Командир 110-ї бригади Ігор Губаренко розповів про оточення Великої Новосілки, проблему нестачі операторів дронів, а також про зустрічі командирів бригад з Єрмаком.

У кінці січня цього року російські військові вивели українські сили з невеличкого, проте стратегічно важливого селища Велика Новосілка, яке знаходиться на межі Донецької та Запорізької областей.

Бої в межах Великої Новосілки тривали протягом двох місяців, і один з цих місяців українська армія змушена була вести в умовах напівоточення, які були вкрай важкими та виснажливими.

Містки через річку Мокрі Яли, що розділяє селище на три сегменти, були знищені. Транспортні перевезення виконувалися виключно за допомогою вантажних дронів.

Оволодівши Великою Новосілкою, російські війська повністю контролюють усі села на Времівському виступі, які були звільнені Силами оборони влітку 2023 року.

Виступ Времівки став найбільш успішною складовою українського наступу в той час. У червні та липні 2023 року корпус морської піхоти, спільно з 68-ю бригадою, здійснив просування на 10 кілометрів вглиб ворожих позицій.

На тлі величезної кількості подій, що відбувалися як на фронті, так і у світовій політиці в останні кілька місяців, втрата Великої Новосілки та всього Времівського виступу пройшла практично непоміченою. Хоча цей напрямок фронту однозначно вартий уваги.

Сили оборони знову не встигли своєчасно надати підкріплення підрозділам, які були розташовані на Великій Новосілці, внаслідок чого було втрачено стратегічно важливу оборонну позицію.

22 січня ключовий оборонний підрозділ Великої Новосілки, 110-та механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка, абсолютно прямо, що незвично для підрозділів ЗСУ, виступила в соцмережах з відкритою заявою:

"У той час, коли в Авдіївці не було снарядів, а FPV лише починали отримувати популярність, основну роль відігравала піхота. Саме тоді солдати компенсували брак артилерії. Сьогодні ж є засоби для стрільби та повітряного спостереження, але не вистачає бійців. Виникла критична нестача особового складу в стрілецьких підрозділах."

Щоби детальніше дослідити ситуацію з втратою Великої Новосілки, "Українська правда" поговорила з полковником Ігорем Губаренком, який на момент оборони цього селища командував 110-ою бригадою. Ця ОМБр зайшла на даний напрямок восени 2024-го й до останнього билася у Великій Новосілці.

Після того, як селище Губаренка було втрачено, його усунули з посади.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Шановний Ігорю, вже пройшов більше місяця після того, як оборона Великої Новосілки завершилася, і ваша бригада покинула цей район. Чи могли б ви поділитися деталями того, що відбувалося під час цих подій? І чому, на вашу думку, ми не змогли утримати цей населений пункт?

На мою думку, оборона Великої Новосілки стала героїчним досягненням для підрозділів, які її захищали. Незважаючи на обмежену чисельність, вони впродовж двох місяців безперервно відбивали ворожі атаки і витримали до грудневого прориву.

У той час російські війська використали сприятливі погодні умови, прорвалися на техніці до Великої Новосілки та зайняли кілька важливих стратегічних позицій.

Спочатку ситуація розвивалася зовсім інакше. Коли ми вирушили в цьому напрямку, наші сили просувалися технікою до Благодатного (село на південь від Великої Новосілки - УП). Нам вдалося досягти успіху, закріпитися на території та протягом майже двох місяців утримувати частину села. Однак, логістичні питання залишалися надзвичайно складними.

Проте згодом росіяни безперервно скидали КАБи та знищували мости, і врешті-решт ситуація стала такою, що ми змушені були переходити пішки.

Коли ви усвідомили, що ваші хлопці у Великій Новосілці опинилися на межі оточення?

Після того, як ми на межі втратили Времівку, що сталося приблизно на початку січня 2025 року, ця місцевість залишалася ключовим логістичним маршрутом до Великої Новосілки. Тут проходила бетонна дорога та була переправа, яка дозволяла техніці під'їжджати максимально близько. Це полегшувало проведення евакуації, після чого наші бійці могли продовжити рух пішки.

- Яким чином організована оборона в умовах оточення? Які методи ви використовували для доставки особового складу та боєприпасів у ці райони?

