У Західних країнах спостерігається відсутність чіткої позиції. Досі не визначено, які кроки будуть вжиті щодо Росії. Інтерв'ю з Огризком.

В останні тижні питання української допомоги з боку західних партнерів знову вийшло на перший план. Україна потерпає від ракетних ударів Росії, але обіцяні системи ППО надходять дуже повільно.

Ще одна проблема з наданням допомоги виникла з боку Німеччини, яка спочатку не бажала підтримувати Україну, але з часом стала найбільшим європейським постачальником військової допомоги. Наразі, схоже, німецька влада знову готується змінити свою позицію. У німецькому уряді почали обговорювати можливість призупинення фінансової підтримки Україні в цьому році та її скорочення вдвічі у 2025 році. Міністерство оборони країни вже попередило про ризик зриву постачання зброї Україні внаслідок таких рішень. Крім того, Угорщина продовжує свої дії, нещодавно заблокувавши виділення 6 мільярдів євро на військову допомогу Україні через механізм Єврофонду миру.

В ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко висловив свої погляди на питання надання допомоги Україні з боку західних країн.

З огляду на недавні події, зокрема жахливі ракетні атаки Росії на українські міста, зокрема Полтаву та Львів, захист повітряного простору України стає надзвичайно важливим. Перш за все, необхідні системи протиповітряної оборони. Ще в липні під час саміту НАТО Україні було обіцяно надати принаймні п’ять систем Patriot та їх аналогів, а також десятки засобів меншого радіусу дії. Проте на сьогодні більшість обіцяного все ще не доставлено. Другим важливим аспектом, який міг би суттєво зміцнити захист українців від жорстоких обстрілів, є можливість перехоплення ракет над територією України силами наших партнерів. У лютому цього року президент Польщі Анджей Дуда запропонував лідерам НАТО обговорити цю тему, підкресливши готовність своєї країни до участі в такій місії. Україна також неодноразово зверталася до Ради безпеки ООН з проханням про допомогу в перехопленні російських ракет, але без значних результатів. Крім того, ми сподіваємось на позитивне рішення щодо використання далекобійної західної зброї для ударів по території Росії, що дозволило б Україні ефективно відповідати на агресію за військові злочини. Однак, нещодавно в Білому домі повідомили, що "США не планують дозволяти ЗСУ використовувати американську зброю для атак у глибину території РФ", і не ведуться переговори для перегляду цієї політики. Які ж причини затримок у реалізації цих ініціатив?

- Ці три чинника начебто різні, але вони все одно об'єднуються однією загальною темою, яка для мене звучить дуже просто - Захід поки що для себе не вирішив, що ж він планує робити з Росією або з пост-Росією. І в залежності від цього він діє. Якби уявимо собі, що Захід прийняв рішення про те, що Росію треба перемогти. Тоді для будь-якого західного політика зрозуміло, якщо є відповідне політичне рішення, то далі готуються практичні кроки, щоб його виконати. Збираються відповідні спеціалісти, сідають, обговорюють все доволі швидко, тим більше, щоб все і так зрозуміло, і відповідним чином діють.

Оскільки ми спостерігаємо за ситуацією, і ви абсолютно праві, що нам лише постійно щось обіцяють і розповідають протягом багатьох місяців, але реальних рішень так і не приймають. Я роблю висновок, що на Заході досі немає чіткої позиції щодо того, як діяти у відношеннях з Росією. Хтось стверджує, що важливо, аби Україна не зазнала поразки, інші наполягають на тому, щоб Росія не здобула перемогу, треті пропонують заморозити ситуацію на поточному етапі, а четверті радять Україні капітулювати. Таким чином, кількість так званих експертів дорівнює кількості пропозицій, але політично зважене рішення на найвищому рівні відсутнє. Ми стали заручниками відсутності рішучості на Заході, яка, здавалося б, втративалася. Через ядерний шантаж з боку Росії Захід остерігається ухвалювати важливі рішення. Отже, ми виявилися в ситуації, де переважають обіцянки та розмови, але, на жаль, практичні дії залишаються відсутніми.

