Засновник Москви, можливо, знайшов свій останній спочинок у Києві: унікальне інтерв'ю з керівником Лаври.

Яким чином трансформувалась Києво-Печерська лавра після виходу з-під юрисдикції Московського патріархату? Чи має шанс патріархат повернути втрачену святиню? Яка доля чекає на фрески, що містять проросійські меседжі, і яке майбутнє прогнозується для Заповідника? Відповіді на ці питання ви знайдете в інтерв'ю РБК-Україна з Максимом Остапенком, Генеральним директором Національного заповідника "Києво-Печерська лавра".

Києво-Печерська лавра є однією з найзначніших святинь нашої країни, яка в даний час проходить через важливі історичні зміни. Після виходу Московського патріархату, розпочався непростий, але надзвичайно важливий етап повернення Лаври до української духовної традиції.

Замість російських концепцій – українська спадщина, замість маніпуляцій – щира віра, замість імперських впливів – наша багатовікова ідентичність. Але це повернення означає не просто зміну власника. Це процес очищення, боротьби та нової відповідальності для всього суспільства.

- Як би ви описали в кількох словах зміни, які відбулися в Лаврі після того, як з неї пішов Московський патріархат?

- Києво-Печерська лавра зараз проходить період найскладнішої і найважливішої історичної трансформації. Вона повертається в український сакральний духовний простір, і цей простір звільняється від російського наративу, від російської пропаганди, від російської ідеології.

Цей період має велике значення, і його розвиток не зумовлений лише діяльністю Заповідника чи монахів Православної церкви України, які вже розпочали своє служіння на цій землі. Успіх залежить від всього суспільства — від нашого інтересу до історичної та культурної спадщини. Адже це наша національна святиня, що була закладена майже тисячу років тому та служила українцям протягом тисячоліть.

Вона була джерелом натхнення, охоронцем священного пантеону, що надихав видатних постатей нашої історії. І протягом останніх трьох століть Росія, усвідомлюючи це, докладала всіх зусиль, щоб відібрати в нас цю культурну спадщину.

Перетворена Лавра повинна бути носієм духовних цінностей, закладених у 1150-х роках, коли монастир заснував афонський монах Антоній. Ці характеристики нашої ідентичності в Лаврі формувалися завдяки великим київським князям, а також у литовський і козацький періоди — завдяки нашим видатним гетьманам і численним українцям, які залишили свій слід у Печерській святині.

І ця, сформована століттями нашої історії, українська ідентичність завжди була мішенню для імперської Росії, яка викрадала і спотворювала наш спадок. Вона замінювала все російськими маркерами, російськими наративами, російськими легендами. Від таких ключових особистостей нашої історії, як князь Костянтин Острозький та гетьман Іван Мазепа і до легендарних, билинних персонажів, як Ілля Муровлянин-Чобіток, якого московити з ХVIII століття перейменували на "Іллю із города Мурома".

Києво-Печерська лавра, панорама з дзвіниці (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Чи остаточно Московський патріархат залишив Лавру?

Поки що не можна стверджувати, що Лавра повністю позбулася впливу Московської церкви. Це питання наразі перебуває на розгляді в судах, і воно є однією з найбільш складних аспектів роботи Національного заповідника.

Суди першої інстанції ухвалили рішення на користь держави. Наразі триває апеляційний процес, і вже півтора року суд слухає безкінечні запити представників Московського патріархату щодо права на подальше володіння Києво-Печерською лаврою.

Відчуття таке, що ці люди розраховують на повернення і чекають перемоги Російської Федерації в цій війні! Що буде змінено ставлення української держави до Московського патріархату і вони відновлять свої володіння тут, в Лаврі.

Російські пропагандистські матеріали, які виявили у Лаврі (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Важливо розуміти, що йдеться про великий комплекс будівель у центрі Києва. Ця територія складається з 79 об'єктів, які колись були безкоштовно передані Московському патріархату для постійного користування. Протягом часу, поки монастир (МП) керував цією територією, було зведено 17 нових будівель, що стало явним порушенням законодавства. На цій території функціонували кілька повноцінних готелів, магазинів, кав'ярень та різноманітних бізнесів, а також цехи, що займалися виробництвом церковної продукції. Усе це, без сумніву, працювало на готівку і без належного контролю з боку відповідних органів.

