Підсумки зустрічі в Мюнхені: Європа починає прокидатися, і в Парижі запевняють, що більше не допустять сну.
Україна остаточно заявила про свою самостійність, підтвердивши свою роль як ключового геополітичного агента змін у Європі.
Переговори щодо завершення конфлікту між Росією та Україною фактично розпочалися, водночас посилюються протиріччя між США та Європейським Союзом. Не має сенсу знову повторювати, хто і що висловлював (цю інформацію вже неодноразово обговорювали). Тому давайте відразу перейдемо до ключового питання: які загальні підсумки можна підвести, а найголовніше - що Мюнхен надав Україні та чого її позбавив? Звісно, не можна обійти ще одну важливу тему, яка логічно випливає з попередньої - терміновий саміт європейських лідерів у Парижі. Тож розглянемо все по порядку.
"Холодний душ" для Європи та перспективи для України
Дипломат Вадим Трюхан спочатку звернув увагу на те, що деякі експерти поспішили провести паралелі між цьогорічною Мюнхенською конференцією та подіями 2007 року, коли Путін виступив із своєю "відомою" промовою, що стала початком деградації міжнародного права та занепаду демократичних цінностей, які не змогли адекватно відповісти на виклики авторитаризму. Проте, на його думку, таке порівняння є недоречним.
"Якщо 2007 рік ознаменувався початком європейського занепаду, то ця конференція може стати сигналом для відродження Європи та відновлення її суб'єктності," - підкреслює він.
Американські прихильники Трампа рішуче та без вагань виявили свою позицію, "охолодивши" європейських лідерів із явною впевненістю у своїй правоті. Однак їхній "холодний душ" не залишився без реакції.
"Лише через кілька годин після їхніх виступів у залі почали лунати голоси, які явно контрастували з американським наративом. Це вказує на те, що Європа вже давно була готова до змін, але їй не вистачало імпульсу. І, можливо, саме віцепрезидент США Джей Ді Венс, виконуючи роль "незручного посланця", став каталізатором цього процесу", - зазначив Трюхан.
Цей саміт став важливою віхою для України: вперше наша країна стала помітно сприйматися як невід'ємна частина Європейського простору.
"Виступи президента Зеленського, українських військових та героїзму нашого народу стали основними темами заходу, що свідчить про визнання наших досягнень у 11-річній боротьбі з російською агресією. Раніше, до початку цієї конференції, існували сумніви щодо здатності Європи взяти на себе оборонні функції США, але тепер настрій значно покращився. Україна в Мюнхені остаточно утвердила свою суб'єктність і закріпила статус геополітичного рушія змін на континенті," - зазначив дипломат.
Європа - принаймні риторично - показала зуби. Але одних слів замало. Наступні місяці продемонструють, були ці заяви лише емоційною реакцією чи справжнім наміром діяти.
"На думку Вадима Трюхана, конференція в США може стати знаковою подією, що символізує їх поступове відсторонення від Європи. Цей розрив, за його словами, надовго залишиться в пам'яті як стратегічна помилка Вашингтона."
Політолог Ігор Рейтерович вважає результати Мюнхенської конференції більш оптимістичними, ніж песимістичними.
"Безсумнівно, результати могли б бути й кращими, однак серйозних невдач не спостерігалося. Україні вдалося укріпити та розширити кілька важливих зв'язків, зокрема з партнерами зі США. Деякі питання нарешті отримали розвиток, і це вже можна вважати позитивним моментом," - зазначає він.
Виступ Ді Венса частково змістив вектор уваги на американо-європейські відносини: "Ключова проблема - не ставлення американців чи європейців до Росії та війни, яку вона почала в Україні. Наразі є дуже великі проблеми у саме відносинах між ними. І для України це виклик. Адже ми б хотіли, щоб було визначено якусь спільну колективну позицію, яка була б представлена РФ. Але поки що цього немає і близько. Виходить так, що на певному етапі ЄС буде вирішувати два паралельні питання: завершення війни та налагодження відносин із США. Це буде забирати додаткові сили та ресурси і відповідно - менше уваги може приділятися саме російсько-українській війні".
