Військові злочини та медійна цензура: наслідки публікацій розслідувань щодо Укрінформу та 211-ї бригади Збройних сил України.

Багато з тих питань, про які я писала цього року, не повинні були б існувати в державі, що вже одинадцятий рік веде боротьбу з Росією за своє існування. Проте на сайті "Української правди" в 2024 році опубліковано більше тридцяти моїх статей, присвячених армії, політичним подіям та цензурі.

Практично після кожного з моїх матеріалів, як чиновники, так і читачі звинувачували мене у "підриві оборонних можливостей країни". Мої колеги та друзі навіть жартували, що єдиним кандидатом на роль мого партнера може стати тільки експерт з вибухових речовин.

Мій образ "підривачки" виник після публікації тексту "Нам твоє відношення до дупи". У ньому я докладно розкрила тему рекрутингу до української армії, висвітливши всі переваги, недоліки та складнощі, з якими стикаються новобранці.

Один із співробітників Міністерства оборони висловив думку, що цей матеріал "не сприяє розвитку рекрутингу та зміцненню обороноздатності", оскільки акцент статті робиться на існуючих недоліках. Виявляється, справжню загрозу для держави становлять не існуючі проблеми та чиновники, які не квапляться їх вирішувати, а журналісти, які висвітлюють ці питання.

Хоча, як показує практика, лише розголос призводить до змін, а замовчування сприяє прогресуванню внутрішніх "хвороб" у системах.

Мобілізаційний процес в Україні є надзвичайно складним, тому протягом року я досліджувала, з якими труднощами стикаються добровольці та мобілізовані на різних стадіях їхнього шляху до армії, зокрема в ТЦК, на ВЛК та під час БЗВП.

"Аббревіатури — це ваша тема. Я вважаю, що всі матеріали на УП, в яких присутні абревіатури, слід підписувати 'Ангеліна Страшкулич', - з усмішкою зауважив редактор Михайло Кригель під час однієї з наших планерок, коли я знову ділилася своїми задумами."

Дійсно, практично всі абревіатури, що стосуються мобілізації та збройних сил, такі як ППП і СЗЧ, знаходяться під моїм контролем у редакції.

Зазвичай наприкінці кожного року "Українська правда" публікує добірки своїх найкращих текстів, щоби нагадати про них читачам. Цьогоріч автори діляться з вами залаштунковими історіями написання статей і реакцією на них влади та правоохоронців.

Отже, ділюся оповідями про два найвизначніші твори, які я створила в 2024 році.

Дата випуску: 29 травня 2024 року

"Друзі, я оголошую про завершення свого перебування в "Укрінформі". Висловлюю щиру вдячність усім за неймовірні місяці спільної праці. Це був нелегкий шлях, але все заради нашої перемоги", - зазначив медіа-експерт Олексій Мацука у своєму пості на Фейсбуці 24 травня.

На цей допис можна було би не звернути увагу, якби його не написав призначений лише пів року тому гендиректор єдиного українського державного інформаційного агентства, яке читають мільйони людей в Україні та світі.

Влада завжди намагалася впливати на Укрінформ. Це хвороба будь-яких політиків - ототожнювати себе з державою і вважати, що державне медіа має бути підконтрольним і обслуговувати "генеральну лінію партії", а не працювати для суспільства. Схоже, так само вирішило і чинне керівництво країни.

Це стало особливо очевидним у листопаді 2023 року, коли новим генеральним директором Укрінформу був призначений журналіст Олексій Мацука.

Його півроку в агентстві стали справжнім випробуванням на витривалість - постійний тиск на співробітників, однобока подача новин на користь влади, масові звільнення журналістів і редакторів, а також раптові спроби загасити ситуацію, щоб правди не дійшло до громадськості.

У зв'язку з тим, що інформація про тиск на співробітників Укрінформу потрапила в поле зору посольств країн G7 і стала активно обговорюватися в медіа, на Банковій ухвалили рішення змінити керівництво. Новим генеральним директором було призначено військового журналіста та колишнього речника Східного угруповання Збройних Сил України Сергія Череватого.

"Українська правда" поговорила з десятками людей в Укрінформі, Офісі президента, Кабінеті міністрів і медіасередовищі, щоби розібратися, чому в агентстві вдруге за пів року змінилося керівництво, що цьому передувало, що це була за "плідна робота заради перемоги" та як ОП впливає на інформаційну політику медіа.

