Нова Європа: які меседжі передає обкладинка журналу Der Spiegel

Німецький щотижневий журнал Der Spiegel 23 січня 2026 року випустив номер із провокаційною обкладинкою, на якій зображено ілюстрації провідних європейських лідерів, що в образі озброєних вікінгів захищають Гренландію від агресивної політики Трампа. На обкладинці заголовком виступає фраза "Дональде, досить!", а підзаголовком - "Імперіалізм Трампа. Як Європа може втриматися".

Це однозначний сигнал: Європа не дозволить нікому розпоряджатися суверенітетом своїх партнерів у НАТО. Стаття в Der Spiegel викликала інтерес завдяки своїй відвертій оцінці зовнішньої політики президента США Дональда Трампа, яка суттєво вплинула на трансатлантичні зв'язки.

Трансформації в трансатлантичних відносинах.

У січні 2026 року конфлікт навколо Гренландії спричинив міжнародну кризу, яка ще не добігла фіналу, попри проміжні результати у вигляді публічних заяв про вирішення суперечки дипломатичним шляхом.

На засіданні Всесвітнього економічного форуму в Давосі 21 січня Трамп заявив, що США не застосовуватимуть військову силу для контролю над Гренландією, але прагнуть мати постійний доступ до острова. Після розмови з Трампом Марк Рютте заявив, що кризу врегульовано, але до фінальної угоди між США та Данією це наблизило лише на декларативному рівні.

Початкова агресивна риторика Трампа стосовно Гренландії та його підходу до союзників по НАТО викликала хвилю реакцій серед європейських керівників, які висловили невдоволення американською політикою у формуванні відносин зі своїми стратегічними партнерами.

На початку січня Трамп висловив загрозу введення тарифів до 25% на продукцію з європейських країн, якщо вони не виконають його вимоги щодо контролю над островом. Ця політика США представляє собою економічний тиск у зовнішніх відносинах з державами ЄС та НАТО, що призвело до загострення напруженості між Брюсселем і Вашингтоном.

У відповідь на загрози з боку Трампа, Європейський Союз почав працювати над пакетом суворих заходів. ЄС обмірковував можливість введення мит на американські товари на загальну суму 93 мільярди євро або ж обмеження доступу американських компаній до єдиного ринку Європи. Після розмови з Рютте, президент США скасував своє рішення, але в Європі вкотре усвідомили, що "Нові Штати" навряд чи можуть бути вважатися надійним партнером.

Останні події у трансатлантичних відносинах також спричинили перегляд ролі Сполучених Штатів у системі європейської безпеки. В ЄС все частіше лунають тези про необхідність стратегічної автономії Європи від зовнішніх гарантій. Це відображається у виступах посадовців, які підкреслюють, що ЄС має зменшувати свою залежність від рішень Вашингтона у сфері оборони.

Незважаючи на це, позиція НАТО щодо подальших дій залишається заплутаною. З одного боку, сподіватися на підтримку з боку Північної Америки більше не вдасться. З іншого боку, не можна виключати можливість, що нова адміністрація у Білому Домі поверне США до традиційного підходу в управлінні. Створення нового альянсу без участі Сполучених Штатів виглядає складним, хоча й має сенс. Основною перепоною в цьому є нерішучість країн континентальної Європи щодо самозахисту. Це стосується не лише недостатньо розвиненої оборонної промисловості та браку фінансів для швидкого розвитку технологій, а й відсутності готовності суспільства захищати свої національні інтереси.

Der Spiegel – не єдині, хто вважає Трампа імперіалістом, і, напевно, не останні.

У номері журналу Der Spiegel, супроводжуваному обкладинкою, представлено аналітичний матеріал, що аналізує зовнішню політику адміністрації Дональда Трампа стосовно Гренландії. Це сприймається як зміна в підходах США до міжнародних відносин. У підзаголовку видання "Імперіалізм Трампа. Як Європа може зберегтися", редакція вживає термін "імперіалізм" для характеристики дій Вашингтона.

