Вчителі отримують до 3 тисяч євро, а батьки в навчальних закладах читають дітям казки. Українка ділиться своїми спостереженнями про австрійську освіту, методику Монтессорі та незвичайні аспекти харчування.

У 2010 році українка Людмила Крижановська прибула до австрійської столиці Відня як студентка, прагнучи стати педагогом і згодом перевезти свою родину. Жінка почала свою кар'єру вихователькою в дитячому садку, а згодом отримала освіту за методикою Монтессорі та зіграла важливу роль у заснуванні громадської організації "Домівка". Наразі вона знаходиться в освітній відпустці.

У розмові з OBOZ.UA Людмила Крижановська детально розкрила, чим методика Марії Монтессорі відрізняється від інших навчальних підходів, а також зазначила, для яких дітей вона абсолютно не підходить. Вона також поділилася інформацією про нестачу вчителів і вихователів в Австрії, розповіла про хитрощі, до яких вдається держава, щоб зменшити витрати на їхні зарплати, і пояснила, чому педагоги все частіше беруть освітні відпустки, а також яку винагороду отримують за це.

- Людмило, чим система Монтессорі відрізняється від традиційних шкільних підходів? Що це дає дитині? Для чого батьки платять такі гроші? Це маркетинг чи дійсно зміна свідомості?

Однією з ключових особливостей є ставлення до дитини як до активного учасника навчального процесу. Основна увага приділяється індивідуальному розвитку дитини та її праву вибирати навчальні матеріали, що дозволяє працювати як самостійно, так і у командах. Вчитель виконує роль спостерігача, надаючи підтримку лише в разі потреби, тим самим формуючи сприятливе середовище та умови для навчання.

У дошкільних навчальних закладах за методикою Монтессорі замість іграшок використовуються спеціально розроблені навчальні матеріали, які сприяють розвитку дитячих навичок і пізнавальних здібностей. Ці матеріали мають конкретну мету, допомагаючи дітям вивчати основи математики, мови, сенсорного сприйняття, а також розвивати координацію рухів і самостійність. Особливість системи Монтессорі полягає навіть у просторі садочка, а батькам, на відміну від державних закладів, не можна заходити до приміщення.

Ця система надає дитині більше свободи та відчуття, що в потрібний момент поруч завжди є дорослий, готовий допомогти їй відкривати нові горизонти.

Методика Монтессорі часто використовується з раннього віку, але її справжня суть і переваги стають очевидними лише згодом, коли дитина починає активно досліджувати світ навколо себе та розвивати свої когнітивні й соціальні вміння. Тому акцент на цій методиці до трирічного віку часто є лише маркетинговим ходом, який просуває певні матеріали або методи, не приносячи реального впливу на розвиток дитини.

Мене цікавило вивчення різних методів виховання дітей, зокрема системи Монтессорі. Однак, я також зацікавилась чудовою методикою Піклер, розробленою австрійською педіатринею угорського походження Еммі Піклер. Цей підхід акцентує увагу на повазі до індивідуального темпу розвитку кожної дитини, що дозволяє глибше зрозуміти її внутрішній світ та виявити специфічні потреби. Лише після цього важливо почати втручання в процес розвитку.

Виникають дебати щодо вікових меж. Чи підходить система Монтессорі для всіх вікових категорій?

Методика Монтессорі охоплює всі вікові групи, починаючи з найменших. Для малюків до трьох років розроблені спеціальні програми, які акцентують увагу на розвитку сенсорних і моторних навичок, а також основ самостійності. Проте, коли мова заходить про відвідування дитячого садка, я переконана, що у цьому віці діти отримують більше користі, перебуваючи поряд із мамою.

Згідно з концепцією Гордона Ньюфелда, вік до трьох років є критично важливим для формування емоційної прив'язаності дитини до батьків. У цей період основною потребою малюка є встановлення близькості з дорослим, який забезпечує йому відчуття захищеності.

