Трамп, конфликт, выборы. Какие факторы будут определяющими в новом политическом сезоне Украины?

На початку лютого в стінах Верховної Ради відбудеться урочисте засідання, присвячене відкриттю нової сесії. Ця подія має велике історичне значення. Вперше з моменту проголошення незалежності України Верховна Рада збереться для відкриття 13-ої сесії. Жодне з попередніх скликань парламенту не продовжувало свою роботу до такого високого порядкового номера сесії.

У часи мирного життя, початок зимових сесій парламенту традиційно сприймався як відліт нового політичного циклу. Проте цього року український політичний процес одночасно співпав із світовою прем'єрою американського геополітичного блокбастера "Трамп повертається!".

Ніхто не може передбачити, як розгортатимуться події в цій захоплюючій стрічці, але ті, хто бачив перший сезон і переглянув інавгураційний тизер 20 січня, впевнені – нудьгувати не доведеться.

В Україні в політичному житті на позір нічого не змінилось. Як співає Nord Division, "війна не зупиняється". Навпаки, вона стає тільки географічно ближчою до центрів ухвалення рішень.

Проте, незважаючи на бойові дії, просування противника та повну невизначеність серед партнерів, в українському політичному класі виникли зміни. У діалогах і вчинках політиків почало відчуватися передчуття можливої розв'язки, з'явилося озиране на "сигнали" з-за океану та з інших країн, а також повторювані пошепки слів "переговори" і "вибори".

На даний момент формальна підготовка до початку виборчого циклу не спостерігається. Проте вже відчувається, так би мовити, "аромат змін". Це призводить до активізації правоохоронних органів, проведення публічних чисток у збройних силах, відновлення практики санкцій і прийняття нових кадрових рішень.

У зв'язку з цими подіями "Українська правда" вирішила дослідити, які питання стануть ключовими в наступному політичному сезоні.

В Україні всі усвідомлюють, що проведення виборів стає неможливим, доки триває війна, або ж необхідно внести зміни до законодавства.

"Я вважаю, що вибори відбудуться одразу після закінчення воєнного стану. Або парламентарям треба зібратися і змінювати законодавство, що буде зробити дуже важко, тому що суспільство проти".

"Другий рядок не є тим, на що я зосереджуюсь сьогодні... Я не можу передбачити, яким чином завершиться ця війна."

Ці висловлювання з нещодавніх інтерв'ю українського президента Володимира Зеленського є значущими та показовими. Хоча зміст цих цитат може видаватися очевидним, вони яскраво ілюструють загальний стан невизначеності, що панує всередині урядової команди.

Будь-які спроби політичного прогнозування та адаптації до можливих виборів стикаються з серйозними труднощами: існує велика невизначеність щодо того, як, коли і за яких обставин може закінчитися війна з Росією, або чи взагалі це можливо.

Уся політична еліта розуміє, що відповідь на це питання є лише частково в Україні. Чимало аспектів залежать від партнерів у Європі та НАТО. Проте ключові аргументи перебувають у руках нової адміністрації Дональда Трампа.

Українські чиновники, які спілкуються з новою командою, запевняють УП, що на момент інавгурації оточення Трампа та він особисто були "вкрай зацікавлені" у пошуку шляхів для завершення війни в Україні.

"Команда хоче швидко з нашою війною розібратись. Америка от закінчила конфлікт в Ізраїлі, і вони хочуть так само швидко закрити для себе наше питання. Є таке загальне враження", - переконує співрозмовник УП у команді Зеленського.

Вже стало зрозуміло, що у Трампа немає чітко сформульованого плану для досягнення миру. У своїй інавгураційній промові він навіть не згадав про Україну, Ізраїль чи Тайвань, що підкреслює його байдужість до цих важливих міжнародних питань.

Хтось бачить у цьому намагання дистанціюватися від цих конфліктів. Але, як видається, це радше спроба залишити собі більше поле для маневрів і можливих переговорів на всіх треках.

