Командир роти безпілотних літальних апаратів 92-ї окремої штурмової бригади Антон "Бандерас" Шмагайло зазначає, що виживаність російських штурмовиків на Куп'янщині не перевищує 10%.

Просто зараз триває одна з найдовших та найвиснажливіших битв цього року - битва за лівобережну Куп'янщину. Минулого місяця ворогу вдалося розрізати навпіл плацдарм українських військ на лівому березі річки Оскіл неподалік станції Куп'янськ-Вузловий. Сьогодні армія РФ стоїть за кілька кілометрів від самого Куп'янська.

Тут оборону утримують військові кількох бригад, які за чисельністю поступаються супротивнику. У процесі стримування наступальних дій важливу роль нерідко відіграють безпілотні апарати.

Цей матеріал пропонує унікальний погляд на події, що розгортаються на полі бою. Лейтенант Антон Шмагайло, командир першої ударної роти батальйону ударних БпАК "АХІЛЛЕС" з позивним "Бандерас", ділиться своїми спостереженнями щодо співвідношення сил, нинішніх переваг та помилок противника. Він також розповідає про вражаючі результати роботи підрозділів БПЛА, які протягом однієї доби здатні знищити десятки одиниць бронетехніки.

Однак противник не зупиняє своїх поступальних атак. Чи є ризик форсування річки та прориву в напрямку Харкова? Далі - слово Антона Шмагайла (Бандераса).

З десяти піхотинців противника, які йдуть на штурм посадки, виживає один - два. Можливо, під час механізованих накатів, трохи більше. З передньої лінії трьохсотих вони практично не забирають. На заміну знищеній групі, на ті самі позиції, висувається інша група.

Загальна картина: ворог не рахується з втратами ні в живій силі, ні в техніці та намагається рухатись вперед попри все. Це те, що відбувається на Куп'янському напрямку.

При огляді карти можна помітити, що наш плацдарм простягається вздовж лівого берега річки Оскіл. Основні населені пункти в цьому районі — Куп'янськ, Куп'янськ-Вузловий та Борова. Ворог зміг наблизитися до річки на південь від Куп'янська і частково закріпився у селі Кругляківка. Внаслідок цього наш плацдарм виявився розділеним на дві частини.

Я не очікую, що найближчим часом ворог спробує форсувати річку в цих районах. Наразі його основним завданням є захоплення лівобережної частини Куп'янщини, зокрема, контроль над Куп'янськом-Вузловим. Однак противник веде бойові дії не лише за цей населений пункт, а також намагається прорватися в сторону Борової.

Спочатку російське командування поставило перед військами завдання захопити Куп'янськ до 1 листопада цього року. Однак сили оборони успішно відбили всі їхні атаки. Тепер вказується новий термін – до Нового року. Очевидно, що у них є велике бажання здійснити це швидше.

Нещодавно окупанти вирішили з наскоку заїхати в саме місто, пролетівши бойові порядки. І їм це навіть вдалося. Проте протягом години всю техніку, що прорвалась, було знищено, а піхоту взято в полон або ліквідовано.

Під загрозою смерті за нездійснення наказу супротивник часто обирає тактику "камікадзе", усвідомлюючи, що в будь-якому випадку його виживання неможливе.

Наразі ворог намагається наблизитися до наших позицій за допомогою "повзучих атак", щоб утримувати це місто під вогневим контролем.

Іноді кажуть, що Куп'янськ-Вузловий важливий для противника ще й тому, що це вузлова станція, а залізниця - головний спосіб забезпечення російської армії. Це не зовсім так. Селище Куп'янськ-Вузловий - справді надзвичайно великий і важливий транспортний вузол на лівому березі.

Проте про залізницю наразі можна забути. На даний момент, залізничне сполучення в радіусі 20 кілометрів від лінії зіткнення не працює. Це я кажу як спеціаліст у цій галузі.

Ціллю супротивника, очевидно, не є спроба форсувати Оскіл та прорватися до Харкова. Такий розвиток подій виглядає нереалістичним.