Я усвідомлюю, що багато батьків відправляють своїх дітей до дитячих садків з раннього віку з огляду на різні обставини або вимоги сучасного способу життя. Проте я впевнена, що малюки мають залишатися вдома з матерями якомога довше, особливо в перші три роки свого життя.

- Система Монтессорі підходить для всіх дітей?

- Я б сказала, що для багатьох, але не для всіх. Я б не рекомендувала її дітям з деякими особливими потребами, адже в таких випадках потрібно враховувати специфіку діагнозу. Наприклад, ті, хто має значні труднощі із самоконтролем або сенсорну гіперчутливість, можуть потребувати інших підходів, які краще враховують їхню індивідуальність.

Методика може виявитися складною для дітей, які мають підвищену потребу в активності. У Монтессорі-системі є безліч занять, що потребують концентрації, роботи за столом або взаємодії з матеріалами в тихій обстановці. Якщо дитині важко залишатися на одному місці протягом тривалого часу або виконувати завдання в обмеженому просторі, це може призводити до виникнення додаткових труднощів.

Що, на вашу думку, змушує педагогів загальноосвітніх закладів ставитися до системи Монтессорі як до чогось несерйозного?

- Передусім це пов'язано з поширеною думкою, що в системі Монтессорі відсутня звична дисципліна, яка є основою навчання в традиційних школах. У стандартних школах, незалежно від країни, діти потрапляють у середовище, де мають дотримуватися загальних правил: робити все, як усі, і бути такими, як усі. У той час як у Монтессорі-методиці дітям надають більше свободи, що іноді сприймається як "відсутність порядку". Проте це помилкове уявлення. У методиці Монтессорі також є чіткі правила, яких діти мають дотримуватися, але вони вводяться поступово і стають природною частиною їхнього життя. Дисципліна в цій системі не нав'язується ззовні, а формується внутрішньо через розвиток відповідальності та самоконтролю.

На відміну від класичних навчальних закладів, де учнів примушують залишатися на місцях протягом усього заняття, у Монтессорі-середовищі діти отримують можливість самостійно обирати заняття та працювати у комфортному для них ритмі. Проте ця свобода не призводить до безладу; кожна діяльність має чітку мету і відбувається в рамках визначених правил. Завдяки такому підходу діти здобувають навички самостійності, організації та поваги до встановлених норм, що часто сприяє розвитку навіть більшої дисципліни, ніж у звичайних школах.

Чи здатен будь-який викладач освоїти методику Монтессорі?

Обов'язковою умовою є наявність спеціальної освіти у педагогів. В іншому випадку це не можна буде вважати системою Монтессорі, а лише застосуванням її компонентів у таких предметах, як математика, письмо чи читання. Якщо мова йде про навчальний заклад, акредитований за стандартами Монтессорі, там не можуть працювати вчителі без належної підготовки.

Ваша молодша донечка вже досягла шкільного віку, тому хочу дізнатися: як організовано підготовку дітей до школи в Австрії? В якому віці вони починають відвідувати перший клас?

- В Австрії за законом дитина з п'яти до шести років обов'язково має відвідувати дошкільний навчальний заклад, незалежно від того, чи хочуть того батьки. Існує додаткова програма, де дошкільнята один чи два рази на тиждень займаються з вихователькою, яка навчає і перевіряє їх індивідуально. Наприклад, у групі моєї доньки було шість чи сім майбутніх першокласників, вона з ними окремо виконувала різні завдання, які тільки для дошкільнят, не для всієї групи (в одній групі можуть перебувати діти різного віку. - Ред.) Зараз обговорюють можливість продовжити цей навчальний рік ще на один, оскільки багато емігрантів стикаються з проблемою, що їхні діти не готові до школи через незнання німецької мови. Тому часто учні залишаються повторно у першому класі.

