Час для США переглянути свою стратегію "активної оборони" в Україні, вважає генерал.
Час перейти від стратегії затягування до стратегії перемоги.
Провокації Путіна проти НАТО слід розглядати не ізольовано, а як частину загальної стратегії проти Заходу. Тож настав час змінити стратегію і відмовитися від "активної оборони" в Україні, пише у статті для The Wall Street Journal Марк Т.Кіммітт, відставний бригадний генерал армії США,
Він нагадує, що під час холодної війни військова доктрина "Активна оборона" передбачала ведення оборонного бою в Західній Європі, торгуючи простором в обмін на час до прибуття американських підкріплень. Але у Європи було занадто мало місця для торгу і недостатньо часу. Єдиним способом уповільнити конфлікт було немислиме застосування тактичної ядерної зброї. Це була не стратегія перемоги, а лише стратегія затягування.
На жаль, в Україні сьогодні реалізують стратегію "Активної оборони", і результати залишаються незмінними, підкреслює генерал.
Проте, з посиленням військової потужності під час президентства Рональда Рейгана в США виникли нові, більш прогресивні концепції, зокрема стратегія "Повітряно-наземного бою". Ця стратегія базувалася на ідеях "Глибокого бою" та "Атаки наступних сил":
Замість того, щоб орієнтуватися на активну оборону, стратегія "Глибокий бій" акцентувала увагу на враженні вразливих ешелонів, завдаючи удари по командним центрам, логістичним базам та бойовим підрозділам на шляхах. Основною метою було знищити ці підкріплення в тилу, що призвело б до ізоляції, ослаблення та уразливості ворожих військ на передовій, роблячи їх легкими мішенями для контратак.
У той час Сполучені Штати інвестували мільярди доларів у технології для далекої розвідки, наведення та проведення ударів. Відбувалася розробка таких озброєнь, як ATACMS, вертольоти Apache, літаки A-10, а також високоточні боєприпаси та касетні міни, з метою реалізації концепції "глибокого бою".
Ця значно вдосконалена зброя наразі використовується на українських фронтах, проте політичні рішення стримують її максимально можливу ефективність. Водночас вони не можуть завадити Путіну нарощувати арсенал своєї армії, постачаючи мільйони артилерійських снарядів, тисячі військових, а також паливо, запчастини та продукти харчування, зазначено в статті.
"Рішення щодо використання зброї, визначення дальності та цілей повинні залишатися в руках Зеленського та його військового командування, а не у бюрократів, які уникають ризиків, в Брюсселі чи Вашингтоні. Кордони не мають бути перешкодою, а російська територія не повинна служити захистом для стратегічно важливих об'єктів. Якщо Захід дійсно прагне до перемоги, він повинен надати Україні можливість протистояти наступаючим військам, ізолювати російські сили на фронті та створити умови для наступальних дій. Це не новий підхід, а той, про який говорили з перших місяців конфлікту", - зазначає генерал.
Не так давно віце-президент США Джей Ді Венс заявив, що команда Трампа вивчає варіант передачі Україні ракет Tomahawk. Він підкреслив, що фінальне рішення щодо цього питання прийматиме президент Сполучених Штатів.
За словами голови Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Івана Тимочка, якщо Україна отримає ці ракети і дозвіл на їх використання в радіусі 3 тис. км, то в зоні ураження опиняться ворожа логістика середнього рівня, склади, арсенали, аеродроми, польові штаби тощо.