Швидше за все, його наміри полягають у розчищенні Оскільського плацдарму, після чого він планує просунутися до Ізюму та далі в напрямку Слов'янська і Краматорська. Зазвичай противник не намагається штурмувати великі міста в лоб, а скоріше намагається захопити їх через обхід з флангів. Для цього, однак, необхідно спершу створити ці фланги.

Проте це лише спекуляції щодо потенційного плану, втілення якого буде надзвичайно важким завданням. Адже кожен метр української території, зокрема на Куп'янському напрямку, обходиться йому вкрай дорого. Ми практично щодня знищуємо його броньовану техніку в масштабах, які можна порівняти з промисловими.

Цю ділянку боронять кілька досить потужних підрозділів, які, на жаль, за чисельністю поступаються силам противника. Задача батальйону ударних БпАК "АХІЛЛЕС" максимально підсилювати вогневий вплив бригад, що тримають даний відтинок.

Проти наших сил виступає значна частина численного угруповання військ "Запад". Це угруповання формується з військових підрозділів, які розташовані в західних областях Росії. Ці сили мають сучасне озброєння. Наприклад, якщо на одному з ділянок Бахмутського фронту противник застосовує два-три танки, то на аналогічному відрізку Куп'янського напрямку їх число може сягати шести-восьми.

Ось приклад: Для того щоб захопити Кругляківку, невеличке село на березі Осколу, противник зазнав серйозних втрат, втративши десятки одиниць бронетехніки. Бої за це село тривають вже тривалий час. Особливо запам'ятався епізод 26 вересня, коли ворог здійснив штурмову атаку з використанням 50 одиниць техніки. У наступ були залучені танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, а також багатоцільові транспортери та тягачі.

Це був один із найбільших механізованих накатів за весь період виконання нами бойових завдань, а наш батальйон завжди воює на найскладніших відтинках!

Штурм 26 вересня нагадував події на початку повномасштабного вторгнення, коли армія Росії рухалася довжелезними колонами по території України. У 2023-2024 роках подібних за масштабами та наполегливістю штурмів я не пам'ятаю.

Приблизно о третій годині ночі наше розвідувальне підрозділ помітила першу ворожу колону на підступах до селища Піщаного. Моя мета полягала в тому, щоб направити удари дронів на цю техніку. Наступні дві доби видалися надзвичайно напруженими.

Зазвичай штурми тривають від півтори до двох годин, але цього разу вони тривали набагато довше, накочуючи хвилю за хвилею. Ворожі сили намагалися пробитися через передову лінію, метячи в селища Ковшарівка та Кругляківка. Проте ми з усіх сил зруйнували їхні наміри, знищивши всі атаки та запобігши близькому бою між ворогом і українською піхотою.

Наші FPV дрони та штурмові бомбери зруйнували 40 одиниць ворожої техніки, встановивши новий рекорд. Зокрема, п’ять БМП, три танки, один БТР, один МТЛБ, два "Урали" та одна "буханка" були знищені миттєво. Інші одиниці техніки отримали пошкодження та були зупинені. На наступний день наші підрозділи разом із сусідніми завершили знищення пошкодженої бронетехніки противника.

Протягом усього цього часу я виконував обов'язки на бойовій позиції, перебуваючи на командно-спостережному пункті роти. Я здійснював управління бойовими діями. Якщо висловитися простіше, я координував дії розрахунків і керував дронами в небі.

Загалом бойова робота тривала майже три доби. Практично без сну. Майже без можливості перепочити. Замість обіду - пляшка води. Це був важкий бій і фізично, і психологічно.

Один із наших розрахунків зазнав втрат - були важкі поранені, але розрахунок продовжив роботу. Цим людям було набагато важче, ніж мені.

Кожний бій має свої особливості. У ході цього наступу противник задіяв значну кількість рідкісних танків Т-80. Ця техніка демонструє високу ефективність, однак у ворога їх стає все менше. Можна стверджувати, що це вже майже вимерлий вид. Нам знову вдалося істотно зменшити їх чисельність.