Ми створили та замаскували дві поромні переправи. Потім організовували доставку особового складу та евакуацію поранених, враховуючи погодні умови, працюючи в дощ, туман чи сніг. Увесь боєкомплект (УП) передавався за допомогою важких дронів, особливо після знищення переправ. Один дрон міг перевозити 5-10 кілограмів, виконуючи по дві-три ходки.

Виходить, що вся Велика Новосілка поділена водними перешкодами на три частини. Північна частина була майже повністю зайнята противником, центральна - на 50%, а південна - з двох боків обрізана водою, а з третьої стоїть противник, який постійно штурмує. Тобто один із наших підрозділів був в оточенні.

Але хлопці трималися до останнього, до того моменту, поки не був даний наказ.

Чи існували можливості уникнути оточення у Великій Новосілці? І чи можна було запобігти втраті цього населеного пункту в цілому?

Розглядаючи ситуацію та тактичні умови, можна з упевненістю сказати, що існували можливості для дій. Важливо було своєчасно активізувати резерви, ввести нові підрозділи та замінити ті, які втратили боєздатність або не могли виконувати свої обов'язки. Тоді, безумовно, це було б доцільно. Але все це — наслідок досвіду та аналізу… і, на жаль, результатом стали втрати людських життів і територій.

- Ви зверталися до вищого командування з проханням про поповнення, щоб втримати Велику Новосілку?

Всі командири бригад, усвідомлюючи ситуацію у своїх підрозділах, звертаються до вищого командування. Проте не завжди є можливість перекинути особовий склад. В одних місцях ситуація є більш критичною, в інших — менш. Наприклад, якщо порівняти Велику Новосілку з напрямком Покровська...

- Або Курщиною...

...Якщо говорити про Курщину, то в першу чергу варто звернути увагу на Курщину та Покровськ, а вже потім на Велику Новосілку. Проте насправді це досить значна територія з розвинутою інфраструктурою.

Нам бракувало людей, але ми використали всі свої ресурси та здібності на повну.

- Скільки людей вам не вистачило для оборони Великої Новосілки? Про які цифри ми приблизно говоримо: 100-250 чи 500-600?

Certainly! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.

Яким є досвід ведення бойових дій на другорядному напрямку? Коли є менше особового складу, обмежена кількість боєприпасів і дронів.

Від імені всіх можу заявити, що основною проблемою на даний момент є брак особового складу.

Розглянемо, наприклад, ситуацію з поверненням до служби в ЗСУ: особа, яка залишила свої обов'язки, а потім знову повернулася, навряд чи зможе діяти так ефективно, як це потрібно. Поки обстановка залишається відносно спокійною, вона буде залишатися на місці, а як тільки почнеться активна фаза бойових дій, знову вирушить до ЗСУ. Або ж звернеться до лікарні, намагаючись знайти в собі низку недуг.

Так, серед них є ті, хто повертається і сміливо бореться, але більшість не візьмуться за зброю. Вони усвідомлюють, що у них завжди є можливість уникнути конфлікту.

Потрібен натхненний персонал, який усвідомлює свої цілі в цій боротьбі. До речі, нещодавно натрапив на термін "бусифікація"...

Чи ви коли-небудь чули про термін "бусифікація"?

Скажімо так, я не був в курсі подій, тож не слідкував за ситуацією. Однак, якщо людину насильно закидають у бусик на вулиці, у неї не буде бажання брати участь у бойових діях. Важливо надати людям мотивацію йти служити в армії. Водночас, слід запровадити більш суворі санкції за невиконання наказів і самовільне залишення військової частини.

- За ці слова в коментарях до попереднього інтерв'ю вас назвали молодим Жуковим?

Ні, я маю на увазі те, що лише 18-річні можуть брати участь у бойових діях. Скільки ж часу минуло з того моменту, як я вам це повідомив?

Рік.

Ось що ми спостерігаємо в даний момент: спеціальні угоди для молоді у віці від 18 до 24 років. Цей аспект може стати потужним стимулом для багатьох. Така ініціатива має усі шанси на успіх.

Куди направляються російські війська після захоплення Великої Новосілки - до Запорізької області чи продовжують наступ в Донецькій? Які їхні пріоритети?

- Я думаю, що вони будуть намагатися закрити Донецьку область. Усю Донецьку область.

Якщо уважно розглянути карту, можна помітити, що їхнє пересування відбувається з південної частини на північну, а також зі сходу на захід. Вони вирушають з Курахового в напрямку Багатиря, а від Великої Новосілки піднімаються вздовж річки (Мокрі Яли - УП) до Новопавлівки.

