"І вони не забаряться з приходом". Якими способами і хто саме здійснював операцію, спрямовану на ліквідацію незалежності НАБУ та САП?

24 лютого 2022 року Росія відкрито, а не гібридно, порушила кордони української держави.

Вже четвертий рік триває повільна окупація нашої країни, яку всіляко намагаються зупинити оборонні сили. До минулого вівторка, 22 липня, ворогові не вистачало лише політичного втручання в саме серце столиці України. Адже перехід від європейських цінностей до авторитарних режимів є тим інструментом, за допомогою якого Росія роками утримує своїх сателітів під контролем.

До 22 липня в українській історії мали місце різноманітні політичні рішення, такі як Харківські угоди або закони "16 січня", які стали своєрідною "вибухівкою" для майбутнього нашої країни, що була спланована за вказівкою Кремля.

Яким чином стало можливим, що в умовах масштабного вторгнення Росії в Україну, за підтримки карток депутатів Верховної Ради та дій української влади, було прийнято рішення, яке поставило під загрозу не лише європейську інтеграцію, але й саме існування держави?

Рішення, яке викликало не просто політичну турбулентність, а відкрите занепокоєння міжнародних партнерів, які вже говорять про можливе припинення фінансувансування України, і призвело до внутрішнього спротиву.

Хто стояв за ініціативою швидкого знищення антикорупційних органів?

Як переконували підтримати фатальне голосування народних депутатів?

Чи усвідомлювали присутні в залі, що саме вони визначають напрямок розвитку для всієї держави?

"Українська правда", поспілкувавшись з десятками співрозмовників з команди Зеленського, представниками правоохоронних органів, а також народними депутатами, відтворює, як ухвалювалося одне з найнебезпечніших рішень української влади за останнє десятиліття.

Плани щодо ліквідації незалежної антикорупційної системи формувалися поступово, без зайвої метушні.

Незадоволення "незалежністю" антикорупційних активістів у команді Зеленського наростало вже не один місяць, співвідносно зі зростанням кількості підозр щодо діючих посадовців.

Протягом минулих двох років увага НАБУ була зосереджена на високопосадовцях, серед яких — нинішній голова Антимонопольного комітету Павло Кириленко, міністр аграрної політики Віталій Коваль, а також численні народні депутати зі складу провладної фракції.

Скандал довкола віце-прем'єра, міністра національної єдності Олексія Чернишова також був лише питанням часу. У середині червня поточного року в цій справі були вручені перші підозри, а діючий віцепремʼєр поїхав у відрядження, з якого його довелося повертати співробітникам ГУР.

Саме на тлі цих подій 19 червня Верховна Рада створила Тимчасову слідчу комісію "з розслідування можливих фактів корупції в правоохоронних і судових органах".

Офіційним завданням Тимчасової слідчої комісії стало дослідження роботи прокуратури, поліції, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань та судових інстанцій різних рівнів.

Очолив комісію Сергій Власенко від партії "Батьківщина", а його заступником став Максим Бужанський з "Слуги народу". До складу комісії також увійшов Максим Поляков, який є племінником відомого бізнесмена і колишнього фаворита президента Зеленського, Іллі Павлюка. Цей Павлюк раніше мав цілу групу депутатів у "Слузі", а тепер готовий підтримувати президента навіть у незначних справах.

Двоє останніх осіб згодом стануть важливими фігурами у просуванні та легітимації спірного законопроєкту, який має на меті підірвати незалежність антикорупційної системи.

З огляду на політичну ситуацію, формування цієї Тимчасової слідчої комісії сприймалося не стільки як спроба провести системні реформи, скільки як легітимний засіб тиску та підготовки політичної бази для подальшого законодавчого удару по НАБУ і САП.

У коментарі для УП Власенко зазначив, що ідея створення тимчасової слідчої комісії виникла у нього вже досить давно. "Моя принципова позиція - нульова толерантність до корупційних проявів у всіх правоохоронних органах. На жаль, я вважаю, що проведені реформи в цій сфері призвели не до зменшення корупції, а, навпаки, до її зростання," - підкреслив він.

Тож першочерговий план з демонтажу незалежної антикорупційної інфраструктури в Україні мав чітку послідовність дій.

