Голова Донецької обласної військової адміністрації Філашкін розповів про ситуацію в Костянтинівці та заходи щодо її зміцнення.

Костятинівка, колись важливий індустріальний центр Донбасу та ключовий залізничний вузол, опинилася на межі гуманітарної катастрофи, про що 25 червня попередила Донецька обласна військова адміністрація. Через безперервні обстріли половина міста страждала від відсутності електрики і серйозних проблем з водопостачанням.

Минув тиждень, і російські сили, що оточують Костянтинівку з південної та північно-східної сторін, практично досягли контролю над вогневими позиціями на дорозі, що з'єднує місто з Краматорськом на північному заході. Видання DW вже повідомляло про те, як під постійною загрозою авіаударів підрозділи поліції "Білий янгол" здійснюють евакуацію мешканців з міста.

Чи може причина російського наступу полягати у неефективному зведенні укріплень? Тимчасова слідча комісія Верховної Ради вже запросила до парламенту міністра оборони Рустема Умєрова для надання відповідей на це питання. Проте, депутати також висловлюють зауваження до обласних військових адміністрацій (ОВА). У Донбасі ОВА з різних областей реалізували будівництво фортифікацій з використанням різних проектів, кошторисів та цін на будівельні матеріали, зазначив DW член комісії Дмитро Разумков, пояснюючи суть претензій.

Про ці та інші аспекти оборони Донбасу DW поговорила з очільником Донецької ОВА Вадимом Філашкіним у Краматорську за 25 кілометрів від Костянтинівки.

Ознайомтесь також з матеріалом: "Ситуація погіршується": евакуаційні заходи в Костянтинівці.

DW: Пане Філашкін, минулого разу ми зустрічалися з вами тут на початку вересня, коли почалася активна фаза евакуації з Покровська. Минуло уже 10 місяців, а в місті досі залишаються люди. Чи відомо вам, скільки їх та в яких умовах вони живуть?

Вадим Філашкін повідомив, що в даний час в Покровську перебувають 1700 осіб, а в Покровській громаді, яка охоплює також місто Родинське та ще 39 селищ, чисельність населення становить 1900. Для порівняння, до початку повномасштабної війни в цьому регіоні проживало близько 50 тисяч людей.

Зараз ворог майже зруйнував центр міста і околиці. Люди живуть в найскладніших умовах - без газу, води, електропостачання. Питна вода є, але світла, газу, водо- та електропостачання в місті немає взагалі. Це саме стосується міста Мирноград.

Разом із цим, від представників поліції ми отримали інформацію про те, що деякі люди все ж знаходять способи повернутися, обходячи блокпости, і, незважаючи на заборону, ввозять дітей. Як ви вважаєте, чому так відбувається?

Подібні ситуації дійсно мають місце. Існували родини, яких ми неодноразово вивозили з Покровська та Мирнограда, але вони все ж знаходили обхідні маршрути, щоб повернутися додому. Ми продовжуємо співпрацювати з цими людьми і знову організовуємо їх евакуацію за межі міст.

Ніхто не розуміє, з якої причини, у кожного по-різному. Одні люди говорять: це наші будинки, наші приміщення, ми будемо знаходитися тут. А коли ми їх просимо подбати бодай про безпеку своїх дітей, вони відповідають: це наші діти, ми будемо самі вирішувати.

Більше 90 відсотків населення Покровська залишило місто. Це позитивна новина, адже щодня ворог завдає ударів по місту за допомогою авіабомб, ствольної артилерії та FPV-дронів.

Чи не здається вам, що виведення комунальних підприємств, пошти та залізничного сполучення з міста ще з минулого вересня відбулося занадто рано?

Я зовсім не поділяю таку думку. Адже місто фактично перестало існувати. Якщо провести паралель між його станом рік тому і сьогодні, можна побачити, що це абсолютно різні місця.

Зараз там працюють комунальні служби, небагато, але декілька співробітників працюють, щоб ховати людей. А якби підприємства не виїхали тоді з міста Покровськ, ворог зруйнував би все.

Це, до речі, не лише про місто Покровськ, а про всю область в цілому. Щодня противник атакує наші ключові об’єкти інфраструктури та склади. Все, що є цінним для ворога, потрапляє під інтенсивний вогонь. Якби люди залишилися на місцях, їх життя опинилося б у великій небезпеці.

Ми також отримали інформацію від правоохоронців про те, що в Покровську з'явилися несанкціоновані поховання просто на території дворів...

Не існує масових випадків стихійних поховань, проте іноді трапляються ситуації, коли люди ігнорують звернення до міських органів влади, комунальних служб або поліції і вирішують самостійно ховати своїх рідних та сусідів.