З усіх представників українського політикуму на інавгурації та кількох республіканських подіях, що відбулися навколо неї, виявився лише Давид Арахамія, голова фракції "Слуга народу". Він має тривалі зв'язки з членами партії Трампа, проте раніше ці контакти не користувалися особливим попитом.

Тепер нове знайомство з Трампом-молодшим та іншими прихильниками Трампа могло б стати одним із можливих каналів неформальної комунікації. Або, принаймні, змусити владу відкласти свої плани щодо повного усунення Арахамії з системи. Неприпустимо повністю знецінювати людину, яка отримала "почесну посаду" під час інавгурації президента США.

План дій щодо України у Трампа, в першу чергу, буде розроблятися під час його переговорів з російським лідером Путіним. За інформацією, отриманою від джерел в дипломатичних колах, Україні стало відомо, що Сполучені Штати вже готують телефонну розмову між Трампом і Путіним, після якої планується організувати повноцінну зустріч.

Банкова воліла б, щоб до цього американський і український президент "звірили годинники" й узгодили стратегічну візію всього переговорного процесу. Але чи так само вважають у Білому домі - питання поки відкрите.

До кінця свого терміну американський президент лише висловлював неясні міркування про те, що Зеленський прагне досягти мирної угоди, тоді як Путіну "не вигідно продовжувати війну", оскільки це негативно впливає на економіку, а також вже загинуло "мільйон військових".

Однак увечері 22 січня Трамп виступив з "ввічливим ультиматумом" до Путіна: або досягнення угоди, або ж США, використовуючи санкції, мита та інші засоби тиску, змусить Росію піти на компроміс. Через кілька днів, під час форуму в Давосі, новий президент Сполучених Штатів навіть окреслив, з чого може почати тиск на Москву — з падіння цін на нафту.

Проте, перш ніж це станеться, більшу надію на конкретизацію стратегії Трампа слід покладати на роботу його спеціального представника по Україні Кіта Келлога. Нова команда офіційно заявила, що Келлог отримав 100 днів для розробки плану дій щодо завершення російської агресії.

Невдовзі очікується, що його візит в Україну, що був перенесений з початку січня, нарешті відбудеться "після інавгурації".

Окрема загадка полягає в тому, хто виступить українським партнером Келлога під час переговорів. Андрій Єрмак раніше відігравав важливу роль у взаємодії з Білим домом, регулярно спілкуючись із Джейком Салліваном, радником з національної безпеки в адміністрації Байдена, кілька разів на тиждень.

Проте, під час свого візиту до США наприкінці минулого року, очільник ОП зіткнувся з досить неприязним ставленням з боку команди Трампа.

За словами членів команди Зеленського, деякі з них відчувають, що у прихильників Трампа існує усвідомлений бар'єр на встановлення контактів з Єрмаком. Наприклад, Келлог, який є важливою особою в переговорах з Україною, не знайшов можливості для зустрічі з керівником Офісу президента України.

Тож зараз важливо буде зрозуміти, чи Володимир Олександрович зможе нав'язати незамінного для себе менеджера новій американській команді, чи буде навпаки шукати іншого переговорника з іншим статусом.

Основне враження від аналізу публічних висловлювань команди Трампа щодо України свідчить про те, що в адміністрації Білого дому застосовують підхід "кнута і пряника" для того, щоб спонукати як Москву, так і Київ до досягнення миру.

Новий керівник Державного департаменту Марко Рубіо прямо висловив, що "обидві сторони — і Російська Федерація, і Україна — повинні зробити певні компроміси".

Кажучи словами класика української політичної думки, "Треба говорити, все дуже просто: "Що ви хочете, ваші умови?"... А ось наші пункти. Десь посередині зійшлися б".

"Ніхто не знає, коли і що буде, але всі уже забігали. Бояться пропустити старт і бути неготовими. Але все залежить, чи зможуть росіян посадити за стіл і про що домовлятися", - з іронічною посмішкою відповідає на питання УП про початок виборчого процесу впливовий депутат "Слуги народу".

Одним із найзначніших викликів у будь-якому процесі переговорів є те, як дії уряду будуть сприйняті громадськістю та військовими. Без цього жоден політичний процес не матиме суттєвого впливу.

