Не час для введення нових санкцій: які очікування від саміту G7 і яким чином конфлікт на Близькому Сході сприяє Росії.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп відвідує Канаду для участі в саміті G7. Калгарі, 15 червня 2025 року.

Військовий конфлікт між Ізраїлем та Іраном посунув на другий план тривалі зусилля України та її партнерів зосередити увагу на енергетичних санкціях проти Росії.

Тривоги фінансових ринків щодо можливого втручання США чи Саудівської Аравії, яке може спричинити ще більшу дестабілізацію, вже сприяли підвищенню вартості нафти марки Brent.

Ринок реагує не тільки на загрозу переривання іранських постачань, але й на занепокоєння, що в умовах цієї ситуації лідери G7 прагнуть уникнути явних конфліктів, хоча розбіжності між ними все ж неминучі.

Трансформація світового порядку стала особливо очевидною на саміті лідерів "Групи семи", який розпочався 15 червня в канадському Кананаскісі.

Українська тематика, яка ще кілька тижнів тому мала всі шанси знову опинитися в центрі уваги завдяки новим атакам РФ по енергетичній інфраструктурі та дискусії навколо розширення санкцій проти російського "тіньового флоту", наразі випала з головного порядку денного.

Це нова етапа, в якій війна в Україні перестала бути ключовою темою в міжнародних діалогах. Київ повинен шукати нові способи для реагування на цю ситуацію.

Проблема енергетики, зокрема зміни цін на нафту, не лише знову опинилася в центрі обговорень на саміті G7, а й фактично визначає темп переговорів у Кананаскісі.

Після ескалації бойових дій між Ізраїлем та Іраном у середині червня глобальні ринки відреагували миттєво. Вже в п'ятницю, 14 червня, котирування нафти Brent підскочили до $78,53 за барель - це майже на $6 вище, ніж тижнем раніше. Вперше з січня 2025 року ціна перевищила позначку $78, і на ринку активізувалися розмови про можливе подолання психологічного бар'єра у $80 уже найближчими днями.

Основною причиною стрибка стали не лише побоювання щодо безпосередньої втрати іранського експорту (Ісламська Республіка постачає близько 1,5 млн барелів нафти на день), а й ризик порушення всієї логістики Перської затоки. Ринки реагують не на реальні втрати, а на уявлення про те, що вони можуть статися - а це значно потужніше.

Для країн G7 політична ситуація також стає дедалі складнішою.

США, які донедавна прагнули посилити санкційний тиск на Росію та обмежити її нафтові доходи, нині побоюються, що нові обмеження лише посилять тиск на ринок і прискорять зростання цін.

У європейських столицях дедалі гучніше лунають заклики до координації стратегічних запасів і тимчасового стримування амбіцій у санкційній сфері.

У підсумку вже зараз очевидно: нафта перетворюється на головний барометр політичної волі Заходу. І що далі зростатиме ціна - то менше шансів побачити нові обмеження на російський експорт.

Подальші рішення G7 в значній мірі залежатимуть від того, чи вдасться в найближчі дні зупинити енергетичну паніку.

Коли країни G7 запроваджували механізм цінової стелі на російську нафту наприкінці 2022 року, він виглядав як революційне рішення: поєднання санкційної політики з ринковими механізмами мало зменшити надходження до бюджету РФ, не спричиняючи глобального дефіциту сировини.

Ціна, що досягає $60 за барель для сирої нафти та $100 для нафтопродуктів, встановила верхню межу, перевищення якої забороняло західним страхових, логістичних і фінансових компаніям брати участь в експортних операціях з Росією.

Однак станом на червень 2025 року цей інструмент дедалі більше втрачає ефективність.

Згідно з аналітичним звітом Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), опублікованим 13 червня, у квітні та травні понад 70% російської нафти продавалося вище встановленої стелі. Наприклад, Urals - основна експортна суміш РФ - торгувалася по $69-72 за барель, що значно перевищує ліміт.

У документі зазначається, що з початку 2024 року Росія отримала більше $33 мільярдів завдяки неефективному контролю за дотриманням цінового ліміту.

Санкції, запроваджені навесні Великою Британію та ЄС проти тіньового флоту РФ, мають обмежений ефект.

Перш за все, це сталося через брак комплексного аналізу систем контролю за виконанням цінових обмежень.

У травні 2025 року російський морський експорт нафти впав на 7% у порівнянні з попереднім місяцем, і майже половина (54%) цього експорту була перевезена танкерами G7+.

З січня частка G7+ в цих перевезеннях зросла з 35% до 54%, тоді як частка "тіньових" танкерів впала з 65% до 46%.

Доходи Росії від видобутку сирої нафти з використанням морського транспорту знизилися на 8% у порівнянні з попереднім місяцем, досягнувши 176 мільйонів євро на добу — це найнижчий рівень з січня 2024 року. Водночас, обсяги експорту також зменшилися на 3% у травні. Незважаючи на те, що доходи від морських перевезень нафтопродуктів залишилися стабільними на рівні 164 мільйони євро на день, їхні обсяги показали зростання на 11%.

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила у неділю, що необхідно посилити тиск на Росію для забезпечення припинення вогню в Україні, а також закликала країни G7 посилити санкції для досягнення цієї мети.

Проте ймовірність досягнення згоди в цій справі виглядає малоймовірною. Сполучені Штати не підтримують ідею зниження верхньої межі ціни на російську нафту до 45 доларів за барель країнами G7.

Як очікується, проєкт підсумкового комюніке не включатиме жодних нових санкційних ініціатив проти Росії, а формулювання щодо підтримки України повторюють минулі тези.

Цей зміщення акценту виглядає особливо насторожуючим на фоні нещодавніх російських нападів на українську енергетичну інфраструктуру, зокрема на газову. Ці атаки стали причиною зниження обсягу внутрішнього видобутку газу в Україні.

З політичної точки зору це свідчить про утрату можливості. Після більше трьох років конфлікту західні країни починають відволікатися, і повернути українське питання в світову дискусію стає все складніше.

В умовах, коли немає постійних нагадувань про необхідність надання підтримки, ризик "втоми від України" перестає бути лише пустим висловлюванням – він починає реалізовуватися у конкретних проявів.

Останній саміт G7 став першим за три роки, де питання України не зайняло центрального місця в стратегічному порядку денному.

Це сучасна дійсність, яка потребує інноваційних стратегій у сфері дипломатії, захисту інтересів та комунікацій.

Україна вже не може сподіватися на звичну підтримку - кожне слово, кожна згадка та кожен пункт у фінальних документах тепер здобуваються в умовах нової глобальної боротьби за увагу.

У кращому разі саміт завершиться декларацією про "покращення координації моніторингу" і "усунення лазівок".

У цьому контексті позиція України, що вимагає реального перегляду та підвищення цінової стелі, виглядає обґрунтованою, проте наразі їй бракує необхідної політичної підтримки.

Єдиний спосіб вплинути на ситуацію – це наголосити партнерам на тому, що відсутність суворих заходів дає Росії можливість пристосовуватися до санкцій, відновлювати свої доходи та продовжувати військові дії.

У новому світі, де жоден порядок денний не тримається більше кількох тижнів, а увага західних столичних медіа мігрує блискавично, лінійна дипломатія втрачає ефективність. Потрібна гнучкість, здатність реагувати швидко, працювати з новими коаліціями, використовувати вузькі вікна можливостей, навіть якщо вони не мають прямого стосунку до теми війни.