Стамбул призведе до такого результату, який буде вигідним для України та Європи. Інтерв'ю з Безсмертним.
Після того, як російський лідер Володимир Путін фактично відхилив пропозицію європейських керівників щодо повного припинення вогню на 30 днів, він натомість запропонував "відновити прямі переговори з Україною в Стамбулі". У той же час президент США Дональд Трамп закликав обидві сторони "врешті-решт сісти і домовитися". У відповідь на це президент України Володимир Зеленський висловив готовність особисто зустрітися з Путіним у Туреччині, підкресливши необхідність встановлення повного та тривалого припинення вогню для створення основи для дипломатії. Однак існує одна суттєва проблема: російський диктатор не має великого бажання зустрічатися з українським главою. Навіть бразильський президент Лула вирішив несподівано відвідати Росію, щоб переконати Путіна прибути до Стамбула. Цікаво, що він прилетів до Москви прямо з Пекіна, де мав зустріч з лідером КНР Сі Цзіньпінем, що, безумовно, підвищувало шанси на досягнення угоди. Проте, чекаючи понад 4 години в аеропорту Внуково, Лула, зрештою, повернувся додому, після того як, за повідомленнями, поспілкувався з Путіним по телефону.
Так чи інакше, але точно 15 травня Зеленський зустрінеться з президентом Туреччини Ердоганом.
"Я обговорив із Ердоганом, що мене чекає зустріч з ним в Анкарі. Якщо Путін насправді готовий до переговорів, ми докладемо всіх зусиль, щоб досягти угоди про припинення вогню. У разі, якщо Путін не приїде до Туреччини, це стане його остаточною поразкою", - зазначив президент України.
Ситуація з "новим Стамбулом" виглядає наступним чином: Дональд Трамп наполегливо бажає швидкого завершення конфлікту, не вдаючись у деталі того, як це може відбутися. Саме тому він вимагає термінових і прямих переговорів між Україною та Росією, навіть якщо вони не матимуть суттєвого прогресу. Володимир Зеленський, в свою чергу, намагається довести американському суспільству, що російський лідер лише прагне продовження війни. Він хоче переконати Трампа в тому, що Путін нещирий і що саме Росія перешкоджає мирним переговорам, а реального припинення вогню, ймовірно, не буде. Путін, з іншого боку, має намір продовжувати військові дії, демонструючи бажання до діалогу, проте так, щоб не викликати надмірного роздратування у Трампа.
В ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA український дипломат і політик Роман Безсмертний висловив свої погляди на ці та інші важливі питання.
Запланована на 15 травня зустріч у Стамбулі, відома як "Стамбул-2", викликає чимало запитань. Спеціальний представник президента США Кіт Келлог висловив погляди американської сторони щодо діалогу між Україною та Росією. Зокрема, основним завданням є досягнення всебічного припинення вогню — в повітряному, морському та сухопутному просторі, з метою захисту критично важливої інфраструктури. На цій основі учасники зможуть перейти до обговорення територіальних питань. Також американська сторона пропонує закріпити існуючий статус-кво: якщо певна територія в даний момент контролюється однією зі сторін внаслідок конфлікту, саме з цієї ситуації й слід почати переговори. Одним із ключових питань стане Запорізька АЕС, зокрема, визначення того, хто нестиме відповідальність за контроль над станцією. Можливо, також буде розглянута ідея введення в Україну "сил стабільності".
