Вшанування пам'яті сержанта Вадима Горшкова, відомого під позивним "Турист".

Його досвід та навички ставали порятунком для товаришів.

Командир відділення розвідки 208-го батальйону ТрО, сержант Вадим Горшков загинув 1 жовтня 2024 року від удару російського дрона на Куп'янському напрямку.

Вадим народився 29 грудня 1979 року в селі Лизогубова Слобода Згурівського району (нині - Броварський район Київської області). У 1998 році закінчив школу та вступив до Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Здобув фах вчителя фізкультури і деякий час працював у столичній школі №226. Саме там і познайомився з майбутньою дружиною Вікторією.

"Я навчала англійської мови, а Вадим займався фізичною культурою. Одночасно він організовував різноманітні спортивні секції, зокрема туристичні. Він завжди був затятим читачем, переважно віддаючи перевагу історичним творам та книжкам, що стосуються військової тематики. У нашому домі ці книги були всюди, адже Вадим постійно їх купував," - згадує жінка.

Вадим мав глибокі знання з історії та займався дослідженням численних матеріалів, пов'язаних із військовою справою. Він часто відправлявся до лісу разом із сином Денисом та племінницею Катериною, де вони переправлялися через річки і вчилися орієнтуватися на місцевості, а також готувати страви на природі.

Залишивши кар'єру вчителя, чоловік почав працювати на заводі корпорації PepsiCo.

Коли навесні 2014 року Росія анексувала Крим й розгорілася війна на Донбасі, він розпочав військову кар'єру. Спочатку служив у місцевому військкоматі, паралельно проходив курси інструкторів.

Завдяки вчительському досвіду, Вадим легко справлявся з інструкторською справою і вмів простими словами пояснити складні речі з найрізноманітніших напрямів військової сфери. Його "фішкою" була топографія: багатьох військових чоловік навчив орієнтуватися на місцевості. Крім того, він їздив у зону АТО, щоб набути бойового досвіду - про це рідні воїна дізналися лише за десять років.

У 2015 році чоловік повернувся до цивільного життя на умовах контракту резервіста - щороку мав призиватися на інструкторські курси. Вадим також став активним учасником Самооборони Фастівщини та Фастівського козацького куреня Українського козацтва.

Двічі брав участь у парадах до Дня Незалежності України - до 25-річчя та 30-річчя. За спогадами дружини, для нього це було як ковток свіжого повітря.

Контракт резервіста закінчився у грудні 2021 року. Тоді ж почали формувати місцевий батальйон ТрО. Вадим, хоч і мав проблеми із зором, пройшов військово-лікарську комісію із позитивним висновком та приєднався до цього батальйону як інструктор.

Контракт на службу Вадим підписав 11 січня 2022 року, а вже 24 лютого о 5:45 отримав тривожне повідомлення про початок повномасштабної війни. Вийшовши з дому, він не повертався туди протягом наступних 40 днів. Протягом цього часу Вадим виконував різноманітні завдання - від навчання нових бійців до ремонту військової техніки.

Родичі згадують, як військові телефонували своєму інструктору, висловлюючи вдячність за знання, які неодноразово допомагали їм не лише зберегти власне життя, але й врятувати своїх товаришів.

У серпні 2022 року Вадим розпочав навчання за програмою підготовки інструктора базового рівня. Курс тривав місяць, після чого воїн отримав відповідне свідоцтво.

Командувач Сил територіальної оборони Ігор Танцюра перемістив його до 150-го навчального центру Командування Сил ТрО Збройних Сил України, який тільки розпочав свій процес формування.

Вадим продовжив своє навчання в Польщі та Чехії, а після повернення на батьківщину ділився здобутими знаннями з курсантами, які готувалися стати командирами відділень. Проте у нього була сильна прагнення повернутися до рідного батальйону.

"Я казала: як ти можеш залишити справу усього свого життя? Стількох хлопців ти врятував, навчаючи їх, і стількох ще ти можеш врятувати. Стільки хлопців тобі дзвонили, дякували, коли виходили з оточення, коли проривалися на позиціях, бо саме ти їх навчив. Але не змогла переконати, бо Вадим хотів бути зі своїми хлопцями", - згадує Вікторія.

У березні 2024 року Вадим знову вирішив повернутися до 208-го батальйону територіальної оборони. У травні він вирушив на бойові позиції в Харківській області. Виходи на завдання іноді тривали до 10-15 днів. Після повернення, коли у нього був вільний час, чоловік займався домашніми справами в будинку, де разом із побратимами облаштувався. Також він ділився з бійцями своїми знаннями та досвідом.

Вадим востаннє спілкувався з дружиною 30 вересня. У цей період вони займалися підготовкою документів для його переведення на посаду інструктора в новий навчальний центр, що створювався в одній з бригад територіальної оборони.

Уранці 1 жовтня Вікторія надіслала чоловікові побажання з нагоди Дня захисника України. Проте вже ввечері її спіткала жахлива новина — Вадим загинув. Граната, скинута з російського дрона, влучила в місце, де він намагався знайти укриття від того ж самого дрона.

Два дні побратими намагалися під постійними обстрілами забрати тіло Вадима Горшкова. Згодом вони їздили разом з Вікторією на впізнання, привезли особисті речі воїна і зараз постійно підтримують його родину.

Представники навчальних центрів звернулися до дружини загиблого з проханням передати матеріали, які він зібрав протягом десяти років для підготовки військових. Вікторії спочатку було важко погодитися на цей крок, адже кожна карта, компас і кожен документ були для неї нагадуванням про чоловіка. "Але я вирішила, що віддам усе. Нехай це служить хлопцям і допомагає їм, щоб нашим дітям не довелося йти на війну," – ділиться жінка.

Протягом свого життя Вадим Горшков був удостоєний численних нагород за високий професіоналізм та відповідальне виконання своїх обов'язків. Він ділився знаннями, що допомагають зберегти життя українським військовим.

Вдячність і пам'ять Герою!