Зелене золото: як авокадо завоювало світ і які прибутки отримують країни-експортери
Ґуакамоле та тости з авокадо стали справжніми зірками соціальних мереж Instagram і TikTok. Ключовим компонентом для їх створення є авокадо, який отримав статус "суперфуду". Незважаючи на свою калорійність та високий вміст жирів, цей фрукт допомагає у процесі схуднення, підвищуючи відчуття насиченості та зменшуючи апетит. Здається, захоплення авокадо не має меж.
Протягом останніх двох десятиліть у Сполучених Штатах споживання авокадо збільшилося втричі, досягнувши 3,6 кг на душу населення щорічно. У Мексиці, де цей фрукт має своє коріння, авокадо іменують зеленим золотом. Світовий ринок цього продукту досяг вражаючих 18 мільярдів доларів і продовжує демонструвати зростаючу динаміку.
Підкорити Сполучені Штати фрукту допомогли тренд здорового харчування та угода про вільну торгівлю між США та Мексикою. Завдяки кулінарній книзі голлівудської зірки Гвінет Пелтроу тости з авокадо привернули увагу споживачів і стали невід'ємним елементом здорового способу життя.
Як непередбачуваний експеримент садівника-аматора призвів до появи найвідомішого сорту авокадо? Яким чином зростав попит на цей фрукт в Україні та у всьому світі? Чому величезні авокадо-плантації в Мексиці стали не лише джерелом мільярдних доходів, але й приводом до проблем з водними ресурсами, вирубуванням лісів та насильницькими конфліктами між місцевими кримінальними угрупуваннями?
Авокадо має свої корені в Центральній та Південній Америці, де сприятливий клімат створює оптимальні умови для його культивування. Мексика є провідною країною на світовому ринку цього фрукта: там його вирощують ще з часів цивілізацій майя та ацтеків. Процес одомашнення цього дерева розпочався приблизно 5 тисяч років тому, а перша письмова згадка про "ахуакате", що означає "яєчко", датується 1553 роком.
"Виглядає, як апельсин, а коли готовий до вживання, стає жовтуватим. Ніжний і приємний на смак", - описував у 1519 році авокадо іспанський колонізатор.
Хоча в США авокадо почали вирощувати як декоративну рослину ще з 1830-х років, комерційна індустрія цього фрукта не розвивалася через проблеми з маркетингом. На початку XX століття багатьом американцям було складно вимовити його оригінальну назву "ахуакате". Тому у травні 1915 року група фермерів об'єдналася в Каліфорнійську асоціацію авокадо і запропонувала нову назву - "авокадо".
Хоча на ринках Флориди та Каліфорнії не було великого попиту серед досвідчених гурманів, цей фрукт вже встиг завоювати популярність. Провідні готелі в Лос-Анджелесі та Сан-Франциско реалізовували його за ціною одного долара за одиницю.
У ті ж часи на переферії Лос-Анджелеса листоноша та захоплений садівник Рудольф Хасс придбав кісточку авокадо сорту "Фуерте", сподіваючись прищепити до неї інший вид. Після кількох невдалих спроб він вже планував знищити саджанець, але його діти переконали його дати дереву другий шанс. Згодом його плоди з темно-зеленою горбистою шкіркою виявилися набагато смачнішими, ніж ті авокадо, які продавалися на ринку.
Коли урожайність його дерев збільшилася, Хасс почав реалізовувати зайві плоди своїм колегам з поштового відділу. У 1935 році він офіційно запатентував сорт "авокадо Хасса" і уклав угоду на вирощування та продаж саджанців, що принесло йому 5 тисяч доларів.
З часом сорт Хасса став популярним серед авокадо-виробників, а до 1950-х років ціна на нього знизилася з 1 долара до 25 центів за одиницю, що привернуло увагу широкої аудиторії покупців.
Популярність авокадо зросла завдяки активній міграції з Латинської Америки до Сполучених Штатів. Мігранти принесли з собою любов до цього фрукта, і ця тенденція продовжує існувати: 90% латиноамериканців вважають себе шанувальниками авокадо.
На початку 70-х років XX століття фермери з Каліфорнії вирушили до мексиканського штату Мічоакан, який сьогодні є провідним регіоном у вирощуванні авокадо. Їх залучили значні водні ресурси. "В цій області вода є безкоштовною", - зазначалося у їхньому звіті.
На той час імпорт свіжих фруктів з Мексики в США був під забороною. Однак це не завадило американським аграріям, які вклали кошти в Мічоакан, розробляючи плани щодо продажу продукції в інші держави. Незабаром як американські інвестори, так і місцеві фермери почали зосереджуватися виключно на вирощуванні авокадо сорту "Хасс".