По-перше, важливо усвідомити, що результати цієї зустрічі можуть бути досить обмеженими, і не варто через це впадати у відчай. Розпочнемо з того, що сама ініціатива проведення зустрічі абсолютно не підготовлена. Якщо зібрати всі думки різних учасників, отримаємо хаотичний набір ідей та пропозицій, які важко реалізувати. З точки зору переговорів, якщо планується обговорення більше ніж двох тем без чіткої кінцевої мети, це, ймовірно, призведе до безрезультатності. У нинішніх умовах варто говорити не лише про досягнення цілей України, зокрема, припинення вогню, а й про ширшу мету коаліції демократичних сил, які борються за свободу. Мова йде про Україну, її європейських партнерів та Сполучені Штати Америки як ключового союзника. Чи можливо досягти цих цілей за нинішніх умов? Швидше за все, ні. Отже, не варто очікувати негайного припинення вогню. Проте це означає, що Європа повинна активізувати механізми введення нових санкцій. Важливо, щоб дії Європи, України та США відбувалися в унісон і щоб Штати також приєдналися до санкційного пакету. Що стосується російської сторони, не слід сподіватися на конструктивний чи змістовний діалог. Скоріш за все, вони намагатимуться дестабілізувати ситуацію ще більше.
Європа повинна активізувати свої зусилля, і це позитивно, але 10 травня було озвучено ультиматум для Путіна: зупини вогонь, інакше очікуй санкції та збільшення допомоги Україні. Трамп, як стверджують, підтримав цю позицію. Проте, всього через кілька днів європейські лідери вирішують відкласти питання про посилення санкцій до зустрічі в Стамбулі. Що станеться далі, залишається невідомим, навіть якщо Путін відмовиться від припинення вогню, адже складається враження, що американці не особливо зацікавлені в цьому.
- Важливо зрозуміти, чому відбулося це відтермінування. Власне, через те, що і Європа, і Україна прагнуть синхронізувати дії з Вашингтоном. Очевидно, домовленість із Трампом була така: якщо Росія не погоджується на припинення вогню -- спільне рішення про санкції, але ініціатива Трампа щодо зустрічі зірвала цей процес. Європа у відповідь запропонувала діяти разом і сказала: "добре, дамо ще один шанс московському фюреру, проведемо зустріч, щоб остаточно переконатися, що він не збирається ні припиняти вогонь, ні діяти конструктивно". Я не знаю, які ще аргументи можуть знадобитися Кремлю після цієї зустрічі, щоб він змінив позицію. І, з іншого боку, які ще потрібні аргументи Вашингтону, щоб він пішов разом з Європою та Україною у справі санкцій. На мою думку, Європа вчинила дуже конструктивно: дала шанс Трампу проявити себе як лідера. Отже, навряд чи Трамп матиме вагомі аргументи, щоб не підтримати санкції після того, як Росія вкотре поведе себе деструктивно. Адже очевидно: Росія не піде на припинення вогню, а навпаки -- висуне черговий ультиматум. Якщо не всім учасникам процесу -- США, Європі, НАТО -- то Україні точно.
Чи є такий формат переговорів загрозливим для України? Путін та його радники, зокрема Ушаков, висловлюють бажання повернутися до тем, які обговорювалися в 2022 році. Це фактично означає, що мова йде про можливу капітуляцію України. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц вважає, що Зеленський, можливо, поспішив, погодившись на переговори в Стамбулі. Він наголошує, що спочатку варто було вимагати припинення вогню, а вже потім переходити до обговорень.
По-перше, чи є доцільним повернення до Стамбула? Це не менш деструктивно, ніж спроби відновити Мінськ-1, Мінськ-2 чи Нормандський формат. Не вважаю, що місце чи назва формату є критичними аспектами. Головне, чи готова російська сторона до конструктивного діалогу, а це можливо лише за умови припинення вогню. Який сенс у переговорах, якщо бойові дії тривають? Зараз ми перебуваємо у замкнутому колі, з якого неможливо вибратися. Деструктивна позиція Росії є переконливою, навіть для Сполучених Штатів. Важливо зазначити, що ми досі не до кінця усвідомлюємо мотиви Дональда Трампа, який, не дочекавшись відповіді щодо припинення вогню, почав обговорювати можливість переговорів. Чи це його прагнення до лідерства, чи можливо, за ним стоїть якась таємна гра, про яку нам не відомо? Цей аспект не можна ігнорувати, адже ми можемо не знати всіх нюансів його поведінки.