Нещодавно Сергій Наєв був призначений на цей пост після інтерв'ю з "Українською правдою". Як ви вважаєте, чи зможе це кадрове рішення позитивно вплинути на ситуацію в регіонах Вугледара та Великої Новосілки?

Наєв — відомий генерал з вагомим досвідом та численними зв'язками. Існує ймовірність, що його призначення призведе до позитивних змін.

Проте ще раз наголошую: незалежно від того, наскільки ти успішний у військовій стратегії, без людей, техніки та боєприпасів успіху не досягнеш. Якщо в окопі має бути принаймні чотири солдати, а ти не маєш жодного...

Під час Авдіївської кампанії ви згадували, що відправляли кухарів і артилеристів до піхоти. А кого ви залучали до піхоти під час оборони Великої Новосілки?

Практично все залишилося без змін. Значна частина особового складу, що брала участь у подіях у Великій Новосілці, складалася з підрозділів, які виконували забезпечення.

Команда просувалася до своїх позицій через пором - довжина переправи становила щонайменше 40 метрів, а далі їм ще доводилося йти пішки. Багато з них усвідомлювали, що погодившись на цей крок, повернутися назад буде вкрай важко, особливо якщо отримати серйозне поранення. Проте, усвідомлюючи, що там їх чекають товариші, вони вирушили на допомогу. Звісно, були й такі, хто категорично відмовлявся йти в піхоту.

Хто приймає рішення про вихід з населеного пункту — ви як комбриг або ваш вищий командир?

Кожен командир, незалежно від рівня — чи то батальйон, рота, бригада, тактична група, ОТУ або ОСУВ — має право ухвалювати рішення. Проте варто пам'ятати, що за кожне таке рішення він також несе відповідальність.

У випадку Великої Новосілки це рішення ухвалювало вище керівництво. Після виходу ми зайняли наступний рубіж оборони, стали по річці Мокрі Яли і продовжили виконання бойових задач.

Чи правильно я розумію, що ви втратили свою посаду командира бригади через поразку у Великій Новосілці?

Важко визначити, чи це була втрата, чи, навпаки, вигода; чи можна вважати це покаранням, чи ні. Усе залежить від перспективи. Про своє звільнення я дізнався на початку лютого.

Згідно з інформацією УП, Губаренка усунули з посади командира 110-ої бригади через втрати в районі Великої Новосілки.

З грудня 2024 року, коли бригадний генерал Олександр Тарнавський очолив ОТУ "Донецьк", в зоні відповідальності цього об'єднання було звільнено від посад командирів щонайменше семи бригад. Серед них як "старі", так і доволі досвідчені підрозділи - 35, 33, 46 та 110, а також новостворені бригади - 155, 157 і 153. У випадку 35-ї бригади, командирів змінили навіть двічі.

Щонайменше двоє з цих восьми комбригів, які просили УП не називати свої імена, вважають, що їхнє звільнення ініціював бригадний генерал Тарнавський).

Один з ваших товаришів з 110-ї бригади, ротно́вий командир, Герой України Ігор Тимощук в інтерв'ю Юрію Бутусову висловив свою категоричну незгоду з рішенням усунути все командування 110-ї бригади після втрати Великої Новосілки...

Час покаже, чи було це вірним кроком (зміна керівництва бригади - УП). Наразі мені важко судити про це. Можливо, дійсно необхідно було внести нові ідеї в ситуацію. А може, це рішення виявиться не найкращим.

- Кого призначили новим комбригом 110-ої бригади?

Полковник Сергій Анатолійович Захаревич — це колишній заступник командира 33-ї бригади. Наразі він очолює 110-у бригаду, керуючи бойовими діями та ухвалюючи важливі рішення. Він повністю взяв на себе мої обов'язки.

Пане Ігорю, ви вже не перший рік берете участь у бойових діях на Донеччині. Вам відомо, як фронт почав розпадатися після того, як наші війська залишили Авдіївку, і як російські сили просунулися на 40 кілометрів від Авдіївки до Покровська. Чи можете ви поділитися своїм баченням причин цього?

- Мені все-таки здається, що всі розуміють це по-різному. Я от вважаю, що потрібно було спочатку зупинити противника, а потім починати відновлювальні дії. З іншого боку, противник не зупиниться, якщо його не контратакувати... не давати йому розуміння, що ми також можемо проводити штурмові якісь дії.

