Трамп може внести суттєві корективи у питання війни, чого не можна очікувати з боку Гарріс. Інтерв'ю з дипломатом Єльченком.

Обіцянка новообраного президента США Дональда Трампа завершити конфлікт в Україні до своєї інавгурації, запланованої на 20 січня 2025 року, ставить його в непросте становище. Хоча він робить гучні заяви, конкретного плану миру, який би визначав, як переконати російського лідера Володимира Путіна та українського президента Володимира Зеленського сісти за стіл переговорів, досі не представлено. Таким чином, можливість Трампа зупинити війну залишається під питанням. Проте певні кроки вже зроблено: відбулася розмова Трампа з Путіним, і найближчим часом планується призначення спеціального представника президента США для врегулювання цієї ситуації.

Перемога Трампа викликала певний шок і у ЄС, де лідери країн-членів намагаються зрозуміти, яким чином діяти щодо допомоги Україні, якщо США її все ж припинять.

Своїми думками щодо цих питань ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився колишній надзвичайний і повноважний посол України у США, експредставник України при ООН Володимир Єльченко.

- Дональд Трамп вже більше тиждень насолоджується перемогою після виборів, але для нас головне, що ж він робить стосовно припинення війни в Україні. Озвучено певні контури так званого мирного плану. Відбулася телефонна розмова з Путіним. Трамп, як очікується, незабаром призначить спецпредставника щодо України для проведення переговорів. Ваше бачення, чи зможе Трамп зупинити війну?

На мою думку, у нього є потенціал, якщо він справді цього захоче, але наразі його заяви містять певні невідповідності. Проте ви згадали про одну позитивну новину — намір призначити спеціального представника по Україні. Хочу підкреслити, що українська влада фактично протягом першої половини президентства Байдена боролася за це, оскільки пан Волкер, котрий був представником Трампа під час його попереднього терміну, залишив цю посаду після обрання Байдена. Звісно, що саме призначення такого представника не вирішить усіх проблем, але надасть можливість отримувати інформацію безпосередньо та доповідати Трампу. Отже, все буде залежати від того, хто обійме цю посаду.

Зараз відбувається процес передачі справ від команди Байдена до Трампа, в тому числі секретні документи, які необхідні для прийняття зважених рішень. Отже, треба дати деякий час, можливо аж до інавгурації, поки все це буде зроблено. І тоді ми побачимо вже справжній мирний план Трампа і яка буде його подальша політика щодо України.

Отже, ви вважаєте, що до інавгурації не слід очікувати ніяких активних дій у цьому напрямку? Адже, наприклад, президент Фінляндії Стубб повідомив, що мав розмову з Трампом, під час якої президент США виразив намір якомога швидше запропонувати угоду, що може бути укладена наприкінці цього року або на початку наступного.

Я не поділяю настільки оптимістичного погляду. У нового президента є безліч пріоритетів, адже він обіцяв вирішити багато важливих питань, які, в першу чергу, стосуються внутрішньої політики. Це включає боротьбу з незаконною міграцією, розвиток освіти, покращення охорони здоров'я та вирішення економічних проблем. Напевно, для Трампа ці питання є більш актуальними, ніж зовнішня політика. Крім того, існують й інші виклики, такі як ситуація на Близькому Сході та відносини з Китаєм. Не варто забувати, що, незважаючи на нашу україноцентричність, адміністрації Трампа доведеться мати справу з багатьма іншими глобальними проблемами, і я не певен, що питання України залишиться в пріоритетах на першому місці, незважаючи на всю серйозність нинішніх подій.

Але я залишаюся оптимістом в тому сенсі, що щось таки реально зміниться. Якщо б була обрана пані Гарріс, то мені здається, що ми не побачили б взагалі ніяких змін у політиці США. Треба більш активні дії, закручення гайок щодо санкцій проти Росії, треба щось робити з формуванням "вісі зла", яка вже напевно склалася. Це все є комплекс дуже серйозних проблем і звичайно, що від вирішення будь-якої з них залежить вирішення інших.