Ще одна заява від американської сторони надійшла від спецпредставника Трампа Кіта Келлога. Протягом певного часу Сполучені Штати обережно підходили до питання розміщення західних військ в Україні. Європейські партнери враховували, що США не прагнуть підтримувати цю ініціативу. Однак тепер Келлог озвучив, що в рамках мирного врегулювання обговорюється можливість розміщення військових сил чотирьох країн — Великої Британії, Франції, Німеччини та Польщі на заході від Дніпра. Водночас на сході, за словами пана Келлога, планується розгортання миротворців, які слідкуватимуть за дотриманням режиму тиші. Яка ваша думка про цю пропозицію?
Суть в тому, що ми вже з самого початку усвідомлюємо: Росія відкидає запропонований план. Це особливо важливо підкреслити в нинішніх обставинах. Якщо говорити про пропозиції, які озвучує Келлог з Вашингтона, то вони відразу ж отримують негативну реакцію з боку Москви. І мова йдеться не лише про питання гарантій безпеки. Незалежно від того, які пункти обговорюються, ми постійно спостерігаємо, як Росія їх відхиляє. Це свідчить про те, що будь-які ініціативи, які розробляються США та Європою, зіштовхуються з відмовою з боку Росії. Отже, можна з упевненістю стверджувати, що готовність РФ до компромісів є нульовою. Яскравим прикладом цього є їхня відмова навіть від простого припинення вогню. Тепер постає питання: який сенс обговорювати мирні переговори, якщо всі пропозиції відкинуті, а натомість отримуємо лише ультиматуми з вимогою погодитися на них? Які кроки мають вжити США, Європа та Україна? Очевидно, що продовження санкційної політики є необхідним кроком. Які ще доводи можуть переконати Дональда Трампа діяти спільно з Україною та Європою? Тут все зрозуміло. Насправді те, що відбувається навколо цієї зустрічі, повинно чітко продемонструвати: російське керівництво не здатне на серйозні переговори. Це єдиний результат, що може об'єднати Вашингтон, Європу та Київ. Адже подальші розмови про можливість переговорів з Москвою втрачають будь-який сенс. І це важливо, щоб було озвучено зі Стамбула. Це має бути чітке послання.
- Чи зможемо ми скористатися цим результатом? Тому що, знову ж таки, сам Дональд Трамп днями заявляв, що в Росії економічні проблеми, тобто тільки підштовхни і вона обвалиться. Потрібне лише політичне рішення і дії. Але чи будуть вони? Ось це незрозуміло, адже у Європі зазначають -- чекаємо на "відмашку" від Сполучених Штатів.
- Тут дійсно є перешкода, яку ви правильно озвучили, яка звучить так: якщо немає домовленості - ми виходимо з процесу. Зверніть увагу, ця позиція є своєрідною страховкою для Дональда Трампа, аби не застосовувати санкції проти Росії. Він каже: якщо немає домовленості - ми виходимо з процесу, але він не каже: ми разом з Європою застосовуємо санкції. Натомість ситуація в США навколо Трампа розвивається так, що американське суспільство та істеблішмент дедалі більше тиснуть, щоб Америка діяла разом із Європою та Україною в питаннях санкцій. Зверніть увагу, навіть після візиту й спільної зустрічі у Києві "п'ятірки", генерал Келлог сказав: "Ні, ніякої зустрічі до припинення вогню. Якщо його немає - тоді санкції". І вони розійшлися на дві доби у позиції з Дональдом Трампом. Це означає, що навколо Трампа, можливо, лише Віткофф є його партнером у тому, щоб не тиснути разом із Європою на Росію. Але в цьому відношенні я оптиміст. Бо насправді, якщо взяти Конгрес - Палату представників і Сенат - то там обривається терпець. Вони наполягають, щоб Сполучені Штати ухвалювали черговий пакет санкцій, бо Європа буде рухатися цією дорогою. І підказкою до цього є деструктивна позиція Кремля як щодо припинення вогню, так і щодо переговорного процесу. Якими б не були ці позиції - Москва їх не приймає.
