На Суматрі вирощування монокультур призвело до зменшення регіонального біорізноманіття приблизно на 78% — Nature


У провінції Джамбі на індонезійському острові Суматра посилена інтенсивність землеробства — заміна низинних лісів на плантації каучуконосних та олійно-пальмових культур — значно призводить до зниження біорізноманіття. За даними журналу Nature, регіональна різноманітність видів у монокультурних посівах виявилася приблизно на 78% меншою порівняно з природними лісами.

Аналіз 24 різних груп живих організмів

Вчені провели обстеження 32 ділянок у двох різних ландшафтах регіону Джамбі. Вони здійснили порівняння чотирьох форм землекористування: деградованих первинних низинних лісів, традиційних агролісів із каучуком (jungle rubber), невеликих каучукових плантацій та плантацій олійної пальми. У дослідженні було охоплено 24 таксономічні групи, включаючи організми, які мешкають у кроні дерев, а також ґрунтові мікроорганізми.

У лісах зафіксували 5 861 вид, морфовид або мікробну таксономічну одиницю, які не траплялися в інших досліджених типах угідь. Це становить 15% усіх зареєстрованих у роботі видів. Серед надземних організмів частка видів, пов'язаних винятково з лісом, сягала 30%; найвиразніше залежність від лісу виявили у дерев, рослин підліску та мезостігматних кліщів.

У порівнянні з лісовою територією, де значення регіонального мультирізноманіття дорівнювало 0,91, у традиційних агролісах з каучуком цей показник зменшився на 20% і склав 0,73. В агрокультурах, представлених монокультурами каучуку та олійної пальми, значення мультирізноманіття було значно нижчим і становило 0,20.

Слідкуйте за свіжими новинами у нашому Telegram-каналі UA.News.

Агроліси сприяють збереженню більшої кількості лісових видів.

Близько 40% зареєстрованих видів зустрічалися як у лісах, так і принаймні в одному з видів сільськогосподарських угідь. Водночас майже половина надземних лісових видів-генералістів не була зафіксована в монокультурах, перебуваючи виключно у лісах та агролісових системах типу jungle rubber. Приблизно 60% надземного біорізноманіття було обмежене саме цими двома середовищами.

Дослідники підкреслюють, що агроліси не можуть повністю замінити природні ліси, проте вони здатні забезпечувати середовище для значно більшої кількості лісозалежних видів у порівнянні з монокультурами. Найсуттєвіші втрати внаслідок інтенсифікації спостерігалися серед наземних груп організмів.

Перетворення структури групування

Вчені не знайшли загальної закономірності біотичної гомогенізації, за якої спільноти на різних територіях поступово набувають більшої схожості. Деякі таксони, зокрема підлісні рослини, гриби і бактерії, на сільськогосподарських землях проявляли ознаки гомогенізації. Водночас інші групи показували тенденцію до розрізнення угруповань.

Варіації між угрупованнями найбільше пояснювалися характеристиками середовища -- насамперед рослинним покривом і доступністю підстилки. Географічна відстань між ділянками для більшості груп мала значно слабший вплив. У монокультурах також простежувався перехід від заміщення видів між ділянками до збіднених угруповань, що є підмножинами багатших.

Related posts