Цікаво, що в Австрії відсутня вища освіта у сфері дошкільного виховання. Навіть в Україні вже у 2013 році була створена кафедра, присвячена цій галузі, тоді як в Австрії є лише коледжі. Я здобула свою освіту в Україні, закінчивши педагогічний університет. Якщо б я бажала працювати з дітьми дошкільного віку, єдиним варіантом для мене було б навчання в коледжі в вечірній час, що протягом багатьох років залишалося для мене недоступним. Проте, коли в одному з університетів з'явився пілотний проєкт, що надавав можливість отримати додаткову кваліфікацію для тих, хто вже має вищу педагогічну освіту, я відразу вирішила скористатися цією можливістю. Завдяки цьому я отримала право працювати в дошкільних навчальних закладах Австрії.

Чи є достатня кількість вчителів у навчальних установах?

- Я просто молюся за нашу вчительку і намагаюся всіляко їй допомагати, щоб тільки вона допрацювала до кінця четвертого класу і не пішла зі школи. Адже в Австрії насправді не вистачає вчителів та вихователів. Минулого року у школярів раз на тиждень, а іноді й частіше, був День букв. Тоді вчителька зверталася до батьків із проханням: якщо хтось має час, прийти на дві години до школи, щоб із дітьми додатково читати. Вчителька активно стимулює дітей до читання. У них є спеціальні читацькі книжечки, де можна записувати кожен день, що вони прочитали протягом десяти хвилин, а батьки повинні розписатися. Той, хто заповнить книжечку, отримує маленький подарунок.

Також не вистачає вихователів у дитячих садочках. Наприклад, нещодавно шукали помічницю виховательці на післяобідній час, досі не знайшли. Відправляли багато запитів, але ніхто не хоче працювати, бо умови роботи важкі. У мене, як і в кожної виховательки у молодшій групі з 12-15 дітей, була асистентка (в старших групах у виховательки близько 25 дітей), але коли їй потрібно було відійти, щоб помити посуд чи поприбирати, фактично я залишалася одна. Через це щороку педагоги виходять на вулицю на демонстрації за підвищення заробітних плат та покращення умов праці.

Яка найменша зарплата для вчителів в Австрії?

- Від трьох тисяч євро (128 841 гривня), залежно від стажу, але по факту це дві тисячі євро (85 894 гривні) чистими. Зняти квартиру - щонайменше 1000 євро (42 947 гривень). Якщо ще є діти і хочеться, щоб вони відвідували різні гуртки, то цих коштів не вистачає.

Чи існують при школі секції та яка їхня організація?

- Практично в кожній школі після обіду є різні гуртки. Щодо нашої, то це теніс, футбол, гра на музичних інструментах, а також так званий гурток для винахідників.

- Який розклад у школярів?

Заняття триває 50 хвилин. Уроки стартують о восьмій годині ранку і закінчуються о 12:00, але раз на тиждень тривають до 13:00. Після завершення уроків учні мають годинну перерву, під час якої можуть пообідати та провести час на свіжому повітрі. Потім вони повертаються до класів ще на одну годину для виконання домашніх завдань.

Якщо, скажімо, моя дитина захворіла, то в такому випадку внизу залишаються зошити з завданнями, які потрібно виконати. Я приходжу, забираю їх, приношу додому, і ми разом працюємо над уроками. Існують також школи з повним днем (Ganztagsschule), де учні навчаються з 08:00 до 16:00. Уроки там проходять не поспіхом один за іншим, а з тривалими перервами між ними.

Вибачте, але що саме означає фраза "залишають зошити внизу"? Чи є у вас право заходити на територію навчального закладу?

Звичайно! На першому поверсі, поруч із спортзалом, розміщені завдання для учнів, які відсутні на заняттях. Вони залишаються на лавці, і батьки можуть прийти до школи та забрати їх.

Чи не могли б ви поділитися інформацією про раціон у дитячих садках та навчальних закладах?