Ще одна тема, пов'язана з ідеями та амбіціями американського лідера: США та Китай досягли угоди про різке зниження імпортного мита на 90 днів. Це свідчить про те, що митний тиск Трампа на Сі виявився не таким ефективним. "На жаль, здається, що Китай знову обійшов Трампа. Це ще один приклад його хаотичної політики. Сьогодні він дотримується однієї стратегії, а завтра – зовсім іншої. Хто може передбачити, що буде завтра?" – зазначив цю ситуацію один із провідних демократів, Чак Шумер.
З самого початку було очевидно, що сама концепція справедлива за своєю суттю, але спосіб її реалізації в механізмі впровадження призвів до значних збитків для США. Важливо зазначити, що саме адекватна реакція Європи допомогла уникнути глобальної економічної катастрофи. Ситуація склалася так, що найлютіші наслідки, по всіх озвучених цілях, виявилися саме для Сполучених Штатів. У нинішніх умовах Дональд Трамп змушений зберігати спокій, незважаючи на очевидно невтішний підсумок. Варто звернути увагу на його слова про Китай: "Ми чудово провели час, домовившись з Китаєм, а от з Європою не вдалося". Це свідчить про те, що Європа не така поступлива, проте її поведінка є абсолютно виправданою. Важливо розуміти, що Пекін відповів Вашингтону не лише через зменшення мит, а й у формі спільної заяви з Москвою. У цій заяві йдеться про абсурдність введення таких мит, а також про те, що Пекін та Москва проголосили про автономізацію своїх економічних і фінансових систем. Додатково підкреслюється, що незалежно від обставин, вони залишаються партнерами. Можливо, Дональду Трампу не надали цю інформацію. Він все ще намагається створити розбрат між Пекіном і Москвою, але це йому не вдасться. Зустріч, яка відбулася 8-9 травня в Москві між Сі Цзіньпіном і російським лідером, чітко демонструє їхнє об'єднання у протистоянні США, в особі Трампа, який, на жаль, не здатен усвідомити всю складність сучасних міжнародних відносин.
Постає питання, коли ж Трамп усвідомить, що його стратегія із відокремлення Росії від Китаю не дасть бажаних результатів. Чи зможе він це зрозуміти взагалі?
Щодо того, як він сприйме ситуацію, важливо підкреслити, що це є спільна робота України та Європи, коли йдеться про взаємодію з Дональдом Трампом і американським істеблішментом, а також з адміністрацією США. Ясно, що модель відносин, яка існувала між Сполученими Штатами та Європою, вже не буде актуальною. Довіра до Вашингтона значно зменшиться в порівнянні з попередніми роками. Проте, країни повинні залишатися партнерами на різних майданчиках, таких як НАТО, Всесвітня торгова організація та в рамках міжнародного співробітництва. Після приходу Трампа світ змінив свій напрямок, і це потрібно усвідомлювати. Наразі формується кілька нових блоків, які я б назвав союзами. Перший з них, що швидко набирає обертів, — це так звана "вісь зла", що складається з альянсу Москви, Пекіна, Тегерана та Пхеньяну. Наступним є коаліція свободи та демократії, в яку входять Україна, європейські партнери, Канада та інші учасники формату Рамштайн. Є також треті, які опинилися між цими двома групами і тепер намагаються знайти своє місце в нових умовах, оскільки очевидно, що зло буде зосереджуватися і ізолюватися. Це видно за результатами зустрічі Сі Цзіньпіна і Володимира Путіна. Чи зрозуміє це Трамп? На мою думку, він ніколи цього не усвідомить. Хто ж може це зрозуміти? Це завдання для Конгресу та державного апарату США. Врешті-решт, Трамп може опинитися на шляху до імпічменту в цій ситуації.