Через публічні обговорення, запити, витоки інформації та виступи членів комісії мала бути підірвана остаточна довіра до антикорупційних органів. Частково цей план почали реалізовувати через хвилю дискредитаційних постів в популярних телеграм-каналах.

Наступним етапом стало впровадження змін у законодавстві, які подавалися під соусом "оптимізації", "реформ" або зміцнення парламентського контролю. За привабливими лозунгами приховувалися спроби перерозподілити повноваження, з метою позбавлення незалежних інституцій важливих важелів впливу, насамперед їхньої процесуальної автономії.

У цьому контексті не можна було вважати випадковим раптове призначення 35-річного Руслана Кравченка на посаду Генерального прокурора.

Офіційно це мало бути сприйнято громадськістю як новий етап: молодий адвокат, який став публічним представником у справах розслідування злочинів проти humanity.

Як з'ясувалося пізніше, його призначення напряму збіглося в часі з моментом "неповернення" міністра Олексія Чернишова - ключової фігури, яку НАБУ та САП у кінці травня вже обшукували у справі про масштабну корупцію, а в Офісі президента здогадувалися про майбутнє вручення підозри.

"Після того, як Чернишова усунули, у мене виникло відчуття, що вони не забудуть цього і щось серйозне замислюють", - ділиться спогадами один із впливових представників антикорупційної системи.

У той час, коли Чернишов вже знаходився за межами країни і не планував повертатися, відбулася заключна зустріч Кравченка з керівництвом Офісу Президента.

Першим проєктом, що став предметом обговорення з Кравченком, стало... підривання незалежності антикорупційної системи. "Розгляньте варіанти," - у такій делікатній, але цілком зрозумілій манері формулювали завдання наймолодшому генеральному прокурору в історії України.

Головною фігурою, яка займалася цим "проєктом", подібно до інших важливих рішень, став керівник Офісу президента Андрій Єрмак.

Згідно з відомостями, отриманими від кількох джерел УП у правоохоронних структурах, під час тієї зустрічі Кравченко запевнив державних керівників, що він впорається з цим завданням.

Попередник Кравченка - виконуючий обов'язки генпрокурора Олексій Хоменко "хоча б намагався аргументувати у відповідь" на ті чі інші "хотєлки" офісу і мав "добросусідські" стосунки з антикорупційними органами. Можливо, саме тому майже нічим не запам'ятався за вісім місяців на чолі офісу генерального прокурора. У той час як Офісу президента раптово знадобилась людина, яка буде виконувати накази, а не сумніватись у доцільності виконання.

Серед доводів, які висловлювало перше обличчя держави щодо діяльності антикорупціонерів, неодноразово виникало слово "сім'я" в контексті Чернишова.

За свідченнями джерел УП знайомими з матеріалами клопотань у суді, на телефоні Чернишова, який вилучили під час обшуків, були родинні фото віце-прем'єр-міністра з першими особами держави. Зокрема, фото з президентом і дітьми датовані 22-им роком.

Ці знімки слугували для ілюстрації ризиків, пов'язаних із зв'язками Чернишова, а також можливими впливами на ход розслідування. Зокрема, вони вказували на ймовірність втечі підозрюваного за межі країни.

У день голосування щодо призначення Кравченка на посаду генерального прокурора в правоохоронних колах активно обговорювалися чутки, що одним з його перших завдань стане "захист" Олексія Чернишова шляхом передачі справи з НАБУ до структури, яка підконтрольна Офісу президента. Схожа ситуація вже мала місце раніше у справі Олега Татарова, заступника голови ОП і неформального координатора силових структур.

Кравченко тоді публічно і впевнено заперечив таку можливість. Але, як зауважують у самих антикорупційних органах: "Навіщо забирати справу з НАБУ і САП, якщо можна забрати НАБУ і САП під свій контроль і залишити справу там, де вона є?".

Відчуття, що голосування в Раді за генерального прокурора, якого не призначали більше 8 місяців, було не просто даниною формальності, а частиною чітко спланованого сценарію, особливо посилилось після візиту до прокурорів САП народного депутата від групи "Довіра" Роберта Горвата.

