У пам'ять про барабанщика, військовослужбовця 46-ї бригади десантно-штурмових військ Антона Рабела.

Під час похорону військового на Пагорбі Слави в його труну поклали барабанні палички.

Антон Рабел приєднався до захисту України внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році. До цього моменту він не мав жодного досвіду служби у війську, навіть не проходив строкову службу. Його життя було присвячене музиці – він активно виступав у місцевих рок-групах, граючи в клубах та на фестивалях, а з колективом "Подих долі" встиг записати альбом. Завдяки природному відчуттю ритму та талантові барабанщика, Антон завжди користувався попитом серед музикантів. Однак масштабна війна обірвала його мрії та кар'єру. 27 квітня 2023 року його рідні та друзі отримали сумну звістку від командування бригади про те, що Антон загинув на Бахмутському фронті.

"Мій дорогий братику, 27 квітня моє серце розбилося на шматки! Не можу описати той жахливий біль, який зараз переживаю! Мене просто розриває зсередини від страждання! Важко повірити в те, що сталося, і я не хочу цього приймати! Ця жахлива війна забрала тебе у нас. Ти назавжди залишишся ГЕРОЄМ у наших душах! Ми любимо тебе безмежно, спочивай у мирі, наш дорогий," -- написала сестра Діана, отримавши новину про загибель брата.

Антон Рабел народився 27 жовтня 1992 року в Ужгороді. Навчався в ужгородській школі № 3, після закінчення вступив до вищого комерційного училища № 6, там отримав спеціальність різьбяра по дереву та бересту. Із дитинства любив музику і захоплювався грою на барабанах. Був барабанщиком у багатьох місцевих рок-гуртах.

З жовтня 2022 року Антон Рабел служив у Збройних Силах України, де відважно протистояв російським агресорам. Він виконував обов'язки старшого навідника в гранатометному відділенні взводу вогневої підтримки третього аеромобільного батальйону військової частини А 4350.

23 квітня 2023 року в жорстоких боях проти загарбників поблизу Бахмута на Донеччині загинув.

Як повідомили в Ужгородській міській раді, поховали музиканта 2 травня на Пагорбі слави в Ужгороді. У нього залишились батьки, донечка, сестра та брати, дідусь...

Друг Антона та його колега, рок-музикант, з яким вони виступали в двох гуртах, тепер також служить у Збройних Силах України. Михайло Готра поділився, що їхня дружба з Антоном триває вже багато років.

- Антона знаю із 2008 року, він був мені як молодший брат, я старший за нього на 5 років. Ми познайомилися на одній із музичних тусівок у місті, згодом почали разом грати. Він був дуже талановитий барабанщик, тому його постійно запрошували в різні гурти, був нарозхват. Ми з ще одним музикантом, бардом Романом Кинівим, створили гурт "Етюд".

Михайло розказує, що в Етюді грали разом кілька років - писали свою музику, перегравали кавери на ті пісні, які подобалися. Встигли разом записати альбом та у 2012 році виграли Червону Руту від Закарпаття та поїхали на всеукраїнський фестиваль.

- У 2015-му ми їздили на фінал Червоної рути в Маріуполь. Виступали у тому самому драмтеатрі. Тоді познайомилися із добровольцями із батальйону "Донбас", поїхали до них на базу - це був радянський пансіонат, з клубом. Ми дали там хлопцям півторагодинний концерт. Тоді якраз Маріуполь звільнили, і той фестиваль мав бути в Києві, але його перенесли до Маріуполя.

Михайло розповідає, що після розпуску гурту "Етюд" він та Антон вирішили заснувати нову musical команду під назвою "Подих долі", в той час як їхній колега продовжував виступати соло в ролі барда.

- Ми приєднали ще одного басиста до нашого складу та створили альбом під назвою "Подих долі". Він вийшов на лейблі "Мун рекордз" у 2019 році. Потім ми також випустили кілька синглів, - ділиться Михайло.

Цікаво, що після повномасштабного вторгнення різними шляхами усі хлопці опинилися у війську - Антон доєднався до ЗСУ першим у жовтні 22-го року, згодом восени 23-го Михайло, також мобілізували Романа.

Перед початком повномасштабної війни Антон не мав жодного стосунку до військової служби — навіть строкову службу не проходив. Проте його мобілізували, він пройшов підготовку в Англії і став десантником. Брав участь у боях під Бахмутом. Під час його відпустки, коли я ще був удома, ми мали можливість зустрітися. Антон прагнув провести більше часу з родиною, але перед від'їздом до війська зібрав нас усіх у маленькому ресторані на прощання. Він дуже хотів пограти на барабанах, тому ми організували для нього репетиційну кімнату. Він закрився там і грав практично цілий день.

Після свого відпочинку Антон вирушив на військове навчання на один з полігонів, ділиться Михайло. Протягом всього лише кількох тижнів його близькі та друзі отримали трагічну звістку про те, що він загинув у Бахмутському районі.

Ужгород став свідком сумної новини про його загибель 27 квітня, і сьогодні минає два роки з того страшного дня. Хоча насправді, ми знаємо, що він загинув кількома днями раніше через обстріли їхніх позицій. У перші дні війни під Києвом загинув наш друг Володимир Бисага, який також був барабанщиком. Це все виглядало як певна містична іронія: всього за два тижні до своєї смерті Антон опублікував фотографію з Володею, підписавши "За тебе в строю". На жаль, незабаром і він сам втратив життя...

Михайло Готра каже, що Антон був дуже щирою людиною і дуже любив барабани.

- Коли ми їхали в поїзді на виступи та фестивалі, він ритми на колінах відбивав завжди... Перед виступом за келихом пива сидимо десь в пабі і він також завжди відстукує. Музика в ньому була постійно. Ритми - це було його життя... Коли тоді під час відпустки Антон грав на тій репетиційній базі, він залишив там свої барабанні палички. Його брат, також музикант-гітарист, приніс їх на похорон Антона. Коли військового ховали на Пагорбі слави, він їх поклав у могилу Антону...

Михайло регулярно згадує про свого друга і готується до другої річниці його трагічної загибелі. Він планує розповісти про Антона Рабела в ефірі телебачення, підкреслюючи його пам'ять та музику, яку той створив.

Нещодавно мав розмову з екс-дружиною Антона. Їхня донечка вже досягла п'ятирічного віку, і це просто чудово, що вона також займається грою на ударних і вже виступає на своїх перших концертах у дитячому садочку! Це приємна, світла згадка про її батька.

Внаслідок війни, розв'язаної російськими загарбниками в Україні, музикант Антон Рабела з Ужгорода залишив цей світ у віці 31 року.

Нехай пам'ять живе вічно!