Також мені здається, що на Донеччині були застосовані сирі (недосвідчені, новосформовані - УП) підрозділи. Треба було дати трохи більше часу цим новоствореним підрозділам, щоб вони обкаталися, обстрілялися.

Не так давно Павло Паліса оголосив, що в Україні припиняється формування нових бригад, і замість цього буде здійснюватися укомплектування вже існуючих підрозділів. Це рішення стало наслідком постійної критики нових підрозділів, зокрема у зв’язку з втратою західної техніки. Як ви ставитеся до цього кроку?

Як командир бригади, я мав у своєму розпорядженні БМП-1 та БМП-2, які є радянськими бойовими машинами піхоти. У сучасних бригадах використовується бронетехніка значно новішого покоління з удосконаленими системами озброєння, такими як "Бредлі", "Кірпі" та "Мардер".

Якщо БМП-1 натрапляє на міну, це означає кінець для неї. Усі, хто перебував на борту – екіпаж чи десант – або отримують поранення, або гинуть. Натомість, коли "Бредлі" підривається, ця неймовірна машина здатна зберегти життя особового складу. Тому люди не вагаються сідати в неї.

Отже, я вважаю, що доцільніше забезпечити робочі бригади цією технікою та підсилити їх особовим складом.

А щодо тих бригад, які ще мають формуватися: можливо, варто укомплектувати не всю бригаду - 5-6 тисяч людей, а один батальйон, і дати його в резерв уже досвідченій бригаді. Щоб вона його обкатала.

Отже, у нас завжди будуть бійці на лінії фронту, а не 5000 солдатів у резерві, які формуються протягом 6-8 місяців.

Чи не пізно ми прийшли до такого висновку?

Це ж усе новий досвід. Хто міг передбачити, що так станеться?

- Це був дуже дорогий досвід...

Недорогий досвід не існує.

- Наша розмова часто впирається в тему мобілізації, зокрема ми вже згадували про мільйонні контракти для молоді віком 18-24 років. Скільки людей, на вашу думку, прийде на такий контракт? 100 тисяч наберемо?

Я вважаю, що навряд чи це вдасться. На молодого чоловіка, навіть якщо він сповнений рішучості, діє безліч зовнішніх факторів, зокрема і вплив батьків, які можуть сказати: "Сину, не варто обирати цей шлях".

Проте я переконаний, що ці угоди слід було укласти рік тому; саме тоді вони могли б значно покращити ситуацію.

- Останнім часом я періодично наштовхуюся на тезу, що частина нашої піхоти не воює. Тобто піхотинець, який стоїть на позиції, відчуває сильний страх, закривається в бліндажі й гине не в стрілковому бою, а від того, що його розстрілює російський піхотинець, який заскакує до нього в окоп. Наскільки це поширена проблема?

Так, така проблема дійсно існує. Але вона виникає через те, що особа, яка займає цю посаду, не має достатнього досвіду. У напружених ситуаціях вона не усвідомлює, що перед нею не термінатори, а звичайні люди з плоті та крові. Якщо в них стріляти, вони можуть загинути. Завдання нашого воїна полягає не в тому, щоб загинути, а в тому, щоб захистити Україну та своїх товаришів по службі.

Якщо на посту перебуває досвідчений військовий, який віддає команди: "Вставай", "Стріляй", "Веди вогонь", "З правого боку буде обходити", це значно підвищує моральний дух бійця.

У принципі немає нічого страшного в тому, що противник іде. У нас більша частина втрати територій не за рахунок того, що росіяни йдуть технікою, а за рахунок того, що вони йдуть піхотою. А наш недосвідчений боєць це бачить і боїться вступити в стрілковий бій.

Отже, для кожного підрозділу необхідна команда з досвідчених спеціалістів, яка зможе надихати та надавати корисні поради.

Ми вже говорили про полковника Павла Палісу, який нещодавно був призначений заступником керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Якщо бути відвертою, дізнавшись про його переведення з фронту в тил, особливо в період, коли у нас спостерігаються суттєві труднощі на полі бою, я була дещо здивована.

На вашу думку, присутність Паліси в ОП матиме позитивний вплив на перебіг мобілізації або ж бойових дій?