Угода 1994 року про вільну торгівлю між США, Канадою та Мексикою (NAFTA) і реклама мексиканського соусу ґуакамоле під час чемпіонату з американського футболу допомогли повернути інвестиції: ціни впали, а споживання зросло.
Благодаря своим вкусовым качествам, размеру, сроку хранения и высокой урожайности (в некоторых регионах он плодоносит круглый год), сорт "Хасс" завоевал мировую популярность.
Авокадо все більше отримує статус суперфрукта завдяки своєму надзвичайно високому вмісту антиоксидантів, корисних жирів, а також вітамінів і мінералів. Його використовують у різноманітних стравах, таких як яєчня, морозиво, смузі та пюре, що відкриває безмежні кулінарні можливості.
Важливим фактором у підвищенні статусу екзотичного фрукта у світі, особливо серед молоді, стало зростання популярності тостів з авокадо. Уперше така страва з'явилася на початку 1990-х років у кав'ярні Сіднея, але поворотним моментом став 2013 рік. Тоді голлівудська зірка Гвінет Пелтроу опублікувала свій рецепт тосту у власній кулінарній книзі It's All Good ("Це все добре").
Рецепт тостів підхопили кулінарні блогери, що дозволило авокадо підкорити Instagram. Популярність тостів привернула ще більше уваги до традиційної страви мексиканської кухні - ґуакамоле.
У 2022 році глобальне виробництво авокадо перевищило 8 мільйонів тонн. Мексика продовжує залишатися провідним виробником, вирощуючи 2,3 мільйона тонн цього фрукта на більше ніж 90 тисячах гектарів плантацій. За оцінками експертів, світовий ринок цього екзотичного фрукта має зрости з 18,33 мільярда доларів у 2023 році до 38,71 мільярда доларів до 2031 року.
У 2023 році в США ввезли рекордні 1,25 млн тонн авокадо - на 11% більше, ніж у 2022-му. Мексика була основним постачальником з часткою 90%. Очікується, що США та ЄС залишаться найбільшими імпортерами. Серед фірм-постачальників лідирують американські Mission Produce, Del Rey Avocado та Calavo Growers.
Ринок авокадо в Азійсько-Тихоокеанському регіоні демонструватиме найшвидший розвиток. Ключовим чинником цього зростання є зростаюча популярність західної кулінарії в метрополіях Китаю та інших держав регіону. "У 2023 році імпорт в Азії збільшився на 29% у порівнянні з минулим роком, при цьому Китай займає провідну позицію", - зазначив експерт Девід Маганья.
Внаслідок значного попиту на авокадо в країнах Євросоюзу, особливо в Іспанії, збільшується кількість плантацій. Однак, через нестачу водних ресурсів, не передбачається розширення земель під цю культуру.
Розширення площ відбувається й в Африці: Кенія та Марокко продовжують демонструвати позитивну динаміку експорту. "Азія та Латинська Америка відкривають численні перспективи для розвитку, нові ринки також готові до зростання. Хоча авокадо сорту Хасс залишатиметься на лідируючих позиціях, інші подібні сорти також почнуть здобувати популярність," - прогнозує Маганья.
Україна приєдналася до світового тренду: в період з 2016 по 2020 рік середньорічний приріст імпорту авокадо досягав 45%.
Протягом зазначеного періоду імпорт зріс у шість разів у фізичному вимірі та у вісім разів у фінансовому. Якщо в 2018 році компанії ввезли 4 тисячі тонн, то в 2020 році цей обсяг зріс до майже 11 тисяч тонн, що склало 28,4 мільйона доларів. Основними постачальниками у 2020 році були Перу (23%), Ізраїль (16%), Кенія (15%), Південноафриканська Республіка (12%) та Іспанія (10%).
У 2022 році, після початку великої війни, імпорт усіх видів фруктів скоротився на 33% порівняно з 2021 роком. У 2023 році ринок авокадо почав відновлюватися.
Різке збільшення інтересу до авокадо призвело до того, що світове виробництво цього плоду зросло втричі за останні два десятиліття. Проте зростаюча популярність авокадо викликає все більше дискусій, пов'язаних із його впливом на екологію.
Багато власників авокадових плантацій значною мірою залежать від використання добрив, що призводить до підвищення викидів парникових газів. Урожайність авокадо є нижчою в порівнянні з багатьма іншими сільськогосподарськими культурами, тому вуглецевий слід на кожен кілограм фруктів виявляється більшим. В середньому, вуглецевий слід при вирощуванні авокадо становить 2,5 кг CO₂-еквіваленту на 1 кг продукції. Це в більш ніж п'ять разів перевищує вуглецевий слід яблук, який складає лише 0,4 кг.