Чому ж так вчиняють люди? Мені це абсолютно незрозуміло. Існують органи влади, є контактні номери телефонів, вони знають, де можна знайти поліцію. А потім наші комунальні служби проводять розкопки, і відбувається повторне поховання.

Читайте також: "Молимось спочатку за перемогу, а потім - за мир". Як живе прифронтове Добропілля

Ви нещодавно сказали, що Костянтинівка знаходиться на межі гуманітарної катастрофи. Що це означає, де ця межа і що за нею?

На даний момент у місті проживає понад 7 тисяч осіб. Це значна цифра, враховуючи, що щоденно противник скидає на Костянтинівку не менше 10 авіабомб.

Перевізники не працюють вже майже тиждень. Причиною став трагічний інцидент минулого тижня, коли fpv-дрон влучив у маршрутне таксі, внаслідок чого загинув водій, а кілька пасажирів отримали поранення. Ворог знищив майже всі об'єкти комунальної інфраструктури, а також пошкодив системи газо-, водо- та електропостачання. Наші енергетики, ризикуючи власним життям, щодня намагаються відновити ці системи, незважаючи на постійні обстріли. Хлопці зазнають поранень і контузій, але їхня робота триває без зупинок.

Світло та вода доступні, проте не скрізь. Зв'язок іноді вдається відновити, де є електрика. У деяких районах міста також є газ. Проте понад половина міста залишилася без усіх цих ресурсів, зокрема в районі, що прилягає до Торецька і Часів Яру. Якщо ситуація продовжуватиме розвиватися в тому ж напрямку, ворог може повністю заблокувати наші можливості пересування, контролюючи місто Констянтинівка за допомогою fpv-дронів.

Які, на вашу думку, чинники стримують жителів містечок, подібних до Костянтинівки, від виїзду?

Приблизно 600 осіб залишаються в Бахмуті, а близько 500 – в Авдіївці. У Торецькій громаді в даний момент налічується близько 140 людей, які перебувають під безперервними обстрілами. І це лише один з багатьох подібних випадків по всій області – в тих місцях, де половина невеличкого села знаходиться під контролем ворога, місцеві жителі все ще саджають картоплю.

Щоденно ми взаємодіємо з людьми, надаючи їм не лише гуманітарну допомогу, а й важливу інформацію про можливі місця для виїзду. Всі регіони країни, зокрема Івано-Франківська, Львівська, Закарпатська та Дніпропетровська області, відкривають свої двері для наших співгромадян. Ми усвідомлюємо, що це лише тимчасовий етап, але для збереження життя людям необхідно залишити свої домівки.

На який період триває "тимчасово"?

Тимчасове житло означає, що воно не буде приватною власністю. Нещодавно ми урочисто відкрили оновлений хаб в одній з областей, де люди можуть проживати до трьох років після завершення воєнного стану. Області, які зараз приймають переселенців, пропонують житло лише на період воєнних дій.

Ознайомтеся також: Доставка на фронт. Як функціонує нічний дрон у Часовому Яру.

У інших регіонах, що межують з фронтом, ми чули, що чоловіки не хочуть евакуюватися через побоювання перед ТЦК і можливістю мобілізації. Чи є у вас тут більшість працівників, які мають бронь?

У Донецькій області на даний момент близько 2,5-2,8 тисячі чоловіків підлягають мобілізації з приблизно 270 тисяч населення. На сьогодні в регіоні переважають люди похилого віку та особи з обмеженими можливостями. Тим не менш, працівники всіх підприємств, що функціонують на території Донецької області, мають статус бронювання. Ті ж, хто не підлягає такій броні, зазвичай зайняті у будівництві укріплень.

Ваша військова адміністрація та командування фронту не дозволяє журналістам здійснювати зйомки процесу будівництва оборонних споруд з міркувань безпеки. Проте депутати парламентської тимчасової слідчої комісії мали можливість ознайомитися з цими об'єктами. Вони висловили своє обурення тим, що в вашій області, як і в Дніпропетровській, одночасно кілька обласних військових адміністрацій займаються зведенням фортифікаційних споруд. Це призводить до невідповідностей у конструктивних рішеннях та вартості матеріалів.

Зараз в будівництві фортифікаційний споруд нам допомагає 14 областей - люди приїжджають на ротаційній основі. Але будівництвом фортифікацій обласна влада займається від початку повномасштабної війни, над цим працюють і комунальні служби, і приватні підприємці, і шахтарі - вся Донеччина згуртувалася для того, щоб допомогти у будівництві фортифікаційних споруд нашим військовим.