Отже, на третій рік конфлікту ми все ще не маємо конкретної стратегії від наших західних союзників щодо надання допомоги, завершення війни та досягнення перемоги над Росією?

На жаль, ані Захід, ані ми не маємо чітко сформульованого плану для досягнення перемоги. Президент України, як повідомляють, незабаром представить американській стороні план, розроблений його командою. Важливо зазначити, що республіканці вже натякали на необхідність такого плану під час затримки з наданням допомоги: "А де ж ваш план?" Тому, можливо, ми нарешті зможемо перейти від загальних заяв про мир до конкретного плану перемоги. Сподіваюся, він міститиме чіткі кроки з обох сторін, щоб досягти успіху. Чесно кажучи, громадськість також активно працює над цим питанням і вже має певні напрацювання, які можуть стати корисними для влади у формулюванні конкретних ідей для американської адміністрації.

Якщо ти чітко визначаєш свою мету, то важливо також знайти відповідні інструменти для її досягнення. Я вважаю, що якщо наша влада зуміє чітко окреслити мету перемоги над Росією та переконати в цьому наших західних партнерів, особливо американців, тоді ситуація почне змінюватися. Наразі, коли ми обговорюємо Формули миру, в яких є гарні ідеї, але вони дуже абстрактні та не зобов'язують нікого до дій. Коли ж ми почнемо говорити про конкретний план перемоги, де буде чітко зазначено, хто за що відповідає і які результати ми можемо з цього отримати, я впевнений, що ситуація з міжнародною підтримкою почне покращуватися.

- Уряд ФРН планує обмежити фінансову підтримку України цього року, а потім скоротити її вдвічі у 2025 році - до 4 мільярдів євро. Як зазначають у Німеччині, Україні доведеться більше покладатися на кошти з "європейських джерел", а також на очікувані доходи від заморожених російських активів. Міноборони ФРН вже попередило про загрозу зриву постачання зброї Україні через таке рішення. При цьому для Німеччини ця сума незначна, щось близько 0,2 відсотка ВВП країни і навряд впливає на бюджет. На ваш погляд, які насправді причини такого розвитку подій і чи не вплине це на інших наших партнерів, адже Німеччина провідна країна ЄС, на яку багато хто орієнтується.

Ситуація в німецькому бюджеті дійсно викликає занепокоєння через наявність значної фінансової прогалини. Федеральному уряду необхідно вжити заходів для її усунення. Особливо актуально це в умовах, коли нещодавно в двох східних землях Німеччини відбулися вибори, на яких до влади прийшли проросійські сили, які активно критикують уряд за його підтримку України. З політичної точки зору канцлер Олаф Шольц змушений продемонструвати, що він чує думки населення, реагує на них, і тому оголошує про зменшення фінансової допомоги Україні.

Заплановані на цей рік кошти, безумовно, будуть використані для підтримки України. Тут немає жодних загроз. Що ж стосується наступного року, німецький уряд, здається, діє досить обачно, оголошуючи про скорочення допомоги на 4 мільярди євро, але не зазначаючи, що ці самі 4 мільярди насправді будуть передані до загального європейського фонду, який фінансує потреби України.

На мою думку, не слід панікувати з приводу тих заяв, які надходять від уряду Німеччини. Це, скоріше, політична стратегія, спрямована на подолання важких внутрішніх викликів. Такі дії допоможуть не лише продовжити надання допомоги, а й уникнути атак з боку опозиційних сил, які намагаються використовувати цю ситуацію у власних інтересах.

-Тобто ви не вбачаєте загрози та негативних наслідків для України від внутрішньополітичних змін в Німеччині та й в інших країнах ЄС, де перемогли чи більш за все переможуть партії, які активно виступають за припинення допомоги Україні та часто поширюють проросійські наративи щодо війни?