Читати текст повністю.

З політичним експертом Романом Кравцем ми розпочали підготовку матеріалу щодо цензури в інформаційному агентстві "Укрінформ" ще до того, як Олексія Мацуку звільнили з посади генерального директора 24 травня 2024 року.

Досить тривалий період ми збирали дані та обговорювали ситуацію з учасниками подій у агентстві, щоб у статті відобразити всі аспекти та погляди.

До колишнього генерального директора Мацуки ми зверталися близько десяти разів — надсилали повідомлення в месенджерах, телефонували, а також двічі оформляли офіційні запити до Укрінформу. Переважна частина наших повідомлень, як і всі телефонні дзвінки, залишилися без відповіді. Згодом він обіцяв надати відповіді на запитання з офіційного запиту, але після свого звільнення відмовився спілкуватися з нами.

На різних етапах роботи над майбутнім матеріалом урядовці та працівники Офісу президента намагалися вмовити УП не писати про Укрінформ.

Спочатку всіх запевняли, що Мацуку незабаром звільнять. Мовляв, відсутність людини означає відсутність проблем. Але після того, як його усунули з посади генерального директора, один із колишніх високопосадовців Міністерства культури та інформаційної політики (тепер - Міністерство культури та стратегічних комунікацій) обережно запитав: "Ангеліно, можливо, не варто писати цей текст? Адже ми вже звільнили Льошу".

Деякі співробітники Офісу президента під час спілкування з нами намагалися вплинути на нашу думку, стверджуючи, що цей матеріал може зашкодити червневому Саміту миру.

Всі ці вмовляння виглядали абсурдно і не могли зупинити публікацію матеріалу. Адже цензура - це злочин, який не можна приховувати.

Невдовзі після публікації матеріалу Ярослав Юрчишин, голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова, надіслав запит до Офісу генерального прокурора у зв'язку з подіями, що відбуваються в агентстві. Юрчишин вважає, що дані про "темники" в Укрінформі можуть бути розцінені як перешкода для журналістської діяльності, що підпадає під 171 статтю Кримінального кодексу України.

Однак у липні Головне управління Національної поліції України в Києві сповістило Юрчишина, що немає підстав для ініціювання кримінального провадження.

Уже більше півроку Укрінформ очолює полковник Сергій Череватий, який раніше займав посаду речника Східного угруповання військ Збройних Сил України та був заступником з питань стратегічних комунікацій у командувача ОСУВ "Хортиця" Олександра Сирського.

Агентство працює за умовним армійським статутом: тотальна звітність і шалена бюрократія. Співрозмовники УП серед журналістів не під запис розповідають, що керівництво агентства часто викидає з текстів та інтерв'ю критику військово-політичного керівництва України.

У другій половині 2024 року Укрінформ знову не увійшов до переліку українських онлайн-ЗМІ, які демонструють найвищі показники дотримання професійних стандартів.

Наприкінці травня Комісія журналістської етики виключила Олексія Мацуку зі свого складу. Публічно він не коментував свою "плідну роботу заради перемоги" в Укрінформі.

Періодично медійник публікує дописи в особистих соцмережах. Востаннє Мацука поділився з аудиторією у Фейсбуці власним віршем, який закінчується такою строфою:

"Ти - ланка в системі, позбавлена тіла та слів,"

Ні блокчейн, ні ілюзія нових мрій не зможуть допомогти.

Реальність ясна, мов скло чи дисплей,

А ти - всього лише помилка в їх безмежних всесвітах.

Після того, як "рядок у системі" покинув Укрінформ, він пропав з медійного поля зору.

Дата виходу: 16 грудня 2024 року

Ранком 8 липня 2024 року командир роти одного з батальйонів 211-ої понтонно-мостової бригади Сил підтримки Збройних сил України виявив відсутність солдата на пункті постійної дислокації в Тернопільській області. Командир швидко розпочав організацію пошукових заходів, проте їх результати виявилися безуспішними.

Згодом двоє слідчих офіцерів, що займалися службовими розслідуваннями стосовно СЗЧ, вирішили з'ясувати, чи не приховується втікач у місці своєї реєстрації. Вони вирушили до села на Тернопільщині.

