Що ми споживаємо щодня? Екологи роз'яснили, які проблеми існують із водою в Україні.

Україна займає одне з найнижчих місць у Європі за обсягом прісної води на кожного жителя. Чимало водойм уже втрачено, а інші зазнали забруднення. Яка ситуація з водними ресурсами в Україні, де вже існує загроза для безпеки води, і чи справді сільська вода чистіша, ніж міська – дізнайтеся в матеріалі РБК-Україна.

Згідно з оцінками наукових установ Європи та України, Україна перебуває на одному з останніх місць серед європейських країн за показником водності, що визначається кількістю та обсягом водних ресурсів на одну особу.

"Людям складно це оцінити, бо вони бачать навколо себе річки озера, водойми, стави, і не вбачають в цьому якихось проблем. Бо виглядає все ніби так, як має бути. У нас є ілюзія, що в Україні достатньо води. Насправді у нас води вкрай мало", - зауважує член Ради Українського водної асоціації, завідувач кафедри екології та охорони здоров'я Західноукраїнського національного університету Леонід Бицюра.

Він разом з підприємцем і віце-президентом Української водної Асоціації Артемом Широю розповідають РБК-Україна про основні проблеми з водними ресурсами в Україні, регіони з найбільш забрудненою водою і про те, чому ощадливе ставлення до ресурсів має стати основою нашого мислення.

Водні ресурси України займають лише 4% її площі, а з урахуванням боліт цей показник трохи зростає. До них належать річки, озера, водосховища, ставки та канали. Річкова система країни не відзначається густотою, а природних великих водойм небагато. Багато боліт, які грають ключову роль у підтримці водного балансу та біорізноманіття, були осушені. Підприємства активно видобувають воду, а вже й так високий рівень забруднення води погіршується через військові дії.

Різниця по водоємності національних економік України і Польщі відрізняється удвічі. Це означає, що ми споживаємо води на одиницю продукції удвічі більше, пояснює науковець. В Німеччині, Франції, Великій Британії, де налагоджений облік води і впроваджені раціональні рішення, підприємства споживають набагато менше водних ресурсів в розрахунку на одиницю ВВП.

В Україні існує проблема з точністю інформації стосовно водних ресурсів, - зазначив Леонід Бицюра (фото: РБК-Україна/Віталій Носач).

Багато країн почали усвідомлювати значення поняття "віртуальна вода", що представляє собою кількість води, необхідну для виробництва певного товару або послуги. Наприклад, для вирощування одного кілограма пшениці потрібно приблизно 1300 літрів води. А в одному яблуці міститься близько 70 літрів води, які були використані під час його вирощування.

"Щоб виробити одну тонну зерна, треба спожити 200-500 тон води. Це тільки одна культура. Якщо порахувати все разом, то цифри просто шалені", - зауважує Артем Шира.

За зовні "звичним" експортом чи споживанням продуктів часто йде значне виснаження водних ресурсів країни. Усвідомивши загрозу виснаження підземних вод, Саудівська Аравія та ОАЕ відмовились від виснажливого землеробства й почали інвестувати в аграрний сектор інших країн, споживаючи вже їхню "віртуальну воду", а не свою.

Леонід Бицюра і Артем Шира вважають, що Україні необхідно модернізувати водну інфраструктуру відповідно до сучасних умов, аби зменшити втрати та ефективніше використовувати водні ресурси. Для цього важливо спершу створити точний облік води та усвідомити, скільки води насправді доступно в країні.

"В Україні немає ідеальної системи обліку води на державному рівні. Тому ми отримуємо значно різні дані від різних міністерств і агентств. Хоча існують відносно точні показники щодо води, що надходить з опадів та водотоків, які перетинають кордони країни, інші статистичні дані, що узагальнюють інформацію про водокористування за категоріями споживачів, такими як комунальні підприємства, сільське господарство, промисловість та гідроенергетика, внаслідок відсутності повного контролю над фактичними обсягами водозабору, виявляються менш точними", - зазначає Леонід.

За підрахунками Української водної асоціації, в Україні за водну політику відповідають аж 24 органи. На думку Леоніда Бицюри, це створює розпорошеність відповідальності. Одна з проблем - звести всі дані в єдину систему. В Асоціації зустрічали випадки, коли за ту чи іншу інформацію державний орган має заплатити гроші іншому держоргану, щоб отримати ту чи іншу інформацію. Ще один момент - вартість води в Україні не відображає реалій, які склалися.