За кожною ділянкою роботи закріплені військові, і це вони говорять, що будувати і як будувати. Ніяких розгалужень в цьому напрямку немає. Якщо були б розгалуження - не сталося б так, що ось уже четвертий рік ворог не може взяти Донеччину. А ті люди, які говорять, що тут щось не будується, нехай приїдуть особисто і подивляться.

Більше року Покровськ та Мирноград окупант не може захопити. Більше року вони б'ються за ці дуже важливі для них населені пункти, а люди будують там укріплення, ризикуючи власним життям. Дуже величезна кількість техніки зруйнована, величезна кількість людей травмована, контужена, деякі люди, на жаль, загинули. Але взимку жодного дня ніхто не простояв - і в сніг, і в грязь ми будували.

Ознайомтесь також з: Організація та обов'язки. Які проблеми існують із укріпленнями?

Можливо військові не бачать картину так широко, але з моніторів аеророзвідки нам показували піхотну позицію, яку одна з бригад на Покровському напрямку втратила буквально за два чи три дні після здачі будівельниками. Російська армія її навіть не займає через те, що вона побудована ледь не у відкритому полі і не мала ніякого маскування. Чи підлаштовуєте ви будівництво фортифікації під умови повітряної війни?

З кожним роком характер війни змінюється. Якщо порівняти конфлікт на початку 2022 року з теперішнім станом, можна помітити кардинальні відмінності. Тому процес будівництва фортифікаційних споруд відбувається відповідно до вимог військових. Визначаються особливості конструкції, місця розташування та методи будівництва. Жодна цивільна команда не займається зведенням фортифікаційних об'єктів без відповідного військового нагляду. Кожен з них отримує завдання відповідно до вказівок ОТУВ, ОСУВ (оперативно-тактичні та оперативно-стратегічні управління військами) або в окремих випадках — Генерального штабу Збройних Сил України.

Як ви тоді пояснете різні закупівельні ціни на матеріали у різних ОВА?

На даний момент ми не здійснюємо жодних закупівель. Рік тому існувала державна програма, що стосувалася оборонного рубежу, в рамках якої нам надали підтримку п'ять областей, Міністерство оборони та агентство з відновлення. Після завершення цієї програми ми продовжуємо працювати з людськими ресурсами, які прибувають сюди з різних регіонів. Ми не виплачуємо їм гроші — це робить місцева влада. Державне підприємство "Ліси України", яке управляє лісами на площі 6,6 мільйона гектарів у дев'яти областях, надає нам деревину, яку ми передаємо військовим. А все необхідне обладнання вже близько півроку постачають самі військові.

Нещодавно в парламенті група народних обранців ініціювала законопроєкт, який покладає обов'язки генерального замовника всіх укріплень на державну службу спеціального транспорту. Чи готова до таких змін Донецька область?

У Донецькій області ці служби функціонують вже тривалий час, і наразі державна служба спеціального транспорту розбудовує певну лінію захисту разом з підрядними компаніями. Я вважаю, що доречно, аби вони взяли на себе відповідальність за оборонні заходи. Важливо, щоб усі процеси були зосереджені в одних руках.

Ми почули від військовослужбовців ще одне зауваження: ті, хто задоволений фортифікаціями, піднімають питання про транспортні шляхи. Ваша адміністрація доволі часто звітує про ремонт основних транспортних артерій в області, однак ці дороги все одно знаходяться в зоні ураження. Чи можливо будувати нові об'їзні шляхи, бодай не асфальтні, але альтернативні логістичні маршрути для піхотних підрозділів?

Для того, щоб побудувати нову дорогу навіть на простому ґрунті, потрібно проходити багато технологічних процесів. У нас цього часу, на жаль, немає. Тому зараз ми ремонтуємо дорог, а не будуємо. Це евакуаційні шляхи для нашого населення і логістичні шляхи, які затверджені "Хортицею" (оперативно-стратегічне управляння військами "Хортиця", командує обороною Донбасу. - Ред.). Всі ці напрямки роботи ведуться вже не перший рік

Наприклад, основна автострада "Покровськ-Дніпро" зараз під обстрілом супротивника, тому проїзд там став неможливим. У минулому році ми проклали альтернативну дорогу, але вона також наразі під контролем ворога. Ми шукаємо нові логістичні маршрути і в співпраці з "Хортицею" працюємо над їх відновленням. Насамперед, це стосується шляхів, що ведуть від лінії фронту, а також евакуаційних маршрутів. Дороги, які прямують до лінії фронту, ми не ремонтуємо.