У Трампа існує кілька можливостей, які можуть вплинути на нього, Україну та світ у цілому. Неправильний вибір може стати причиною глобального конфлікту. Розмова з Безсмертним.

Дональд Трамп обіцяв, що війна в Україні завершиться "якнайшвидше", проте зіткнувся з відмовою російського президента Володимира Путіна навіть у питанні про припинення вогню. Кремль, у свою чергу, затягує час і посилює військові дії проти України. Наприклад, 13 квітня два російські снаряди влучили в місто Суми, забравши життя 34 людей, серед яких були ті, хто прямував на службу у Вербну неділю. Раніше стався обстріл Кривого Рогу, внаслідок якого загинуло 20 осіб. Міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський підкреслив, що команда Трампа повинна усвідомити, що Кремль "знущається з їхньої доброчинності".

Проте Трамп наразі проявляє значну прихильність до Росії й залишається критично налаштованим щодо України. Американський лідер покладає провину за початок конфлікту на президента Володимира Зеленського і висміює його пропозицію про продаж систем протиповітряної оборони.

Прихильники Трампа стверджують, що він готовий вжити більш рішучих заходів щодо Росії, в той час як європейські керівники закликають до введення нових санкцій проти Москви, щоб ці заяви мали вагу, але поки що результати відсутні.

Тим часом, Росія і США продовжують обговорювати важливі аспекти угоди для врегулювання ситуації в Україні. Стів Віткофф, спецпредставник Трампа, все більше викликає асоціації з "представником" Кремля через свої дії. Нещодавня "пропозиція" Віткоффа, яку, як повідомляється, розглядає Дональд Трамп, передбачає, що найбільш ефективним способом досягнення миру було б "дозволити Росії анексувати чотири українські регіони та Крим, на які вона має претензії, включно з територіями, які їй не вдалося захопити".

Український дипломат і політик Роман Безсмертний в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA висловив свої погляди на ці та інші важливі питання.

- Після своєї зустрічі з Путіним Стів Віткофф заявив, що "США просуваються в укладанні угоди з Росією щодо України, а мирна угода передбачатиме врегулювання питання "пʼяти територій". Документ також міститиме низку протоколів безпеки та інші геополітичні аспекти.

Іншу точку зору висловив ще один спеціальний представник Трампа, Кіт Келлог. Ключовим аспектом є розподіл України на сфери впливу різних держав. Обидва сценарії, що розглядаються, є вкрай негативними для України, зокрема той, який підтримує Віткофф, на думку якого Дональд Трамп найбільше звертає увагу. Як ви вважаєте, чи може президент США все ж перейти "червоні лінії" України та погодитися на умови Путіна щодо анексованих територій та інших питань?

Головним аспектом цієї ситуації є позиція України та її військово-політичного керівництва. Вона чітко визначена: Україна діє відповідно до міжнародного права, дотримуючись принципів територіальної цілісності та суверенітету, що узгоджується зі статутом ООН та Конституцією країни. Отже, будь-які дії, які виходять за межі цих засад, призводять до погіршення загальної безпекової ситуації. Дозвольте мені пояснити ці моменти детальніше.

Це вказує на те, що спочатку може розпочатися континентальна, а згодом і глобальна війна. У такій ситуації будь-які дії, що не стримують агресора, лише підштовхуватимуть його до продовження окупації сусідніх земель, нападів на інші країни та подібних дій. Це важливо усвідомлювати. Тому, коли в суспільстві виникають дискусії щодо територій, окупованих Росією, варто одразу зараховувати тих, хто їх ініціює, до тих, хто сприяє загостренню конфлікту на світовій арені.

Щодо Віткоффа та його заяв, на сьогоднішній день важко знайти в Сполучених Штатах галузь зовнішньої політики, до якої цей чоловік не був би залучений. Він займається питаннями, пов’язаними з Близьким Сходом, конфліктом між Росією та Україною, а також Іраном. Незабаром його починають залучати до ситуації в Сирії та інших регіонах. Отже, він має безліч обов'язків, але спосіб, яким він їх виконує, заслуговує на окреме обговорення. Щодо Близького Сходу та українсько-російського конфлікту, він спілкується виключно з однією стороною. Це не посередник, який координує переговорний процес, а особа, що відстоює позицію лише однієї сторони. Це важливо розуміти, коли мова йде про його тактичні підходи.

Стів Віткофф не має досвіду в дипломатії, тому росіяни досить легко маніпулювали ним під час його останнього візиту до Санкт-Петербурга. Він прибув з мандатом обговорити та укласти угоду щодо реалізації домовленостей про припинення вогню, захист енергетичної інфраструктури та мир у Чорному морі. Крім того, він мав намір провести переговори про всеосяжне 30-денне припинення вогню.

