Хто зрадив президента Зеленського: Як відмова від підписання законів негативно впливає на бюджетні надходження.
Чи дійсно Офіс президента умисно затягує введення в дію законів та через що бюджет втрачає сотні мільйонів гривень?
Більше ніж 40 днів президент Володимир Зеленський затримував підписання законопроєкту №11416-д, що передбачає значне збільшення податків для більшості громадян України. Запровадження нових податкових норм планувалося на 1 жовтня, і вони мали забезпечити бюджет додатковими 30 мільярдами гривень до кінця 2024 року для підтримки зусиль у війні. Однак через затримку з підписанням, закон набрав чинності лише 1 грудня, а деякі його положення почнуть діяти тільки з початку 2025 року.
Це не єдина затримка, яка призвела до значних втрат бюджету. Президент також не підписував законопроєкт про авансовий платіж спиртзаводів, який Верховна Рада ухвалила протягом тижня. Цей документ має закрити схему ухилення від сплати податків спиртзаводами, проте чекав на підпис глави держави 2,5 місяця й отримав його лише 31 грудня.
Інший приклад - законопроєкт №11090, що стосується підвищення акцизів на тютюн, який був відправлений на підпис до Офісу президента 9 грудня. Планувалося, що він вступить у силу 1 січня, проте вже протягом майже місяця чекає на підпис.
Це явище настільки розповсюджене, що було охарактеризоване терміном "тихе вето". Воно полягає в тому, що президент ігнорує підписання законопроєкту, який надійшов на затвердження, всупереч його конституційному зобов'язанню підписати документ протягом 15 днів. Експерти з ЕП дослідили 2201 закон, ухвалений з початку 2021 року, та проаналізували етапи їх обробки.
Щоб уникнути впливу окремих проєктів, які роками залишаються без підпису, було використане медіанне значення. Наприклад, скандальний законопроєкт №5655 щодо реформи місцевого містобудування, направлений на підпис президента в жовтні 2022 року, згідно з даними сайту Верховної Ради, досі не підписаний.
Для затвердження більшості законодавчих ініціатив, які надходять до Офісу президента, необхідно всього 19 днів. Однак ці терміни можуть варіюватися в залежності від виду проєкту. Наприклад, для "церемоніальних" ініціатив, таких як двосторонні або багатосторонні міжнародні угоди, строки зазвичай укладаються в конституційні обмеження й складають 15 днів.
Натомість для "грошових" законопроєктів, що стосуються економічної політики чи галузевого розвитку, цей строк зростає до 24 днів. Крім цього, вони набагато складніше проходять розгляд у Верховній Раді. Якщо для звичайного проєкту потрібно місяць-два для проходження від комітету до остаточного ухвалення, то для економічних та галузевих цей строк у середньому сягає 115 днів.
Безумовно, ситуацію можна зрозуміти через складність і обсяг цих документів, оскільки їх аналіз вимагає значного часу. Представники Офісу президента також можуть виправдати затримки необхідністю детального розгляду проєктів перед прийняттям рішення щодо вето чи підпису.
Однак Ярослав Железняк, народний депутат з фракції "Голос" та заступник голови комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, вважає, що на цьому етапі часто втручаються лобісти, які намагаються відтермінувати невигідні для бізнесу зміни.
"Щодня через затримки в підписанні ми позбавляємо бюджет 580,6 тисяч євро або 25,2 мільйона гривень, що фактично є подарунком тютюновій індустрії. Це означає, що ігнорування Конституції та несвоєчасне підписання закону обходиться бюджету у 126 мільйонів гривень! Ці кошти — це податки, а отже, гроші для армії," — підкреслює він.
Однак проблема, імовірно, складніша, ніж просто вплив лобі. Соціальні і гуманітарні законопроєкти так само часто довго проходять депутатську залу, а потім також чекають на підпис президента довше за встановлені Конституцією строки, що може пояснюватися їхньою "чутливістю".
Понад половину проєктів зі сфери "Державне будівництво" лежать в Офісі президента рекордні 37 днів. Це в основному проєкти щодо децентралізації і взаємодії з місцевою владою. В останні вісім років тут, за рідкісними винятками, один напрямок - передавання дедалі більшої влади з центрального на регіональний рівень. Як свідчить статистика підписаних законопроєктів, центральна влада (Офіс президента) робить це вельми неохоче.
Деякі законодавчі ініціативи можуть втратити свою значущість через раптові політичні чи соціальні трансформації в державі.
"Чому б не застосувати право вето? Це відкриває простір для різних припущень: можливо, існує конфлікт інтересів? Або ж є небажання відштовхувати лобістські групи? У будь-якому випадку, рішення накласти вето або підписати документ є чітким сигналом для зацікавлених сторін. Менш контроверсійним варіантом є просто відкласти документ на потім," - зазначають експерти аналітичного центру "Лабораторія законодавчих ініціатив".
У документі також зазначається, що вимога підписання законопроєкту протягом 15 днів, закріплена в Конституції, є недостатньо чіткою, що й використали всі президенти України. Відтак, без внесення змін до Основного закону неможливо буде подолати практику "тихого вето".