"Інформація про споживання води часто є ненадійною — компанії занижують показники, оскільки це безпосередньо впливає на їхні витрати: більше води — вищі витрати на кінцевий продукт. Якщо б ми враховували реальну вартість води, наприклад, при вирощуванні пшениці, ціна на зерно зросла б у кілька разів. Нині вартість зерна формується не на основі витрат, а через біржові механізми та попит", — зазначає експерт.

"У будь-якому місті приблизно половина споживаної води йде не на житлові приміщення, школи чи дитячі садки, а на потреби підприємств. Держава надає субсидії на постачання води для всіх користувачів. Таким чином, підприємства отримують воду за ціною, яка вдвічі або втричі нижча від ринкової. Якби вартість води була справедливою, це б сприяло розвитку бізнесу у сфері очищення води та впровадженню заходів для зменшення її споживання. Наприклад, в Україні вартість води для підприємств складає близько 20 гривень, в той час як у Польщі аналогічні підприємства платять 150 гривень." - зазначає Артем Шира.

Фото: В громадах часто не знають, які саме зміни вони мають впроваджувати, - Артем Шира (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Одна з основних проблем в українських громадах полягає у відсутності ресурсів для контролю, обліку та моніторингу якості води і ефективності її використання, зазначає Леонід Бицюра. Інфраструктура країни застаріла, адже більшість водопостачальних систем були збудовані ще за часів Радянського Союзу. Наразі моніторингова мережа в Україні складається приблизно з 400 точок для контролю поверхневих вод і стільки ж для підземних. Для порівняння, в невеликому Ізраїлі функціонує 11 тисяч свердловин, які забезпечують контроль за водністю та обсягом водних ресурсів.

Це особливо очевидно під час спілкування з місцевими громадами. Я проводив опитування на місцях і запитував: "Чи маєте ви станцію для моніторингу підземних вод?" Відповідь була: "Ні". "А чи є у вас станція моніторингу річки?" Знову ж таки, відповідь: "Немає. І гідрометеорологічної станції теж немає". Як можна працювати в таких умовах? Дехто з міжнародних джерел допомагає. Наприклад, супутники здатні знімати всю поверхню нашої планети, отже, ми можемо отримати хоча б деякі орієнтовні дані, - зазначає Артем Шира.

Наразі триває впровадження європейського законодавства у національну систему, і в громадах часто не мають уявлення про необхідні кроки для цього, зазначає Бицюра.

"Іноді там навіть не знають, що є такі закони. Той же закон України ЗУ "Про водовідведення та очищення стічних вод" уповноважує громади моніторити і контролювати, проводити різні заходи. Але якщо вони про це не знають, то не можуть планувати ніяких заходів, не можуть планувати бюджет", - каже співрозмовник.

Забруднення потрапляє в воду від будь-якої діяльності людини. На поверхні землі може знаходитися що завгодно: будівельне і побутове сміття, добрива на полях. Все це потрапляє в землю, а далі - в поверхневі і грунтові води.

"Зазвичай найгірша ситуація з забрудненням води спостерігається в районах промислових центрів, розташованих уздовж Дніпра та в Приазов'ї. Це стосується центральної частини України, зокрема міст Дніпро, Запоріжжя, а також Східного регіону. Там існує особлива проблема із затопленими шахтами. В умовах активних бойових дій, відсутності необхідного обладнання та електрики, відкачати воду з цих шахт стає практично неможливо", - зазначає Леонід Бицюра.

Спостерігається погіршення якості води поблизу обласних центрів, розташованих на річці Дніпро. Забруднення водних ресурсів безпосередньо пов'язане з сусідством великих міст та промислових установ. Найбільший негативний вплив мають металургійні та гірничодобувні підприємства. Висока щільність таких виробництв є основним джерелом забруднення.

Львівська область також має свої індустріальні зони, хоча й у менших масштабах. На Івано-Франківщині, Тернопільщині та Хмельниччині спостерігаються локальні забруднення, які виникають внаслідок сільського господарства та побутових відходів. У Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Київській та Житомирській областях ситуація ускладнюється значнішими промисловими забрудненнями.

Проте не лише промислові підприємства стають джерелами забруднення води. Сільське господарство також спричиняє шкоду, оскільки в ньому використовують пестициди, інсектициди, гербіциди та інші хімічні засоби захисту рослин, які мають різні терміни розпаду. Ці речовини можуть змиватися з ґрунту і, врешті-решт, потрапляти у водойми. Особливо негативний вплив на якість води мають свинокомплекси та птахоферми.

