Третій рік від жахливого теракту в Оленівці: Запоріжжя вшановує пам'ять загиблих.

Третя річниця трагедії в Оленівці. З нагоди цієї дати в Запоріжжі відбулися два пам’ятні заходи. Люди об’єдналися для автопробігу та акції-реквієму, прагнучи вшанувати пам'ять військовополонених, які загинули під час теракту в колонії Волновахи. Інша мета – нагадати світові про українських бійців, що досі залишаються в полоні.

На машинах - плакати й прапори. Так у Запоріжжі готуються до пам'ятного автопробігу. Учасники акції зібралися, аби скласти шану захисникам, яких три роки тому росія вбила в Оленівці. У ніч проти 29 липня під час теракту, цинічно спланованого окупантами, у колонії загинули щонайменше 53 українських полонених.

Олена, співорганізаторка акції:

Ми хочемо цим заходом нагадати спільноті іноземним гражданам про те, що наших хлопців в полоні вбивають і наша акція "Не мовчи, полон вбиває", на жаль, так воно і є, полон вбиває. І Оленівка - це тому доказ.

Автомобілі активістів проїжджають вулицями міста. Інші водії та пішоходи висловлюють свою підтримку: побачивши колону з прапорами, люди кладуть руку на серце і стають на коліна.

Ще одна з цілей цього заходу - привернути увагу світу до долі військових, які досі залишаються в полоні. Багато українських солдатів вже більше трьох років перебувають у руках російських загарбників. Їх щоденно піддають допитам та тортур, а також проводять показові судові процеси.

Анастасія, одна з учасників автомобільного марафону:

Є ті, хто залишився в неволі, на повернення яких ми сподіваємося, і ті, хто не зміг повернутися, саме тому ми беремо участь у цьому заході. Ми маємо стати їхнім голосом, висловлюючи те, що вони не можуть озвучити самі.

Наталя чекає на сина, який потрапив у полон під час виходу з "Азовсталі". Попри постійні хвилювання та виснажливі роки очікування, не втрачає надії. Каже, такі акції додають сили.

Наталія, одна з учасниць автопробігу:

Самотужки важко, але коли ми разом, все стає простіше. Ми вже стали рідними, знаємо один одного, і це додає нам сил. Коли збираємося, спілкуємося, відчуваємо підтримку і тепло.

Чоловік Альони загинув на самому початку повномасштабної агресії. Дівчина прийшла, аби підбадьорити свою сестру та подругу, які в очікуванні на повернення своїх улюблених.

Альона, учасниця автопробігу:

Ми прагнемо, щоб усі вони повернулися додому. Ми з нетерпінням чекаємо їх, адже сьогодні я підтримую свою сестру та подругу. Їхні чоловіки — справжні захисники, і ми з вірою сподіваємося, що всі вони повернуться живими і здоровими. Ми дуже чекаємо на них!

Напередодні у середмісті відбулася й акція-реквієм. Воїнів, убитих в Оленівці, ушанували хвилиною мовчання. На площі виклали свічками число 28 та зачитали позивні героїв. Серед них прозвучав і "Шуберт". Таке псевдо мав 35-річний захисник Маріуполя - Григорій. Разом із побратимами 20 травня він вийшов з "Азовсталі".

Наталія, одна з учасниць заходу:

Хлопці, які повернулися, розповіли, що їхній командир був на похоронах. Кажуть, що він загинув, а наше ДНК підтвердило це. Він служив у Національній гвардії, але в 2020 році перейшов до своїх побратимів в "Азов", бо його приваблювала дисципліна цього підрозділу. Він справді пишався своїм вибором.

На подію сестра "Шуберта" прийшла в особливій футболці. На її спині були позивні захисників "Азовсталі", які загинули разом із Георгієм в Оленівці.

"Шуберт" - мій перший брат і інші хлопчики. Це іменно список хлопців, які загинули в цьому байраці, в Оленівці.

Стелла Орел, волонтерка, що активно підтримує військових:

Це не тільки було масове вбивство захисників Маріуполя, це була смертна кара, росіяни настільки боялися "Азов", вони не змогли їх перемогти на полі бою, зате вони підло та цинічно стратили їх вночі.

Активісти стверджують, що подібні ініціативи слугують важливим нагадуванням світові про жахливі злочини, вчинені росіянами. За ці дії має настати неминуче покарання.