"Він був провідником, за яким слідували": на передовій загинув 18-річний Олександр Самойлович.

У боях за Україну загинув молодий воїн Олександр Самойлович на псевдо "Віллі". Захисник, якому навіки залишиться 18 років, пішов на фронт добровольцем і 5 квітня прийняв смерть у бою.

З ранніх років Олександр активно долучався до націоналістичного руху. Його товариші та побратими відзначають, що, незважаючи на свій молодий вік, він був справжнім прикладом для чоловіків і патріотів. Про його загибель стало відомо в Славутській громаді.

Олександр Самойлович з'явився на світ 17 вересня 2006 року в місті Славута. Він отримував освіту в Славутській гімназії №4, а з 2021 року продовжив навчання в Славутському ліцеї, обравши спеціалізацію "іноземна філологія".

Після завершення навчання в ліцеї в 2023 році я розпочав своє навчання в Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

"Його життєвий шлях тільки розпочинався... Проте вже тоді він виділявся серед своїх однолітків. У віці 16 років він приєднався до Національно-визвольного руху "Правий Сектор". Це було не для піару, не заради підвищення статусу чи публікацій у соцмережах. Він прагнув підготуватися до Великої боротьби. Коли Росія запустила повномасштабну війну, Сашкові було лише 15 років. Його мрія полягала в тому, щоб вступити до лав ЗСУ, але через вік він не міг цього зробити. Він активно готувався до служби: проходив навчання, вивчав військову тактику, медицину та основи військової справи", – повідомили в громаді.

Олександр також був активно залучений у спортивні заняття.

"Юнак відзначався силою, рішучістю та щирістю. З самого дитинства він був природженим лідером, захоплюючись спортом, зокрема тайським боксом і боротьбою. Спорт став важливою складовою його життя: 11 років футболу та 4 роки занять тайським боксом. Він завжди вкладає максимум зусиль у тренування та змагання. Часто повторював: 'Не можу уявити своє існування без спорту'. Олександр мав неймовірну пристрасть до гір. Для нього подорожі в гори були не лише фізичним випробуванням, а й глибоким духовним очищенням, шляхом до самопізнання", - зазначають у громаді.

Олександр Самойлович був відданим націоналістом та палким патріотом своєї країни. Його велике захоплення історією України спонукало його до глибокого вивчення важливих етапів, таких як козацька доба, повстанський рух та Холодноярська республіка. Найулюбленішою книгою хлопця стала "Холодний Яр" Юрія Горліса-Горського, а на його грудях красувалося татуювання герба Холодного Яру. У громаді говорять, що життєвими девізами цього молодого українця стали фрази "Воля України або смерть" та "Вірний до останнього".

25 жовтня 2024 року, в 18-річному віці, коли більшість його ровесників лише починали свій шлях у вищій освіті, Олександр уклав контракт і став бійцем 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла. У цивільному житті його знали під псевдонімом "ВІНДІР", що в перекладі з скандинавської означає "воїн". Під час служби його позивний був "Віллі". Хлопець пройшов навчання у Великій Британії, навчав інших бійців і вів їх за собою. Навіть старші товариші по службі довіряли йому, адже в його очах горів вогонь — вогонь свободи та непохитної віри, - зазначили у громаді.

Службу солдата Самойловича здійснював на позиції сапера-розвідника.

Олександр загинув 5 квітня під час виконання бойового завдання в районі села Вовкове, що знаходиться в Покровському районі Донецької області. Це був його останній бій.

"Він не встиг насолодитися життям, але став тим, ким не кожен наважиться стати за все своє існування – справжнім героєм. Без масок і штучного героїзму. У "Праву Молодь" він приєднався у 16 років – не заради слави, а щоб підготувати себе до Великої війни та Великої боротьби. І коли прийшов його час – він пішов. Усміхнений. Сильний. Яскравий. Вірний до самого кінця. Він не прагнув смерті. Боявся залишити матір одну. Але, незважаючи на страх, ухвалив рішення. Адже знав: його жертва відкриє можливості для життя сотням інших синів", - так згадують про "Віллі" в "Правому секторі".

Молодий українець, що був спершу учасником, а згодом і керівником київського осередку "Правої молоді", вражав усіх, з ким зводило його життя, своєю відданістю переконанням і любов'ю до України.

"Відзначений відповідальністю та креативністю, сповнений ентузіазму до життя і боротьби, Олександр приєднався до Збройних Сил України відразу після досягнення повноліття, завжди прагнучи до кращого. Він став справжнім прикладом націоналіста, який жив своїми принципами, мріяв про створення родини та мав намір жити довге і щасливе життя. Олександр віддавав усе заради України і, на жаль, загинув у віці 18 років, ставши Героєм! Ці слова написали про нього на Facebook-сторінці "Права молодь Прикарпаття"."