"Ми реалізували його (відкрили кримінальне провадження -- УП) ще рік тому - на справі про крадіжку 300 гектарів землі на Закарпатті. Він сам попросив угоду зі слідством. Погодився на всі умови, включно з тим, що безпосередні виконавці схеми мають сісти. І от, коли угода була вже на фінальній стадії, він з'явився у прокурора - одразу після призначення Кравченка - і сказав, що підписувати угоду не буде. Бо "Клименка (керівник САП - УП) скоро зіб'ють"", - розповідає співрозмовник в антикорупційній структурі.

Минув місяць, і 22 липня Горват проголосував за скандальний законопроєкт №12414, який підпорядковує НАБУ і САП Генеральному прокурору Руслану Кравченку. Разом із ним "за" натиснуть ще 9 його колег із "Довіри".

Горват також висловив підтримку призначення самого Кравченка. У випадку, якщо автономію Спеціалізованої антикорупційної прокуратури буде скасовано, він міг би безпосередньо запропонувати лояльним депутатам, зокрема тим, хто мав справи в НАБУ, вигідні умови для укладення угод зі слідством.

"Це був один із козирів, яким "купували" групу "Довіра"", - переконаний співрозмовник в антикорупційному середовищі.

Таким чином, ситуація з Горватом є ще одним доказом того, що генеральний прокурор, можливо, не сказав правду. Відповідаючи на запитання журналістів через два дні після прийняття законопроєкту №12414, Руслан Кравченко запевнив, що про свої нові та практично безмежні повноваження він дізнався лише заднім числом з телеграм-каналу депутата Ярослава Железняка.

Цікаво відзначити, що серед тих, хто підтримав законопроєкт, виявився ще один учасник резонансного розслідування НАБУ і САП - народний депутат Сергій Лабазюк, що представляє групу "За майбутнє".

У листопаді 2023 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) оголосило, що народний депутат, який одночасно володіє великим бізнесом у будівництві та аграрному секторі, підозрюється у спробі підкупити високопосадовців, залучених до процесу відновлення. Спеціальна операція була успішно реалізована завдяки співпраці з тодішнім міністром інфраструктури Олександром Кубраковим.

"Об'єдналися (під час голосування) навіть ті, хто історично не був схильний до об'єднання", - констатує джерело УП у правоохоронних органах.

"Адже і до нас колись звернуться", - висловлює стимул депутатів, які наразі не є підозрюваними у справах НАБУ та САП, один із представників правоохоронних органів.

Свій мотив підтримати знищення "антикору" могла мати і фракція Юлії Тимошенко в парламенті. Тимошенко з колегами по "Батьківщині" дали 15 голосів, більш того - лідерка особисто вийшла на трибуну адвокатувати такий деструктивний крок під оплески інших поціновувачів "беззаконня".

Її промова дивним чином співпала з повідомленнями про зовнішнє управління, які ще в 2022 році на початку повномасштабного вторгнення оголосив російський лідер Володимир Путін.

За свідченнями співрозмовників УП у політичних колах, із Тимошенко стосовно планів на голосування комунікував особисто Андрій Єрмак. А мотив "Батьківщини" міг полягати зокрема у тому, що НАБУ і САП у листопаді 2023 року "запідозрили" полтавського бізнесмена Сергія Бєлашова у справі щодо махінацій із закупівлями газу для потреб Укрзалізниціі.

Слідчі вважають, що він має зв'язок із схемою, яка спричинила збитки у розмірі 206 млн грн. Бєлашов не тільки керує фракцією "Батьківщина" у Полтавській обласній раді, але й є власником банку "Український капітал", а також вважається одним із ключових фінансових підтримувачів партії.

Про серйозність фігуранта може свідчити і той факт, що Юлія Тимошенко особисто приїхала на засідання суду по обранню запобіжного заходу Бєлашову у компанії інших депутатів, щоб взяти бізнесмена на поруки.

Адвокати Бєлашова висували пропозицію прокурору, щоб Клименко, який очолює САП, провів зустріч з Тимошенко. Проте в САП вирішили відмовитися від цієї ідеї, повідомляє джерело УП.

Отже, початковий замисел уряду полягав у тому, щоб тимчасова слідча комісія сформувала "правові" основи для зменшення незалежності НАБУ і САП, після чого контроль мав перейти до підконтрольного Генерального прокурора. Проте ситуація розвинулася не так, як планувалося.

