуатацію станції технічно неможливою.

3. Паливна несумісність. Заміна західного палива на російське в умовах окупації, дефіциту персоналу та постійних бойових ризиків означала б проведення надзвичайно складних і небезпечних операцій без дотримання міжнародних стандартів безпеки. Такий сценарій створює неприйнятні ядерні ризики з неконтрольованими наслідками.

Міністерство енергетики США офіційно застерегло "Росатом", що будь-які несанкціоновані дії щодо американських технологій на Запорізькій атомній електростанції будуть вважатися порушенням як американського законодавства, так і міжнародних зобов'язань.

Це формує для Росії замкнене коло:

* експлуатація станції означає пряме порушення прав інтелектуальної власності та подальшу ізоляцію "Росатома" від міжнародних ринків;

Західні держави сприймають більшість обладнання та технологій як активи своїх підприємств, що може призвести до введення санкцій та багатомільярдних юридичних спорів в майбутньому.

Сьогодні Запорізька атомна електростанція для Росії є не стратегічним активом, а джерелом постійної невизначеності. Вона не генерує електроенергію, вимагає значних витрат на утримання військових і персоналу, а також щодня створює юридичні, фінансові та репутаційні ризики.

Російська сторона не має можливості повноцінно експлуатувати цей об'єкт, однак відмовитися від нього також не може через можливі політичні наслідки. Як результат, Запорізька атомна електростанція стала технологічним і стратегічним глухим кутом, в якому загарбник опинився на тривалий час.