Удар по Росії чи лише симуляція? Які кроки вживає Євросоюз для відмови від енергоресурсів з РФ?

ЄС потребує прискореної відмови від російських енергоносіїв. Проте для цього треба діяти рішучіше

6 травня Європейська комісія представила довгоочікувану стратегію щодо завершення імпорту російських енергоресурсів.

Документ, що визначає політичні контури для поступового зменшення залежності Європейського Союзу від імпортованих російських енергетичних ресурсів, включаючи не лише газ і нафту, а й ядерні матеріали, до завершення 2027 року.

Попри всі проблеми із затвердженням цієї дорожньої карти (про наміри блокувати її вже оголосила Угорщина, можливо, до неї приєднається й Словаччина), вона є важливою віхою в узгодженні стратегії енергетичної безпеки ЄС з його ширшими геополітичними та кліматичними цілями.

Проте, етапний план поступової відмови від імпорту газу з Росії, а також неясні формулювання, які можуть дати можливість продовжувати торгівлю російським скрапленим природним газом (СПГ) на спотовому ринку до кінця 2025 року, створюють стратегічні ризики, що вимагають детального аналізу.

Документ свідчить, що в 2024 році Європейський Союз здійснив імпорт 52 мільярдів кубометрів природного газу з Російської Федерації, з яких 32 мільярди кубометрів були доставлені трубопроводами, а 20 мільярдів - у формі скрапленого природного газу.

В цілому, частка російського газу склала 19% від загального обсягу імпортованих енергоресурсів.

Для порівняння, у 2021 році цей показник становив 45%. Значне зниження було досягнуто завдяки ініціативам REPowerEU, пришвидшенню впровадження відновлюваних енергетичних джерел, покращенню енергоефективності та розширенню різноманітності джерел постачання.

Однак, подальші покупки на спотовому ринку, які є добровільними і не мають юридичної обов'язковості, сприяли зростанню доходів Росії від енергетичних ресурсів. За інформацією Європейської комісії, у 2024 році ці доходи досягли 23 мільярдів євро.

У цьому повідомленні представлено трискладовий метод для зупинки імпорту газу з Російської Федерації:

1. Термінове припинення укладання нових довгострокових угод, а також існуючих угод на спотовому ринку до завершення 2025 року.

2. Обмеження на імпорт за чинними довгостроковими угодами триватиме до завершення 2027 року.

3. Невід'ємні національні стратегії та посилення відкритості угод на постачання газу.

Стратегічна концепція поступового зменшення базується на готовності ринку та стабільності правового середовища. У цьому контексті Комісія звертає увагу на наявні довгострокові угоди та залежність від інфраструктури.

Однак власний аналіз дорожньої карти показує, що готовність інфраструктури, зокрема потужностей з імпорту СПГ, значно змінилася.

У період з 2022 по 2024 рік ЄС ввів в експлуатацію 12 нових СПГ-терміналів і шість розширених, збільшивши загальну потужність регазифікації до 250 млрд кубометрів на рік, що значно перевищує поточний рівень імпорту СПГ.

Крім того, згідно з прогнозами, обсяги світового постачання зрідженого природного газу (СПГ) збільшаться на 200 мільярдів кубометрів у часовому проміжку з 2025 по 2028 роки. Очікується, що надлишкові потужності почнуть тиснути на ціни вниз, починаючи з 2026 року.

До 2030 року обсяги експорту зрідженого природного газу (СПГ) у світі збільшаться на 50% у порівнянні з нинішніми можливостями.

У цьому контексті потенційне рішення відкласти заборону на спотові операції з російським СПГ до кінця 2025 року може надіслати хибні сигнали як європейським енергетичним компаніям, так і Кремлю.

В свою чергу, залишення цих тимчасових дискреційних закупівель на порядку денному фактично ставить під загрозу як стратегічні, так і етичні цілі запланованої дорожньої карти.

Спотовий ринок є найбільш оперативною частиною торгівлі російським газом, що становить близько третини нинішніх обсягів. При цьому відсутні будь-які комерційні, юридичні чи технічні бар'єри, які могли б завадити введенню заборони в минулому.

У нашому свіжому аналітичному звіті під назвою "Звільнення від залежності від російського газу в країнах ЄС: персоналізований підхід" ми викладаємо детальні та специфічні рекомендації для кожної з країн щодо швидкої відмови від імпорту газу з Росії.

Наприклад, Австрія, Угорщина та Словаччина — три держави-члени Європейського Союзу, які мають найбільшу залежність від російських газових постачань. Вони можуть суттєво зменшити імпорт, використовуючи вдосконалені можливості реверсного потоку, отримуючи доступ до нових терміналів для зрідженого природного газу через міждержавні з'єднання та прискорюючи електрифікацію систем опалення в житлових будинках і промислових процесах.

У звіті підкреслюється, що за наявності політичної волі й технічної підтримки мета створення повністю вільного від Росії європейського газового ринку до кінця 2025 року є досяжною.

Дорожня карта Єврокомісії також обґрунтовано підкреслює важливість недопущення непрямого імпорту шляхом угод про своп або реекспорт зрідженого природного газу (СПГ). Це є надзвичайно вразливою ділянкою в сучасній ринковій структурі, особливо враховуючи можливість анонімності обсягів російського СПГ через міжнародні хаби.

Відсутність надійних систем для моніторингу та розкриття інформації може серйозно зашкодити ефективності дорожньої карти. Тому ми підтримуємо ініціативу Комісії щодо законодавства, яке стосується прозорості та контролю за походженням газу, але його впровадження повинно відбутися без зволікань.

З української перспективи, наслідки затримки є цілком очевидними.

Експортні надходження від газу та нафти продовжують підтримувати військові дії Росії, що включає в себе обстріли українських міст і цивільних об'єктів енергетичної інфраструктури. У дорожній карті зазначається, що використання енергетичних ресурсів як зброї залишається постійною стратегічною загрозою.

Отже, енергетична стратегія ЄС повинна не лише відображати існуючі ринкові умови, але й узгоджено реагувати на геополітичні виклики, пов’язані з необхідністю зменшення залежності від фінансування з російських джерел.

Важливо, що кілька країн-членів ЄС вже продемонстрували, що швидка відмова від російського газу можлива. Країни Балтії, Польща та Фінляндія повністю відмовилися від імпорту російського газу. Чехія з квітня 2025 року припинила імпорт російської нафти після завершення розширення нафтопроводу TAL-PLUS.

Ці випадки свідчать про необхідність швидшого і поетапного відмовлення від російського газу в усіх країнах Європейського Союзу.

Під час впровадження заходів дорожньої карти, важливо, щоб українські актори, такі як уряд, бізнес та представники громадянського суспільства, активно співпрацювали з європейськими інституціями та країнами-членами ЄС для того, щоб підтримувати й просувати свої інтереси.

Нова дорожня карта знаменує собою поворотний момент в енергетичній політиці ЄС. Вона закладає основу для безпечного, суверенного і декарбонізованого енергетичного майбутнього для вільної Європи.

Проте досягнення успіху буде зумовлено не лише амбіційністю поставлених завдань, а й рішучістю в їх виконанні.

Для України та з метою забезпечення тривалої безпеки Європи важливо вжити заходів саме зараз, а не відкладати їх до завершення чергового календарного року.