Як багато ще ветеранів зазнає насильства?

"Водій автобуса залишив ветерана на зупинці", "Водій маршрутки вступив у конфлікт з ветераном, який має ампутацію" - подібні випадки стають дедалі частішими з кожним місяцем. Дискусії про те, "хто винен у ситуації, коли ветерана висадили, побили або принизили", часто призводять до висновків, які не мають нічого спільного з реальністю. Відчувається, що це наслідки втоми від війни чи соціального напруження. Але насправді причина значно простіша - це гроші. Сума питання коливається від 8 до 50 гривень.

Програма реінтеграції ветеранів IREX провела якісне дослідження "Про ветеранську реінтеграцію", під час якого запитувала ветеранів та керівників громадських об'єднань щодо різних аспектів ветеранської політики. Зокрема, які болі й виклики постають перед захисниками при спробі скористатися обіцяними державою пільгами.

За словами лідерів ветеранських організацій та експертів, є інституційний конфлікт між державою, що призначає пільги колишнім військовим, і місцевою громадою, коштом бюджету якої вони мають бути відшкодовані. Часто громада банально не має на це грошей. Саме цей конфлікт, на думку опитаних лідерів ветеранських об'єднань, стає частою причиною того, що водії маршруток відмовляються возити безплатно ветеранів та військових з УБД.

Система пільг для захисників і захисниць мала б балансувати ті послуги, які не завжди доступні для різних груп ветеранів по країні. Це база справедливого розподілу соціальних благ. На думку опитаних, система пільг частково працює, але, крім частковості, вона є також хаотичною та застарілою. Респонденти нагадували, що донедавна діяла пільга на встановлення радіоточки, також досі діє пільга на оплату користування стаціонарним телефоном.

Звичайно, відбуваються зміни та корективи в законодавстві, проте досі залишається в силі норма Закону України №3551 "Про статус ветеранів війни...", що надає ветеранам право на "пріоритетне забезпечення продовольчими товарами покращеного асортименту та промисловими товарами, що користуються підвищеним попитом". Цей закон також передбачає створення спеціалізованих магазинів та відділів для ветеранів. Така "класова сегрегація" існувала в радянські часи, коли ветеранів Другої світової війни обслуговували в окремих умовах, надаючи їм доступ до товарів, які були недоступні в звичайних магазинах у період дефіциту. Але чи є така практика актуальною в нашій сучасності?

У Сполучених Штатах існує система знижок для ветеранів, яка включає знижки на харчування, що дозволяє їхнім родинам заощаджувати до 25% свого бюджету. В Україні ж приватні компанії іноді пропонують знижки захисникам і захисницям, але ця практика не має чіткої системності. Багато опитаних відзначають, що їм некомфортно запитувати про знижки або щоразу пред'являти посвідчення. Я впевнений, що цифрова трансформація країни може вирішити цю проблему, оскільки вже функціонує Єдиний державний реєстр ветеранів війни, створений за підтримки Держдепартаменту США та IREX.

Першим викликом, з яким стикається кожен майбутній ветеран, є процес демобілізації. Перехід від військового життя до цивільного може тривати місяцями, а іноді й роками. Наразі деякі категорії колишніх військових змушені отримувати численні довідки в різних установах, що часто займає 2-3 тижні на кожен документ. Система повинна функціонувати з мінімальним залученням самих захисників. В ідеальному світі всі бюрократичні процедури мали б бути цифровізовані, без необхідності робити копії, завірені "згідно з оригіналом".

Щодо можливості отримання інших пільг чи послуг, опитані ветерани вказують на поширені труднощі, зокрема на заплутаність процесу оформлення, численні бюрократичні формальності та невизначеність щодо того, які саме вигоди їм належать. Внаслідок цього виникає потреба в наявності спеціаліста в Центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП), який міг би надати підтримку ветеранам у процесі оформлення пільг; бажано, щоб це був військовий юрист. Крім бюрократичних бар'єрів, труднощі, з якими стикаються захисники, також пов'язані з нестачею кадрів. Ветерани, що живуть у сільських районах, висловлюють занепокоєння щодо відсутності електронного документообігу. Часто для отримання пільг їм доводиться виділяти цілий день для поїздки до міста.

Цікаво, що нестача кадрів та недостатня інфраструктура підтверджуються ще одним дослідженням під назвою "Соціальні послуги для ветеранів та ветеранок у громадах: виклики та потреби". Це дослідження було проведено аналітичним центром Cedos у співпраці з громадською організацією "Правозахисний центр для військовослужбовців 'Принцип'". Його реалізація стала можливою завдяки програмі "Український фонд швидкого реагування", яку здійснює IREX за підтримки Державного департаменту США.

Представники громад одноголосно вказали на кілька основних питань, що виникають при забезпеченні послуг для ветеранів та ветеранок. Серед них виокремлюються нестача кваліфікованих спеціалістів, недостатнє фінансування для їх залучення, а також брак транспортних засобів, особливо тих, що адаптовані для перевезення людей з інвалідністю. Крім того, зазначено, що відсутні безбар'єрні приміщення, в яких можна було б надавати ці послуги.

Отже, існуючу систему пільг слід терміново оновити, враховуючи сучасні обставини. Як зазначили респонденти, хоча "плюшок" може бути менше, критично важливо, щоб вони були доступні в усіх регіонах країни та для всіх ветеранів. Патерналізму — рішуче ні.

Побратими вважають, що надавані пільги мають допомагати захисникам, зберігати активну життєву позицію, відкривати додаткові можливості, а не сприяти формуванню залежності ветерана від соціальної допомоги та загальної пасивності.

Потрібно дозволити родичам захисників оформити пільги за них, а також запровадити "єдине вікно" оформлення пільг. Потрібно наблизити можливості для ветеранів і ветеранок, які живуть у сільській місцевості: розширити перелік послуг, які були б доступні онлайн та посилити електронний документообіг. Запровадити мобільні пункти надання пільг або виїзні програми для надання допомоги в сільській місцевості, мінімізуючи необхідність для захисників подорожувати на великі відстані.

А ще захисників і захисниць необхідно залучати до формування ветеранської політики, долучаючи нас у дорадчі ради та фокус-групи. Відповідно, представники державних структур мають час від часу збирати відгуки щодо роботи системи й надавати зворотний зв'язок, що робиться для покращення чи вирішення ситуацій. Пишаюсь, що ми в IREX вже маємо напрацювання в кожному з цих напрямів і не плануємо зупинятись.