На початку російського вторгнення українці проявили неймовірну готовність захищати свою землю та боротися до відновлення кордонів 1991 року. Це стало однією з основних причин, чому майже узгоджені "стамбульські домовленості" були відхилені президентом Зеленським. Як зазначив один із членів української делегації в інтерв'ю УП, президент не бажав підписувати такі невигідні умови, оскільки це могло б викликати невдоволення серед населення.

Протягом трьох років війни обставини на фронті зазнали значних змін, а також трансформувалися суспільні настрої.

Згідно з грудневим дослідженням, проведеним соціологічною компанією Socis і наданим УП, за останній період спостерігається суттєве збільшення числа українців, які висловлюють бажання терміново розпочати переговори та припинити війну.

Стосовно точних даних існує можливість обговорення, проте представлений графік ясно демонструє тенденцію. Її можна трактувати як явний сигнал для влади, що відкриває шлях до початку діалогу. Інакше кажучи, після старту переговорного процесу навряд чи можна очікувати повторення подій, подібних до Майдану.

Однак, якщо великомасштабні мирні акції, ймовірно, не відбудуться, то без належних гарантій безпеки після переговорів жодна сторона не може стверджувати, що вдасться уникнути менш масштабних, але все ж таки насильницьких дій.

Більшість учасників розмови з УП у владних колах чітко висловлюють свої побоювання. В умовах, коли офіційні переговори з новими американськими партнерами ще не розпочалися, українська влада прагне чітко донести свою позицію: лише надійні гарантії безпеки до моменту вступу в НАТО можуть стати основою для будь-якого угоди.

Саме з цієї причини команда Зеленського, а також він сам, неодноразово заявляють, що не погодяться на Будапешт-2 або Мінськ-3. Відтак, президент вже починає підготовку європейських політиків до того, що обговорення миротворчої місії в Україні передбачає участь щонайменше 200 тисяч військових. І це лише початок.

"На даний момент перед нами стоять дві ключові задачі. Перш за все, ми повинні спробувати реалізувати щось дійсно значне і безпрецедентне. Наприклад, досягти угоди про гарантії зі США, яку потім ратифікує Конгрес. Такого не має ніде в світі, і це стане потужним сигналом. Одночасно нам потрібно відстояти наші основні інтереси, відкидаючи російські вимоги, такі як постійна нейтральність та інші подібні пропозиції," - зазначає один з ключових членів команди президента.

Однак, більшість респондентів серед високопосадовців вважають, що у разі, якщо переговори все ж відбудуться, російська сторона може спробувати повернутися до раніше відхиленого Україною варіанту "стамбульського договору".

"Отже, ще доведеться докласти зусиль, аби виключити ті пункти, що стосуються обмежень для армії або нейтралітету. Але це лише в разі, якщо переговори взагалі відбудуться. Зараз ми чекаємо на рішення американців і на результати їхніх переговорів з росіянами. Можливо, вийде щось таке, що змусить нас просто відмовитись від усіх", - зазначає співрозмовник.

Ситуація з можливим мирним процесом залишається дуже далеким від чітких контурів. Проте, незважаючи на те, наскільки невизначеною виглядає перспектива такого миру, навіть ця ідея стала каталізатором для активізації українського політичного процесу, який довгий час перебував у стані спокою.

Старі й нові гравці поступово входять в азарт, шукають нових виборців, нові канали комунікації, нові команди чи нових людей у старі сили.

Цю активізацію найяскравіше можна спостерігати в діяльності малих парламентських партій.

Серед усіх політичних сил, найочевидніші перспективи на майбутнє має партія Петра Порошенка. Відповідно до закритих соціологічних досліджень, які потрапили в руки УП, п'ятому президенту не вдасться здійснити вражаючий камбек, подібний до того, що стався з Трампом, і знову зайняти пост глави держави.

