Вісімнадцята поправка для ухильника

Виконання конституційних обов'язків. Перевірка громадянської єдності. Співробітництво заради загального блага, готовність поступитися особистими інтересами.

Усе це стосується мобілізації, яка у 2024 році стала справжньою головною проблемою як для українського керівництва, так і для суспільства. Відомо, що на фронті існує дефіцит особового складу, а також про рейди територіальних центрів комплектування у тилових містах, що активно обговорюється в російській пропаганді. Водночас існує ціла нелегальна індустрія ухилення від мобілізації, яка приносить значні прибутки певним особам.

Однією з найактуальніших новин жовтня стали результати обшуків у Тетяни Крупи, керівниці Хмельницького обласного центру МСЕК. У її кабінеті було виявлено майже шість мільйонів доларів у різних валютах. Не викликає сумнівів, що частина цих коштів могла бути здобута після 24 лютого 2022 року шляхом видачі фіктивних діагнозів для чоловіків, які намагаються уникнути призову на військову службу.

Цей та інші схожі інциденти змушують нас замислитися, що Україна не зовсім успішно проходить випробування на солідарність.

Проте, варто зауважити, що займатися безглуздим самозвинуваченням та вважати сучасних українців якимись особливо несвідомими чи безпрецедентно егоїстичними було б помилково. Історія містить чимало прикладів, коли люди виявлялися зовсім не готовими жертвувати своїми інтересами заради загального блага, а державні закони нерідко суперечили глибоко вкоріненим людським слабкостям.

При цьому не всі такі ситуації обов'язково мають відношення до війни чи мобілізації. Для ілюстрації можна навести відомий випадок з історії США.

17 січня 1920 року набула чинності Вісімнадцята поправка до Конституції США. В американських громадян з'явився новий конституційний обов'язок: не виробляти, не транспортувати та не продавати спиртні напої. Теоретично National Prohibition Act мав перетворити американців на націю непитущих і покласти край алкоголізму. Але на практиці вийшло інакше.

В державі з'явився значний тіньовий ринок алкоголю. Зростання попиту призвело до формування відповідної пропозиції.

У самому Нью-Йорку існувало від 30 до 100 тисяч "спікізі" — нелегальних барів, які функціонували під контролем мафії та корумпованих правоохоронців.

Видання "The Washington Post" повідомило, що близько 80% членів Конгресу США продовжують регулярно споживати алкоголь. Територіальні води Сполучених Штатів називали "лінією рому", адже саме там безліч малих суден отримували контрабандний алкоголь від великих кораблів. Хіміки, які працювали на бутлегерів, очищали технічний спирт від небезпечних домішок, що були додані за вказівкою уряду. Як і в сучасній Україні, величезні статки заробляли на ухиленні від нових конституційних зобов'язань.

У 1920-х роках в Америці не існувало загрози завоювань чи втрати незалежності; питання стосувалося лише добробуту нації. Однак від громадян США не вимагали ризикувати своїм життям: заради загального блага потрібно було лише відмовитися від одного шкідливого задоволення, зберігши всі інші радощі життя. Проте для мільйонів американців навіть така невелика жертва стала неприйнятною.

Водночас, дослідження, проведене Всесвітньою організацією охорони здоров'я в Україні у 2023 році, виявило, що 22,6% наших громадян не вживають алкоголь. Серед тих, хто споживає спиртні напої, лише половина є регулярними споживачами, які п'ють щонайменше раз на місяць. Це означає, що для кожного четвертого чи навіть третього українця дотримання Вісімнадцятої поправки до Конституції США не стало б суттєвою проблемою. Так само, як для сотень тисяч наших співгромадян не виникло труднощів у тому, щоб одягти камуфляж і стати на захист батьківщини від російської агресії.

Проте суть полягає в тому, що люди за своєю суттю є надзвичайно різноманітними. Вони ніколи не зможуть стати схожими один на одного, навіть якщо така однорідність закріплена в Конституції як обов'язок громадян.

Відповідальний українець, який бореться за свою батьківщину зі зброєю в руках, вважає, що кожен військовозобов'язаний чоловік може наслідувати його приклад, подолавши свій страх і егоїзм. Однак, якщо ви свідомо обираєте не вживати алкоголь чи не палити, вам також може здаватися, що будь-хто може відмовитися від шкоди, яку завдає організму етиловий спирт або нікотин. На жаль, реальність далеко не завжди відповідає цим уявленням.

Ми можемо скільки завгодно обговорювати корупцію в ТЦК, нелегальні схеми втечі за кордон, скарги на вуличну "бусифікацію" чи численні випадки СЗЧ серед невмотивованих новобранців. Але всі перелічені проблеми є наслідками, які впираються в одну й ту саму причину.

Конституційна норма, що зобов'язує захищати Україну, до 2014 року залишалася виключно теоретичною, а до 2022 року використовувалася лише в обмеженому обсязі. Це положення не відповідає справжнім поглядам і настроям багатьох українців. У найближчій перспективі вирішити цю фундаментальну проблему не вдасться.

Тому важливо зіштовхнутися з істинною ситуацією та зробити кілька зрозумілих висновків.

По-перше, мобілізаційний процес в Україні міг би бути більш ефективним, ніж є на даний момент, однак повної успішності досягти не вдалося б. Існує певна межа, за якою і заохочення, і примус втрачають свою ефективність. Незалежно від того, наскільки грамотно застосовуються стимули або примусові заходи, певна частина військовозобов'язаних українців все ж відмовиться брати участь у бойових діях за будь-яких обставин. І це не буде поодиноким явищем: в українських в'язницях просто не вистачить місця для всіх цих людей.

Друге. Нелегальний сектор послуг, що сприяє ухиленню від мобілізації, залишиться активним доти, поки в Україні тривають військові дії та мобілізаційні заходи. З масовим попитом завжди існуватиме й відповідна пропозиція. Посилення контролю, скоріш за все, призведе лише до зростання витрат і ризиків, а отже, й до підвищення цін на чорному ринку. Також є ймовірність, що в умовах посилення контролю корупційні потоки поступово зосереджуватимуться в руках впливових представників силових структур.

Врешті-решт, третій і найважливіший аспект. Загальна кількість військовозобов'язаних громадян є умовною цифрою, яка на практиці має невелику цінність. Спиратись на неї при формуванні військових стратегій України є недоцільним.

Фактично країна може розраховувати лише на тих, хто справді готовий та здатний її захищати. А цю найкращу частину військовозобов'язаних можна виявити тільки шляхом проб і помилок. Перевіряти різні підходи на практиці - і спостерігати, що з цього вийде.

Скільки волонтерів звернулося до рекрутингових центрів? Який вплив на кількість охочих мати зниження віку мобілізації? Яка частка чоловіків оновила свої дані після прийняття нового закону про мобілізацію? Хто з тих, кого мобілізували примусово, не скористався можливістю піти до СЗЧ? Варто бути готовими до того, що в кожному з цих випадків результати можуть суттєво відрізнятися від початкових прогнозів.

Однак, звичайно, є ті, хто вважає, що будь-яку соціальну проблему можна ефективно розв'язати за допомогою репресивних заходів. Наприклад, можна стверджувати, що якби федеральний уряд у 1920-х роках активніше боролся з бутлегерством, американці стали б нацією, що не вживає алкоголь.