Демографічні виклики в Україні: яким буде життя 25-30 мільйонів українців після завершення конфлікту.

Чи справді ми опинилися на порозі демографічної кризи, як стверджують західні ЗМІ?

Справжня ситуація залишається невідомою. У нас бракує демографічних даних, що ускладнює точний аналіз поточних процесів. Хоча існують певні абсолютні показники щодо смертності і захворюваності, для оцінки тенденцій потрібно порівнювати ці дані з відповідними групами населення, які їх викликають. Наприклад, щоб оцінити рівень народжуваності та смертності, важливо знати загальну чисельність населення. Щодо захворювань жінок, пов'язаних із вагітністю та пологами, необхідно фокусуватися на жінках репродуктивного віку. Оскільки у нас немає цих даних, здійснити коректне порівняння є складним завданням.

-- Але ж медичні установи фіксують негативні зміни?

Хоча медичні заклади можуть оприлюднювати певні дані, прямі порівняння в даний момент можуть бути недоречними. Реакція на стрес проявляється по-різному: для одних це може вплинути на нервову систему, для інших — на репродуктивні функції. Хоча ігнорувати проблеми зі здоров'ям, викликані війною, не можна, я б не став ставити питання так, ніби це остаточний кінець.

Чи можна сказати, що рівень народжуваності в Україні знизився до небезпечних меж?

-- А що таке критичний рівень? Насправді такого визначення немає. До цього питання можна підійти з різних боків. Наприклад, щоб чисельність населення не скорочувалася, потрібно, щоб протягом репродуктивного періоду 100 жінок народжували 210-220 дітей. Це сталий показник в усьому світі.

Зазначимо, що Україна досягла такого показника ще в середині 60-х та на початку 70-х років XX століття. Після розпаду Радянського Союзу країна пережила численні економічні кризи та зміни у соціальних цінностях. Коефіцієнт народжуваності знижувався, і перед початком повномасштабної агресії він становив лише половину від необхідного рівня.

Наразі, вірогідно, він становить менше ніж 100 дітей на 100 жінок. Проте це лише оцінка, надана експертами. Для точного визначення цього показника необхідно мати дані про розподіл новонароджених за віком матерів, а наразі ми володіємо тільки загальною статистикою народжуваності.

Чи ми дійсно є найгіршими у світі за цим критерієм?

Не зовсім так. Якщо порівняти ситуацію до початку повномасштабного вторгнення, то, наприклад, у Південній Кореї цей показник становив близько 70-72 народжених дітей на 100 жінок, що є нижчим, ніж у нас. В Італії на 100 жінок припадало 120 дітей, а в Китаї — приблизно 100. Отже, хоча наші дані не є найгіршими, проте ми все ж потрапляємо до групи країн з низькими показниками народжуваності.

Який період знадобиться для виправлення ситуації?

Досягти показника 210-220 дітей, ймовірно, не вдасться. Навіть якщо припустити, що це сталося, зміни в чисельності населення не будуть миттєвими. Потрібен, як мінімум, період тривалістю в півпокоління (14-15 років) або навіть ціле покоління, залежно від рівня смертності. Навіть якщо в один рік народжуваність різко зросте вдвічі, загальна демографічна ситуація залишиться суттєвою, адже це тривалий процес.

Яке тепер співвідношення між кількістю померлих та народжених?

Цифри справді вражають. В Україні на кожні 100 народжень припадає 288 випадків смертності. Це означає, що кількість померлих перевищує кількість новонароджених у три рази. Така ситуація не приносить нічого доброго.

-- Як війна та міграція вплинуть на демографічний розвиток у довгостроковій перспективі?

Конфлікт ніколи не сприяв позитивному розвитку демографічної ситуації. На фронті гинуть чоловіки, а мільйони громадян покинули країну. Відповідно, демографічні зміни після війни залежать від умов, на яких завершиться конфлікт, та кількості людей, які повернуться з-за кордону. Нам доведеться почекати кілька років після завершення війни, щоб спостерігати за стабілізацією демографічних і міграційних процесів.

Було б корисно провести перепис населення в цей час. Нам необхідно оновити дані про чисельність громадян, віковий склад та їхнє розташування по території країни, оскільки війна істотно змінила ці показники. На даний момент ми спираємося лише на експертні оцінки.

Яка чисельність населення може бути очікуваною?

Навіть у разі, якщо після війни наша чисельність населення складе від 25 до 30 мільйонів, ми не будемо найменшою країною в Європі. За кількістю мешканців ми займемо сьому позицію, поступившись лише Німеччині, Франції, Іспанії, Італії, Польщі та Великій Британії. 25 або 30 мільйонів — це все ще значна кількість людей.

Отже, чи не є кількість найважливішим аспектом?

-- Питання в якості життя. У Європі є багато країн з меншою чисельністю населення, але їх рівень життя значно вищий ніж в Україні. Демографія -- це віддзеркалення внутрішньої ситуації в країні. Коли розпався СРСР, Україна мала чи не найкращі стартові умови, а напередодні 2022 року ми вже пасли задніх. Це означає, що всередині країни щось функціонує неефективно. Саме тому наші люди їхали за кордон на заробітки чи шукати кращої долі ще до війни. Нам потрібно розібратися, що у нас "не так" всередині країни, що потрібно змінити. Без кардинального переосмислення функціонування держави не слід очікувати позитивних змін у демографії.

Чи принесе нам користь приєднання до Європейського Союзу?

Сподіватися, що інші вирішать наші проблеми або що вступ до ЄС сам по собі все налагодить — це ілюзія. Якщо не відбудеться змін в управлінні країною, результати залишаться незмінними. Україні необхідні реформи, що вимагатимуть значних зусиль і торкатимуться менталітету, звичок людей та інших важливих аспектів. Без цих трансформацій ми не зможемо зробити реальний прогрес. Майбутнє України залежить виключно від нас, українців.