Петро Олексійович, за словами представників його політичної сили, вже прийняв цю ситуацію. Проте йому вдалося зберегти свій обмежений медійний ресурс, що дозволяє підтримувати актуальність серед його виборців. Його електорат скоріше нагадує харизматичний культ, а не традиційну політичну силу, але в межах 5-10% підтримки партія Порошенка все ще утримується на плаву.

Нещодавно представники влади надали колишньому президенту нові аргументи для його прихильників, коли перед наступним засіданням РНБО з'явилася інформація про можливі санкції проти Порошенка.

"Спільнота 5-го президента" підняла донебесний тренос у соцмережах, але в підсумку ніяких обмежень щодо Порошенка не застосували.

"Там за роботу з Медведчуком можна було давно щось із цим Петром зробити. Але це треба було робити в 2019-му, коли була хвиля підтримки в суспільстві. Зараз же якісь санкції тільки додадуть йому рейтингів і приводів кричати в медіа", - пояснює ситуацію один із топів президентської команди.

Які наслідки могли б очікувати Порошенка, якби у нього не було активної підтримки з боку внутрішніх і зовнішніх сил, можна проілюструвати на прикладі Юрія Бойка. Він помилково переоцінив свої можливості розпочати активну політичну кар'єру, спираючись на тези анти-"армія-мова-віра". У підсумку, він зіткнувся з кримінальним переслідуванням, допитами в СБУ та персональними санкціями, накладеними РНБО.

"В цих санкціях проти "російських агентів" не було ніякої грандіозної стратегії. Це просто відповідь на запити суспільства, і щоб задовольнити ці вимоги, було вирішено ввести санкції. Очікувати серйозних наслідків не варто. Наприклад, у Бойка практично немає значних офіційних активів," - розповів співрозмовник УП з команди Зеленського.

Єдиним істотним наслідком зазначених санкцій може стати ймовірна відмова фракції ОПЗЖ у Верховній Раді підтримувати законодавчі ініціативи влади. Це створює серйозні ускладнення для "Слуги народу", яка вже стикається з постійною нестачею голосів. Проте, навіть в умовах нинішньої ситуації, навряд чи представники ОПЗЖ наважаться на відкритий протест.

"Нехай ці "полонені", як вони себе величають, голосують спокійно. Але ні, потрібно було обов'язково накладати на них санкції. Добре, будемо шукати способи взаємодії з ними далі. Сумніваюся, що вони дійсно піднімуться на бунт, але цілком можуть влаштувати італійський страйк: просто не приходити, не доходити до голосування і подібне", - зазначає один з керівників парламентської фракції.

Ситуація у "Батьківщині" Юлії Тимошенко та "Розумній політиці" Дмитра Разумкова є складною, хоча й має свої відмінності.

Обидві конкуруючі групи, що діють на одному електоральному полі, не мають можливості використовувати великі медійні ресурси. Тому вони намагаються прорватися через медійний вакуум, привертаючи увагу центральних ЗМІ за допомогою сенсаційних заяв, гострої критики влади та акцентування на актуальних темах.

Тимошенко, наприклад, активно пропонує виборчі альянси різним потенційним партнерам і регулярно завантажує на YouTube свої "вимушені" довгі звернення на теми "Хто заважає Україні мати майбутнє". Якщо раніше такі відео на її каналі збирали лише 6-10 тисяч переглядів, то останні "екстрені звернення" раптом досягли 600-800 тисяч переглядів. Таким чином, вона стала гідним конкурентом для Арестовича в ефірі.

Коментарі Дмитра Разумкова на всі гострі теми теж можна подивитись у мережі. Зараз на офіційному каналі "Розумної політики" в YouTube більшість із них теж мають цифри переглядів у районі 800, правда не тисяч.

Проте ці невисокі результати в даній мережі компенсуються мільйонами переглядів у TikTok. Це настільки помітно, що Разумков значно здобуває підтримку патерналістського консервативного електорату, що раніше належав Тимошенко. Частково саме це стало причиною активізації "зубожінки" в онлайн-просторі.

Але найбільший спектр оновлень усе ж спостерігається в таборі влади. Не всі вони пов'язані з потенційними виборами, але і з ними теж.