- Пригадую, коли я працювала шість років у садочку в Україні, дітям давали морожений-переморожений хек або сардельки, тобто культура харчування така, до якої звикли ще наші батьки і яку хотілося розламати, тому що не все насправді було корисним.

У Відні до державних дитячих садків доставляють їжу у герметичних упаковках спеціалізовані компанії, щоб працівники могли лише розігріти її. У одному з садочків, де я раніше працювала, якість харчування викликала в мене великі сумніви – було важко зрозуміти, як діти можуть споживати таку несмачну та штучну їжу! Коли я перейшла працювати у приватний дошкільний заклад, який не був дешевим, там організували власне харчування – більше 90% молочних продуктів і м'ясо надходили від місцевих фермерів. Проте мене вразило, що основною стравою на обід для малюків часто була манна каша, яку зазвичай присипали какао або поливали малиновим сиропом. Після цього їм подавали солодкий десерт – шматочок булочки або хліба з моцарелою, помідором чи огірком.

Щодо харчування в школі, в меню часто зустрічаються бульйони або книдлі, які подаються просто в бульйоні. Раз на тиждень обов'язково є риба, а щодня – м'ясні страви. Проте іноді на столах з'являються піца чи сардельки, що, на мою думку, не зовсім влаштовує.

- Яка вартість шкільного обіду?

Ми покриваємо витрати на їжу разом із продовженим днем. Це коштує 80 євро щомісяця (3435 гривень).

- Коли у школярів канікули?

Осінні канікули тривають лише кілька днів наприкінці жовтня, після чого учні відпочивають протягом двох тижнів під час різдвяних свят. У лютому запланований тиждень семестрових канікул, за яким слідують великодні свята. Також є короткий період для зелених свят, а літні канікули розпочинаються наприкінці червня і тривають до кінця серпня, тобто два місяці.

Чи були випадки цькування?

- Це дуже важлива тема як у початкових школах, так і в старших школах в Австрії. З того часу, як ми заснували організацію Domivka, то більше спілкувалиcя з мамами школярів і частіше стикалися з булінгом вже підлітки, у старших класах, де є різні національності.

- Як взагалі виникла організація Domivka, яка підтримувала тимчасово переміщених українських жінок та дітей в Австрії? Чому ви залишилися без приміщення та чи плануєте відновити її діяльність?

З початком повномасштабного вторгнення я разом із подругою вирушила до церкви, щоб допомогти завантажити гуманітарну допомогу для водіїв. Це стало можливим завдяки чоловікові, який має транспортну компанію. Водії поверталися з кордону, привозячи людей, які прибували без жодних планів. Після прибуття до Відня я активно допомагала багатьом: з оформленням документів, вступом до університетів та пошуком шкіл. Ми вирішили підтримати жінок-переселенок, надаючи їм інформацію і допомагаючи знайти психологів і педагогів, які могли б займатися з дітьми, поки їхні мами переживали труднощі. Спочатку ми не уявляли, що наше починання перетвориться на масштабну організацію. Але з часом до нас приєдналося багато добрих австрійців, які допомагали фінансово та надавали приміщення. Сім'я Хофер безкоштовно надала нам простір для проведення різних заходів, навіть відмовилися від оплати комунальних послуг.

Ми організували курси німецької мови та подали заявку на отримання фінансування, але отримали відмову, оскільки на той момент держава вже визначила свої пріоритети. Було створено безліч мовних шкіл, хоча ми наголошували, що жінки могли б приходити до нас із дітьми, з якими ми також могли б займатися в паралельних групах. Незважаючи на відмову у фінансуванні, ми не зупинилися і заснували мовний клуб. Наприклад, до нас приєднався австрієць на ім'я Міхаель, який не мав педагогічної освіти, але щиро бажав допомогти вивчити німецьку. Інші знайомі також підтримали цю ініціативу. Згодом ми отримали нагороду в номінації "Україна" від австрійського інтеграційного фонду за нашу діяльність.

