Яке значення приховують кольори українського прапора та чому їх два: історичний контекст і глибокий символізм.

Національний прапор України в знайомому нам вигляді виник лише нещодавно.

Існує уявлення, що прапор України був спочатку в перевернутому вигляді, тобто жовта смуга знаходилася зверху, а синя – знизу. Вважається, що синій колір символізує воду, а жовтий – вогонь. Прихильники магічного мислення стверджують, що нинішнє розташування кольорів є невірним, адже вода, мовляв, "затоплює" вогонь, через що країна стикається з численними викликами.

УНІАН взявся дослідити історію одного з ключових символів нашої національної ідентичності та виявити справжнє значення його кольорів.

Прапори сучасних європейських країн сформувалися протягом останніх двох століть, особливо після подій "весни народів", що відбулася в 1848-1849 роках. Цей період, відомий як "весна народів", був ознаменований масовими революціями, які прокотилися по більшій частині Європи, де тоді панували імперії. До початку революцій у цих імперіях використовувалися прапори з гербами, які мали складні та багатозначні візерунки.

У той період сучасна українська земля була розділена між двома імперіями: на заході панувала Австрійська імперія, а на сході — Російська.

Австрійській імперії належала територія Буковини, Галичини та Закарпаття, і українці, що мешкали на цій землі, долучилися до "весни народів" у 1848 році й розпочали українську революцію.

2 травня цього року у Львові лідери революційного руху (зокрема, вчителі, представники духовенства) західної частини України створили центр ухвалення рішень - Головну руську раду. Паралельно в населених пунктах створювалися революційні осередки.

В процесі своєї революційної діяльності Головна руська рада сформувала комісію, завданням якої було визначити символ, який би об'єднував українців. Комісія обрала золотого лева, що спирається на скелю на синьому фоні, який є давнім гербом Руського королівства. 16 травня 1848 року, під час таємного засідання, Головна руська рада ухвалила рішення використовувати цей герб як національний символ України.

Цей знак мав сині та жовті кольори, і саме на його основі був сформований один із символів нашої незалежності. Історик і активіст Яків Головацький, який брав участь у революційних подіях, розповідав про те, як тоді інтерпретували значення кольорів українського національного символу.

За його словами, жовтий колір на прапорі символізує прагнення народу до знань і просвітництва, синій вказує на безхмарне небо, яке уособлює спокій і гармонію, а лев є символом народної краси та непереможної сили. Проте виникла певна проблема: місцевим громадам було важко виготовити прапор з зображенням лева, тому набув популярності спрощений варіант – просто дві горизонтальні смуги синього і жовтого кольорів.

25 червня 1848 року у Львові вперше підняли синьо-жовтий прапор над Ратушею. З того моменту цей прапор почали використовувати під час великих подій і протестів.

Пізніше цей стяг поширився на всю територію сучасної України. Наприкінці XIX століття на українській землі, яка тоді була підконтрольна Російській імперії, українці теж виявляли інтерес до своїх традицій, розвивалися і національна література, і театр, а це не подобалося російській владі, і вона активно проводила політику русифікації.

Після першої російської революції, що відбулася в Російській імперії в період з 1905 по 1907 рік, українці отримали певну свободу дій, що сприяло об'єднанню активістів з різних регіонів сучасної України навколо синьо-жовтого прапора. Ця комбінація кольорів символізувала пшеничні поля Наддніпрянщини та безкрає синє небо. Також ці кольори мали глибоке коріння в традиціях нашої культури, адже їх часто використовували для оздоблення церковних фасадів. Відтоді синьо-жовтий прапор набув популярності серед української інтелігенції по всій території нашої країни.

17 березня 1917 року після повалення монархії в Російській імперії та переходу влади до більшовиків, українці отримали шанс на створення незалежної держави. У рамках боротьби за свободу в Києві було створено парламент проукраїнських сил, які боролися за незалежність - Українську Центральну Раду.

Цього року, 1 квітня, у столиці нашої країни, перед величним Софійським собором, відбулося перше масштабне українське свято свободи - народне віче, на яке зібралися представники національних сил. У заході взяли участь близько 100 тисяч людей, а маніфестацію благословили священнослужителі. Учасники прийшли з національними прапорами. Перший прапор України, з яким йшли ті, хто прагнув незалежності, був жовто-синім. На заході можна було побачити сотні таких прапорів, на яких були розміщені різноманітні написи, зокрема:

Згодом по Україні розгорнулася хвиля протестів, що супроводжувалися підняттям жовто-синіх прапорів.

У 1917 році український прапор набув популярності серед населення, і почалося усвідомлення його символічного значення, яке нині вважається традиційним.

Ось чому український прапор називають жовто-блакитним - синій символізує наше небо, а жовтий - "золоту" пшеницю на полях.