Виявилося, що солдат справді повернувся додому. Офіцерів зустріла 75-річна мати військовослужбовця. Жінка зі сльозами на очах розповідала, що, відколи син приїхав додому, він ні з ким не спілкується і майже нічого не їсть, а лише п'є горілку. Просила допомогти чоловікові.

"СЗЧшник" став одним із тих, хто зазнав цькування і насильства з боку свого командира взводу першого батальйону Владислава Пастуха, сина начальника штабу бригади. Інформація про знущання над цим військовим та іншими солдатами в бригаді була виявлена під час службових розслідувань, які проводилися з весни 2024 року.

Восени "Українська правда" отримала частину матеріалів про ситуацію в 211-ій понтонно-мостовій бригаді від одного з офіцерів, який займався службовими перевірками.

Над цим текстом ми трудилися майже два місяці. Провели опитування кількох десятків осіб: жертв, оч Witnesses to the abuse, as well as officers and sergeants involved in the official investigations. Багато з наших співрозмовників побажали залишитися невідомими.

Спойлер: сюжет жахливий. На даний момент жоден з винуватців не був покараний. Тих, хто викрив проблеми, перевели на найнижчі посади, тоді як винні отримали підвищення.

Ознайомтеся з матеріалом у повному обсязі.

Офіцер підрозділу психологічної підтримки Тимофій Остафійчук надав "Українській правді" інформаційні матеріали, що стосуються обстановки в 211-ій понтонно-мостовій бригаді в жовтні 2024 року. На той момент він ще був у складі цієї частини. Лише через кілька тижнів після цього командування ухвалило рішення перевести його до піхотної бригади.

Спочатку УП отримала фото, відео і пояснення постраждалих від знущань і поборів, які вчиняв головний антигерой тексту Владислав Пастух. Він використовував гроші, які вимагав у військових, не на благо підрозділу, як припускали деякі коментатори у Фейсбуці, а на особисті потреби. Так стверджують абсолютно всі мої співрозмовники.

По завершенні розслідування, опублікованого УП, співробітники Державного бюро розслідувань ініціювали кримінальну справу стосовно можливого насильства, яке могло бути здійснене керівництвом 211-ї понтонно-мостової бригади щодо своїх підлеглих. ДБР вже висунуло підозру Владиславу Пастуху, який наразі перебуває в розшуку.

В Державному бюро розслідувань та Міністерстві оборони зазначили, що до цього часу не отримували інформації про знущання над військовими в даному підрозділі. Проте члени парламентської Тимчасової слідчої комісії стверджують, що всі необхідні матеріали були передані як до ДБР, так і до Міноборони.

Батька Владислава Пастуха, начальника штабу і заступника командира бригади підполковника Валерія Пастуха, перевели на нову службу в інший вид Збройних Сил України за наказом головнокомандувача, виданим 16 грудня, в день публікації нашого матеріалу. Про це повідомили в командуванні Сил підтримки (КСП). Хоча точне місце переведення підполковника не розкрили, в КСП зазначили, що нова посада не є керівною і не передбачає взаємодії з особовим складом.

Генерал Олександр Сирський, що очолює Збройні сили України, ініціював перевірку 211-ї понтонно-мостової бригади та тимчасово відсторонив її командира Олега Побережнюка. На даний момент інформації про результати цієї перевірки немає.

Головна інспекція Міністерства оборони також проводить перевірку військової частини. Результати діяльності інспекції будуть розглянуті народними депутатами на засіданні Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, повідомив у розмові з УП голова цього парламентського органу Олександр Завітневич.

За інформацією, отриманою "Українською правдою" від офіцерів бригади, до публікації нашого матеріалу Командування Сил підтримки ЗСУ вже провело дві службові перевірки цієї бригади – влітку та восени 2024 року. Під час першої перевірки представникам КСП були продемонстровані фотографії та відеоматеріали знущань над військовослужбовцями, а також документи з поясненнями і заявами, підготовленими потерпілими.

Проте, за словами офіцерів бригади, командування Сил підтримки не вжило жодних дій. Навпаки, особи, які свідчили про порушення, почали переводити в інші підрозділи, а деякі з них вирішили залишити службу у Збройних Силах України. Тим часом командування бригади залишалося на своїх позиціях, продовжуючи виконувати свої обов'язки.