У найкритичніший момент, коли вся ця конструкція тільки починала запускатися, коли ще можна було зберегти вигляд нібито "легального процесу", відбулися події, які повністю змістили фокус. І спричинили різку нервову реакцію в самому центрі влади.

Спершу - вручення підозри віцепрем'єру, міністру національної єдності Олексію Чернишову, за поверненням якого з відрядження стежила вся країна.

Наступним етапом стали обшуки в приватному житлі Ростислава Шурми, заступника голови Офісу президента, який розташований у Німеччині. Це відбулося не в Україні, ані в офісних приміщеннях чи на робочих комп'ютерах, а саме в його особистому будинку за межами країни.

І, нарешті, з'явилася інформація про те, що ще один фігурант готується до отримання підозри. Мова про Тімура Міндіча, близького друга Зеленського.

Ці три події стали для президента піком накопиченої напруги.

Зеленський був у гніві, - розповідає один із його найближчих радників. - Він фактично волав: "Чому ви всі тут, якщо не здатні впоратися з однією проблемою - справою Чернишова?".

Після цього, за словами джерел, в Офісі президента було прийнято важливе стратегічне рішення - не затягувати з завершенням процесу через Тимчасову слідчу комісію. Натомість вирішили прискорити дії та перейти до активних наступальних заходів.

Ранок понеділка, 22 липня. О 08:40 у Верховній Раді розпочинається незаплановане засідання Комітету з питань правоохоронної діяльності.

Засідання не було оголошено заздалегідь, і ні журналісти, ні деякі члени комітету не були про нього поінформовані. Голова комітету Сергій Іонушас перебував у службовій поїздці, а його перший заступник Андрій Осадчук з "Голосу" не з’явився на засідання. У результаті, розгляд скандального законопроекту доручили Максиму Павлюку з фракції "Слуга народу".

Саме він відкриває засідання комітету і пропонує розглянути законопроєкт №12414.

Деякі депутати не мають можливості фізично приєднатися до обговорення в Zoom. Наприклад, членкиня комітету Олександра Устінова не отримала інформації про засідання. Водночас у комітеті обговорюють не ту редакцію законопроєкту, яка була представлена на першому читанні - гуманітарну, що стосувалася пошуку зниклих безвісти під час війни, а зовсім інший документ.

У фінальній редакції, яку фактично формують просто під час засідання, з'являються положення, що істотно змінюють функціональну логіку антикорупційної системи: НАБУ і САП мають перейти під контроль Генерального прокурора.

Автором правок є народний депутат Максим Бужанський.

Згідно з інформацією, отриманою від джерел УП у партії "Слуга народу", він нещодавно сформував невелику групу з 7-8 депутатів, використовуючи залишки колись впливової "групи Коломойського". Ці депутати тепер активно беруть участь у внутрішніх парламентських торгах під його контролем. Основну частину команди складають дніпровські представники, як списочники, так і мажоритарники, які входять до складу "слуги".

Лише через кілька годин законопроєкт потрапив до сесійної зали. Ніхто з "слуг" не попередив про те, що обговорення поправок проходило без участі голови комітету.

Крім того, численні депутати у спілкуванні з УП висловлюють недовольство, що Офіс та лідерство фракції діяли з ними нечесно.

Депутатів збирали під тим приводом, що Рада має голосувати "надважливе" звернення до Конгресу США щодо визнання Росії країною-терористом.

Багатьом парламентарям скасували закордонні поїздки та візити по регіонах, оскільки всім потрібно було зібратися.

Коли депутати зібралися, їм було донесено, зокрема від голови фракції Давида Арахамії та його заступника Андрія Мотовиловця, який зазвичай відповідає за координацію голосування, що "голосування щодо США має велике значення, але найважливіше відбудеться після цього".

"Що ж відбувається? Люди насправді не усвідомлювали, що їх чекає голосування. Їм пояснили, що це 'маркерне' голосування, яке має велике значення для президента — фактично, це розділення на тих, хто його підтримує, і тих, хто проти. А де ж текст? Який сенс у тексті, голосуйте, це важливо! Ця розмова проходила безпосередньо в залі всього за 20 хвилин до початку голосування", - розповідає один з представників "слуг".