Ці об'єкти ще й користувались пільгами. Це був величезний економічний модуль, за рахунок якого фактично існувала потужна структура просування російських наративів у нашій країні.

Пропагандистські структури, друковані видання, а також відео- і радіостудії були створені тут, записані й транслювалися для величезної аудиторії. Проте, насправді, багато з цих "традиційних", як їх називають, цінностей формувалися під впливом патріарха Кирила та ФСБ. На картах Google досі можна знайти вказівки на об'єкти Лаври з написом "Пропагандистський відділ Московського патріархату в Україні". На жаль, певна частина українського населення повірила цій пропаганді, наслідки якої ми відчуваємо й досі.

Деякі з монахів були зареєстровані безпосередньо на території Лаври?

- Так. Абсолютно дивна історія трапилася в 2000-х роках. Реєстраційна служба в об'єктах, які є державними і передавалися в виключно у користування, прописала в якийсь невідомий спосіб частину монахів - близько 70 людей. І тепер вони розповідають, що їм Лавра належить як приватне житло, і це одна з причин затягування судових позовів.

Які події наразі тривають у Лаврських печерах?

Оскільки цей об'єкт перебував у власності представників Московського патріархату протягом понад 30 років (печери були передані РПЦ наприкінці 1980-х), Міністерство культури та стратегічних комунікацій України створило комісію для проведення інвентаризації святинь, які там розташовані. Ця ініціатива спрямована на збереження унікальних комплексів Ближніх і Дальніх Печер для майбутніх поколінь.

Коли може бути завершено процес інвентаризації активів?

Ми очікуємо, що це відбудеться в найближчі кілька місяців. Це стане важливим кроком і серйозним завданням для заповідника, оскільки саме він відповідальний за збереження всіх пам'яток, включаючи священні об'єкти, що знаходяться в печерах: іконостаси, ікони та реліквії.

Держава повинна усвідомлювати, в якому стані знаходяться ці святині, а також як реалізуються всі процеси, що з ними пов'язані, оскільки це є спадщиною всього українського народу. Контроль за цими питаннями має здійснюватися державними органами, а не особами, які не несуть відповідальності перед українським суспільством.

Територія Нижньої Лаври, де досі живуть монахи УПЦ Московського патріархату (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

- Відомо, що на території "Нижньої Лаври" і досі є монахи Московського патріархату.

- Так, вони живуть в келіях, і використовують для молитов частину храмів. На сьогодні, до рішення суду, в межах Нижньої території, перебуває близько 140 представників громади Московського патріархату. Вони продовжують там жити. І зараз всі, і заповідник, і монастир, і вся українська громадськість чекає рішення суду, який має визначити законність користування спорудами, які належать Державі.

Чи знаходяться вони в ізоляції?

- Ні. Вони можуть вільно пересуватися. Але для вірян вільного доступу на Нижню територію зараз немає через те, що триває розгляд судової справи.

- А як ці монахи себе поводять?

- На щастя, минув той період, коли навколо Лаври були дуже жорсткі протистояння, були численні провокації. І я вірю, що частина монахів, які належали до Московського патріархату, які є українськими громадянами, мають проукраїнську позицію, будуть служити лаврським святиням і народу України. Я впевнений, що з часом, пелена російської пропаганди і впливу впаде.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

- Розкажіть, будь ласка, про культурну та історичну цінність Успенського собору.

- За церковним переказом, це місце вибрала сама Богородиця. І воно є однією з найважливіших точок формування української історії та культури протягом майже тисячоліття. З цим місцем пов'язана неймовірна кількість важливих для нашої країни подій, долі видатних діячів і мільйонів звичайних людей, які молилися у цьому святому місці.

Його історія надзвичайно велична і драматична: це періоди піднесення, занепаду, знищення, відродження. Востаннє Велика Печерська церква (Успенський собор) відродився тільки з Незалежною Україною.