На мою думку, це дуже вірне рішення. Ось чому: Павло має зв'язки з багатьма комбригами та комбатами. Наприклад, я можу зателефонувати йому і сказати: "Паша, я не можу зв'язатися з тими людьми, мені потрібна твоя допомога".

Коли я ще обіймав посаду командира бригади, у середині лютого відбулася зустріч з Павлом та Єрмаком, на якій були присутні й інші командири. Це була відверта розмова, де ми обговорювали існуючі проблеми в бригадах. Таке спілкування відбулося вперше за весь час війни, принаймні, наскільки мені відомо. Це дійсно стало важливим позитивним кроком уперед.

Отже, Офіс президента має можливість взаємодіяти безпосередньо з командирами бригад. Адже саме командири, які очолюють підрозділи та мають глибоке розуміння внутрішніх проблем, здатні найбільш ефективно донести ці питання до вищого керівництва держави.

Хіба це не є втручанням у компетенцію Генерального штабу? Адже Офіс президента є політичною установою.

На мою думку, це не можна вважати перевищенням повноважень. Існує безліч питань, які потребують політичного підходу для вирішення, як, наприклад, ситуація з Армія+.

Військовослужбовці подають запити на переведення через платформу Армія+, які автоматично обробляються. Після цього командиру бригади надходить відповідний наказ. У свою чергу, командири намагаються оскаржити ці накази та утримати особовий склад. Проте, більшість з них, приблизно 80%, все ж таки погоджуються на відпустку.

Але як мені, командиру бойової бригади, яка стикається з дефіцитом особового складу, слід ухвалити рішення про його звільнення? Це було одне з питань, яке прямо ставилося представникам Офісу президента.

Які інші теми обговорювались? На що особливо акцентували увагу керівники бригад?

- Там було досить жваве обговорення. Усі спочатку сприйняли це як щось незрозуміле, переживали, чи не буде якихось наслідків... Питання були про субвенції, грошове забезпечення, Армію+, нагородження, постачання боєприпасів, залучення бізнесу як спонсорів. Різні питання піднімалися і шукалися шляхи їх вирішення.

Ще один новий проєкт, який нещодавно став відомим, - це "Лінія дронів". Його концепція полягає в тому, щоб найефективніші підрозділи безпілотників, такі як "Птахи Мадяра", "К-2", "Рарог" та інші, знищували російську піхоту ще до того, як вона досягне українських позицій. Таким чином, Сили оборони прагнуть створити своєрідну бар'єрну лінію з дронів. Як ви вважаєте, наскільки це здійсненно?

Це справді можливо, але для цього потрібен надзвичайно потужний ресурс. Потрібні як FPV-дрони, так і важкі моделі, і при цьому люди повинні бути готові ризикувати їх втратою. У Великій Новосілці, наприклад, був випадок, коли туман і мороз заважали дронам злетіти. Проте ми усвідомлювали, що ворог може наблизитися, тому продовжували працювати. В результаті за шість годин ми втратили 10 нічних дронів — це величезна втрата.

Яка вартість одного нічного Mavic? Приблизно 250 тисяч? Отже, це виходить більше мільйона за ніч?

Протягом шести годин.

Для успішної реалізації проєкту "Лінія дронів" (УП) особи, що керують дронами, повинні бути впевнені в тому, що їхня втрата не стане для них проблемою. Потрібно забезпечити спрощені процедури для ввезення, розмитнення, постачання та закупівлі. Це має реалізовуватися не лише на рівні окремих бригад, а й на державному рівні.

Крім того, це повинно функціонувати в тандемі з наземними роботизованими системами, які наразі всі активно розробляються, разом із солдатом, чия реакція є значно швидшою, ніж у дрона.

Скільки FPV-дронів ви змогли забезпечити для бригади під час захисту Великої Новосілки?

Середній витрат FPV-дронів на бригаду під час активних бойових дій становив від 100 до 150 одиниць. Ці дрони фінансувалися як з державного бюджету, так і за рахунок ПДФО, субвенцій та волонтерських внесків. У той період бригада не відчувала дефіциту FPV-дронів.

Ми зіткнулися з труднощами у визначенні кількості екіпажів, які можемо використовувати. Відчувається нестача особового складу. Навіть підрозділам, що займаються безпілотними системами, не вистачає людей.