Ймовірно, в майбутньому росіянам доведеться орієнтуватися на більш застарілі моделі танків. Або ж на старі "Ниви", "буханки", квадроцикли, мотоцикли, мопеди та "гольф-кари". Це можна спостерігати час від часу.

Цікаво також було спостерігати, як колони зупинялися на перехрестях. Склалося враження, що у них були проблеми з ситуаційною обізнаністю - вони погано знали маршрут.

Ми добре орієнтувалися в цій місцевості. На даному відрізку фронту ми вже мали досвід роботи. Наш батальйон брав участь у бойових діях на Харківщині, особливо в напрямку Куп'янська, ще у 2022 році. Тоді ми виконували завдання у складі стрілецької роти.

Після Слобожанського контрнаступу 2022 року ми тут стояли, тримали оборону, будували укріплення. Деякі з них з часом захопив ворог. Іноді нам доводиться вражати ці споруди.

Головна відповідальність у цьому бою лягла на нашу роту, проте всі підрозділи батальйону продемонстрували відмінну злагодженість. Завдяки чіткій координації між майстернею БК та водіями, ми вчасно отримували необхідні боєкомплекти. Перше поповнення нам стало потрібним вже о сьомій ранку.

Майстерня безпілотників оперативно виготовила потрібну кількість дронів-камікадзе. Важливим чинником у цьому процесі стало також те, що на цій території активно діє наша дальня розвідка разом із взводом радіоелектронної боротьби. Усі ці дії координуються з командного пункту батальйону.

Не можна стверджувати, що ми витримали напад лише завдяки випадковостям. Ні, це - наслідок злагодженої та систематичної праці.

Ворог постійно вдосконалює свої навички. Це можна продемонструвати на прикладі нещодавніх подій. Рекорд за кількістю знищеної протягом доби техніки противника, встановлений БУБпАК "АХІЛЛЕС", був зафіксований у квітні 2024 року під час битви за Часів Яр. Тоді було знищено 10 одиниць техніки, серед яких п'ять БМД-2 і чотири БМП-2. Порівнюючи бій у квітні з вересневим, ми можемо помітити, що відбиття атак стало більш складним завданням.

Супротивник активно поліпшує свої оборонні можливості. Це особливо стосується систем радіоелектронної боротьби, які значно ускладнюють виконання наших завдань. Якщо у квітні для знищення одного танка було достатньо п'яти-шести FPV дронів, то тепер потрібно більше десяти. Тепер кожен успішний влучний удар вважається справжнім досягненням.

У 2022 році в Російській Федерації не було систем радіоелектронної боротьби (РЕБ) на броньованій техніці, але у 2023 році вони з'явилися. Відтоді ці системи стали більш вдосконаленими. Сьогодні РЕБ, встановлені на танках, здатні діяти в широкому діапазоні частот.

А ще є так звані танки-"мангали", або "черепахи" (також їх називають танки-"сараї"), над якими багато сміються, хоча сміятись не варто. "Мангали" виникли ще до повномасштабного вторгнення, коли на озброєнні ЗСУ з'явились NLAW. Спочатку "мангали" закривали лише башту. А під час боїв за Часів Яр вони захищали майже всю проєкцію техніки.

"Черепахи", або ж броньовані машини з посиленою металевою оболонкою з усіх боків, вперше були помічені восени цього року поблизу Красногорівки. Ця саморобна конструкція, ймовірно, виготовлена в гаражних умовах десь у Донецьку, виявляється досить ефективним засобом захисту. Якщо до цього додати системи радіоелектронної боротьби та мінні трали на передньому плані, то отримаємо справжні пересувні фортеці.

Для того щоб підкорити такі укріплення, пілоти FPV невпинно покращують свої вміння, зокрема тренують методику наближення до об'єкта. Однак досягати цілей стає все складніше. На жаль, чимало дронів губляться в процесі.