Спочатку багато людей не здогадувалися, за що саме голосують. Однак, коли ситуація прояснилася, це не відлякало їх – навпаки, здавалося, що всі тільки цього й чекали. Більшість, безумовно, усвідомлювала суть питання. Хоч були й такі, як Беленюк, які дійсно не зрозуміли, що відбувається, і згодом обурювалися, що їх підвели. Проте загалом, коли Тимошенко виступала з пропозицією щодо "зовнішнього управління", в залі почався справжній хаос. Бужанському, напевно, варто було б викликати священика, адже він був у такому екстатичному стані, що це вражало, - ділиться своїми враженнями анонімний "слуга", який утримався від голосування за суперечливий закон.

Після короткої дискусії представники "Голосу" та "Європейської солідарності" намагаються заблокувати трибуну, вимагаючи зняти питання з порядку денного та відсторонити спікера Руслана Стефанчука від ведення засідання. Проти цього виступають також деякі члени "Слуги народу". Проте о 13:12 законопроект отримує підтримку 263 голосів. Підтримали ініціативу практично всі члени "мономеншості" та їхні союзники з олігархічних угрупувань. Несподівано три голоси на підтримку надає "Європейська солідарність". Водночас Петро Порошенко, стосовно якого, згідно з інформацією УП, знову було ініційовано розслідування у справі "труби Медведчука" в НАБУ, утримався від голосування.

Голова парламенту невдовзі підписує документ і передає його на затвердження президенту.

Перед Офісом Президента планується мітинг, на якому учасники виступають з вимогою скасувати прийнятий закон. Керівники НАБУ і САП, Семен Кривонос та Олександр Клименко, відкрито закликають Володимира Зеленського до цього кроку.

Але президент таки його підписує. Хоч міг би цього не робити.

Ці події мають місце на наступний день після резонансних обшуків, проведених СБУ та ДБР у детективів НАБУ.

Для багатьох у СБУ така прямолінійна і стрімка спроба знищити НАБУ після проведених обшуків, стала шоком. Як і те, що співробітники ДБР того ж дня вирішили згадати про всі старі ДТП "набушників", починаючи з 2021-ого року.

Принаймні так запевнили УП співрозмовники в силовому відомстві.

За словами кількох обізнаних джерел у правоохоронних органах, Генеральний прокурор особисто звертався до відповідальних осіб Державного бюро розслідувань, закликаючи їх активніше діяти. На сьогодні це призвело до ряду непорозумінь в силових структурах. Як зазначає один з впливових представників правоохоронної системи, Кравченко є "новачком і недостатньо досвідченим, і поки що не розуміє, що ця посада не є довічною".

Окремої уваги у всій цій історії заслуговує постать Олега Татарова, адже призначення Кравченка не погоджувалося з головним куратором правоохоронної системи. І це перший за багато років випадок, коли думка Татарова не стала в нагоді ані першій, ані другій особам у державі.

"Президенту імпонує Кравченко, тоді як Єрмак вже давно замислювався про розширення політичної еліти новими фігурами, які б були лояльні виключно президенту, а не його заступникам", - розповідає один з членів команди Зеленського в інтерв'ю УП.

Кілька співрозмовників УП у силовому блоці пов'язують кризу, у якій раптово опинилась політична верхівка країни, із втратою Андрія Портнова, якого було вбито в Іспанії два місяці тому.

Негайно після вбивства в політичних колах почали обговорювати, що вертикаль влади Зеленського зазнала серйозних втрат, оскільки Татаров був не лише його близьким товаришем, а й важливою фігурою, що відігравала значну роль у формуванні ситуації в країні.

"Олег більше ніколи не зможе мати такий вплив, як раніше", - зазначив тоді один із представників силових структур команди Зеленського-Єрмака. Хоча Татаров не був ініціатором плану, спрямованого на ліквідацію НАБУ та САП, він долучився на фінальному етапі виконання операції, коли знадобилися голоси депутатів.

Частина співрозмовників у незалежних і залежних від ОП правоохоронних органах переконують, що на зміну Портнову у політичному житті країни одночасно із Кравченком з'явилися інші талановиті юристи на чолі з колишнім заступником військового прокурора Дмитром Борзих.

Дмитро Борзих та Руслан Кравченко мають давні знайомства, що зародилися під час їхньої спільної роботи у військовій прокуратурі. Обидва були під керівництвом Анатолія Матіоса, головного військового прокурора, і входили до так званої "команди Матіоса" – групи прокурорів, які мали значний вплив на події в період 2014-2019 років.

