Ксенія Негруца-Годска — ініціатор і засновниця благодійної організації "Netherlands for Ukraine".

Отже, як побудований процес реабілітації для українців, що стали жертвами війни, як налагоджується взаємодія з госпіталями, лікарнями та реабілітаційними центрами в Нідерландах, як відбувається медичний супровід пацієнтів, хто такі "янголи-охоронці", як налагоджено виготовлення протезів на 3D-принтерах, а також які навчальні програми для українських медиків реалізує Фонд, - про все це кореспондентові Укрінформу в Нідерландах розповіла волонтерка та засновниця Netherlands for Ukraine Ксенія Негруца-Годска.

Відклали всі свої справи заради підтримки фонду.

- Три роки повномасштабної війни Росії в Україні. Яким був ваш месидж на головній площі Амстердама?

В Амстердамі відбулися мирна хода та мітинг, присвячені третім роковинам трагічних подій. Ходу очолили українські військовослужбовці, які проходять реабілітацію в Нідерландах. Важливо, що саме вони стали лідерами цього заходу. Наші захисники тримали плакати з такими гаслами, як "Я був суддею, але залишив свою роботу, щоб захищати батьківщину" та "Моя дитина навчалася ходити, поки я навчався воювати". Я також тримала плакат із написом "Russia wants peace? Piece by piece" ("Росія хоче миру? Шматок за шматком"). Одна з учасниць, яка отримала поранення біля червоного корпусу університету ім. Шевченка в Києві, майже втратила зір, але нідерландські лікарі частково відновили її зір. Її гасло звучало: "Нідерландські медики допомогли мені повернути зір, допоможіть мені побачити перемогу". Також символічно були розставлені порожні стільці на пам'ять про тих, хто не витримав поранень або загинув на полі бою. Ми поклали на них реальні військові форми загиблих, які передали дружини бійців, і на одязі ще залишилися плями крові. Проте, головні месиджі, які ми хотіли донести, були такими: "Допомога однієї людини має велике значення" і "Обираючи комфорт бездіяльності сьогодні, ми відмовляємося від права вибору в майбутньому".

Сьогодні ваш Фонд Netherlands for Ukraine активно підтримує реабілітацію українських захисників та постраждалих цивільних осіб. Ви берете на себе повну відповідальність за їхнє відновлення. Поділіться, будь ласка, історією того, як все розпочалося.

Все розпочалося з моменту, коли Росія вдерлася в Україну. Мій чоловік — громадянин Нідерландів. Ми мешкали в Україні, і саме там знаходився наш дім. Хоча він подорожував по різних куточках світу, у його родині мати — українка, а батько — нідерландець. Можливо, його українське коріння кликало його назад до цієї країни.

У лютому 2022 року ми опинилися в Нідерландах у справах. Коли почалася повномасштабна війна, я мала власний бізнес у сфері диджитал-маркетингу. Мій чоловік був в інвестиційному бізнесі. Від першого дня цієї війни ми поставили на паузу всі свої справи, щоб створити цю Фундацію. Я спочатку призупинила, а потім узагалі закрила свій бізнес. Зробила це абсолютно свідомо, сфокусувавшись на тому, що я можу зробити для України. Коли починається таке жахіття, ти насамперед відповідаєш на найгострішу потребу.

На початку, напевно, всі ми переживали глибокий біль та реагували на термінові потреби, які вимагали негайної уваги. Пам’ятаю, у мене були квитки на 24 лютого 2022 року з Амстердама в Україну, я планувала повернутися додому. Проте вранці чоловік сказав: "Схоже, що ніхто не летить". Як тільки це прозвучало, ми почали телефонувати, організовувати тимчасове житло та перевезення для українців, які тікали від обстрілів. Усе відбувалося в неймовірному темпі. Ми використали всі свої зв'язки. Через тиждень, коли емоції трохи вляглися, стало зрозуміло, що дії потрібно систематизувати. Так ми вирішили заснувати Фундацію. У цьому нам допомогли наші голландські друзі — Баренд Рааф, Віллем Сійтгофф і Давід Байкер, які стали членами правління нашого Фонду. Це впливові підприємці, які виявилися надійними партнерами.

На деякому етапі до нашої консультативної ради приєдналися колишні міністри оборони Нідерландів Йоріс Ворхуве та Кайса Оллонґрен, перший почесний консул України в Нідерландах Карел Бургер Дірвен, професор економіки Хьюго Кьойзенкамп, видатний хірург Міріам де Йонг, а також підприємець Радбауд Молейн.

Яка була ваша перша мета після створення Фонду?

Розташування українців у Нідерландах стало справжнім викликом, оскільки муніципалітети не були готові до такої ситуації. Це стосувалося всіх, і тому ми вирішили створити дві бази даних: одну для тих, хто вимушено переселився, і іншу для нідерландців, готових надати прихисток українцям у своїх домівках. Завдяки нашому досвіду в диджиталізації, ми змогли швидко реалізувати цей проект. Всі дані, що ми збирали, були надійно захищені, адже люди з обох сторін ділилися з нами особистою інформацією та документами. Ми також проводили опитування, запитуючи, наприклад, скільки років вашим дітям або чи є у вас домашні тварини, і аналогічні питання ставили українцям. Наша мета полягала в тому, щоб люди максимально збігалися за інтересами та потребами. І, зрештою, нам це вдалося: з тисячі випадків лише два завершилися невдачею. Хочу висловити свою повагу до чудового нідерландського суспільства, яке активно відгукується на потреби інших. За три місяці ми змогли поселити понад тисячу людей та 80 тварин. Незважаючи на складну ситуацію, було й чимало кумедних моментів: наприклад, одна жінка звернулася до нас у пошуках житла для себе та свого коня, і ми змогли запропонувати їй три варіанти. Серед нас були сім'ї з дев'ятьма дітьми і десятком котів, а також діти з особливими потребами. Протягом трьох місяців ми помітили, що муніципалітети почали знаходити ресурси, відкриваючи центри для українців, і наша ініціатива втратила свою терміновість. Тому ми вирішили зосередитися на медичних аспектах.

Ми зосередилися на наданні всебічної медичної допомоги. Це не лише укладання угод з медичними закладами, а також організація транспортування та забезпечення житлом — ми забезпечуємо повний супровід. У нашій практиці були випадки українських захисників з серйозними травмами, жінок, які народжували, а також пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Ми змогли забезпечити якісну підтримку всім цим людям.