Підсумок: нам необхідно значно більше безпілотників! На кожен крок противника ми завжди вміємо знайти дієвий відповідь.

Для боротьби з засобами радіоелектронної боротьби, що використовуються в їхній техніці, здійснюється оновлення частот управління FPV-дронами, а також активно розвиваються дрони з можливістю донаведення.

Крім того, можна із впевненістю стверджувати, що дрони, оснащені оптоволоконними технологіями, стануть важливим елементом еволюції FPV-дронів і знайдуть широке використання в Збройних силах вже навесні 2025 року.

Крім того, на основі нашого батальйону функціонує центр досліджень та розробок (R&D), основною метою якого є проактивний підхід – передбачати потенційні виклики, які можуть з’явитися впродовж наступних 2-3 місяців, та розробляти ефективні рішення для своєчасної підготовки.

Те, що супротивник не зважає на втрати, навряд чи можна вважати його силою. Це не стільки сила, скільки тимчасова перевага. Насправді їхній людський ресурс також є обмеженим.

Поточна ситуація дійсно є непростою. Як я вже зазначав раніше, противник, незважаючи на величезні втрати, продовжує поповнювати свої ряди. Йому не шкода своїх військових, особливо враховуючи їхню якість.

Ці особи, як правило, мають низький рівень освіти та недостатню підготовленість. Під час допитів затримані, які ще нещодавно брали участь у штурмах, заявляють, що їх навчання тривало лише кілька днів. Отже, Росія фактично відправляє своїх людей на вірну загибель.

Рано чи пізно будь-який ресурс виснажується. Наразі супротивник робить усе можливе, аби досягти успіху на фронті, зокрема в районі Куп'янська.

Проте велика наступальна кампанія російських збройних сил неминуче завершиться. Є ймовірність, що в такому випадку "перевага" супротивника стане його вразливістю.

Він банально не зможе утримувати позиції. Ми ж пам'ятаємо, як ворог втрачав раніше захоплені території...

Війна - це постійний процес навчання, і ми не можемо передбачити, який урок чекає на нас і нашого супротивника далі.

Війна мене змінила. Колись я вважав себе пацифістом... Але сьогодні прірва між мною і тими, хто уникає служби, і взагалі між мною й людьми "на материку" доволі велика.

Ще один урок війни особисто для мене - не робити висновків про людей, виходячи з їхньої зовнішності, форми м'язів та навіть світоглядних уподобань. Ніколи не знаєш, як покаже себе той чи інший боєць.

Іноді фантастичну відвагу, відданість та внутрішню силу проявляють люди, які у цивільному житті були хіпстерами, працювали айтішниками і зовсім не нагадували "супергероїв" з рекрутингових плакатів.

Що завжди вражає? Сила, що протистоїть — це страждання. Іноді російські солдати, щоб покласти край своїм стражданням, вдаються до самогубства, усвідомлюючи, що вони залишилися непотрібними і ніхто не прийде їм на допомогу.

Моя військова кар'єра, без сумніву, була досить динамічною. Особливо це відчувалося в перші години після вступу до територіальної оборони. Я досі пам'ятаю величезні черги людей. Це був той час, коли замість запланованих чотирьох рот у батальйоні утворилося вже сім.

Невідомий чоловік з рушницею в руках наблизився до мене і промовив: "Я — командир роти, йди зі мною, станеш командиром відділення". Ось так розпочалася моя перша кар'єрна сходинка.

Уся хроніка батальйону "АХІЛЛЕС" переплітається з моєю власною історією. Зокрема, я зустрівся з бійцями з розрахунку "Vector", які стали першими, хто виявив ворожу колону в ніч з 25 на 26 вересня, саме в тих чергах.

Після війни я не планую продовжувати службу. Можливо, я повернусь до своєї спеціальності - залізничної логістики.

На рахунок завершення війни поки не замислююсь, попереду ще чимало справ.

Я буду служити в Збройних Силах України стільки, скільки буде необхідно.