Борзих вважався одним із найзначніших помічників Матіоса, здобувши славу суворого та вірного виконавця.

Після того, як він залишив прокуратуру, Руслан Кравченко вирішив зайнятися приватною практикою. Він організував адвокатське об'єднання, яке стало відомим завдяки своїй спеціалізації на гучних справах, включаючи ті, що стосуються правоохоронців, державних службовців та судової системи. Як повідомляють джерела УП, після свого призначення на посаду Генерального прокурора Кравченко розглядав Борзих як одного з можливих кандидатів на одну з ключових позицій у своїй команді.

Проте втіленню цього плану завадила підозра, яка була висунута НАБУ і САП у квітні 2025 року в рамках розслідування справи про незаконний доступ до закритої частини судового реєстру. Відповідно до версії слідства, Борзих і його колеги використали спеціально розроблений скрипт для систематичного отримання інформації про секретні рішення судів, зокрема щодо обшуків, ще до того, як ці дані стали доступними для зацікавлених сторін.

Незважаючи на це, згідно з інформацією з джерел, Борзих залишився неофіційним радником Генерального прокурора. Хоча він не має формального статусу, його зв'язки з певними представниками прокурорського середовища тривають, і він бере участь у неформальних дискусіях. Саме його вважають потенційним консультантом у розробці законопроекту 12414.

"Дуже гарно виписаний закон. Це могла писати тільки людина, яка дуже глибоко з системи",- каже впливове джерело "Української правди" у цій самій системі. І додає: "От тільки з інстинктом самозбереження вийшла нестиковка".

Руслан Кравченко у відповіді на запит УП повідомив наступне: "Так, я знайомий із Дмитром Борзих - він обіймав посаду заступника Головного військового прокурора в той період, коли я також проходив службу органах прокуратури. Дмитро Борзих ніколи не розглядався на посаду заступника генерального прокурора, незалежно від його особистих обставин. Щодо спілкування - відносини не підтримую, як і з Анатолієм Матіосом". Хоча питань про звʼязки з колишнім очільником військової прокуратури в запиті не було.

Про те, що Кравченко не проти поборотись із Татаровим за вплив на силовий блок, може свідчити ще один майже непомітний факт.

Закон 12414 забезпечує захист від НАБУ і САП для всіх високопосадовців, включаючи Єрмака, за винятком керівника СБУ та його заступників, які формально підпадають під вплив офісного куратора.

Те, що СБУ використали у якості "торпеди" до спецоперації, в результаті якої Служба залишилась сам на сам із НАБУ і САП, може свідчити і про інші особливості у ставленні президента і його заступника до спецслужби.

У четвер, 23 липня, директор НАБУ на запрошення керівника Василя Малюка відвідав СБУ. На цій зустрічі сторони домовились про взаєморозуміння. Хоча антикорупціонери зазначають, що служба непублічно продовжує працювати не лише по НАБУ, а й по САП.

Також у набушників та сапівців вже є детальний аналіз щодо всіх співробітників, до яких минулого понеділка СБУ та ДБР застосовували слідчі дії. І майже всі ці люди безпосередньо пов'язані з розслідуваннями, у яких фігурують топпосадовці з найближчого оточення Зеленського.

Зокрема, як стверджують представники антикорупційних організацій, Руслан Магамедрасулов, який нині підозрюється у державній зраді, був одним з основних співробітників, що займалися фіксацією діяльності друга президента Тимура Міндіча в тій же квартирі, де неодноразово перебував і сам президент.

Через це і колектив НАБУ, і прокурори САП наразі суттєво деморалізовані і чекають на вирішення ситуації не лише з майбутнім обох структур, а й з колегами.

"Чи СБУ зможе підтвердити свої підозри, чи ж ми будемо страждати за те, що виконуватимемо свої обов'язки - викривати корупційні схеми на найвищому рівні," - зауважує один з авторитетних представників антикорупційних організацій.

Інший член команди "потерпілих" зазначає: "Два роки тому ми зосереджували наші ресурси на справах, де збитки для держави сягали сотень мільйонів гривень. Нині ж ми вже витрачаємо зусилля на справи, пов'язані з мільярдними втратами в галузі енергетики, оборонної промисловості та відновлення".

