Кольори, що рухаються на хвилях: у столиці дітям відкрили таємниці чарівного турецького мистецтва.

17 лютого тут відбулося щось значно більше за звичайний урок малювання -- діти та дорослі вчилися приборкувати стихію води, перетворюючи її на полотно для своїх мрій. Захід під назвою "Чарівні візерунки на воді" став справжнім порталом у світ давніх східних традицій.

Ебру — це не лише техніка, а й глибока філософія, відома також як "хмари на папері" або "танець кольорів". Це мистецтво, яке пройшло крізь віки, виникло в Центральній Азії і досягло свого розквіту під час Османської імперії. Його особливість полягає в тому, що кожен малюнок є єдиним у своєму роді — вода завжди створює нову, унікальну композицію.

Саме з цією магією учасників знайомили гості з Інституту імені Юнуса Емре. Координатор центру Алі Огузхан Юксель разом із колегами Мехметджаном Гьокбаїром та Анастасією Айворонською привезли до Києва часточку турецької душі. Майстрині Ірина Чурпіта та Ангеліна Золота стали провідниками для малечі, пояснюючи, що ебру -- це про терпіння, спокій та вміння чути власне серце.

Уявіть собі: у залі зібралося близько сімдесяти учасників. На столах -- спеціальні лотки з "густою" водою, підготовленою за особливим рецептом, та натуральні фарби, що не тонуть, а розтікаються тонкою плівкою. Під звуки автентичної турецької музики діти вперше взяли до рук шила та пензлики з кінського волосу.

Процес захоплював з першої секунди:

Атмосфера була настільки комфортною, що навіть дорослі на хвилинку відклали свої повсякденні клопоти і занурилися у творчий процес, ніби в медитацію.

Ця подія -- не випадковий захід, а частина великої та тривалої дружби між Національною бібліотекою та Інститутом імені Юнуса Емре. Така співпраця допомагає українським дітям бачити світ ширшим, знайомитися з культурами інших народів та розуміти, що краса не має кордонів.

Культурний обмін під час війни має особливу вагу. Це спосіб подарувати дітям психологічне розвантаження та показати, що світ підтримує Україну не лише на політичній арені, а й через спільну творчість та тепло людського спілкування.

Свято не обмежилося лише створенням малюнків. Наприкінці маленьких художників чекала спільна фотосесія, під час якої кожен із них із гордістю демонстрував свій водяний шедевр, а також смачні частування. Радість, обійми та розмови про побачене додали особливого "святкового аромату", який залишиться в пам'яті учасників ще на тривалий час.

Керівництво бібліотеки зазначає, що це лише одна з численних спільних ініціатив. Попереду ще чимало відкриттів, адже шлях товариства між нашими народами через мистецтво триває.