У 1941 році собор зазнав значних руйнувань, залишившись фактично в руїнах — збереглася лише одна восьма частина його конструкції. Більшість стін було знищено, хоча основи та нижній рівень частково вціліли, особливо в районі вівтаря.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці є центральним храмом Лаври (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Відновлення цього собору можна порівняти з відновленням України. Після закінчення Другої світової війни радянська влада займалася реставрацією багатьох історичних культурних пам’яток на території СРСР, однак існувала неофіційна заборона на відновлення головного храму Лаври. Лише в період Незалежності вдалося здійснити відродження Успенського собору.

У цьому році минає 25 років від часу його відтворення. Це величезне звершення і народу України, і державної влади, яка прийняла таке рішення і за два роки повністю відродила цю святиню. Звісно, ще є над чим працювати, але завершення відбудови цього собору - важливий символ того, що Україна відбулася як незалежна держава.

Чи можна сказати, що на цих розписах відображені російські наративи?

- Коли почали відновлювати Успенський собор, було ухвалено дуже важливе рішення - відродити його у стилі XVII-XVIII століть. Багато хто називає цей стиль "українське козацьке" або "мазепинське" бароко.

Про те, як виглядали інтер'єри собору ми знаємо, завдячуючи чудовим малюнкам, зробленим у 1860-х роках. Повернути головному храму Лаври образ, який був характерний для мазепинської епохи - це одна із ключових задач. Річ у тім, що за імперських часів все барокове оформлення храму було знищене, а усі розписи були виконані в класичному російському імперському стилі кінця XIX - початку XX століття.

Цю задачу під час реставрації практично вдалося вирішити. Наразі ви можете спостерігати розкішні розписи та вражаючий іконостас, створений за підтримки гетьмана Івана Скоропадського, виконані в розкішному бароковому стилі.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці, погляд з хорової частини (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Проте навіть у цьому місці, незважаючи на те, що храм був відновлений за рахунок держави, деякі особи намагалися впровадити імперські ідеї перед початком масштабного вторгнення.

Те, як Московський патріархат готувався до захоплення України, можна яскраво побачити в Андріївському приділі! Не відчуваєте, що потрапляєте до церкви в РФ? Навіть орнаменти – це елементи, які не притаманні Україні. Все це є виразом імперського, так званого русско-візантійського стилю, що виник у ХІХ столітті під впливом архітектурних традицій Можайська, Калуги та Рязані.

Його завданням було формувати та підтримувати "великорусскую імперську ідею". Перед самою війною, без жодних погоджень Андріївський приділ на замовлення керівництва монастиря був самовільно розписаний в цьому стилі.

Важливим аспектом є те, що ця частина храму має виняткове значення в контексті української історії. Андріївський приділ був заснований Іваном Мазепою з метою відродження козацького бароко. Проте, всі малюнки в цьому місці, здається, навмисно підкреслюють російську імперську традицію та українських діячів, які їй підкорялися.

Андріївський приділ (фото: РБк-Україна/Віталій Носач)

Це діячі, які мали певні зв'язки з Києво-Печерською лаврою. Однак варто звернути увагу на такі постаті, як Білгородський, Дівєєвський, Арзамаський, Воронезький та інші. Це численні святі, яких особливо шанує російська церква. Серед них, можливо, найбільш відомим є Серафим Саровський — російський святий, який сьогодні виступає офіційним покровителем ядерної зброї в Росії. Чи не є це збігом, що цей "шедевр" з'явився на світ саме напередодні війни?

А як ви збираєтеся з цим вчинити надалі?

Це справді цікаве запитання, оскільки його можна розглядати як складову семантичної війни – механізм, за допомогою якого вона функціонує. Вкладено величезні зусилля та значні фінансові ресурси. Проте, основний наратив, який тут присутній, є нічим іншим, як популяризацією "руського міра".

Я переконаний, що замовники мріяли про те, щоб у 2022 році, після окупації Києва, патріарх Кирило або інші представники московської церкви могли тут служити "на укріплення всіх мазепинців".

Отже, чи вони займалися підготовкою резиденції?

На початку 2010-х років були спроби перетворити Лавру на резиденцію патріарха Кирила. Цю ідею серйозно обговорювали на державному рівні, з участю віце-прем'єрів та міністрів. І добре, що вона не була реалізована.

