Привид політичних виборів: Хто і як в Україні торгує партіями?

Улітку 2024 року новим лідером партії "Сильна Україна", яку раніше очолював екс-нардеп Сергій Тігіпко, став Батир Усаров. Про цю особу відомо небагато: він не мав попереднього політичного досвіду, не володів бізнесом і не мав нерухомості. Проте за свої понад тридцять років життя йому вдалося отримати два звинувачення у кримінальних справах.

Згідно з інформацією аналітичної платформи YouControl та даними з реєстру судових рішень, у 2017 році Усаров разом з товаришами безуспішно намагався викрасти дві бетонні плити, а через кілька днів в іншому місці їм вдалось вкрасти сушильний комплекс. В результаті цього інциденту Усаров отримав випробувальний термін тривалістю два роки. Однак у 2023 році він знову скоїв правопорушення, вкравши навушники, що були залишені на стійці в кав'ярні. За цей злочин Усаров був покараний ще одним дворічним випробувальним терміном.

Цей професійний досвід, безумовно, може слугувати хорошою основою для керівництва партією. Насправді, трансформації в "Сильній Україні" є лише одним із численних свідчень функціонування політичних партій на ринку.

Зазвичай, несподіване призначення нового лідера, який не відомий широкій аудиторії, або ж зміна назви, можуть свідчити про те, що партія була продана.

Створити власну політсилу - завдання важке, а взяти участь у виборах без неї - неможливо. Проблему вирішує наявність декількох мільйонів гривень та допомога "бізнесмена", який на цьому спеціалізується.

У рамках одного з досліджень Рух ЧЕСНО вивчав, яким чином відбувається купівля та продаж політичних проєктів в Україні, спираючись на приклади діяльності таких "бізнесменів".

У період воєнного стану в Україні створення нових політичних партій є неможливим. Проте ця законодавча норма не суттєво заважає тим політикам, які поки не мають власної політичної сили, але вже розмірковують про майбутні вибори.

Варто підкреслити, що офіційно придбати партію не можна, однак при наявності певної суми грошей та відповідної пропозиції це може бути досить просто.

Подібні практики існували давно, але нині це набуло більшого масштабу. Якщо раніше одна людина могла мати одну чи декілька партій на продаж, то тепер існує, ймовірно, організований бізнес. Так із маловідомим широкому загалу Денисом Нечепоруком пов'язані десятки політсил, зокрема й згадана вище "Сильна Україна".

Денис Нечепорук вже давно займає активну позицію в політичному житті, адже тричі намагався потрапити до Верховної Ради, проте кожного разу його спроби виявилися невдалими. У 2020 році він рішуче виступав проти заходів, пов'язаних з пандемією COVID-19, вважаючи, що вірус – це вигадка, а сама пандемія існує лише в обговореннях медіа.

Відеоматеріал з профілю Дениса Нечепорука на Facebook.

Політична діяльність Нечепорука почалася в період з 2008 по 2012 рік, коли він працював помічником депутата від Комуністичної партії Володимира Даниленка. У 2014 році Нечепорук заснував політичну силу, відому як "Контроль. Порядок. Справедливість". Проте, на вибори 2020 року ця партія змінила свою назву на "Партію простих людей Сергія Капліна", хоча насправді не мала жодного відношення до самого Капліна і була просто клоном вже існуючої "Партії простих людей". У 2020 році Нечепорук також став лідером партії "Товариш".

Наступним значущим періодом у житті Нечепорука став 2023 рік. У цей час він, ймовірно, зміг взяти під свій контроль щонайменше шість політичних проєктів. У наступному році ця кількість зросла до восьми або навіть більше.

Встановити, що всі ці політичні партії мають спільного спонсора, не становить великої складності. Що ж їх об'єднує? Перш за все, це телефонний номер. Принаймні шість партій вказали в своїх контактних даних номер, який, ймовірно, належить Нечепоруці.

Згідно з інформацією, пов'язаною з цим номером телефону, Денис Нечепорук займається не лише продажем партій, а й діяльністю в сфері громадських організацій. Це може пояснити велику кількість ГО, зареєстрованих на його ім'я – більше 40. Хоча ці організації не проводять активних публічних заходів, серед них є деякі цікаві приклади, такі як "Союз дружби та співпраці 'Україна - Росія'".

