Деякі радять: "Тримайте в секреті свій вік!" Зіркова дієтолог Оксана Скиталінська ділиться своїм досвідом на порозі 60-річчя, розмірковує про гастрофашизм та ділиться рецептами життя під час війни.

У своїх 60 років вона активно стрибає на батуті, мріє про великий подіум, має десять котів та неперевершене почуття гумору. Дієтологиня Оксана Скиталінська - відома експертка на популярних телевізійних шоу, веде соціальні мережі з тисячами підписників, а також консультує клієнтів, серед яких є чимало знаменитостей та публічних осіб.

У розмові з OBOZ.UA Оксана Скиталінська щиро поділилася своїми думками щодо віку, страхів та відновлення кар’єри після 45 років. Вона також обговорила важливість простих речей, які не вимагають витрат, і пояснила, чому смажена картопля не є проблемою.

- Оксано, коли вас запитують, скільки вам років, чи приємно вам здивувати людину, яка не знає точної цифри?

По-перше, я не вважаю себе чимось особливим, і, чесно кажучи, вважаю, що могла б виглядати краще (сміється). Проте, принаймні, моя зовнішність є природною. Хоч іноді можна натрапити на думки на кшталт: "У неї просто надзвичайно дорогий хірург". Але це не так. До того ж, після таких процедур потрібен час для відновлення, а з моїм насиченим графіком знайти його досить складно. Проте, слід зазначити, що я з позитивом ставлюся до новітніх методів омолодження.

Я спокійно сприймаю свій вік, адже живемо в епоху, коли це вже не є приводом для сорому. Хоча іноді все ще можна натрапити на упереджене ставлення, дискримінацію або нерівність, пов’язані з віком — відмови в працевлаштуванні, стереотипи і подібні ситуації. Проте ситуація поступово змінюється. Люди стають більш толерантними до віку, оскільки нині існує безліч можливостей виглядати молодше і почуватися чудово. Мене надихає акторка Джоан Колінз, якій вже 92 роки. Зайдіть на її Instagram і переконайтеся в цьому самі! Її неймовірне почуття гумору є справжнім порятунком у нашому житті.

І ще - значно молодший представник чоловічої статі.

Так, майже три десятиліття. І вона дивовижно реагує на запитання про різницю у віці. Коли вчергове її запитали, вона відмахнулася: "Ну, якщо помру - то помру". Ми не знаємо, як проходить кожен її день. Безсумнівно, щось її турбує, щось заважає жити. Але на людях вона завжди випромінює неймовірний оптимізм. Вона збирає букети з квіточок, може насолодитися келихом вина і носить розкішні капелюхи.

Говорити про свій вік зараз - це абсолютно нормально. Дехто мені радить: "Не кажіть, скільки вам років!" Але чому? Дуже приємно, що ти у свої роки можеш стрибати, бігати, сміятися. Робити такі речі, які в уявленні багатьох людей більш характерні для молодих. Звісно, з віком з'являються певні зміни: десь може щось там поболіти. Знаєте, як в анекдоті: коли вам за 40 років і, прокинувшись, відчуваєте, що нічого не болить, може ви вмерли? Десь щось може турбувати. Але якщо є регулярна фізична активність - то все гаразд. Це номер один, на мій погляд, при дотриманні здорового способу життя, навіть - не харчування. Причому регулярні рухові навантаження мають бути різними. Ну і плюс, звісно, правильна їжа. А ще добре дивитися на життя з почуттям гумору. Тому що, знаєте, ну що таке 60 років? Це ж дурниця, не 80 чи 90, правда ж?

Моє життєве кредо звучить так: не бійтеся нічого, адже життя сповнене можливостей. Завжди варто шукати нові враження. Якщо у вас є мрія, не відмовляйтеся від неї. Наприклад, я маю бажання записатися на сучасні танці — ходити на заняття двічі чи тричі на тиждень. Що таке ці динамічні танці? Це й шпагат, і стрибки, і неймовірно енергійні рухи. У мене є ще одна мрія — можливо, не найближчим часом, але згодом спробувати себе на подіумі. Не для того, щоб вразити інших, а заради власного розвитку. Ніколи не пізно почати щось нове. Коли я зробила перехід з хірургії до дієтології, мені було 45 років. Я почала з нуля в абсолютно новій галузі.

- А чому виникла потреба так кардинально змінити напрям діяльності?

