У пам'ять про спеціального підрозділу Геннадія Керничного, що мав позивний "Вікінг".

Протягом п'яти років я виконував бойові місії, користуючись протезом.

Геннадій з'явився на світ 29 січня 1997 року в Вінницькій області. Він здобув освіту в Буковинському ліцеї, який спеціалізується на посиленій військово-фізичній підготовці, де його вважають одним із найяскравіших випускників. "Його любов до життя була такою, як може відчувати лише справжня свобода!" - діляться спогадами про нього в ліцеї.

Юнак володів званням майстра спорту з бойового самбо.

У грудні 2014 року Геннадій прийняв рішення приєднатися до Збройних Сил України. Вже в наступному році він активно брав участь у бойових діях, зокрема в битвах за Дебальцеве, Мар'їнку, Станицю Луганську, Щастя, Веселу гору, Зайцеве та Золоте-2.

Під час виконання своїх обов'язків захисник зазнав двох контузій. У 2018 році він втратив частину ноги (відірвано стопу) і протягом наступних дев'яти місяців проходив тривале лікування.

"Відновлення було справжнім випробуванням, але на одному з кадрів Геннадій, попри кульгавість, вже намагається підняти значну вагу. Я кричу на весь зал, закликаючи його зупинитися, але це ж Керничний - він ніколи не йде на компроміс!" - ділиться спогадами волонтерка Оксана Корчинська.

Життєрадісний, енергійний, сміливий, навіть після важкого поранення "Вікінг" не втрачав завзяття: брав участь у міжнародних і спортивних змаганнях ветеранів Збройних сил України та армій дружніх країн, інвалідів, пройшов у Збірну України, проте відмовився від участі на користь служби.

У 2020 році у Харкові він був учасником змагань з кросфіту серед ветеранів АТО/ООС, які втратили кінцівки. Тоді зібралося 19 спортсменів з 15-ти міст України. Перше місце серед дебютантів посів Геннадій.

Із перших хвилин повномасштабного вторгнення РФ в Україну чоловік захищав Київщину. Брав участь в обороні Макарова, Лютежа, Козаровичів, штурмі і зачистці Мощуна, Ірпеня, Бучі, Гостомеля. Далі воював на Харківщині - звільняв з побратимами Прудянку, Супівку, Кочубеївку.

Наступні бойові маршрути "Вікінга" описує Барська міська рада: "Бої за Донецьк. Штурм та звільнення Ямпіля, оборона та напад на Вуглегірську ТЕЦ, Новолуганське, Мала Миколаївка, Отрадівка, Іван Град, Опитне. Протягом 10 місяців місто Бахмут стало ареною активних дій. У процесі виконання завдань безпосередньо організовував розвідувальні операції та проводив розвідку вихідних точок і маршрутів пересування військ."

Марина Соколова, очільниця Центру реінтеграції ветеранів АТ "Українська оборонна промисловість", пригадує осінь 2022 року. Тоді, на одному з блокпостів у Донеччині, зупинилася колона волонтерських автомобілів, щоб дати дорогу кільком американським "Хамві", в яких перебували українські спецпризначенці, що мчали без зупинок. На передньому автомобілі, за кулеметом, у касці, масці та балаклаві сидів Геннадій.

У певний момент Гена став для мене символом спеціальних сил. До нього і після було безліч людей, але мої думки невпинно пов’язують ці риси саме з ним, - поділилася жінка. - Якби спеціальні сили не мали свого роду військ, то заради Гени їх варто було б створити. Ці тактичні вояки, здатні на все в умовах війни, нагадують його. Він неймовірно привабливий, але тримає чужих на відстані, уважно спостерігаючи. Його довіру і усмішку з ямочкою на щоках ще потрібно заслужити. (...) Мати таку витримку, бути таким благородним і делікатним, володіти невичерпним оптимізмом - це щось більше, ніж звичайна людська сила.

За бойові заслуги Геннадій Керничний відзначений такими нагородами: орденами "За мужність" ІІ та ІІІ ступеня, "За військову службу Україні", "За пролиту кров в боях за Україну", "За взірцевість" ІІ та ІІІ ступеня, "Іду на ви" І ступеня, "За воїнську доблесть", "Воля і мужність", "За оборону рідної держави", "Учасник АТО", "Учасник ООС", "За оборону Мар'їнки", Орден Покрови Козацтва та нагородною зброєю Glock 17.

На відбірковий етап Ігор Нескорених 2023 року Геннадій приїхав до Львова з Бахмута.

Без жодної підготовки та тренувань, він підходив до кожного спортивного змагання з максимальною серйозністю, ніби це була найважливіша справа в його житті. Лише через годину після закриття церемонії Гена вже перебував на вокзалі – у Бахмуті його чекали побратими. Гена – справжній воїн, готовий боротися до останньої краплі крові. Це людина з глибокими цінностями та безмежною жертовністю, для якої "Україна понад усе" завжди залишалася і залишається головним. Таку інформацію поширюють на сторінці Invictus Games: Team Ukraine.

Сержант загинув 23 вересня внаслідок ворожого fpv під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку. Лише кілька днів раніше, 19 числа, Геннадій провів короткий час у Києві. Ці години "Вікінг" присвятив підтримці якомога більшої кількості побратимів, які пережили ампутації. Лікарі наполягали на госпіталізації, адже помітили, що його культя була натерта. Проте Геннадій відмовився від лікування.

"Справжній герой! Титан, який, попри втрату частини ноги, не здався і продовжував захищати свою батьківщину. Йому назавжди 27! Протягом свого життя він вчинив усе, що можливо й неможливо, у боротьбі з ворогом", - зазначають про вихованця Буковинського ліцею.

Прощання із захисником відбулося у рідній Слободі-Гулівській на Вінниччині.