Основна ідея полягає в тому, що дії Трампа все частіше призводять до виникнення політичних і безпекових загроз для Європи, викликаючи сумніви щодо надійності США як партнера. Редакція підкреслює важливість більш рішучої та узгодженої реакції з боку європейських країн, а також необхідність зміцнення власних безпекових можливостей Європи.

Ключове питання - чи спроможна Європа наразі відповідати сильно та консолідовано? Наразі ідуть перемовини між США та Данією щодо так званої "Гренландської угоди". Але що буде, якщо вони завершаться черговою сваркою та новими агресивними діями американської адміністрації?

Незважаючи на відкриту протидію політиці Трампа з боку Макрона, Фредеріксена та Рютте, а також (менш помітно) Стармера й Мерца, Євросоюз наразі не має достатніх ресурсів для адекватної відповіді, ані в економічному, ані в дипломатичному плані. Європа прагне уникнути ескалації, тому, напевно, в угоді доведеться зробити суттєві поступки з європейського боку.

Лідери нової Європи (якщо вона справді виникне)

На новій обкладинці журналу Der Spiegel представлені п'ять політичних лідерів Європейського Союзу, які в січні 2026 року стали центральними постатями у суперечці щодо Гренландії, загроз тарифів з боку США та проблеми європейської автономії.

Президент Франції Еммануель Макрон виявився ключовою фігурою Європи у протистоянні з американською позицією. Не дивно, що він став голосом протесту, адже йому не потрібно турбуватися про переобрання. Макрон наразі перебуває на другому терміні президентства у Франції, яка переживає серйозні внутрішні виклики. З огляду на це, йому вигідно вдаватися до рішучих зовнішньополітичних кроків. Якщо результати будуть успішними – це стане великим досягненням. А якщо ні – то наслідки вже не матимуть значення.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц не дивлячись на відсутність публічної різкої опозиції Трампу - все одно відіграє велику роль. Він, як лідер найбільшої економіки Європи, прямо впливає на всі політичні рішення ЄС.

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, чий подальший шлях тісно пов'язаний з майбутнім Європейського Союзу, активно працює на зміцнення автономії ЄС і залишатиметься в рішучій опозиції до будь-яких спроб обмежити суверенітет держав-членів.

Прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, країна якої стала ключовим гравцем у цій ситуації, зовсім не є випадковим учасником у цій грі. Данія, подібно до інших скандинавських держав, має всі шанси перетворитися на важливий фінансовий центр для майбутньої об'єднаної європейської армії.

Прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні виступає в ролі можливого посередника для підтримки стабільних зв'язків із Трампом. Це пояснюється не лише їхніми теплими особистими стосунками, а й тим, що Італія на сьогодні є важливим маршрутом для американського зрідженого газу в Європу.

Когось може здивувати відсутність лідера Британії на обкладинці, але тут можна впевнено стверджувати - він там є, навіть коли його не видно.

Якою мірою ми сьогодні здатні заглядати у майбутнє?

Майбутнє Гренландії залишатиметься предметом дипломатичних переговорів між Данією, її автономним урядом та партнерами по НАТО. У цих обговореннях важливими стануть політичні угоди, що стосуються безпеки та економічних питань. Для Трампа зміцнення військової присутності в регіоні не є остаточною метою. Ще до початку конфлікту Данія не висловлювалася проти створення нових військових баз. Гренландія володіє ресурсами, які мають критичне значення для США і можуть зменшити їхню залежність від Китаю. Ця мета і є основною причиною конфронтації для Трампа.

Також великим питанням є майбутнє НАТО. Наразі Трамп розглядає Європу як велику беззубу бочку з ресурсами, над якою можна знущатися у дипломатичній площині для отримання торговельних та інших преференцій. Але наскільки довго Європа буде беззубою - це вже залежить виключно від політичних рішень лідерів ЄС. З огляду на сьогоднішню динаміку розвитку ситуації - створення нового європейського безпекового альянсу з Україною як ключового гаранта безпеки, північних країн як основних фінансових донорів, а Німеччини та Польщі як ключової промислової бази залишається виключно питанням часу.

Якщо ви виявили помилку в написанні, будь ласка, повідомте нам.