На честь рятувальника Віталія Алимова.

15 березня 2024 року Одеса знову стала мішенню для російських атак — ракета влучила в Дачу Ковалевського. Серед рятувальників, які прибули на місце події, був 39-річний Віталій Алимов. Під час роботи над усуненням наслідків обстрілу ворог здійснив повторний удар. Віталій отримав тяжкі поранення і, на жаль, 16 березня помер у лікарні.

Віталій з'явився на світ 24 червня 1984 року в Білгороді-Дністровському. Згідно зі свідченнями друзів, він був надзвичайно чуйною людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Це бажання служити людям він втілив у житті, приєднавшись до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, де розпочав свою кар'єру пожежника-рятувальника в 2020 році.

"Мені відомо, що коли йому надали цю можливість, він без вагань прийняв її. Він навіть не зупинився на мить, коли отримав пропозицію працювати в ДСНС," - поділився брат Ілля.

Після піврічного досвіду роботи чоловік отримав посаду рятувальника-водія.

"Йому подобалася ця робота, я це бачила по його очах. Він вважав, що служба в ДСНС - це велика гордість та достойність. Хоч і розумів, що ця професія дуже важка та ризикована. Навіть коли він розказував якісь дрібнички про неї, то у нього очі світилися", - зазначила дружина Наталія.

Мати чоловіка, Марія, підтвердила, що її син завжди був гордий своєю професією. "Він постійно повторював: 'Я роблю добро для людей, я їм допомагаю, моя робота важлива'," - зазначила жінка. "І ми теж відчуваємо гордість за нього."

Чоловік був призваний до служби, але його діяльність була перервана внаслідок подвійного нападу російських сил на Одесу 15 березня 2024 року.

Начальник шостої державної пожежно-рятувальної частини в Одесі Олег Котелевський повідомив, що Віталій, прибувши на місце після вибуху, знаходився біля пожежного гідранта, де забезпечував безперервну подачу води для гасіння вогню, що спалахнув після першого обстрілу.

Колеги описують Віталія як надійного друга та справжнього фахівця, який віддавався своїй роботі на всі сто відсотків.

Жінка підкреслила, що Віталій завжди слугував взірцем для їхнього 17-річного сина Богдана, втілюючи в собі образ справжнього сильного і мужнього чоловіка.

"Коли батько був живий, Богдан часто звертався до нього словами: 'Тато, я мрію стати таким, як ти!'. І тепер він постійно повторює, що його батько — справжній Герой... Але всередині відчуває порожнечу, немов душа спорожніла. Ворожа ракета забрала не лише тата й чоловіка, а й наше спільне майбутнє," — поділилася Наталія.

Пара завжди отримувала задоволення від спільного приготування страв і мріяла про подорожі, які б вони могли здійснити разом. Віталій мав бажання навчити свого сина і сподівався на швидке завершення війни. Але, на жаль, доля виявилася інакшою...

30 серпня 2024 року на Алеї Героїв у Білгороді-Дністровському на честь Віталія Алимова встановили пам'ятний банер.

Вічна пам'ять Герою!