"Його серце билося за Істину, за Свободу, за тих, хто потребував захисту. 'Віллі' був серед тих, хто здатний змінювати інших. Він не нав'язував своїх поглядів, а надихав своїм прикладом. Завжди у тверезому розумі, завжди дисциплінований і незмінно на боці Істини. Тайський бокс, тренування, самовдосконалення, лідерство... У 18 років він став взірцем для дорослих чоловіків. Він жив так, як ми всі прагнемо жити — чесно, з гідністю, заради Ідеї. І загинув так, як ми боїмося загинути — молодим, красивим, усміхненим", — відзначають в "Правому секторі" про Олександра.

Ще в роки навчання в ліцеї Олександр усвідомлював, що його призначення — боронити свою Батьківщину зі зброєю в руках.

"Ще перебуваючи у ліцеї, юнак мріяв продовжити навчання за військовим напрямком. У закладі проявив себе як дуже свідомий, порядний, поміркований, патріотично налаштований хлопець. Він був розумним, сміливим, здатним на відважні рішення, можна сказати, що емоційно "гаряча голова", не боявся брати відповідальність на себе. Навколо Олександра завжди було багато друзів -- молодих людей, які розділяли його патріотичні погляди та любов до України", - пригадують у навчальному закладі.

Друг загиблого бійця Павло Твердоступ зазначив, що Олександр був "особистістю, що втілює правду".

"Саня був людиною правди , чеснішу людину ніж він я ще не зустрічав, з тобою ми робили перші наші подорожі та авантюри , ти завжди був національно свідомим та хотів допомогти Україні, був чесним , щирим та відвертим, сильним та мужнім, я памʼятаю кожен раз, як ми жартували одне над одним , як допомагали одне одному в усіх важких ситуаціях, памʼятаю, як ми з тобою тренувались я вчив тебе боксу. А зараз це все стало лише світлими спогадами про тебе , які назавжди залишаться зі мною. Для мене ти завжди будеш прикладом та героєм. Памʼять про тебе вічна , назавжди 18", - звернувся він до друга, що так передчасно пішов у засвіти.

На момент своєї трагічної загибелі Олександр Самойлович навчався на другому курсі агробіологічного факультету НУБіП України. Хоча його студентське життя було недовгим, він встиг зробити вагомий внесок у життя університету, залишивши по собі яскраві спогади.

Олександр не мав можливості повною мірою зануритися у студентське життя, проте за цей недовгий період встиг проявити себе як енергійна та креативна особистість. На першому курсі він виступив солістом, патріотично виконавши пісню "Зродились ми великої години" під час конкурсу "Пісня першокурсника". Олександр також став ініціатором та організатором тренінгів з домедичної допомоги для студентів НУБІП України, що свідчить про його небайдужість і бажання допомагати іншим. Він не прагнув до смерті, адже боявся залишити свою матір. Проте любов до Батьківщини та усвідомлення відповідальності за майбутнє інших спонукали його стати на захист рідної країни. Його серце билося за справедливість, свободу та тих, хто потребував підтримки. "Віллі" став прикладом для багатьох, - йдеться у дописі на Facebook-сторінці агробіологічного факультету.

У "Правому секторі" акцентували, що смерть Олександра підтверджує думку: "Найкращі йдуть першими".

"Той, хто завжди заступався за слабших. Той, хто не знав страху. Той, кому довіряли життя. Його усмішка була найщасливішою -- її пам'ятатимуть усі, хто бачив її хоча б раз. У ньому жила сила, якої не зламали навіть обстріли."Найкращі йдуть першими", -- казали нам. Ми не вірили. Тепер віримо. Бо найкращого з нас -- вже немає. Не дозволимо забути. Не пробачимо ніколи. Не зупинимось, доки не доведемо цю боротьбу до кінця -- за нього, за всіх таких, як він. Спочивай, брате. Твоя усмішка житиме в наших серцях. Твоя ідея -- в наших діях. Твоя жертва -- у нашій пам'яті. Назавжди", - звернулися до полеглого у бою побратима у "Правому секторі".

Останнє прощання з Олександром Самойловичем відбулося 11 квітня в його рідній Славуті. Вічний спокій він знайшов на місцевому кладовищі. У цей день у місті було оголошено День скорботи.

Нагадуємо, що нещодавно в Чернігівській області відбулася прощальна церемонія для Героя Сергія Кияниці. Він віддано служив Україні з 2014 року.

Також стало відомо, що в боях на Донеччині загинув захисник з Хмельниччини. Роман Гринчук приєднався до українського війська в 2022 році, брав участь у бойових діях на Харківщині та Донеччині, де отримав поранення. Під час реабілітації він знайшов своє кохання. Воїн вже мріяв про весільну церемонію з обраницею Аліною, але всі їхні плани зруйнувала війна.