Хірургія, без сумніву, викликає великий інтерес. Проте з часом виникли певні проблеми: у мене є травма спини, яка з роками почала давати про себе знати, тому довелося шукати альтернативи. Гастроентерологія, хоч і є важливою галуззю, не справила на мене особливого враження. Працювати терапевтом у поліклініці, навіть в приватному медичному закладі, не здавалося мені привабливим. Мені бракувало енергії та відчуття прогресу. Дієтологія ж виглядала значно цікавіше. Коли я почала свій шлях у цій сфері, думала, що знаю багато про здорове харчування. Але згодом усвідомила, що це безмежна область для глибокого дослідження. Що таке амінокислоти і яку роль вони відіграють в організмі? Які справжні функції вітамінів? Коли поринаєш у деталі, вже не піддаєшся на обіцянки рекламодавців. Наприклад, знайома ситуація: "Петре, чому ти такий сумний?" - "Сил зовсім немає." - "Випий це - і завтра будеш літати!" Але, Петре, не варто сподіватися на диво. Спершу потрібно зайнятися простими речами: регулярною фізичною активністю. Маленькі кроки - і лише потім, за необхідності, можна додати вітаміни або добавки.

- Прошу, підкажіть: які звички допомагають мати кращий вигляд, але нічого не коштують? Часто можна почути: "Хочу змінитися, але це дорого" - тренажерний зал, органічні продукти, консультації спеціалістів... І справді, це вимагає витрат. Але ж напевно існують прості, доступні кожному щоденні дії, які допомагають бути здоровішим.

- Дивіться, почнемо з ранку - моменту, коли прокидаємося. Ми є частиною природи і, як усе живе - квіти, дерева, рослини - потребуємо сонячного світла. Людина, яка проводить увесь день у приміщенні, не отримує й тисячної частини благотворних впливів природного освітлення, які мають величезне значення для обміну речовин. Це поступово спричиняє серйозні збої в роботі організму. Але варто лише вийти зранку на денне світло - запускаються складні біологічні процеси. Активується певна структура мозку, що відповідає за регуляцію добового ритму, і наші органи починають працювати злагоджено. Це дає заряд енергії на день - допомагає мислити чітко, працювати ефективно. Недаремно кажуть: "Ранок вечора мудріший". Тож перше, що варто зробити для покращення самопочуття, - вийти на денне світло. І найприємніше - це абсолютно безкоштовно.

Не обов'язково відправлятися до парку чи лісу: достатньо просто вийти на балкон, прогулятися двором або навіть відкрити вікно й насолодитися сонячними променями. Коли-то, в епоху радянського Союзу, всюди можна було побачити плакати з написами на кшталт: "Зарядку не забудь!" І завжди знаходився один з ентузіастів у дворику, одягнений у майку та домашні шорти, що активно виконував вправи з гантелями під звуки радіо. Зараз це може виглядати кумедно, але насправді таке заняття має свою ефективність. Тоді ще не було популярних статей від мікробіологів про біологічний ритм, але інтуїтивно було зрозуміло: ранок - це ідеальний час для підвищення енергії. Світло, рух і свіжий повітря - це три прості інструменти, які активують наш внутрішній двигун.

Поробити якісь розминочки, вправи - максимум 10-15 хвилин. Є можливість більше - добре. Лише ходьби недостатньо, потрібні відтискання, підтягування, махи ногами, присідання, вправи зі спиранням на руки. Така активність не вимагає спеціального обладнання чи абонемента в спортзал - усе це можна робити вдома або на вулиці. Чому це так важливо? Бо з віком (а іноді й раніше) ми починаємо втрачати м'язову масу - і якщо її не підтримувати, наслідки відчуваються швидко: слабкість, зниження витривалості, постійна втома. Прекрасний і водночас доступний спосіб активізувати м'язи - стрибки на скакалці. Я дуже раджу звернути увагу на сторінку в Instagram однієї неймовірної жінки - американки на ім'я Енні Джудіс. Їй уже за 80, а вона демонструє такі трюки зі скакалкою, що просто дух захоплює. Дивлячись на неї, я й собі надумала купити невеликий батут, щоб розвантажити суглоби й просто відчути цю дитячу радість від руху.

Продовжуємо з вживанням склянки теплої води. У блогах можна знайти безліч думок з цього приводу: одні вважають, що це майже диво, інші ж стверджують, що це всього лише маніпуляція. Як завжди, істина десь посередині. Вода залишається водою, але якщо пити її натще, вона швидко проникає в організм і потрапляє до крові. Це надзвичайно важливо, адже за ніч ми втрачаємо вологу через дихання, потовиділення та сечовипускання. У результаті кров стає більш густою, а склянка води допомагає їй відновити нормальну текучість. Більше того, це стимулює вироблення жовчі – жовчний міхур починає активніше заповнюватися, що сприяє покращенню складу жовчі. Простими словами, зменшується ймовірність утворення каменів. Вода вранці запускає легкий природний "очищувальний" процес, без жодних зовнішніх втручань. І, що важливо, це абсолютно безкоштовно.