Гарантії безпеки, про які Україна заявляє вже тривалий час. Прем'єр-міністр Польщі Туск повідомив, що найближчим часом від США можна очікувати оголошення про дату припинення вогню, оскільки план у цьому напрямку вже створюється, і головним чином будуть запропоновані гарантії безпеки для України. Яка ваша думка щодо цього? Чи можуть ці гарантії приймати інші форми, адже запрошення до НАТО наразі виглядає малоймовірним?

Наші західні партнери вже кілька місяців міркують над цими так званими гарантіями безпеки, починаючи з самого початку повномасштабного вторгнення, проте конкретних дій досі не вжито. Водночас, всім очевидно, що найнадійнішою гарантією безпеки для України є стаття 5 Вашингтонського договору НАТО. Це означає, що у разі агресії проти нашої країни, всі держави Альянсу зобов'язуються захищати нас. Але для цього Україні необхідно стати членом НАТО.

Мінімальний перший крок, який наші партнери могли б зробити, це принаймні формально запросити Україну до лав НАТО. Це не означає, що ми станемо завтра чи через тиждень членами Альянсу, це зрозуміло, але це буде потужний сигнал Путіну, що все це серйозно, а не на словах.

Новообраний президент США протягом кількох днів здійснив низку призначень на ключові позиції у своїй адміністрації. Трамп визначив Майка Волтца радником з національної безпеки, а сенатора Марка Рубіо призначив держсекретарем. Обидва політики підтримують зовнішньополітичну стратегію Трампа, відому як "Америка насамперед", але водночас є активними прихильниками жорсткої позиції щодо Китаю, Ірану та Росії. Водночас вони виявляють скептицизм щодо подальшої військової допомоги Україні.

- Серед цих кандидатур є різні люди. Я б сказав, що більшість з них мають антиросійські, ніж проукраїнські погляди. Все буде залежить від конкретної ситуації.Однак враховуючи стиль ведення справ Дональдом Трампом, я не думаю, що хтось з цих людей буде намагатися, як кажуть, лізти поперед батька в пекло. Тобто ми ж пам'ятаємо минулий термін Трампа, коли він звільнив масу людей, яких сам же призначив, але з ними пересварився, тому що вони ніби проводили свою незалежну лінію. Я думаю, що це також було уроком для нових призначенців.Вони будуть, принаймні, в першу частину його каденції, намагатися бути обережними. Так що більше всього дії його адміністрації будуть залежати від думок самого Трампа.

- Чи є у вас побоювання стосовно певних призначень. Наприклад, координувати роботу американських секретних служб буде Тулсі Габбард, яка постійно повторює наративи російської пропаганди та фактично виправдовує агресію Росії проти України.

На жаль, ми змушені взаємодіяти з тими, хто є на даний момент, адже вибір не був за нами. Можна нескінченно нарікати на долю, що до влади в США приходять не зовсім ті люди, яких би ми хотіли, і що їхня прихильність до нас не така велика, як нам хотілося б. Коли ми потребуємо чогось, ми звертаємося до них за зброєю, але, коли виникають потреби американців, ми не завжди адекватно реагуємо на їхні запити. Це й є справжня атмосфера довіри, як між близькими друзями. І поки цього немає, можна скільки завгодно критикувати Трампа за те, що він не виявляє такої ж підтримки Україні, як ми сподіваємося, або його призначених осіб. Проте, нам потрібно формулювати такі пропозиції, від яких американці не зможуть відмовитися, які будуть вигідні для них. Це має показувати, що допомога Україні – це не лише підтримка нашої держави, але й вигода для самих Сполучених Штатів, включаючи їхні фінансові інтереси.

Усі якось забули про тему зрідженого газу. Протягом кількох років американці пропонували організувати окремий трубопровід з Польщі для постачання американського газу. Це, до речі, відбувалося під час попереднього терміну президентства Трампа. Ми не вжили жодних дієвих заходів для реалізації цього проєкту. А адже це могло б стати вигідним для великого американського бізнесу, який, до речі, майже повністю підтримує Дональда Трампа.