По приїзді туди йому запропонували не говорити про те, що на порядку денному, а порушити інші питання. Тобто про мирну угоду загалом. Але ж документа як такого немає. І так Віткофф 4,5 години говорив із російським диктатором ні про що. Саме тому й був знервований Дональд Трамп, адже є ідея-фікс - маленька перемога у вигляді якогось перемир'я, а опісля зіскочити з ситуації. А на сьогодні у Трампа немає навіть припинення вогню. Фактично все, що відбувається, наближається до того, що називається "фініта ля комедія" переговорного процесу. Усе заходить потроху в глухий кут, бо з'являються проблеми, з яких фактично виходу немає. Адже, з одного боку, є "червоні лінії" України, які спираються на норми міжнародного права, а з іншого боку - московські ультимативні заяви. Тому насправді все це йде навколо однієї теми - затягування процесу.

Отже, на сьогоднішній день маємо ситуацію, де російський лідер вимагає капітуляції України. Україна, звісно, не має наміру підкоритися цим вимогам. Тим часом Трамп спробував швидко вирішити цю проблему та вийти з неї, але не зміг досягти бажаного результату. Таким чином, війна триває, і про будь-яке припинення вогню поки що не йдеться.

На мою думку, порядок денний залишиться незмінним. Конфлікт продовжиться, і, більше того, його інтенсивність може зрости, виникаючи нові вогнища насильства в різних куточках світу. Найімовірніше, це станеться в Сирії. Також можуть виникнути загрози для наших партнерів у Балтії, оскільки навчання, заплановані на осінь у Білорусі за участю Росії, насамперед націлені на них. Росія проводить не лише відкриту, а й таємну мобілізацію, формуючи нові підрозділи, але ці сили, ймовірно, не призначені для українського фронту.

Ба більше, вже відомо про те, що досягнуто домовленостей між Кремлем і Північною Кореєю та Іраном щодо збільшення постачання озброєння до РФ. Тобто насправді те, що пишуть західні видання, начебто російський фюрер спробує випробувати НАТО у 2025 році, стає усе більш і більш очевидним. Але це й доводить, що ніякого досягнення домовленості з Вашингтоном у Путіна не буде. Власне, оця проблема нервує Дональда Трампа. Бо він, як я вже казав, намагається вибудувати взаємини з Путіним.

Сьогодні все зводиться до однієї постаті — Дональда Трампа. Але його здатність аналізувати ситуацію не відрізняється від підходу до митно-тарифних питань. Тому для президента США настав критичний момент, коли він має зробити єдиний крок — шукати зближення з партнерами, з Європою, і формувати спільну зовнішньополітичну стратегію в нових умовах. Оточення Трампа, зокрема Рубіо та Келлог, а також декілька представників Пентагону, намагаються переконати його у необхідності відмовитися від дружби з Путіним. Проте я сумніваюся, що їм вдасться досягти цього. Я спостерігаю за його прихильністю до ідей Віткоффа та подібних йому.

Чи існує можливість покращити цю неприємну обставину?

- Річ у тому, що всі ці проблеми, які були зараз озвучені, мають уже відпрацьоване рішення. Наприклад, ядерна угода. Тут конче необхідні спільні дії Європи та Сполучених Штатів Америки. Про це вже самі іранці говорять. Однак цього не приймає поки що Дональд Трамп. Він хоче бути монополістом цього процесу й потім вимагати мзду з усіх інших, що нібито він сам вирішив питання.

Що стосується Близького Сходу, все точно так само. Усі араби без винятку сьогодні кажуть, що хочуть усунути вплив Ірану на Близький Схід. Вони готові спільно запропонувати свій проєкт, зокрема й щодо Гази. Ізраїлю також треба спільні дії з арабським світом і вихід на те, про що мріє Дональд Трамп, на так звані Аврамові угоди, за чим стоїть створення Близькосхідного Союзу. Це геніальна ідея. Трамп розуміє це, але що йти до неї треба разом з арабським світом, з Ізраїлем - ось цього він зрозуміти не може.

Щодо агресії з боку Росії, ситуація виглядає подібно. Тут важливі спільні зусилля та реалізація чіткої стратегії. Необхідно досягти миру через силу, але ця сила повинна підтримуватися Україною. Це – шлях до вирішення проблеми, а не обмеження постачання розвідувальних даних або озброєння Україні. Такі дії вже свідчать про агресію проти України. У цьому контексті важливо вжити активних заходів для відновлення спільного оборонно-промислового комплексу між США та Європою. Натомість ми стаємо свідками скандальних заяв Трампа про те, що президент України намагається придбати ракети для системи ППО. Це означає, що врешті-решт Європа розміщуватиме виробництво цих ракет на своїй території, а Німеччина, Франція та Велика Британія можуть ухвалити рішення про постачання не лише Storm Shadow та TAURUS, але й інших систем, які доступні в Європі. Адже стає зрозуміло, що в умовах, коли США відмовляються постачати Україні ракети для систем ПРО і ППО, саме Європа зможе їх виробляти.