Також варто звернути увагу на підпис до профілю Нечепорука в мобільному додатку GetContact: "Реєстрація. Партії. 50.000. Зустріч". Зокрема, цей тег може вказувати на можливу вартість покупки партії. Ми зв'язалися безпосередньо з Нечепоруком, щоб уточнити цю інформацію:

Ми отримали рекомендації, що ви зможете надати нам підтримку. Ми плануємо організувати партію і нам потрібна юридична особа, а також бажано громадська організація. Чи зможете ви нам допомогти?

- Є, звичайно (і партія, і ГО - прим.ред.), - Нечепорук.

- Чи можете надати інформацію щодо фінансів? І в якому терміні?

- 50 тисяч доларів, приблизно 60 тисяч доларів разом під ключ. По строкам - 3 неділі, - Нечепорук.

- Вам треба дати, хто буде керівником? Що ще треба?

Керівники місцевих організацій, які складають чотирнадцять осіб, - Нечепорук.

Отже, це 60 тисяч, але ви могли б знайти інший спосіб оплати, окрім готівки?

- Вполне возможно, - ответил Нечепорук.

Також Денис Нечепорук запропонував обговорити деталі при особистій зустрічі в Києві. А втім, вона так і не відбулася, адже ми насправді не зацікавлені в купівлі ні партії, ні громадської організації.

Окрім уже згаданого номера телефону, партії Нечепорука об'єднують ще декілька факторів. Серед них - як електронні адреси, так і фізичні. За даними YouControl, у контактах партій вказані пошти "@ukr.net" зі схожими іменами - "ukrparty", "UKRPARTY", "newparty2023" та інші. Для цього домену не потрібні унікальні телефонні номери, щоб зареєструвати нову адресу.

Ще одна спільна риса цих політичних сил полягає у наявності фіктивних лідерів, багато з яких мають кримінальні звинувачення. Це стосується не лише Батира Усарова, який був помічений у крадіжці навушників. Наприклад, партію "Вільні та вірні" очолює Ярослав Конуп. Згідно з даними YouControl, у період 2014-2015 років на нього було заведено кілька кримінальних справ, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків та крадіжками, в тому числі він вчинив крадіжку холодильника у власної матері.

Ще один варіант – це ситуація з Ганною Пасічник, яка, за чутками, є главою партії "Нова сила". У 2023 році їй було відібрано батьківські права через неналежний догляд за дітьми та зловживання алкоголем. Проте всього через півроку Пасічник, згідно з офіційними документами, стала керівником партії. Такий приклад далеко не єдиний, адже більшість політичних структур Нечепорука формально очолюють особи, які, принаймні, ніколи не брали участі в політичному житті.

Чи є цей бізнес успішним? Об'єктивно оцінити це досить складно, але, ймовірно, Нечепоруку вдалося реалізувати принаймні одну партію. У 2024 році Лейбористська партія змінила свою назву на "Ми - кам'янчани". Протягом приблизно року її очолював Нечепорук, а новим лідером став Михайло Іванішен. У 2020 році він намагався потрапити до Кам'янець-Подільської міської ради від "За майбутнє", але не був обраний. Отже, існує ймовірність, що партія "Ми - кам'янчани" продовжить функціонувати як фактично регіональний проєкт.

Цікавий випадок стався з партією "Слава", яка раніше носила назви "Козацька слава" та "Євротурбота". За інформацією з реєстрів, Нечепорук отримав контроль над нею наприкінці 2023 року. Тоді ж змінилася адреса партії, а в контактних даних з'явився згаданий номер телефону. Проте вже через рік суд ухвалив рішення про заборону діяльності партії через її антиукраїнські дії. Таким чином, придбання такої політичної сили навряд чи можна вважати вдалою інвестицією.

Успіх бізнесу Нечепорука не обмежується лише обсягами реалізації продукції. Крім уже згаданої громадської організації "Союз дружби і співробітництва 'Україна - Росія'", аналітичні дані YouControl вказують на те, що Нечепорук також має бізнес у Росії. У 2023 році він заснував компанію "Юстур 2023" у казанському регіоні. Інформація про цю компанію є обмеженою, оскільки вона не проводить публічних активностей. Згідно з реєстраційними даними, Нечепорук відкрив туристичне агентство в Росії. Також варто зазначити, що він володіє кількома туристичними підприємствами в Україні, однак про їхню діяльність немає жодних відомостей.