Частина фрески в Андріївському приділі. В центрі зображений Серафим Саровський (джерело: РБК-Україна).

- Те, що Лавра перетворилася на центр "русского міра" в Україні, - це було недоглядом держави чи тут, можливо, є глибші історичні причини?

Цей аспект має глибокі історичні корені, оскільки імперія усвідомила важливість Лаври для реалізації своєї духовної місії ще в давні часи. Це включало як підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху, так і позбавлення Києво-Печерської лаври ставропігії, яка належала Константинопольському патріарху. Багато людей не знають, що до 1686 року Лавра була самостійною організацією, безпосередньо підпорядкованою Константинополю.

Однак з часом московські діячі стали використовувати Лавру як інструмент для підкорення України, яка в епоху раннього модерну вже мала всі ознаки незалежної державності.

Те, що відоме як Гетьманщина, виникло та закріпилося на основі ідентичності, сформованої ще в епоху князів. Ця ідентичність була відновлена в періоди правління Костянтина Острозького, Петра Могили та Івана Мазепи. Усвідомлюючи це, Росія у своїх імперських амбіціях намагалася знищити цю ідентичність. У цих процесах московська церква виконувала важливу роль, як у ХХ столітті, так і в ХХI-му.

Ключовим є усвідомлення того, що Росія веде війну не лише за землі. Її мета полягає в боротьбі за символи, які повинні підкріпити її неоімперські амбіції. Важливо розуміти, що захоплення таких об'єктів, як Лавра, Софія та інші священні пам'ятки, є першочерговим завданням для імперської держави.

Чи перебуває зараз собор під управлінням монахів Української Православної Церкви?

Заповідник сприяє відновленню церковного служіння представниками Православної Церкви України. Надзвичайно важливо усвідомлювати і підтримувати відновлення української духовної спадщини після багатьох років російського контролю.

Чи відбулися якісь зміни в оформленні з появою ПЦУ?

Ця діяльність лише на початковій стадії. Насправді, ПЦУ отримала можливість служити в храмах Лаври лише після указу Президента та рішення РНБО. Проте вже зараз можна спостерігати чимало елементів, притаманних українському стилю, а також візантійській та грецькій традиціям, які раніше були втрачені і замінені російськими впливами. Таким чином, цей процес продовжується. Відновлення такого величного храму, чия історія налічує майже тисячу років, є надзвичайно складним завданням.

Купол храму (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Чи звертали ви увагу на те, як змінилася ситуація з вірянами після утворення ПЦУ?

- Взагалі категорія вірян змінилися. Навіть їх візуальні образи - люди в темному, дуже напружені обличчя. Була присутня якась негативна атмосфера.

Це стосується рівня емоцій та візуальних уявлень. Чимало людей, які відвідували служби, організовані Московським патріархатом, особливо до 2014 року, були глибоко вплинуті агресивною російською пропагандою. Серед них було багато туристів з Білорусі та Росії. Ці особи відкрито висміювали все українське, і це стало складовою частиною офіційної російської пропаганди, що існувала ще з середини 2000-х років.

Сьогодні ми спостерігаємо суттєві трансформації. Це стало очевидно під час останніх свят. Безліч людей, разом із дітьми, були в національних костюмах, випромінюючи позитивну енергію. Лунали українська мова та пісні. Звичайно, можна було почути й російську, але між людьми панувала вільна комунікація. Це відчуття свободи поєднується з глибоким зв’язком до духовних традицій, що виникає не з примусу, а з усвідомлення своєї ролі в продовженні української культурної спадщини. Таке відчуття дійсно існує.

Дзвіниця Києво-Печерської лаври (зображення: Віталій Носач)

Кількість відвідувачів зростає з кожним місяцем. Ми спостерігаємо зростаючу зацікавленість до Лаври як до важливої української святині, і українці починають повертатися сюди, щоб зануритися в українські наративи, історію та духовність.

Саме в цьому місці, два роки назад, вперше за три століття в Лаврі пройшла служба українською мовою.