Зазвичай фрукти транспортують морським шляхом. Процес їх перевезення викликає викиди лише 0,2 кг CO₂ на один кілограм товару. Це суттєво нижче, ніж викиди, пов'язані з їх вирощуванням.
Однак транспортування також викликає нові виклики. Залежність від морських перевезень сформувала продовольчу систему, яка виявляється чутливою до різних криз: інцидент з контейнеровозом Ever Given, що заблокував Суецький канал у 2021 році, атаки хуситів на цивільні судна, а також голод і військові конфлікти сприяють перебоям у постачанні.
Ще одне важливе питання – забезпечення водою. Для вирощування авокадо потрібно приблизно 1000 літрів води на кожен кілограм урожаю. Це більше, ніж для більшості інших фруктів та овочів, але менше, ніж, наприклад, для рису. Основна складність полягає в тому, що авокадо вирощують у зонах, де вже існує проблема нестачі води.
Мексика стикається з тривалими посухами, що призводить до зростання кількості зрошуваних плантацій. Це, в свою чергу, може негативно вплинути на доступ місцевих мешканців до водних ресурсів. Прогнозується, що проблема справедливого розподілу води стане ще більш актуальною в наступні десятиліття.
Дерева авокадо традиційно висаджували на ділянках з іншими культурами, а врожай збирали для щоденного вжитку і лише надлишки експортували. Ця практика кардинально змінилася із збільшенням попиту в США та Європі.
На сьогоднішній день авокадо вирощують головним чином для експорту, зосереджуючись на великих монокультурних насадженнях для досягнення максимальної продуктивності. Проте такі плантації більш схильні до атак шкідників і захворювань. Це призводить до необхідності застосування значної кількості пестицидів і добрив, що, в свою чергу, погіршує якість ґрунту та може негативно позначатися на здоров'ї людей.
Окрім цього, для розширення нових плантацій часто знищують лісові масиви. Наприклад, у мексиканському штаті Мічоакан щорічно вирубується близько 25 тисяч гектарів лісу. Ці ліси є місцем проживання ягуарів, пум та койотів, які знаходяться під загрозою зникнення.
Незважаючи на те, що продаж авокадо може забезпечити значний прибуток для аграріїв, саме вони стають жертвами екологічних викликів. Підприємства в Мексиці та Гватемалі часто пов'язують з організованою злочинністю та порушеннями прав людини, через що деякі населені пункти почали забороняти вирощування авокадо.
"Розширення плантацій в Мічоакані відображає складну історію жадібності, прагнень влади, корупційних схем, нестачі води, конфліктів між картелями та запеклого опору з боку місцевих мешканців. Змагання між злочинними угрупуваннями за контроль над вирощуванням авокадо та його ресурсами стає дедалі більш жорстоким і кровопролитним", - зазначає The Guardian.
У 2019 році жорстока боротьба між картелями за контроль над багатомільярдним ринком авокадо призвела до трагічного вбивства 19 осіб у місті Уруапані.
У сусідньому містечку Черані насильства не було, але там нема й авокадо. У 2011 році мешканці влаштували бунт, завадивши місцевому картелю та корумпованим чиновникам вирубувати ліси для плантацій. Лісорубів узяли в заручники, а вантажівки спалили. Невдовзі містяни вигнали корумповані поліцію та владу.
Після кількох місяців активних протестів мешканці міста вирішили сформувати нову раду управління, яка ініціювала кампанію з відновлення лісів і створила військовий підрозділ для охорони зелених насаджень та водних ресурсів. Крім того, в країні були впроваджені найсучасніші програми фільтрації та переробки води, а авокадо стало забороненим продуктом.
Згадуючи про конституцію Мексики, що забезпечує корінним народам автономні права, Черан подав до центрального уряду відповідне звернення.
У 2014 році суди підтвердили це право і відтоді муніципалітет щороку отримує мільйони доларів державного фінансування. Тепер це незалежна економічна зона, де панує войовничий екологізм.
Бунт у Черані призвів до повстань: групи самооборони стали до зброї, згодом з'явилися ініціативи з охорони громадського порядку. Проте досягти успіху Черана вдалося не всім. До груп проникли члени картелів і почали продавати наркотики, щоб зібрати гроші на зброю. До 2018 року рух поглинули картелі.
Проте, приклад Черана знайшов відгук у сусідньому місті Арантепакуа. Після протестних акцій нове керівництво визначило охорону навколишнього середовища як один із головних пріоритетів, заборонивши культивування авокадо на комунальних лісових територіях.