Протягом 29 липня члени партії "Слуга" активно обговорювали у своєму чаті можливість визначення хоча б попереднього порядку денного для дня повторного голосування.

Аж під вечір вівторка їм відповіли - в четвер вранці буде засідання фракції і зустріч з президентом, де можна висловити йому всі свої застереження.

"Ще минулого тижня, одразу після голосування, багато депутатів висловлювали своє незадоволення та вимагали справедливості. Всі були розгнівані і закликали до проведення внутрішнього розслідування. Проте, чим ближче ми підходимо до повторного голосування, тим менше впевненості в тому, що хтось наважиться виступити з протестом. Всі бояться один одного," - підсумовує один із представників "слуг" після ознайомлення з новинами з чату.

Водночас джерела УП в правоохоронних органах повідомляють про бажання депутатів отримати певні невизначені гарантії, що НАБУ та САП, відновивши незалежність, не почнуть активно діяти проти тих парламентарів, які з великим ентузіазмом підтримали закон 12414 під власні аплодисменти, демонструючи при цьому зайве задоволення.

Задоволення, яке український парламент навряд чи може собі дозволити на четвертому році повномасштабної агресії, враховуючи ті виклики, що виникли, зокрема, через брак суб'єктності у його діяльності. Адже будь-яка позиція може призвести до накладення обмежень на виїзд з країни та швидкої втрати інших переваг для "слухняних" депутатів.

Інформовані джерела "Української правди", які мають зв'язки з Офісом Президента, повідомляють про шість потенційних підозр для народних депутатів з президентської фракції щодо незаконного збагачення та ненадання правдивих даних у деклараціях. Ці підозри, як стверджується, були підготовлені ще до голосування, а тепер ситуація стала ще більш напруженою.

Натомість ключові фігури антикорупційної системи в розмові з УП підкреслюють: "Ми ж не є СБУ чи ДБР. Про яке політичне переслідування може йти мова? Ми завжди дотримувалися цих принципів, і продовжуємо це робити. Це є нашою запорукою безпеки. Однак, якщо політична влада не виявляє бажання боротися з корупцією, реалізувати очікування суспільства стає значно важче".

Політична воля, про яку не раз згадував президент Володимир Зеленський як під час виборчої кампанії, так і після обрання, може бути або наявною, або відсутньою.

І вже цього тижня у четвер, в день голосування за повернення незалежності НАБУ і САП, українське суспільство навряд чи зможе спостерігати за цим спокійно - навіть якщо відповідний законопроєкт буде ухвалено. Бо за останній рік влада зробила низку рішень, які свідчать про системний спротив реформам - у сфері оборонних закупівель шляхом розпуску наглядової ради АОЗ, в АРМА, на митниці, у БЕБ. І найбільш цинічна спроба знищити НАБУ і САП лише увінчала цей ланцюг.

Дії уряду на початкових етапах не отримали адекватної реакції ані з боку українців, ані з боку західних союзників. Саме з цієї причини було ухвалено рішення швидко вжити заходів — в розпал літнього сезону, коли більшість людей перебуває у відпустках і їхня увага розсіяна. Таким чином, легше буде зменшити вплив від ліквідації антикорупційних органів, про які, як сподівалися в Офісі президента, через тиждень вже ніхто не згадає.

Таку точку зору висловлюють у Офісі президента, згідно з інформацією від джерел УП у політичних колах: "Не було жодного відчуття, що громадяни вийдуть на вулицю, а також що міжнародні партнери почнуть звертатися до президента".

Це також пояснює, чому Банкова виявилася повністю неготовою до ефективної комунікації. Увечері 22 липня, коли натовп зібрався біля театру Франка, традиційне звернення президента було опубліковане лише в глибокій ночі, і в ньому не було жодної згадки про протест.

Депутати від президентської фракції та навіть керівництво партії цілу добу не давали публічних коментарів - вони самі не розуміли, що буде далі. І лише у телеграм-каналах, підконтрольних ОП, замість згадок про протести по всій країні, крутили інтерв'ю новопризначеної прем'єрки Юлії Свириденко для західного видання з промовистим заголовком:

"В Україні питання корупції часто подаються в перебільшеному вигляді."