Сліди катувань, відсутні органи, розкладені останки: що повертає Росія натомість військових полонених?

59-річний український військовий Сергій Григор'єв з Полтавщини завжди повторював своїм дочкам і дружині: "Все буде добре". Ці слова стали справжнім символом надії для їхньої родини після того, як його захопили в полон у Маріуполі в 2022 році. Молодша донька навіть вирішила зробити татуювання з цією фразою на своєму зап'ясті.

Цю інформацію повідомляє агентство Associated Press.

У 2019 році Сергій Григор'єв став частиною Збройних сил України. На початку лютого 2022 року, коли розпочалося масове вторгнення Росії, він потрапив до Маріуполя — міста, яке стало втіленням стійкості та відваги.

10 квітня 2022 року він востаннє зателефонував додому: "Я в порядку. Все буде добре". За два дні родина отримала тривожну новину: Сергія разом із товаришами захопили в полон. Незабаром Червоний Хрест підтвердив його статус військовополоненого, що мало забезпечувати йому захист відповідно до норм Женевських конвенцій.

"Тільки на словах — живий і здоровий."

У серпні 2022 року дружина отримала повідомлення від свого чоловіка: "Моя дорога Галочко... Я вцілів і почуваюся добре". Їхня молодша донька Оксана натрапила на відео з Сергієм у російських соціальних мережах: він виглядав старшим, виснаженим і без зубів. Постійно повторюючи: "Я вцілів і почуваюся добре", він не міг приховати свого жахливого стану.

За свідченнями Олексія Гончарова, колишнього військовополоненого, який перебував у цій же колонії, у виправній установі Кам'янськ-Шахтинська на південному заході Росії всіх ув'язнених регулярно піддавали жорстоким побиттям.

"Кожен з нас зазнав ударів -- без жодного виключення. Хтось страждав більше, хтось менше, але ми всі витримали це випробування", -- зазначає Гончаров.

Григор'єв протягом тривалого часу демонстрував витривалість, навіть перевершуючи молодших за віком. Проте з часом його сили почали слабшати: він не міг пересуватися, страждав від запаморочення, а лікування не було доступним. Його перевели до ізольованої камери – холодної та без освітлення. Там поряд з ним перебував лише фельдшер. Згідно з інформацією Гончарова, Сергій помер приблизно 20 травня 2023 року.

Тіло в пакеті: фальшиві свідчення та реальний розтин.

Родина дізналася про смерть лише наприкінці року. У березні 2024-го тіло прибуло з Росії -- з довідкою про смерть, де було вказано: інсульт. Проте українські медексперти встановили: справжньою причиною була "тупа травма живота з розривом селезінки та внутрішньою кровотечею".

Сергій — один із більш ніж 200 українських військових, які, згідно з офіційними даними, загинули в руках російських сил. Багато з повернених тіл виявляються в жахливому стані: понівечені, розкладені, позбавлені внутрішніх органів. Українські судмедексперти вважають, що це може бути спробою замаскувати сліди катувань.

Згідно з доповіддю ООН за 2024 рік, 95% українських військовополонених, які були звільнені, пережили "систематичні" тортури. Amnesty International підтверджує, що російські в'язниці стали місцями жахіть, а дані про умови утримання полонених залишаються під суворою таємницею.

"На тілі ми можемо спостерігати все те, що пережили колишні полонені," – зазначає судмедексперт Інна Падей.

Сергія поховали в його рідному Пирятині. Його дружина та доньки вирішили увічнити пам'ять про нього, викарбувавши на зап'ястях слова, які стали для них символом надії та підтримки.

"Тепер над нами -- ангел у небі", -- каже Галина. -- "Ми віримо, що все буде добре".

Нагадаємо, що 23 травня між Україною і Росією розпочався обмін полоненими в межах домовленості "1000 на 1000", яку досягли під час переговорів у Стамбулі. На першому етапі додому повернули 390 людей: 270 військових та 120 цивільних.

24 травня відбувся другий етап обміну, в ході якого додому повернули 307 українських воїнів. Наступного дня, 25 травня, завершився третій, останній обмін полоненими, в результаті якого додому повернулися 303 захисники.

Однак серед тисяч українських військових, які були повернені додому в рамках найбільшого обміну з Росією, не було жодного представника Азову.

Проте, серед тих, хто був звільнений з полону, виявився Анатолій Тараненко. Є підстави вважати, що він, можливо, свідомо став на бік противника ще до початку вторгнення, і висловлювався на користь російських пропагандистів, поширюючи негативні відомості про Україну.