- Позиція Трампа щодо Росії, щодо факторів завершення війни може змінитися? Бо сьогодні така собі проросійська лінія переважає у його заявах. Трамп уникнув відповіді на запитання про санкції проти РФ після воєнного злочину Росії та Путіна у Сумах та повторює безглузді російські наративи причин кривавого удару. Після цього він пішов ще далі й знову звинуватив Володимира Зеленського у початку війни. І це після Сум із Кривим Рогом. Також адміністрація Дональда Трампа відмовила союзникам із G7 у підписанні заяви із засудженням російського удару, оскільки "працює над збереженням простору для мирних переговорів". Завидна завзятість у риториці, як бачимо. Виходить, і справді є певна спільна мова з Кремлем. Чи не вважаєте ви, що Москва та Вашингтон таки "готують пропозицію" і незабаром її буде озвучено? А тому ніщо не має цьому заважати.

- Завжди у такій ситуації треба прогнозувати кілька можливих варіантів розвитку подій. Перше, це коли Трамп залишається на цій позиції, продовжить робити те, що він робить, із відповідними наслідками для України та світу. Хоча разом із тим паралельно мінфін США у відповідь на дії Росії все ж таки розробив цілий комплекс своїх санкцій.

Є ще один надзвичайно важливий аспект. Трамп наполягав на тому, щоб у Конгресі не ухвалювали новий закон щодо санкцій, оскільки це питання повністю переходило під контроль законодавчої влади. Проте група з 50 двопартійних сенаторів не зупинила просування законопроєкту, і він був зареєстрований. Це свідчить про те, що в США існують різні погляди на цю ситуацію. Тиск на Дональда Трампа, безумовно, зростатиме. Якщо навіть колишній президент Байден почав висловлювати свою позицію, це вже є знаковим. І це сталося лише через три місяці після його приходу до влади. Ключовими моментами у цій ситуації стали звіти, озвучені в Конгресі, зокрема виступи голови Європейського командування Збройних сил США, генерала Крістофера Каволі. Якщо проаналізувати стенограми його виступу, можна помітити, що він наголошує на необхідності збільшення допомоги Україні, адже це також є захистом Європи, якій справді загрожує серйозна небезпека з боку Росії. У цьому контексті у мене немає сумнівів, що середній рівень американського істеблішменту підтримує Україну, Європу та їхніх партнерів. Важко передбачити, як Трамп реагуватиме на цю ситуацію, але, безумовно, йому буде важче. Це може призвести до можливого імпічменту або навіть до того, що його просто усунуть з Овального кабінету, адже напруга в американському суспільстві зростає.

Третій сценарій розвитку подій стане відображенням цілковито незадовільної поведінки з точки зору Дональда Трампа, російського лідера. Я не сумніваюся, що Трамп і його команда усвідомлюють, як Путін маніпулює ними. Він усвідомлює, що відсутність повного припинення вогню та навіть відмова від переговорів щодо конфлікту в Чорному морі – це серйозні питання. Адже на останніх переговорах у Туреччині російська сторона взагалі не була присутня. Таким чином, ми спостерігаємо, з одного боку, повне ігнорування ініціатив Трампа з боку Москви, а з іншого – тиск з боку Європи, яка вимагає дій проти Росії. Безумовно, все це матиме вплив на Трампа. Я не виключаю можливості, що його позиція може змінитися. Якщо придивитися, то останнім часом санкції не скасовували, а навпаки – вводили нові. Але, попри це, ситуація залишається непередбачуваною, що не додає нам оптимізму.

Наступна зустріч у рамках Рамштайн об'єднала делегатів з 51 держави. Ми спостерігаємо зростання фінансування безпеки на 23 мільярди доларів у цьому році, а також ряд інших ініціатив. Незважаючи на те, що США фактично відійшли від активної участі в цьому форматі, чи можна стверджувати, що він все ще має життя?

На мою думку, вплив Рамштайну буде лише зростати. Остання зустріч виявилася набагато продуктивнішою і результативнішою, ніж попередні. Дозвольте пояснити. Якщо раніше основну роль у фінансуванні виконували лише Сполучені Штати, то тепер близько п'ятнадцяти країн представили свої власні пакети допомоги. Це має велике значення. Під час публічної частини прозвучав один короткий виступ, який нагадав про закриту частину засідання, де йшлося про необхідність обговорення спільних проєктів з Україною. Це свідчить про те, що європейські країни переходять до нового етапу - інвестування в українське виробництво, технології та фінанси. Отже, очевидно, що в питанні підтримки України відбудуться значні зміни.

Ось ще один аспект. Під час засідання були присутні не лише європейські держави, а й Нова Зеландія, Австралія, Південна Корея та інші країни. Насправді, триває активна діяльність на підтримку України та для забезпечення компенсацій за те, що не зможуть зробити Сполучені Штати.

- Україну з візитом відвідав генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Це візит ввічливості чи все ж він має певне практичне значення?

Цей візит мав на меті обговорення технологічних аспектів і участі НАТО у спільних ініціативах з Україною, що фінансуються Європейським Союзом. Рютте прибув не лише для вшанування пам'яті загиблих та висловлення побажань швидкого одужання тим, хто постраждав від жахливих атак у Кривому Розі, Сумах і Одесі. Це була зустріч, присвячена технологічній підтримці та допомозі Україні з боку Європи і НАТО в питаннях зміцнення її обороноздатності.