Між 1917 і 1921 роками центральні, східні та південні регіони сучасної України перебували під контролем сил, що підтримували Українську Центральну Раду, формуючи так звану Українську Народну Республіку. Київ виконував роль її столиці.

У західній частині нашої теперішньої території українці теж активно боролися за незалежність, і в результаті їхньої діяльності 1918 року було засновано Західноукраїнську Народну Республіку (столиця - Львів). До складу ЗУНР входили землі Закарпаття, Буковини та Східної Галичини. ЗУНР проіснувала до 1919-го.

Згодом, українці, що проживали на сході та заході нашої країни, зібралися разом. 22 січня 1919 року на багатолюдному віче, що проходило на Софійській площі в Києві, було оголошено про об'єднання УНР та ЗУНР. Цей день став знаковим, адже було урочисто проголошено "Акт Злуки", а синьо-жовтий стяг України став символом єднання народу.

Потім боротьба за незалежність продовжилася, українцям довелося пережити період окупації радянською владою (СРСР був створений 30 грудня 1922 року, а розпався 26 грудня 1991-го), проте, попри всі перепони, наш народ зміг домогтися незалежності.

24 серпня 1991 року Україна оголосила про свою незалежність. Сьогодні жовто-синій стяг є одним з основних символів нашої національної ідентичності. Щороку 23 серпня, напередодні Дня Незалежності, в Україні святкують День прапора.

Прихильники теорії, що український прапор нібито є перевернутим, зазначають, що на плакатах, датованих між 1917 і 1920 роками, іноді можна побачити не синьо-жовтий, а жовто-синій варіант.

Дійсно, у виданнях того періоду можна зустріти різноманітні варіанти розташування кольорів на національному прапорі. В той час активно розвивалися українські видавництва, які випускали продукцію великими тиражами. Одне з таких видавництв видало 100 тисяч екземплярів брошури "Катехізм українця", де національні кольори були зазначені як синьо-жовті. Пізніше це ж видавництво випустило листівку, на якій було зображено жовто-синій прапор.

Цікаво, що сам Михайло Грушевський, лідер Української Народної Республіки, у своїх спогадах згадував про український прапор як про жовто-синій та синьо-жовтий.

Таку плутанину можна пояснити тим, що наш прапор на той час лише нещодавно почали широко використовувати на всій українській території, і порядок розміщення кольорів ще не став звичним для людей. Між тим, попри це, у друкованій продукції та в мемуарах тогочасних діячів частіше використовували синьо-жовтий прапор, а в офіційних документах перевернутий варіант не згадується.

На чорно-білих фотографіях 1917-1920 років, на яких зображені борці за незалежність, нібито є жовто-синій прапор і не один. Якщо подивитися на ті старі фото, то з першого погляду може здатися, що й справді вгорі знаходиться жовтий колір, а внизу синій, оскільки на чорно-білих знімках ми бачимо вгорі світлу смугу, а внизу - темну.

Виявляється, це зумовлено особливостями відтворення кольорів на чорно-білих фотографіях, створених у ту епоху. На таких знімках жовтий колір сприймається як більш темний, тоді як синій виглядає світлішим. Це пояснюється недосконалістю матеріалів, які використовувалися для передачі кольору на папері. Цю проблему вдалося вирішити лише в другій половині XX століття.

Поєднання червоного і чорного кольору почало поширюватися на території частини заходу нинішньої території України на початку XX століття після появи осередків, зокрема, молодіжної організації "Пласт". Членам організації через плече перев'язували широку стрічку, яка мала дві половини - червону та чорну.

Варто зазначити, що до цієї організації 1922 року вступив молодий Роман Шухевич, який у майбутньому став активним діячем Організації Українських Націоналістів і генерал-хорунжим Української Повстанської Армії.

Звідси стає зрозуміло, чому в Україні чорно-червоний прапор використовують поряд із синьо-жовтим - на початку квітня 1941 року під час великого збору ОУН, що відбувався у Кракові, члени цієї Організації затвердили червоно-чорний прапор як офіційний. Цей стяг став більш відомим після створення УПА (дата створення - 14 жовтня 1942 року) - збройного відгалуження ОУН. Члени ОУН та УПА активно боролися за нашу незалежність.

Значення кольорів національного прапора полягає в наступному: чорний відтінок уособлює українську землю, тоді як червоний символізує кров, пролиту тисячами українських захисників за волю нашої країни, якою щедро орошували українські простори.

Ознайомившись з історією, стає зрозуміло, чому в Україні існує два прапори. Чорно-червоний стяг часто піднімають поруч з державним у важливі для нації дні, зокрема, під час Дня Збройних сил, як символ боротьби за незалежність. Це підкреслює, що синьо-жовтий прапор не є єдиним, що має історичну та символічну цінність для українців.

Раніше інформаційне агентство УНІАН розповідало про одну з найважливіших емблем української національної ідентичності - герб. Щороку 19 лютого в Україні святкують День герба.