"В даний момент вони перебігають Тису, а вже завтра будуть змушені кусати собі руку," - зазначив військовослужбовець, коментуючи зменшення віку призову.

Військовослужбовець пояснив, чому зниження мобілізаційного віку не допоможе Україні.

В українському суспільстві обговорюється можливість зниження мобілізаційного віку. Прихильники таких заходів говорять про незадовільні темпи мобілізації. Активіст, засновник і лідер партії "Братство" Дмитро Корчинський днями заявив, що якщо країна буде на межі знищення, то мобілізаційний вік можна знижувати хоч до 14 років. Йому заперечує юрист Володимир Пилипенко, який назвав подібний гіпотетичний захід військовим злочином. УНІАН поговорив про можливість зниження планки мобілізації з військовослужбовцем Ігорем Луценком.

Які ймовірні терміни зниження віку мобілізації з боку влади: чи можливо це відбудеться цього року, чи, можливо, в наступному? І до якого віку може бути знижено цей поріг?

Я сподіваюся, що цього ніколи не станеться. Проблема не в широті бази, і її розширення наших проблем абсолютно не вирішить. За моїми простими спостереженнями на вулицях, у нас і так достатньо чоловіків призовного віку, які не в армії. Треба просто звертати увагу, чому так вийшло, що вони не в армії. І чому в нас СЗЧ (самовільне залишення частини - УНІАН) стало в армії масовим явищем.

Спроба розв'язати наявні проблеми за рахунок молодих хлопців абсолютно ні до чого не приведе, - в один отвір буде затікати, а з іншого з такою ж швидкістю витікати, хоч з десятирічного віку мобілізуй. Призовники не бажатимуть воювати, йтимуть у самоволки тощо.

Зараз потрібно якісно перебудовувати армію під сучасну війну, і тут ми рухаємося в хибному напрямку. І це не питання кількості людей, це питання їхньої якості. Тобто в мене, умовно кажучи, мої 10 інженерів можуть замінити 100 осіб. Якщо їм дати можливість адекватно працювати. Оскільки зараз армія під це не сильно заточена, відповідно, ми думаємо, як погасити пожежу додатковою кількістю мобілізованих. Вони не погасять цю пожежу. Тому я вважаю, що це питання - відволікання уваги, перекладання з хворої голови на здорову, ми не дивимося в суть проблеми, яка в нас перед очима.

Чоловіки призовного віку, яких ви спостерігаєте на вулицях, можуть мати, наприклад, статус бронювання. Чи є сенс переглянути основи цього бронювання, щоб звільнити більше чоловіків для мобілізації?

Ні, це не так. Необхідно забезпечити правильне бронювання. Зараз я спостерігаю переважно безладну мобілізацію та бронювання: не залучають тих, хто справді потрібен, а мобілізують тих, хто не є пріоритетом. Наприклад, у нас немає мобілізації інженерів для виробництв; ми просто беремо інженера і відправляємо його на фронт, або, в найкращому випадку, в якусь майстерню, проте не за його спеціальністю. Це вказує на потребу в належній організації військово-промислового комплексу, щоб він міг ефективно задовольняти потреби армії.

Хоча ми протягом багатьох років чули про корупцію в Міністерстві оборони і про те, що розпочато низку кримінальних справ, я не пригадую жодного випадку, коли когось зловили на гарячому. Справжня проблема полягає в тому, що державні органи просто не виконують свої обов'язки. Я не випадково згадую про Міноборони: приміром, тільки на третьому році війни воно почало закуповувати "Мавіки" та пікапи через новостворену агенцію. Незважаючи на те, що Міноборони має найбільший оборонний бюджет, воно не закуповувало необхідні ресурси з самого початку конфлікту. Що тут ще додати? Якщо така неефективність спостерігається в цій сфері, можете уявити, наскільки непродуктивно відбувається формування адекватних оборонних замовлень та забезпечення їх реалізації, включаючи бронювання інженерів та інших спеціальностей.

Отже, твердження "потрібно просто залучити більше людей" є абсолютно хибним. Збільшення кількості учасників не вирішить проблему, адже росіяни мають набагато більшу чисельність. Вони також перевершують нас у технічному забезпеченні. Важливо зосередитися на наших успішних підрозділах, які вже показали ефективність, та намагатися масштабувати їхній досвід. Однак для цього необхідно мати потужну політичну волю, оскільки це вимагатиме прийняття складних рішень, які можуть зачепити близьких людей, друзів та знайомих.

Яка серйозність проблеми браку робочої сили?

"Ще більше людей" будуть хотіти завжди. Ніхто не скаже: "У мене зайві люди". Завжди будуть хотіти більше. Давайте відмовлятися від цих розмов. Сьогодні вони біжать через Тису, а завтра перегризатимуть собі праву руку, щоб просто нікуди не йти. Ці люди вже нездатні воювати. За великим рахунком ми із суспільства якусь суттєву кількість людей для принципового збільшення особового складу армії вже не вичавимо. Ніяким чином. У нас немає для цього механізмів. У держави немає механізмів. Вона вже не здатна на це.

Наш єдиний вихід - правильна організація тих, хто вже в армії. Просто працювати з тим, що залишилося. Дати їм зброю, рятувати, озброювати, організовувати правильним чином, щоб вони перемогли. Це називається "ефективний менеджмент", тобто має відбутися заміна неефективних менеджерів на ефективних.

Якщо мобілізаційний вік буде знижено, чи викликатиме це певне незадоволення серед населення, наприклад, у вигляді організації СЗЧ, протестів матерів тощо? І чи може це позначитися на економічній ситуації в країні?

Економічні наслідки цього явища будуть мінімальними, проте політична ситуація може суттєво змінитися. Схоже, що кількість людей, які вирішать втекти, зросте. Чим більше ми посилюємо заходи, тим більше людей буде намагатися виїхати. Я сумніваюся, що ці дії вплинуть на фронтову ситуацію. Наш кордон, відверто кажучи, залишається відкритим. Введення амністії для тих, хто самовільно залишає службу, лише полегшує цю ситуацію. Отже, ті, хто не бажає виконувати військовий обов'язок, знайдуть можливість уникнути цього, незалежно від віку чи статі. За три роки вже виробилися методи уникнення служби, але ефективні механізми управління армією та її розвитку ще не були створені.

Хто частіше йде в СЗЧ: молоді чи старші?

Існує дві основні групи: старослужбовці, які втомилися від війни. Коли вони спостерігають, що решта не беруть участь у бойових діях, а вони продовжують: "Чому я маю воювати?! Особливо, коли до мене часто ставляться по-скотськи. Я віддав два роки, нехай хтось інший бере на себе цю відповідальність". Адже більшість чоловіків призовного віку не залучені до війни. Це найважливіша категорія. А також молоді, які тільки що отримали повістки. Як тільки з'являється перша можливість, вони теж йдуть. Якщо знизити вік мобілізації до, скажімо, 20 років, кількість тих, хто піде на службу, може суттєво зрости, можливо, навіть перевищить нинішні цифри.