Тепер розглянемо ще один надзвичайно важливий аспект фізичної активності. Регулярні фізичні навантаження допомагають зменшити запальні процеси в організмі. З віком у людей починає вироблятися більше так званих запальних молекул. Особливо активні в цьому плані жирові відкладення, зокрема в області живота. Мова йде не лише про підшкірний жир, який можна відчути на дотик, а й про вісцеральний жир, що оточує внутрішні органи. Зовні його часто видно у вигляді округлого, твердого живота, подібного до "барабанчика". Це явище особливо характерне для чоловіків, а також для жінок після менопаузи. Чому це є проблемою? Клітини цього внутрішнього жиру виділяють різноманітні запальні речовини, які потрапляють у кров, розносяться по організму та викликають так зване стерильне запалення — без наявності бактерій чи вірусів, але з постійним навантаженням на імунну систему. На цьому фоні можуть почати виникати різні порушення в організмі. І тут фізична активність, навіть у помірних обсягах, стає природним засобом проти запалень.

Я завжди підтримую будь-яку фізичну активність. Якщо спортзал знаходиться далеко, можна займатися вдома. В інтернеті є безліч безкоштовних відеоуроків, що підходять для будь-якого рівня підготовки та вподобань. Особисто я живу в лісі, і кожна поїздка займає багато часу, тому я обрав домашні тренування. Наш будинок розташований у кооперативі недалеко від Києва. Сусіди є, але вони знаходяться на відстані, тому ми більше за все проводимо час наодинці. Ми побудували кілька маленьких будиночків для себе та гостей. Практично кожні вихідні у нас хтось зупиняється. Я вважаю важливим підтримувати соціальні зв'язки. Дехто може подумати: "Ой, гості - це ж потрібно їх нагодувати, підготувати ліжко, витрати..." - так, це правда. Але живе спілкування, емоції та відчуття близькості насичують наше життя не гірше за здорове харчування. І ще це допомагає нам уникнути самотності. А самотність, як показують дослідження, є одним з головних факторів ризику для здоров'я.

Дозвольте навести приклад. У світі існують так звані блакитні зони — території з найвищою кількістю довгожителів. Цей термін ввів дослідник і журналіст Ден Бюттнер. Найбільшою серед них є Окінава в Японії, далі йдуть Сардинія в Італії, Нікоя в Коста-Риці, Ікарія в Греції та Лома-Лінда в Каліфорнії, США. Секрет довголіття цих людей полягає в простих, але важливих речах: чистому повітрі, регулярній фізичній активності, натуральному харчуванні та міцних соціальних зв'язках. Вони оточені людьми, які їх підтримують. І ми теж можемо досягти цього!

Скажу відверто: за своєю природою я інтроверт. Не соціофоб, але в тиші мені легше думати, працювати і концентруватися. Проте я свідомо намагаюся виходити з власного кокона, адже розумію, що спілкування — це важливий елемент для мого психічного благополуччя. У мене є чудові друзі, з якими ми регулярно зустрічаємося. Деякі з них - публічні фігури, які на людях виглядають дуже серйозно. Але варто нам зібратися разом — і ми починаємо жартувати та іноді навіть поводитися, як діти. Згадайте європейських бабусь: вони веселі, доглянуті і завжди щедро прикрашені біжутерією, сміються у кав’ярнях і не відчувають самотності. Вони активно беруть участь у соціальному житті. А ось у нас старші люди часто залишаються наодинці, що призводить до багатьох проблем, включаючи депресію. Вони чують про себе негативні коментарі як про буркотливих і незадоволених. Але чому так відбувається? Через самотність. Тому я завжди раджу: підтримуйте зв’язок з рідними та близькими. Звісно, можуть бути конфлікти і непорозуміння, але родинні зв’язки залишаються важливими. Врешті-решт, ми завжди знайдемо шлях до примирення. Наприклад, я щодня на зв'язку з донькою, мамою та сестрою.

З вашого оповідання ми отримали деякі відомості про вашу родину. А що можна сказати про чоловіка? У публічному просторі немає жодних згадок про нього.

- Я в другому шлюбі. Багато хто думає, що Скиталінська - це прізвище мого теперішнього чоловіка, але це не так. Це прізвище - першого. Другий - зовсім не любить публічності. Ми народилися в один день, але він молодший від мене. Не хочу казати на скільки, не думаю, що це потрібно афішувати. Разом ми вже 27 років.

