Чому Сполученим Штатам потрібні рідкоземельні елементи і чи є для України вигідним їх продаж: думки фахівців.

На сьогоднішній день США та Європейський Союз активно інтегрують інноваційні технології в різні галузі, такі як накопичення енергії, транспорт, виробництво екологічно чистої електрики та аерокосмічна промисловість. Для функціонування акумуляторів, сонячних панелей, ядерних реакторів і супутників необхідні специфічні матеріали, відомі як критичні сировини. До таких ресурсів належать уран, літій, титан, графіт та інші корисні копалини.

Деякі з цих елементів класифікують як рідкоземельні метали, оскільки вони присутні у гірських породах у обмежених обсягах, а їх добування пов'язане зі складними, витратними та доволі неекологічними технологіями обробки.

У цих процесах, що відбулися за останні десятиліття, лідируючу позицію зайняв Китай.

"Ця держава не лише добуває важливу сировину на своїй території, а й у інших країнах, при цьому контролюючи понад 90% обробки багатьох з цих мінералів," - зазначив в інтерв'ю РБК-Україна колишній голова Державної служби геології та надр України Роман Опімах.

Він зазначив, що на глобальному ринку спостерігається така картина: Китай посів провідні позиції у видобутку та обробці критичних ресурсів, в той час як США та Європейський Союз перетворилися на імпортерів цієї продукції, опинившись під залежністю від Китаю.

В коментарі РБК-Україна екс-керівник "Об'єднаної гірничо-хімічної компанії" (ОГКХ), яка займається видобутком титанової сировини, Єгор Перелигін навів приклад домінуючої позиції Китаю.

"Китай займає понад третину світового видобутку титановмісних мінералів і генерує близько 70% глобального виробництва титанової губки. Крім того, країна забезпечує близько половини світових потужностей з переробки титановмісної сировини в пігмент на основі діоксиду титану," - зауважив Єгор Перелигін.

Згідно з думкою фахівця, Китай обробляє приблизно 60-70% всього літію, що виробляється у світі, а також 80% вісмуту і вольфраму, займаючи провідні позиції у переробці кобальту.

"Китай має суттєвий вплив на світовий видобуток телуру, індію, германію, гафнію, та молібдену. Китай є майже світовим монополістом у переробці графіту", - сказав Єгор Перелигін, додавши, що китайські корпорації CATL та BYD виробляють більше 50% всіх літій-іонних акумуляторів у світі.

Експерт зазначив, що США наразі стали повністю залежними від імпорту, зокрема, титанової губки, яка є важливим елементом для космічних програм і оборонної промисловості. У зв'язку з цією ситуацією, Роман Опімах підкреслює, що Захід прагне відновити свої позиції на ринку критично важливих мінералів.

"У США така ж мета, як і більшості західноєвропейських країн - це убезпечити свої шляхи постачання критичної сировини, яка так необхідна для переведення економіки на "зелений" курс та використання інших сучасних технологій", - сказав екс-глава Держгеонадра.

Маючи значні запаси критично важливих ресурсів, наша країна зацікавлена у їх видобутку.

"Україна повністю зацікавлена у розробці цих ресурсів, а також у їх переробці та виробництві, принаймні, проміжної продукції," – зазначив Роман Опімах. Він також підкреслив, що якщо вдалося б налагодити видобуток і виробництво хоча б напівфабрикатів, це значно зміцнило б економічні можливості країни.

Географічне розташування запасів критично важливих ресурсів (Інфографіка від РБК-Україна)

Колишній керівник Держгеонадра зазначив, що наявність багатих запасів мінералів є важливою, але недостатньою умовою для розвитку. Він підкреслив, що Україні бракує технологічних можливостей, інвестицій, а також ринків збуту. "США представляє собою величезний ринок, який має достатні фінансові ресурси та технологічні рішення, необхідні Україні для ефективної розробки природних ресурсів," - додав він.

За словами Єгора Перелигіна, Україна має всі необхідні умови для того, щоб стати "промисловим хабом" у сфері видобутку та обробки критичних мінералів.

"Якщо гарно будемо працювати з формуванням пріоритетів, якщо зможемо ідентифікувати наші ключові сильні сторони та якщо створимо достатньо конкурентних переваг для реіндустріалізації, то, можливо, ми зможемо створити справжню історію успіху", - додав він.

У середині жовтня 2024 року президент Володимир Зеленський повідомив, що в Україні є великі запаси природних ресурсів, включаючи стратегічно важливі метали, чия вартість оцінюється в трильйони доларів США. Він також підкреслив, що наша країна готова запропонувати партнерам зі США та ЄС укласти спеціалізовані угоди для спільного захисту та інвестування в ці ресурси.

Пропозиція щодо рідкоземельних металів зацікавила адміністрацію нового президента США Дональда Трампа. В рамках переговорного процесу, 12 лютого 2025 року в Україну приїхав міністр фінансів США Скотт Бессент, який привіз в Україну проект угоди про доступ до українських корисних копалин на 500 млрд доларів в обмін на допомогу Вашингтона. Київ відмовився підписувати угоду, оскільки вона не містила гарантій безпеки для України.

Згодом Сполучені Штати представили альтернативний проект угоди, що передбачав створення фонду обсягом 500 мільярдів доларів, до якого Україна повинна була б вносити кошти, зокрема з прибутків від видобутку критичних ресурсів. 23 лютого президент Зеленський висловився щодо того, що не визнає зазначені суми боргу перед США, підкресливши, що новий проект не включає гарантій безпеки, і відмовився від його підписання.

24 лютого видання Axios повідомило, що США та Україна знаходяться на фінальному етапі переговорів щодо укладення угоди про доступ до українських мінералів. За інформацією видання, у проекті угоди, яким воно володіє, знову немає зобов'язань США щодо гарантування безпеки України після війни, але лишається пункт про фонд, який розміром 500 мільярдів доларів, який має наповнюватися з доходів від видобутку українських мінералів.

25 лютого газета Financial Times повідомила, що Україна і США досягли угоди щодо рідкісноземельних металів. Київські представники підкреслили, що їм вдалося домогтися більш вигідних умов, зокрема США відмовилися від вимоги погасити борг у розмірі 500 мільярдів доларів.

Остаточна версія угоди, ухвалена 24 лютого, передбачає формування фонду, куди Україна направлятиме половину доходів від запланованої монетизації державних мінеральних ресурсів, включаючи нафту та газ.

Фонд інвестуватиме в проекти в Україні. До нього не будуть входити мінеральні ресурси, кошти від яких вже надходять до держбюджету, він не буде охоплювати діяльність "Нафтогазу" і "Укрнафти", найбільших українських виробників газу і нафти.

У проекті угоди не вистачає забезпечення безпеки з боку Сполучених Штатів.