Хотів би уточнити вашу думку щодо позиції наших західних партнерів у контексті перемоги Трампа та можливого скорочення допомоги Україні. Схоже, що це стало для них певним шоком, оскільки держсекретар США Блінкен терміново прибуває до Європи. Він проводить переговори з ключовими лідерами ЄС, а також з генсеком НАТО Рюте, підкреслюючи, що Україна отримає все необхідне для продовження боротьби у 2025 році.

Генеральний секретар НАТО наголошує на необхідності, щоб Путін поніс серйозніші наслідки за своє вторгнення. Він також обговорює подальшу підтримку Україні та пропонує змінити стратегічний підхід до війни. У свою чергу, Польща звертається до Великої Британії та Франції з ініціативою створення нового союзу для надання допомоги Україні у разі, якщо Сполучені Штати раптово зменшать свою підтримку. Як ви оцінюєте дії наших європейських партнерів у цій ситуації?

По-перше, ви абсолютно вірно зазначили на початку, що для деяких це може бути справжнім шоком, тоді як для інших цей подарунок виглядає як щось, що несподівано з'явилося з небес. Я говорю про таких осіб, як Орбан чи Фіцо.

На мою думку, перемога Трампа стала каталізатором для наших європейських партнерів, змусивши їх переосмислити підходи до європейської політики безпеки. Адже на сьогоднішній день вона значною мірою залежить від США, особливо в контексті НАТО, оскільки саме американська сторона відіграє ключову роль у забезпеченні безпеки своїх європейських союзників.

Щодо відновлення потенціалу європейської військово-промислової бази, варто зазначити, що після завершення Холодної війни та розпаду Радянського Союзу, оборонна промисловість західноєвропейських країн фактично зупинилася. Запаси, що залишилися, залишилися на місці, але нові види озброєння розроблялися вкрай рідко, за винятком американських розробок. Сьогодні ситуація виглядає так, як зазначають самі європейці: Росія, Іран і Північна Корея щороку здатні виробляти значно більшу кількість боєприпасів, ніж вся Західна Європа разом із США. Це викликає серйозні занепокоєння.

Протягом трьох років війни ми постійно стикаємося з обговореннями про те, що західна, а особливо європейська оборонна промисловість, у багатьох аспектах відстає від російської. Проте суттєвих змін все ще не помітно...

Протягом 2,5 років ця тема обговорювалася, і лише сьогодні почали виділяти певні кошти на відновлення виробництва. Можливо, ми не маємо всієї картини, і певні дії все ж відбуваються, але залишаються під покривом секретності. Проте, мені здається, що хоча якісь зрушення і відбуваються, але темп їх реалізації занадто повільний. Щодо можливості того, що Європейський Союз зможе компенсувати США в разі припинення їхньої допомоги Україні, я вважаю, що економічно це можливо, і ЄС готовий до цього. Єдине, що залишається під питанням, це політична воля.

В Європі існують різні погляди на питання продовження підтримки України. Наприклад, прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо висловив думку, що Європі слід утриматися від надання допомоги нашій країні в конфлікті з Росією. Він підкреслив, що після перемоги Дональда Трампа на виборах у США, американська політика буде більше орієнтована на захист власних інтересів. Фіцо також зазначив, що якщо Сполучені Штати вирішать призупинити свою підтримку Україні, Європейський Союз не повинен заповнювати цю паузу. Загальновідомо, що прем'єр Угорщини Віктор Орбан також має антиукраїнську позицію. На вашу думку, чи стали ці політики більш активними і впливовими у своїй опозиції до української підтримки з боку ЄС після перемоги Трампа?

На мою думку, вони відчувають значний підйом морального духу. Орбан виявився фактично єдиним європейським політиком, який не боявся зустрічатися з Трампом навіть у той час, коли новообраний президент стикався з серйозними судовими проблемами. Це означає, що він ризикнув і виграв — такий крок підняв його на певний рівень ейфорії, де він вважає, що може дозволити собі все. Проте я переконаний, що цей стан швидко мине, адже є різниця між ейфорією та реальністю. В Європейському Союзі, принаймні, існують інструменти, які змусять Орбана та Фіцо переглянути свої позиції в певних питаннях. Я також вважаю, що Трамп розуміє: політика Європейського Союзу не залежить від них, а більше від інших, значно впливовіших лідерів.