Супротивник почав використовувати нову тактику, при якій він не атакує фронтальні позиції. Натомість, його удари спрямовані на другу лінію, де розташовані наші антени та дрони. Вивівши з ладу антену, в ясний день неможливо буде оперативно доставити нову. Таким чином, це призводить до втрати екіпажу, а отже, і до зниження бойової спроможності. Це серйозний удар по нашій розвідці...

- Щодо коригування артилерійських вогневих засобів...

- Вибили одну ланку, посипався весь ланцюжок. Тому треба мати як мінімум ще один - два - три запасних варіанти.

Українські збройні сили зіткнулися з новою проблемою: від нестачі дронів до дефіциту операторів безпілотників.

Отже, під час оборони Великої Новосілки в моєму складі було понад 150 дронів Mavic-3Т. У деяких підрозділах їх кількість могла досягати 20 одиниць. Я не роздавав їх бездумно, а наполягав на обережному використанні з огляду на погодні умови, радіоелектронну боротьбу тощо. Але якщо якісь з них губили, ми просто отримували нові. З цим не було жодних труднощів.

На завершення хочеться торкнутися теми США. Висловлення Дональда Трампа про "4% підтримки Зеленського", потребу в проведенні виборів та зруйновані міста, про які говорять мої знайомі, викликали значне обурення у звичайних людей. Тому мені цікаво дізнатися, як ці питання сприймають військові? Чи відчувають вони тривогу, чи, навпаки, надію на те, що війна незабаром завершиться?

Військові покладаються тільки на власні сили, на своїх побратимів зліва і справа, а також тих, хто підтримує їх з тилу—усе інше їх не хвилює.

Кожен розуміє, чому ми боремося і чому жоден сантиметр цієї землі не буде відданий супротивнику.

Усі бачать позитивні зміни, які йдуть з боку керівництва держави, Збройних сил. Не завжди ці зміни дають бажаний результат, але на все потрібен час.

"4%", але не "4%" - організувати вибори під час воєнного стану неможливо. Чи зможуть мешканці окупованих територій взяти участь у голосуванні? Яким чином голосуватимуть військовослужбовці, які перебувають на передовій? Чи можливе голосування через Дію? Але ж не завжди є стабільний доступ до інтернету. Це надзвичайно складний процес.

На мою думку, висловлювання Трампа (згадане у матеріалах УП) є частиною зовнішнього впливу, метою якого є дестабілізація внутрішньої ситуації в країні, зокрема серед цивільного населення. Пригадайте термін "бусифікація" — багато з джерел, які поширюють такі відео, походять із проросійських каналів, котрі виривають факти з контексту і подають їх у негативному світлі.

Який період часу Україна зможе вести бойові дії без підтримки Сполучених Штатів?

Зможемо! Давайте зробимо підрахунки: протягом цих трьох років ми перейшли від виробництва власних патронів до створення безпілотників, які здатні долати дві тисячі кілометрів. Так, певні недоліки (у боєприпасах - УП) можуть виникнути, можливо, чогось не вистачатиме, але ми вже мали досвід подібного періоду, і тоді ми стійко боролися. Якщо у нас буде не 100, а лише 50 снарядів – нічого, будемо стріляти ще точніше і влучніше.

- От якщо брати Велику Новосілку: який відсоток у вашій обороні мала американська допомога?

Чисто американські зразки? Ну, насправді американських не було, натомість використовувалися українські та європейські. Щодо техніки, то в нас на озброєнні були М119 — легка буксована гаубиця калібру 105 мм, а також "Паладіни", які є американськими самохідними артилерійськими установками калібру 155 мм. До речі, "Паладіни" — це дійсно вражаючі машини, але у нас були моделі четвертого покоління, а хотілося б мати п'яті. Вони відрізняються як за дальністю стрільби, так і за різноманітністю модифікацій. Це справді дуже ефективна система.

В Великій Новосілці не виникало проблем із 155-мм калібром, скоріше, іноді не було можливості застосувати його у бажаному обсязі. На це впливали як погодні умови, так і розвідка противника. Що стосується радянського калібру, то його б хотілося мати більше.

- Як думаєте, чи будемо ми в принципі далі воювати без американської допомоги? Тобто чи ухвалимо ми таке рішення?

- Так ми і будемо далі воювати. Якийсь час буде тяжко, але ми однаково будемо.

Вони не виконали й половини обіцянок щодо допомоги. Але ми ж боремося? Це наша країна.