Воду забруднюють підприємства, сільське господарство і комунально-побутові стоки, а самі люди викидають у водойми сміття (фото: Getty Images)

"Основним джерелом забруднення води від аграріїв є незасвоєні добрива. У нашій країні цей процес практично не підлягає контролю. Законопроект, спрямований на моніторинг якості ґрунтів, зазнає перешкод на етапі аграрного комітету Верховної Ради. На відміну від екологічних питань, аграрний сектор має потужну лобістську підтримку, зокрема в профільному комітеті ВР. Тому контроль фактично здійснюється лише на рівні аграрних підприємств, що призводить до ситуації, коли вони самі здійснюють контроль за собою", - зазначає Леонід Бицюра.

Вода піддається забрудненню також через комунально-побутові стоки. У місцях, де немає систем очищення, у воді можуть міститися мікробіологічні забруднювачі, залишки лікарських засобів та інші шкідливі компоненти.

Великих водоканалів зазвичай мають системи очистки, тоді як у малих населених пунктах вони можуть бути відсутніми. Це особливо актуально для сільських територій: хоча рівень забруднення тут може бути нижчим і носити точковий характер, його інтенсивність іноді вища. Тому коли звучить заява: "переїжджайте з міста в село, тут екологічні умови кращі і вода чистіша", це не завжди відповідає дійсності. Важливо враховувати специфіку води в різних регіонах, зокрема, вміст натрію, кальцію, магнію, заліза та рівень лужності води, - пояснює спеціаліст.

Дуже впливає і недотримання санітарних зон, берегових водозахисних зон. Є норми, яка має бути відстань від кромки води до ріллі. А господарства часто розорюють землі прямо біля води, і туди потрапляють засоби захисту рослин і добрив. Спершу в поверхневі води і потім в підземні", - додає фахівець.

Є й інші складнощі з колодязями. Леонід Бицюра неодноразово спостерігав, що в селах ці водні джерела розташовані поруч із сміттєзвалищами — як стихійними, так і організованими, через що вода стає непридатною для споживання.

"Люди навіть візуально бачать, що вода каламутна і навіть з пінкою. Тому однозначно не можна сказати, що вода в селах чистіша, ніж в місті. Вона часом може бути ще й брудніша за рахунок того, що туди можуть потрапляти або добрива з полів, або стоки з ферм", - каже він.

Інколи вода візуально чимось не подобається, але за результатами аналізів вона виявляється нормальною. І навпаки. Візуально чиста вода без запаху може мати перевищення показників, через що її не можна вживати, каже Леонід Бицюра.

Він зазначає ключові організації, які займаються контролем якості води. Серед них – лабораторні центри Міністерства охорони здоров'я, а також Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Ці установи надають затверджені платні послуги за запитом громадян, мають регіональні представництва та здійснюють аналіз близько 15 показників якості води. У містах Одеса, Вишгород та Івано-Франківськ функціонують потужні лабораторії, здатні виконувати аналізи на 200 показників, які входять до складу Державного агентства водних ресурсів.

Ви також можете звернутися до Державної екологічної інспекції України, особливо в ситуаціях, пов'язаних з порушенням екологічних норм. Наприклад, якщо виявлено незаконне сміттєзвалище або якщо хтось неналежно використовує пестициди чи добрива. У таких випадках екоінспекція має можливість провести безкоштовну перевірку та зафіксувати всі порушення.

На це швидко реагують, накладаючи штрафи та враховуючи збитки, зазначає дослідник. Існує також додаток під назвою Екозагроза, через який можна подати скаргу.

В Україні існує безліч спеціалізованих центрів, де можна провести аналіз води (фото: Getty Images).

В Україні близько 80% питної води постачається з поверхневих джерел, які піддаються ризику забруднення та екологічного виснаження. Лише 20% води добувається з більш захищених підземних резервуарів.

Підземна артезіанська вода з бювета зазвичай чистіша, кажуть співрозмовники. Водоканали декларують пристойну якість води в кранах, але краще перестрахуватися. Бо те, що ми п'ємо на постійній основі, фактично складає основу нашого здоров'я.

"Оптимально пити водопровідну, додатково доочищену воду. Бажано - очищену за допомогою спеціальних фільтрів. І тоді ви можете не переживати, бо базово водопровідна вода вже якось очищена, в ній більш-менш щось перевірено. А якщо ви її доочистите, то можете спокійно і з задоволенням пити. Доочищувати питну воду варто всім, хто хоче жити трохи довше", - радить Артем Шира.

Інша альтернатива – це придбати доочищену воду. Її можна знайти в пунктах розливу, які розташовані поблизу житлових районів.