Чи є можливість залучення таких компаній для відмивання грошей, зокрема з Росії? Це цілком імовірно. Проте наразі немає офіційних доказів цього, тож Денис Нечепорук може бути просто підприємцем, який має бізнес в Росії, цікавиться українською політикою та управляє багатьма українськими партіями.

Варто також нагадати, що партії та громадські організації можуть отримувати місця у виборчих комісіях. Тому така концентрація політсил та ГО в руках однієї людини з російськими зв'язками стане значно небезпечнішою за умов наближення повоєнних виборів.

З початку широкомасштабного вторгнення принаймні 78 політичних партій змінили своїх лідерів, а 39 з них змінили свої назви. Серед цих партій є й ті, що пов'язані з Нечепоруком, але це не є вичерпним списком.

Наприклад, керівництво забороненої партії ОПЗЖ зазнало змін. Якщо раніше цю посаду обіймав Юрій Бойко, то з жовтня 2024 року новим лідером став Руслан Астахов, який раніше працював помічником Бойка.

Зазначимо, що партія ОПЗЖ не подає фінансові звіти з 2020 року, проте навіть заборона її діяльності не звільняє від цього обов'язку. Тому за останні декілька років НАЗК неодноразово подавало до суду на Бойка, який був головою ліквідаційної комісії партії. Тепер свіжі позови 2025 року адресують Руслану Астахову.

Ще одним цікавим прикладом є "Партія миру та розвитку". До 2019 року вона називалась "Опозиційний блок - Партія миру та розвитку". Тоді до неї позивався нині заборонений Опоблок з вимогою змінити назву, що і сталося. У 2019 році перед парламентськими виборами "Партія миру та розвитку" об'єдналася з Опоблоком та ще декількома партіями.

Після цього моменту партія не проявляла жодної активності до середини 2024 року. Тоді на чолі організації став Ігор Чумаченко, який є депутатом Запорізької міської ради від Опозиційного блоку. Як можна зрозуміти з декларації, попередній голова партії Віталій Кисіль наразі виконує обов'язки радника мера Запоріжжя.

Обидва згадані політики мають прямий зв'язок з Ахметовим. Згідно з їхніми деклараціями, Кисіль у 2023 році отримав більше 7 мільйонів гривень заробітної плати від компанії "Метінвест", тоді як Чумаченко в 2024 році отримав понад мільйон гривень від профспілки "Запоріжсталі". Відтак "Партія миру та розвитку" має всі шанси стати ключовою платформою впливу Ахметова на виборах після війни, якщо її не спіткає доля Опоблоку.

Список партій, що змінили свої назви, може бути дуже тривалим, проте точно визначити, чи була якась з політичних сил придбана, або ж відбуваються лише внутрішні трансформації, практично неможливо.

Що більше в Україні та за кордоном говорять про вибори, навіть за відсутності умов для їхнього проведення та постійних наступів росіян на фронті, то активнішим буде ринок політичних партій. Побороти його повністю можливо буде після оновлення закону "Про політичні партії".

Реформа повинна, серед іншого, значно полегшити процес реєстрації нових політичних партій. Сьогодні для цього потрібно зібрати тисячі підписів, провести збори, затвердити статут і програму – весь цей процес є тривалим і вимагає великих ресурсів. Проте, робота над реформою триває з 2020 року, і оновлений законопроєкт досі не було подано на реєстрацію.

Поки цього не сталося, а ринок партій продовжує існувати, ним можуть скористатися не лише українські політики, що шукають собі політсилу, а й Росія. Про це свідчать як десятки партій під контролем однієї людини з російським бізнесом, так і можливе переродження Опоблоку.

Протидіяти російському впливу в сучасних умовах є складним завданням, але цілком здійсненним. Однак для цього необхідна ефективна співпраця між Службою безпеки України, контролюючими інституціями, такими як Національне агентство з питань запобігання корупції, а також Міністерством юстиції, яке відповідає за реєстрацію змін у політичних партіях.