Водночас цей розвиток подій має і важливий побічний ефект: Європа, схоже, нарешті прокинулася.
"Заяви Ді Венса, стали для європейців "холодним душем" - ера комфортного існування під американською "ядерною парасолькою" завершується. Відсидітися не вийде - Європа мусить активніше реагувати на виклики безпеки. І для України це позитивний сигнал. Цей процес має продовжитися, і ми розраховуємо, що результати не забаряться", - зазначив Ігор Рейтерович.
Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента", підсумовуючи результати конференції в Мюнхені, зазначив: "Виступи представників США, зокрема віцепрезидента, стали справжнім шоком для європейців. Багато з лідерів Європи після цього були змушені змінювати свої промови, адже їм потрібно було дати відповідь Ді Венсу. Наприклад, німецька сторона не очікувала, що, прикриваючись розмовами про 'демократію', їх звинуватять у тому, що вони не дозволяють неонацистам вільно діяти на території Німеччини".
Експерт у галузі політології підкреслює, що для європейців Україна є важливою складовою їхньої системи безпеки: "Наступні рішення будуть прийматися з урахуванням можливого зменшення військової присутності Сполучених Штатів в Європі. Це матиме значний вплив на подальшу долю євроатлантичного співробітництва".
Одночасно фахівець переконаний, що висловлювання американських представників ще більше об'єднали Європу.
Багато європейських лідерів почали висловлюватися щодо Росії з більшим запалом, ніж раніше. Яскравим прикладом цього є виступ президента Німеччини Вальтера Штайнмаєра, який довгий час вважався прихильником проросійської політики. Однак його промова на Мюнхенській конференції стала несподіванкою для багатьох, оскільки він підкреслив, що Європа не повинна виглядати "як налякані олені, що стоять на шосе у світлі фар". На думку Олександра Леонова, в Європі усвідомили необхідність не лише змінюватися, а й робити це швидко.
Екстрений саміт у Парижі - перший важливий "дзвіночок"
На наступний день у Парижі відбувся терміновий саміт європейських лідерів, ініційований президентом Франції Еммануелем Макроном. У заході взяли участь канцлер Німеччини Олаф Шольц, прем'єр-міністр Італії Джорджія Мелоні, прем'єр Польщі Дональд Туск, прем'єр Великої Британії Кір Стармер, а також генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.
Цей саміт фахівці характеризують як "безпосередній наслідок Мюнхена" або "його природне завершення".
"На зустрічі в Мюнхені США фактично поставили Європу перед новими викликами: формат відносин зазнає змін, і європейцям потрібно буде взяти на себе більшу відповідальність та витрати. Це не стало несподіванкою, адже американська сторона вже давно давала зрозуміти, що необхідно переосмислити підходи до трансатлантичного партнерства. Тож, замість того щоб виражати здивування, європейські країни об'єдналися за столом переговорів, щоб розробити нову модель співпраці," - зазначає Ігор Рейтерович.
Ключове питання: наскільки швидко Європа усвідомить цю гру та почне діяти більш рішуче, у тому числі й щодо США?
"Екстрений саміт є безпрецедентною ініціативою, але його організацію слід було розпочати значно раніше, без очікування промови Венса. Європейським країнам давно потрібно було розробити стратегію співпраці з потенційною новою адміністрацією США, реагуючи не лише на публічні заяви, а й на очевидні політичні сигнали. Тепер їм доведеться відшкодовувати втрачене в умовах термінового режиму", - підкреслює Ігор Рейтерович.
Експерт зазначив, що наступного тижня прем'єр-міністр Великої Британії Стармер відправиться до Сполучених Штатів для переговорів із Трампом.