По-перше, в Україні фактично завершилася формування фінансової монополії, пов'язаної з іменем Андрія Єрмака. 6 січня Офіс президента добився призначення Руслана Кравченка на посаду керівника Податкової служби, виштовхнувши з цієї посади ставленика групи Арахамії - Гетманцева. В результаті, сьогодні система функціонує в умовах, коли керівництво митниці, податкової служби, Національного банку, Фінансового моніторингу та Комісії з цінних паперів складається з представників кадрової команди Андрія Єрмака.

По суті, останньою високою посадою в країні, яку обіймає не ставленик глави ОП, залишається прем'єр-міністр. Рекордсмен із перебування в цьому кріслі Денис Шмигаль обкладений з усіх боків лояльними до Єрмака віцепрем'єрами, але все одно не викликає 100-відсоткової довіри в глави ОП.

Нещодавно у згаданій групі віце-міністрів відбулося поповнення – до них приєднався Олексій Чернишов. Після своєї роботи в Нафтогазі він повернувся до Кабінету Міністрів, щоб очолити Міністерство національної єдності.

У політичних середовищах почали обговорювати можливість, що Офіс може готувати наступника для Шмигаля. Проте, по-перше, між Шмигалем і Чернишовим існують хороші, навіть дружні, стосунки. А, по-друге, незабаром після того, як Чернишов залишив Нафтогаз, туди прийшли слідчі, які працюють під загальним наглядом Олега Татарова.

З'ясувалося, що наглядова рада державної компанії отримувала інформацію від Чернишова в обмеженій кількості, і навіть не підозрювала про наслідки програшу ряду великих судових справ. До того ж, перевірка виявила інтерес до деяких призначень в активах, що знаходяться під контролем Нафтогазу в регіональних підрозділах.

Уся ця активність навряд чи була б можлива без схвалення вищого керівництва ОП. Це радше виглядає чимось схожим на спробу прибрати Чернишова з черги претендентів на заміну Шмигаля.

З цього переліку, до речі, майже остаточно зникло ім'я колишньої фаворитки Єрмака, Юлії Свириденко. Як запевняють джерела УП у Кабінеті Міністрів, віцепрем'єрка сама вирішила не продовжувати цю гру.

Таким чином, поступово формується єдиний претендент від Офісу Президента, готовий зайняти місце прем'єра у разі необхідності. Мова йде про віцепрем'єра з питань відновлення Олексія Кулебу. На початку 2025 року його у владних колах охрещують "касиром" і "менеджером" підготовки команди Зеленського до виборів.

Крім того, кар'єрний стрімкий розвиток Кулеби, який пройшов шлях від відповідального за ларьки в КМДА до заступника голови Офісу Президента, а згодом до віцепрем'єр-міністра, безпосередньо пов'язаний з підтримкою Андрія Єрмака. Це стане суттєвою перевагою в майбутніх політичних змаганнях, якою можуть похвалитися небагато.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Майбутні президентські та парламентські вибори, а також ймовірні зміни у складі уряду - все це належить до майбутнього.

Відстань, до якої ми можемо дійти, залежатиме від численних чинників, серед яких ключовими є обстановка на фронті та розвиток переговорів.

Але нинішній стан економіки, стосунків з сусідами і партнерами, а головне - динаміки на фронті ставить питання про запас міцності, який має країна.

Не так давно в парламенті пройшла закрита нарада. Лідери Ради та депутатських фракцій запросили керівництво Сил оборони, щоб отримати чітке уявлення про актуальну ситуацію на фронті.

Спочатку представники Генштабу говорили багато і заплутано, але це було вкрай цікаво. Після них було ще кілька доповідей. Проте найбільше вразила відповідь Буданова. Хтось запитав його, скільки часу у нас ще залишилося. І Кирило, з холодною усмішкою на обличчі, відповів: "Якщо до літа не розпочнуться серйозні переговори, це може призвести до дуже небезпечних процесів для самого існування України", - згадує один з учасників зустрічі у розмові з УП.