Катруся, донька, досягла вражаючих висот у своїй кар'єрі. Раніше вона активно шукала якісну освіту, закінчивши два факультети в Києво-Могилянській академії, а також здобувши магістерський ступінь за кордоном. Згодом вона стала визнаною експерткою у сфері міжнародної освіти і обіймала посаду регіональної директорки в одній з провідних бізнес-шкіл світу. Проте, незважаючи на високу зарплату, вона зізналася, що рутина почала її пригнічувати. Наразі Катруся займається науковими стартапами. Я завжди їй повторюю: "Поки ти молода, слідуй своїм справжнім бажанням. Не бійся! Мрієш жити в Америці — житимеш, прагнеш навчатися в Гарварді — це здійсниться, хочеш відкрити власну справу — ти зможеш це зробити. Навіть якщо мова йде про космос — все можливо!"

- У цьому контексті згадалася історія, яку розповідав телепродюсер Ігор Кондратюк в інтерв'ю нашому виданню. На якусь річницю програми "Караоке на Майдані" колеги подарували йому телескоп. Щовечора він разом із донькою спостерігав у нього зоряне небо - вони багато про це говорили, дивилися документальні фільми. А цьогоріч вона стала дипломованою фахівчинею з космічної інженерії у США.

Сприяти дітям у досягненні їхніх мрій — це надзвичайно важливо. Проте не менш значущим є навчити їх, що особливої підтримки ззовні, можливо, не буде. Якщо раптом щось піде не так, і допомога надійде, ти будеш вдячний за це. Але, озираючись назад на своє життя, хто насправді був твоїм помічником? Часто це були ми самі. Усе, що ти маєш, — результат рішучих дій, які ти вживав у ключові моменти. Один крок, потім ще один. Тож не бійся! Сучасний світ пропонує можливості, які не залишать тебе голодним або без даху над головою. Це зовсім не ті часи! Тож ризикуй, випробовуй нові речі — адже це приносить справжнє задоволення.

Нещодавно я відзначила своє 60-річчя. Дехто може сказати: "Ось-ось, і вона залишиться позаду" (сміється). Хто ж таке може подумати? Поки в мені є енергія і сили, я буду насолоджуватися життям, стрибати та танцювати. Сьогодні я трохи не почувалася добре, навіть розглядала можливість перенести наше інтерв'ю, але все ж зібралася. Так, з невеликою підвищеною температурою, але ж у мене є чудовий чоловік, який приносить мені воду та каву в ліжко — це так приємно. Отже, відчувати себе хворою — це цілком комфортно.

Цікаво дізнатися, що зазвичай опиняється на вашій тарілці щодня? Які інгредієнти для вас є обов'язковими, а від чого ви свідомо відмовляєтеся?

На першому місці серед складових — зелень. Її не потрібно багато: кілька гілочок різних видів буде цілком достатньо. Часто використовують капусту, яка є надзвичайно низькокалорійною, багатою на клітковину, що допомагає заповнити шлунок і забезпечує відчуття насичення. Вона смачна у свіжому вигляді, а також після приготування на пару або варіння. Хрустка, соковита, а приправлена спеціями стає справжньою стравою. Крім того, капуста має протизапальні властивості і підтримує омолодження на клітинному рівні. Всі хрестоцвіті рослини — броколі, цвітна, білокачанна та червонокачанна капуста, брюссельська, савойська, ріпа, редиска, редька, хрін, гірчиця, крес-салат, рукола — є надзвичайно корисними. Вони сприяють нормальному функціонуванню печінки, а здорова печінка, у свою чергу, підтримує здоров'я мозку. Наступними в списку йдуть ягоди, особливо яскраво забарвлені. Лохина, хоч і популярна, але лісова чорниця є ще більш корисною завдяки своїй темній оболонці. Саме в таких ягодах міститься найбільше антоціанів, які позитивно впливають на зір, судини й нервову систему. Також корисно додати кілька горішків і кисломолочний десерт із насінням льону.

Основне правило: намагайтеся обходити стороною продукти, які пройшли тривалу обробку. Якщо у вас немає часу на приготування їжі і ви вирішили купити готові страви, обирайте котлети лише з якісного фаршу, без паніровки та заморожених варіантів. Мій чоловік іноді жартує: "Вимикай свій гастрофашизм - давай сьогодні посмажимо картоплю". Чому б і не? Один раз не стане проблемою. Але в цілому краще зменшити вживання смаженого, адже це джерело багатьох запальних речовин.

Як знайти спокій і відпочинок в умовах, коли кожну ніч лунають сирени, вибухи та ракети разом із "шахедами"? Яким чином можна хоча б на мить полегшити стрес у таких складних обставинах?

