Неймовірні хитрощі радянських часів: чому для миття вікон використовували газети, а не тканину

У Радянському Союзі було безліч практик, які нині можуть здаватися дивовижними або навіть курйозними. Побутові звички та хитрощі того періоду часто виникали через дефіцит товарів і обмежені ресурси, а іноді й через неправильні уявлення про організацію домашнього життя.

Одним із таких незвичних методів було миття вікон за допомогою газети. Ця практика, яка сьогодні може викликати здивування, колись вважалася дієвим способом досягнення чистоти та блиску скла.

У радянську епоху чистота вікон вважалася своєрідним індикатором дбайливості господині. Двічі на рік, навесні та восени, проводилися ретельні прибирання, включаючи миття вікон та рам. Це завдання настільки цінувалося, що навіть відобразилося у букварях, де діти навчалися читати фразу "Мама мила раму".

Для миття вікон господині застосовували різні підручні засоби. Дехто віддавав перевагу господарському милу, інші обирали спирт або суміш крейдяного порошку з водою. Проте незмінним елементом процесу залишалася зім'ята газета, якою витирали скло до сухості.

У книзі "Домоводство" 1959 року видання рекомендували додавати до води нашатирний спирт або горілку у співвідношенні 1 до 10. Після миття скла радили витирати його ганчіркою або м'яким папером, причому найкраще використовувати саме газету, оскільки вона не залишала ворсинок.

Раніше, замість нинішніх засобів для миття вікон, часто застосовували розчин оцту з водою. Цей метод був не тільки бюджетним, але й результативним, хоча й потребував більше фізичних зусиль у порівнянні з сучасними спреями для очищення скла.

Процес миття вікон у радянській квартирі міг розтягнутися на цілий день. Це було трудомістке завдання, яке вимагало терпіння та ретельності. На відміну від сучасності, коли на миття одного вікна може знадобитися лише 15 хвилин.

Раніше "Телеграф" також розповідав, якими методами в СРСР зберігали продукти за відсутності холодильників, застосовуючи різні підручні засоби.