Безумовно, в деяких європейських країнах спостерігається зростання праворадикальних та ліворадикальних партій, що викликає занепокоєння в Брюсселі та інших європейських столицях. Це, безумовно, неприємна тенденція, але, на мою думку, ці радикальні сили навряд чи зможуть здобути реальну владу в таких країнах, як Німеччина чи Австрія. Тому не варто робити хибні висновки. Хоча існуючі тенденції дійсно викликають тривогу і вказують на те, що демократичні країни Європи повинні уважно розглянути проблеми, на які намагаються спекулювати ці політичні групи, це не становить безпосередньої загрози для обраного курсу. Отже, наразі не слід бити на сполох.

Ми стикаємося з труднощами у співпраці з Європейським Союзом. Нещодавно держави-члени ЄС не змогли знайти спільне рішення щодо розблокування 6 мільярдів євро на військові поставки Україні через позицію Угорщини. Угорщина, яка наразі головує в Євросоюзі, знову відкликала питання про використання відсотків з заморожених активів Центрального банку Росії для підтримки України з порядку денного Ради ЄС.

- Стосовно Угорщини, це справді "троянський кінь" Москви у середині ЄС, який абсолютно нахабно використовується нею на всі сто відсотків. Але ж, знову таки, давайте подивимося на це з іншого боку. Це означає, що в Брюсселі нарешті починають розуміти, що так далі вже бути не може. Перед початком головування Угорщини в ЄС лунали голоси про те, що варто її позбавити права голосу та взагалі відсторонити її від головування в Європейському Союзі. Але вирішили, що, мабуть, це вже буде надто серйозний політичний крок з незрозумілими наслідками, тому поки відклали його.

І ось Угорщина почала своє головування, яке вже обернулося кількома скандалами. Чого тільки вартий візит прем'єр-міністра Угорщини Орбана до Москви. Тому це принципове питання все ж потребує вирішення.

Необхідно, щоб Європейський Союз, зокрема в Брюсселі, нарешті задумався над питанням покарання "засланих козачків", які діють проти єдності спільноти. Чи зможе новий склад Європейської комісії вирішити цю проблему, покаже час. Проте, судячи з висловлювань представників союзу, терпіння у них вже на межі. Отже, Угорщині варто бути готовою до можливих наслідків.

- На жаль, на сьогодні все ще існує затримка з вирішення одного з найголовніших питань - фінансування України за рахунок заморожених коштів РФ. На саміті G7, в червні, було схвалено план, а саме було вирішено виділити Україні кредит на 50 мільярдів доларів, який погашатимуть за рахунок відсотків із заморожених російських активів. Згідно з угодою ці кошти мають надійти до кінця року. Однак реалізація плану загальмувалась через те, що ЄС не спромігся до сьогодні прийняті відповідні законодавчі норми та вирішити проблему вето з боку Угорщини.

- Україна довго чекала рішення стосовно заморожених на Заході російських мільярдів. Хоча просто конфіскувати російські активи і віддати Україні, західні союзники визнали надто складним і сумнівним з юридичного погляду кроком, але і 50 млрд, які Україна отримає від союзників зараз, а погашати кредит будуть відсотками із заморожених російських золотовалютних резервів на суму близько 300 млрд євро, також добре.

Варто зазначити, що, незважаючи на політичні домовленості, досягнуті під час червневого саміту G7, проблеми в цій сфері все ще залишаються актуальними. Європейська бюрократія виявляється надзвичайно повільною та неефективною. Це ті факти, які ми всі усвідомлюємо і визнаємо. Залишається лише сподіватися, що рішення все ж буде знайдене, і обговорюваний кредит у розмірі 50 мільярдів стане реальністю. Мені здається, що процес нарешті починає рухатися, але, на жаль, як завжди, це відбувається дуже повільно.