Через два роки після заснування організації Domivka виникло питання про можливе закриття. На жаль, австрійська родина більше не могла забезпечити приміщення. Без цього важливого елемента Domivka, що уособлює справжній дім, не могла продовжувати своє існування. Ми вклали в проект багато зусиль, і, найголовніше, сформували спільноту, тому рішення закритися було дуже важким. Ми прийняли рішення тимчасово призупинити діяльність і дати собі можливість відпочити.

У вересні я вирушила у освітню відпустку (Bildungskarenz) через погіршення мого фізичного стану. Проте, час від часу ми зустрічаємось у церкві, щоб разом приготувати вареники для ярмарку або провести майстер-класи. Усі зібрані кошти ми направляємо на підтримку України.

Чи фінансує держава освітню відпустку?

Держава покриває 65% зарплати, отриманої на останньому місці праці. Проте, наприкінці відпустки потрібно надати звітність. Можна обрати термін до одного року, але це максимальний варіант; мінімальний - два місяці. Також необхідно пройти курс підвищення кваліфікації. В кінці семестру мені потрібно буде представити певну кількість досягнень для підтвердження навчального періоду. У разі невиконання цієї умови, мені доведеться повернути всі отримані кошти. Після завершення цього навчання я зможу викладати або працювати в науковій сфері.

- Що ви можете сказати про австрійський менталітет? Які основні відмінності з українським?

Це дійсно цікаве питання (усміхається). Австрійці відрізняються своєю делікатністю та толерантністю, іноді вони можуть висловлюватися дещо прямо, але завжди з обережністю. Тому мені не завжди зрозуміло, коли це доречно, адже вони не завжди демонструють свої емоції. Я помітила, що в нашій культурі присутня більша схильність до засудження.

У 2010 році, коли я приїхала у Відень як студентка та навчалася на факультеті славістики, то прагнула отримати тут освіту та перевезти свою сім'ю - семирічну доньку та чоловіка. То був час випробувань у моєму житті, тому що тоді можливо було виїхати, але складніше, ніж зараз. Потрібно було оформляти візу для того, щоб отримати студентську картку, а також показувати кошти на рахунку. До того ж студентам не можна було працювати. Вже пізніше дозволили неповну зайнятість, а на магістратурі - 20 годин на тиждень. Тобто для того, щоб тут навчатися, потрібно було мати фінансове забезпечення. Але всі примудрялися приїжджати і якимось чином шукали роботу та підтримували одне одного.

Я жила з однією австрійкою Барбарою, яка викладала англійську і фізкультуру в школі (викладання кількох несуміжних предметів не є хитрощами держави, це швидше відмінність академічних програм. Для того, щоб отримати освіту вчителя, обов'язково потрібно вибрати два предмети, і вони не повинні бути обов'язково суміжними). Вона знала, що в мене вдома залишилася моя сім'я і навіть матеріально намагалася допомагати. В австрійців є звичай: до Різдва вони готують дуже багато подарунків, і знаючи, як я хочу поїхати додому, мені сказали, що хочуть подарувати омріяну поїздку (усміхається).

Австрійці надали мені та іншим українцям підтримку в адаптації та інтеграції в їхній країні. У часи війни саме вони стали нашою основною опорою в розвитку нашої організації. Незважаючи на те, що Австрія є нейтральною державою, деякі політичні партії продовжують надавати нам допомогу і сьогодні.

Досліджуйте також на OBOZ.UA інтерв'ю з українською жінкою, яка розповідає про навчання в США: "Діти з температурою 38° С відвідують дитячий садок, вчителі отримують невеликі зарплати, а кількість канікул і свят перевищує українські".

На OBOZ.UA можна знайти дві частини інтерв'ю з біженкою Поліною Новіковою, яка раніше працювала журналісткою в Україні, а тепер викладає в Німеччині.