Європейські лідери, безумовно, спробують донести до Трампа свої вимоги щодо його участі в переговорах стосовно України та висловити свої аргументи. Вірогідно, що ця позиція буде сформульована і передана ще до візиту Стармера до Вашингтона. Європейським країнам необхідно виробити єдину, узгоджену стратегію та почати активно її відстоювати. Британський прем'єр стане тим, хто представить Трампу конкретні пропозиції, детально пояснюючи, що саме готова зробити Європа і на яких умовах.
А це Вадим Трюхан: "Йдеться не просто про зустріч лідерів Європейського Союзу і Великої Британії. Це прояв кількох важливих тенденцій. По-перше, стає очевидним, що ні ЄС, ні НАТО не є абсолютною гарантією безпеки для Європи. Відтепер європейці більше не можуть собі дозволити залежати від примх угорського прем'єра Орбана чи словацького прем'єра Фіцо, які відкрито грають на руку Кремля, або ж від позиції трампістів щодо НАТО".
На думку спеціаліста, в Європі поступово виникає нове ядро держав-лідерів, які усвідомлюють екзистенційну небезпеку, що походить від неформального союзу між Путіним і Трампом.
"Необхідно відокремлювати Сполучені Штати як націю від політики Трампа, який, здається, вважає Росію більш вигідним партнером, ніж європейські союзники, хоча Америка підтримує стратегічне співробітництво з Європою вже більше восьми десятиліть", - зазначив дипломат.
Сам факт проведення саміту в Парижі - позитивний крок, що демонструє готовність європейських лідерів діяти більш самостійно. Однак є й мінус: президент України Володимир Зеленський не зміг взяти в ньому участь через запланований державний візит до ОАЕ.
Безперечно, українська тематика займе центральне місце на саміті. Існує ймовірність, що саме в Парижі можуть бути закладені основи нового політичного формату, який окреслить позиції щодо агресивних авторитарних режимів, зокрема Росії, а також стосовно трампістської Америки, що фактично відсторонюється від Європи. Є підстави сподіватися, що в Європі активізуються зустрічі в різних форматах без участі тих, хто не готовий протистояти авторитаризму, як-от Орбан чи Фіцо. Якщо "Паризький процес" стане системним, Україна може зайняти в ньому важливе місце, - зазначає Трюхан.
У цьому контексті фахівець підкреслив, що Лондон готовий відправити свої збройні сили в Україну.
"Як найближчий і традиційний союзник США, Велика Британія здатна відіграти роль "месенджера", який передаватиме європейську позицію та водночас намагатиметься не допустити повного відходу Америки від європейської безпеки".
Для європейців, ймовірно, це найраціональніший підхід до встановлення зв’язку з Трампом.
"Отже, Лондон не тільки утверджує своє становище як головна військова потуга Європи, але й набуває статусу можливого конструктора нових трансатлантичних зв’язків", - стверджує Вадим Трюхан.
Журналіст Віталій Портніков також висловив свою думку з цього приводу: "Саме скликання цієї зустрічі є безпрецедентним явищем, що свідчить про шок європейських лідерів, викликаний як першим телефонним дзвінком Трампа до Путіна, так і швидким розвитком контактів між їхніми адміністраціями".
Вражає також те, що під час цих зустрічей обидва учасники не беруть до уваги ані інтереси Європейського Союзу, ані позицію України щодо того, яким чином має відбуватися процес мирного врегулювання на російсько-українському фронті. Крім того, Трамп, очевидно, вірить, що зможе досягти угоди з Путіним без необхідності узгоджувати її з Києвом або європейськими державами.
Цей страх і потреба створити спільну стратегію, яка вже не базуватиметься лише на сподіваннях на раціональність американської адміністрації, актуалізують надзвичайний саміт європейських лідерів та генерального секретаря НАТО, що відбудеться в Єлисейському палаці. І, до речі, лише після цього заходу ми зможемо зрозуміти, на що здатна Європа і які рішення вона може ухвалити, коли змушена діяти не спільно зі США, а, радше, всупереч прагненням Трампа налагодити особливі відносини з Путіним та іншими авторитарними лідерами сучасності, - підкреслив Портніков.