У сучасних умовах повноцінний сон став справжньою розкішшю, проте організм все ще потребує відновлення. Спробуйте лягати спати раніше, наприклад, о 22:00. Це дає можливість пройти принаймні один повний цикл сну до півночі, адже після 12 години зазвичай активізуються "шахеди" та ракети. Один цикл триває близько 90 хвилин, і за ніч їх має бути 5-6. Навіть один якісний цикл перед першими вибухами вже стане позитивним внеском у ваше відновлення. Ще одне важливе правило – намагайтеся лягати спати приблизно в один і той самий час щодня. Це допоможе вашому біологічному годиннику залишатися у правильному ритмі, навіть за умов хаосу.

Якщо маєте можливість трохи відпочити вдень, скористайтеся нею. Проте не варто засинати надовго — 10-15 хвилин буде цілком достатньо. Встановіть будильник, знайдіть спокійне місце, закрийте очі та дайте можливість вашому мозку відновитися. Навіть якщо вам здається, що ви не спали, можливо, ви досягли фази легкого сну, яка вже принесе певну користь. Такий короткий сон — це надзвичайно корисна звичка. Головне — не переборщити: якщо ви поринете в глибший сон, прокинутися буде важче, і відчуття втоми лише посилиться. Легкий сон подарує вам нові сили, а глибокий — це вже для нічного відпочинку.

Коли навколо панують страждання, втрати та невизначеність, що є вашим опорою? Що приносить вам радість, надає сенс або хоча б дарує мить спокою?

У мене є десять котів, і всі вони абсолютно унікальні. Спочатку їх було дев'ять, але під час відпустки на Закарпатті ми зустріли ще одного - маленького, смугастого котика. Йдемо вулицею, а він біжить за нами, не відстаючи ані на крок. Ми вирішили забрати його в будинок, який орендували, і запитали в жінки, що прибирала, чи не хоче вона його взяти. Вона відмовилася. Після цього обійшли сусідів, але результат був той самий. Я завжди тримаю у машині корм для бездомних тварин, і цього маленького котика я нагодував. Він поїв і заснув у нас на ліжку. Що ж, довелося везти його додому. Подолали тисячу кілометрів разом, але коли він вперше побачив інших котів, то виглядав дуже незадоволеним. Проте з часом він призвичаївся.

Все почалося давно: спочатку ми знайшли одного котика, потім ще одного, десь у лісі. І з того часу все закрутилося. У нас є Чубі (повне ім'я — Чубака), а також чорні брат і сестра — Джунько та Нюнька. Крім них, ще двоє братів — Люйко (насправді Луї) та Кузя. Не можна забути про Марусю і Михасіну (яка інколи називається Циганом, залежно від обставин), а також про Паралончика. Одна кішка народила кошенят, потім інша. Ми навіть не здогадувалися, що вони вагітні! Я вечорами плакала, думаючи: "Що ж буде з усіма цими малюками?" Частину вдалося знайти добрі руки, інакше їх би вже було близько двадцяти п’яти.

Окрема історія - наша киця Паня. Я привезла її з притулку, де сталася пожежа. Поїхала на Троєщину, забрала. Її тіло було все обпечене, втратила око. Я мазала її Пантенолом, тому назвали Панькою. Зараз вона така товста, що уявити важко. Животом підмітає підлогу, але літає по хаті й дворі, як ракета! До нас дуже лагідна, але іншим - "дає прикурити". У мене їх стільки не тому, що я просто обожнюю котиків. Просто кожен із них був приречений. Я не скажу, що я дуже релігійна людина, але намагаюся допомагати тим, хто потребує. Навіть через мурах переступаю у дворі, бо це теж живе, мені шкода.

Коли на вулиці тепло, всі мої коти влаштовуються на терасі. Вони заходять у дім лише для того, щоб поїсти. Всі садові меблі зайняті - по два-три пухнастики на кожному кріслі. А от узимку ситуація змінюється: коти перебираються в будинок. Вони займають усі куточки: хтось на дивані, хтось на стільчику, інші - в коморі або навіть у нашому ліжку. Проте в домі завжди чисто, адже робот-пилосос працює щодня. Мої коти дуже виховані: ніколи не нявкають, коли хочуть їсти. Вони просто підходять усі разом, десять пухнастиків, і мовчки дивляться на мене. Я починаю годувати одного - всі інші терпляче чекають своєї черги. У кожного є своя миска, і вони не заважають один одному. Поїли, облизалися - і сплять. Ось так ми й живемо.

Також відвідайте OBOZ.UA, щоб дізнатися про життя та зовнішність найгарнішої бабусі світу з України.