Отже, перша українська служба відбулася на Різдво два роки тому. Важливо усвідомлювати, що духовна окупація Лаври не була здійснена виключно Московським патріархатом. Насправді, цей процес розпочався за указом Петра I після подій, пов'язаних із Мазепою. З кожним роком окупація поглиблювалася, вводилися нові наративи, а Лавра поступово перетворювалася на голос імперського впливу. На жаль, у ХІХ столітті цей процес було завершено. І лише в 2023 році відбулася перша вільна молитва українською мовою за всі ці роки.

Які цікаві факти ви можете поділитися про церкву Спаса на Берестові?

- Перед нами одна з найвидатніших пам'яток XII століття, яка пов'язана із знаменитим київським князем Володимиром Мономахом. Вона будувалася, власне, як князівська церква і була усипальницею Мономаховичів. І за історичною інформацією, в цьому храмі або біля нього, поховано засновника Москви, сина Володимира Мономаха, Юрія Долгорукого, на той час - київського князя.

Цікаво, що наприкінці 1990-х років московська мерія направила запит про передачу Росії території храму. Звичайно, це прохання було відхилене.

Церква Спаса на Берестові (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Загалом, цей храм дивовижний. Його декілька разів перебудовували, наразі він об'єднує декілька різних стилів - Княжої доби, неоготики, бароко і класицизму. Крім ділянок з унікальними зображеннями початку XII століття, в храмі збереглися фрески, які замовив митрополит Київський і всієї Русі, архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила у 1630-х роках.

Фрески зображують самого Петра Могилу і зберегли його особистий підпис. Хоч вони написані за 500 років по заснуванню церкви, за стилем вони повністю відповідають грецькій традиції того часу.

Церква Спаса на Берестові дійшла до нашого часу не в повному обсязі – у XII столітті, в епоху князів, її розміри були втричі більшими. Після руйнування, яке сталося в часи монгольської навали, цю святиню відновив видатний український та європейський духовний діяч XVII століття – Петро Могила.

- Чи збереглися тут могили князів?

- У храмі і на прилеглій території ще з XIX століття здійснювались археологічні дослідження. З середини ХХ століття основним завданням археологів став пошук місця поховання князя-засновника Москви. Але їх спіткала невдача.

У процесі розкопок у цьому місці виявили понад 700 поховань, більшість з яких належить місцевим жителям. Проте, слід зазначити, що значна частина території храму ще залишається недослідженою.

Внутрішній вигляд Храму Спаса на Берестові (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

- Але всі знайдені рештки зберігаються в Україні? Їх не вкрали?

Так, вони всі присутні тут.

Чи відбуваються тут богослужіння в даний момент?

У церкві Спаса на Берестові діє особливий графік роботи: вона працює в якості музею, відкритого для всіх охочих, однак лише в період з квітня по жовтень.

Яким ви уявляєте майбутнє Лаври? Чи стане вона духовним осередком, історичним музеєм, чи ж національним символом України?

На мою думку, це взаємодія між музейними працівниками, які зберегли лаврські святині протягом останнього століття, та давніми традиціями лаври, закладеними преподобними Антонієм і Феодосієм. Ця взаємодія має слугувати на благо українського суспільства, допомагаючи нам подолати найскладніші випробування й, що найголовніше, не лише передавати спадщину минулого, а й надавати орієнтири для майбутнього.

Ми маємо визначний пантеон історичних постатей, які зверталися до Бога в Лаврі, споруджували та створювали найзначніші архітектурні шедеври, вшановували і охороняли її святині. Українці повинні не лише знати про них, а й шанувати, наслідувати їхній приклад.

Ми повинні відновити свою належність до цієї тисячолітньої галереї духовних та державних діячів, воїнів і митців, науковців і активістів. На основі спадщини історичних особистостей минулого ми маємо зводити своє майбутнє та майбутнє всього українського народу.

У мене є мрія, що Держава та Церква об'єднають свої зусилля для збереження Печерської лаври як важливого об'єкта світової культурної спадщини. Це місце, де відновлюється українська духовна традиція, яка ґрунтується на християнських і загальнолюдських цінностях. Через 25 років ми матимемо можливість відзначити тисячолітній ювілей цієї святині, яка є не лише світовим скарбом, але й важливим надбанням української культури.