"Існує портативний пристрій для вимірювання солоності води, який дозволяє перевірити її якість без необхідності відправлення на лабораторні дослідження. Якщо рівень солоності знижений, це зазвичай свідчить про те, що й інші показники води також нижчі. Це означає, що така вода є значно чистішою і безпечнішою для споживання. Звичайно, оптимальним варіантом було б вживати воду з швейцарських Альп, але на даний момент найкращою альтернативою є очищена водопровідна вода. Або ж вода з пунктів розливу, яка, безумовно, буде якіснішою за воду з крана", - зазначає він.

До речі, вода без газу, що реалізується в бутлях під різними марками, за своїми властивостями приблизно така ж, як і вода, яка продається на розлив, стверджує підприємець.

"Вода в пляшках дорожча в основному за рахунок логістики та інших факторів, але якість самої води - приблизно така сама", - пояснює він.

Кліматичні зміни не знають меж. В Україні спостерігається зміщення природних зон: степові райони просуваються вглиб країни та на північ, зазначає Леонід Бицюра.

Київ сьогодні перетворився на степ. Десять років тому тут не було таких умов. Згідно з прогнозами Інституту водних проблем і меліорації НААН, площа орних земель, що страждають від нестачі води, збільшиться: з теперішніх 18,65 млн гектарів (60%) до 20,6 млн гектарів (67%) до 2050 року та до 25 млн гектарів (80%) до 2100 року. Це вимагатиме розширення систем зрошення, осушення та управління водними ресурсами. Наприклад, вирощування буряка переміщається з південь на захід. Є прогнози, що ця культура з часом зосередиться лише на заході України через її потреби в воді, які стають дедалі актуальнішими.

Дослідник зазначає, що ці трансформації вже мають місце. Ми спостерігаємо їх на різних рівнях, зокрема через зміни в рослинному покриві. З'являються нові для нашого регіону рослини, комахи та ракоподібні. Вони мігрують, конкурують з місцевими представниками фауни та розширюють свої ареали. Це природний процес, коли більш витривалий вид витісняє менш адаптовані.

Експерти рекомендують вживати водопровідну воду, яка пройшла додаткове очищення (фото: Getty Images).

"У нашому регіоні традиційні культури зазнають змін. Проте на деяких ділянках можна буде отримувати два врожаї на рік. Наприклад, в Ізраїлі також вирощують два врожаї, але там весна м’якша. У нас же навесні спостерігалися сильні заморозки. Для здорового росту рослин важливо, щоб перші листки не були пошкоджені, але заморозки пригнічують їхній розвиток. Середина травня, а температура залишається досить низькою. Це все має негативний вплив на майбутній урожай," - зазначає експерт.

Проте, в цілому вода знаходиться в певному стані рівноваги: обсяг поверхневих вод зменшується, в той час як обсяг водяної пари в атмосфері збільшується. За словами науковця, людина відчує наслідки цього процесу перерозподілу.

В умовах змін клімату спостерігається зростання середньорічних температур та посилення процесу випаровування. Це, у свою чергу, приводить до формування опадів. Якщо відсутні сильні вітри, то ці опади, як правило, повертаються на ту ж територію, звідки і відбулося випаровування. Це означає, що вода не зникає, а залишається в межах регіону. Однак характер опадів зазнає змін: вони стають більш інтенсивними та об’ємними, що нагадує тропічні зливи. Це може викликати серйозні проблеми, особливо в містах, які не готові до таких раптових атмосферних явищ, наприклад, через недосконалу систему ливневої каналізації. Як наслідок, випадки підтоплення стають частішими навіть у тих місцях, де раніше цього не спостерігалося.

В Україні вода втрачається на всіх рівнях — від індивідуального до державного. Ця проблема має комплексний характер: споживання води без обмежень спостерігається не лише в домогосподарствах, але й в громадах, на підприємствах та в агросекторі. Тому навіть така проста звичка, як закривати кран під час чищення зубів, має велике значення — якщо мільйони людей дотримуватимуться цього правила, результати будуть помітні.

"Дбайливе ставлення до води -- це відповідальність і прояв солідарності зі світом. Вода з крана - не просто зручність. Це результат чиєїсь праці, витрат на очищення і на підйом води вам на поверх і в кран вашої кухні. У мене великі сподівання на нове покоління, бо ще з радянських часів залишилось хибне переконання, нібито все на землі створене для людини. Але ми - лише частина природи, і якщо зруйнуються умови існування на планеті, ми постраждаємо першими. Природа відновиться, а нам буде важко", - звертає увагу Леонід.

Він також зазначає, що кожен повинен усвідомлювати своє місце на Землі та прагнути берегти воду не тільки для власних потреб, а й для інших людей. Економія природних ресурсів є основоположним принципом, що виходить з усвідомлення: "Я усвідомлюю своє місце на цій планеті і бажаю зберегти цю воду для всіх".