"Українська правда" надіслала запит командуванню Сил підтримки ЗСУ, в якому серед іншого уточнила, чому вони ніяк не вплинули на ситуацію в бригаді.

В КСП відповіли, що робоча група перевіряла, чи справді керівництво бригади знущалося над підлеглими. Після цього відбулося службове розслідування, матеріали якого направили до тернопільської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону. Жодних деталей щодо переданих матеріалів у КСП не уточнили.

Отже, в командуванні знали про знущання з військових і здирництво у бригаді. Проте це не завадило керівництву КСП підписати подання на відзначення комбрига Олега Побережнюка орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Відповідне подання підписував тимчасово виконуючий обов'язки командувача Сил підтримки Юрій Юніщук.

У КСП повідомили, що заслуги Побережнюка, за які він отримав орден, зафіксовані в службових документах, які не підлягають розповсюдженню. Вони також рекомендували ознайомитися з завданнями, виконаними військовими під його керівництвом, на Вікіпедії та офіційній сторінці 211-ї понтонно-мостової бригади у Facebook.

Як на мене, найбільш непоміченою читачами є остання частина тексту, в якій ідеться про залучення підлеглих військових до будівництва будинку для тодішнього командира бригади Олега Побережнюка в той час, як вони нібито зводили фортифікації на півдні.

Ці обставини стали відомі правоохоронним органам. Для їх підтвердження я детально вивчила численні документи, поспілкувалася з представниками прокуратури, Служби безпеки України та Державного бюро розслідувань, а також надіслала відповідні запити. Протягом місяця я докладала зусиль, щоб отримати хоч якусь інформацію, і врешті-решт мені це вдалося.

Напередодні публікації тексту один зі співрозмовників у правоохоронних органах розповідав, що підозри у справі "будинку для комбрига" будуть вручені в січні 2025-го. Але, як виявилося після виходу статті, достатньо було одного дня.

17 грудня поліція Тернопільської області повідомила Побережнюку про підозру у зловживанні своїм службовим становищем. Наступного дня, 18-19 грудня, у Тернополі пройшли судові слухання щодо визначення запобіжного заходу для нього.

Протягом двох днів у судовій залі зібралася група підтримки, що налічувала близько десяти офіцерів з 211-ої понтонно-мостової бригади. Видання "Українська правда" звернулося до командування Сил підтримки Збройних Сил України з питанням, на яких підставах офіцери, перебуваючи у робочий час під час воєнного стану, відвідали суд, щоб підтримати відстороненого командира, замість виконання своїх службових обов'язків.

У КСП повідомили, що з 20 грудня в бригаді проводиться службове розслідування, метою якого є з'ясування причин, чому військовослужбовці знаходилися поза територією частини під час робочого часу.

19 грудня суд ухвалив рішення щодо обрання запобіжного заходу для Побережнюка, встановивши тримання під вартою на два місяці з можливістю внесення застави у розмірі 908 400 гривень.

Будівництво згаданого будинку дійсно розпочалося в травні. Оскільки на даний момент свідків, присутніх у залі, ще не допитали, хочу зазначити: всі ці свідчення про те, що робота велася з жовтня, є хибними.

"Мені вже приписали ще кілька будинків, до яких я не маю жодного відношення. Я чув, що свідком був дядя Вітя, але це неправда. Усі ви бачили ті відео, на яких показано, який будинок зводять на моєму подвір'ї, і яка 'шевченківська' хата розташована поруч, де я живу зі своєю дружиною", - зазначив на судовому засіданні відсторонений комбриг.

Ввечері того ж дня він вніс заставу. Побережнюк вийшов з-під варти 20 грудня.

Через тиждень Державне бюро розслідувань повідомило Побережнюку про нову підозру — цього разу в бездіяльності військових начальників під час дії воєнного стану. Як свідчить розслідування, з лютого по липень 2024 року комбриг був у курсі численних випадків катувань військовослужбовців, здійснених офіцером Владиславом Пастухом, але не вживав жодних заходів. 30 грудня суд у Києві має ухвалити рішення про запобіжний захід стосовно Побережнюка.

Офіційне розслідування продовжується. Тим часом ми залишаємося на чеку, адже, на жаль, у 2025 році системні проблеми в Україні навряд чи зникнуть.